Ухвала

від 29.11.2017 по справі 910/12762/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29.11.2017Справа № 910/12762/14

За скаргою Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та

ветеринарно-санітарної експертизи

на дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ

Головного територіального управління юстиції у місті Києві

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ПРОД-ТРЕЙД

до Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та

ветеринарно-санітарної експертизи

про стягнення 34 906, 13 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від стягувача: не з'явився;

від боржника (заявника): Терехов М.С. за договором про надання юридичних послуг

№ 743 від 14.09.2017;

від ВДВС: Лебедєва Л.Ю. за довіреністю від 29.11.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2014 у справі № 910/12762/14 (суддя Головатюк Л.Д.) позовні вимоги задоволено: стягнуто з Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ПРОД-ТРЕЙД 34 485 грн. 52 коп. основного боргу, 407 грн. 04 коп. 3 % річних, 13 грн. 57 коп. пені та 1 827 грн. 00 коп. суму судового збору.

15.09.2014 року на виконання вищевказаного судового рішення господарським судом міста Києва в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України видано відповідний наказ.

06.11.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (далі - скаржник, боржник) надійшла скарга на бездіяльність Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС).

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 06.11.2017 № 05-23/2978 було призначено повторний автоматизований розподіл означеної скарги, у зв'язку з лікарняним судді Головатюка Л.Д. Внаслідок повторного автоматизованого розподілу скаргу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є. Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2017розгляд скарги було призначено на 29.11.2017 року.

В судовому засіданні 29.11.2017 року представник скаржника підтримав викладені у скарзі вимоги.

Представник ВДВС в судовому засіданні 29.11.2017 року проти задоволення скарги заперечив, подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник стягувача в судове засідання 29.11.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши в судовому засіданні 29.11.2017 року скаргу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, суд вирішив відмовити в її задоволенні, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Названий Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Законом України Про виконавче провадження регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

В даному випадку, на розгляд суду передані вимоги про зобов'язання ВДВС зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні № 45561097.

Розглянувши вищевказану вимогу, суд зазначає наступне.

24.11.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45561097 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 15.09.2014 у справі № 910/12762/14.

02.02.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою накладено арешт на все майно, що належить Державному науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи в межах суми звернення стягнення.

04.02.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках скаржника, в тому числі і валютних, у ПАТ КБ Хрещатик .

Постановою державного виконавця від 13.06.2016 наказ господарського суду міста Києва від 15.09.2014 у справі № 910/12762/14 було повернуто стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

Частиною 1 статті 50 Закону України Про виконавче провадження (яка діяла на момент вчинення виконавчих дій) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи причину повернення виконавчого документа, а саме п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" не зняв арешт.

Всі інші доводи боржника, викладені у скарзі, також не визначають правових підстав для зняття арешту з майна.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що скарга Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя М.Є. Літвінова