Рішення

від 05.12.2017 по справі 925/1285/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р.                                                  Справа № 925/1285/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – представник за довіреністю,

          від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРМІЙ”, м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю “ДВЕНАДЦАТЬ

МАСТЕРОВ”, район агромістечка Гатово, Мінський район,

Мінська область, Республіка Білорусь

про стягнення 4 874 000,00 російський рублів, що еквівалентно

2 256 369 грн. 56 коп.

ВСТАНОВИВ:

          До господарського суду Черкаської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “ЕРМІЙ” до товариства з обмеженою відповідальністю “ДВЕНАДЦАТЬ МАСТЕРОВ” (Республіка Білорусь) про стягнення заборгованості в розмірі 5 882 270, 84 російський рублів, що еквівалентно 2 722 903 грн. 17 коп., яка виникла на підставі договору поставки № 05-04 від 05 квітня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 жовтня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05 грудня 2017 року.

05 грудня 2017 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 4 874 000,00 рос. рублів, що за офіційним курсом НБУ станом на 09 жовтня 2017 року складає 2 256 369 грн. 56 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому судом розглядається позов товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРМІЙ” з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою Економічного суду Мінської області від 27 листопада 2017 року зі справи №89-18 Ип/2017.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 жовтня 2017 року було зобов’язано відповідача надати до суду письмовий відзив на позовну заяву в порядку ст. 59 ГПК України і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову у разі їх наявності; документи, на підставі яких діє відповідач, які є доказом правосуб’єктності юридичної особи; докази сплати заборгованості.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 05 грудня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1285/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 05 квітня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ЕРМІЙ” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ДВЕНАДЦАТЬ МАСТЕРОВ” (покупець) було укладено договір поставки за №05-04.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору продавець зобов’язався продати, а покупець – прийняти і оплатити на умовах даного договору м’ясо та м’ясну сировину.

Орієнтовна сума договору складає 500 000 000 російських рублів і складається із суми специфікацій, які є невід’ємною частиною даного договору поставки (п. 1.2. договору).

Валюта оплати – російський рубль (п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.1 договору вартість поставки включається в загальну вартість товару, що постачається, або конкретні умови вартості доставки вказуються у відповідній специфікації згідно з правилами Інкотермс 2010.

Позивач вказував, що свої зобов’язання за договором купівлі-продажу виконав та поставив відповідачу товар на загальну суму 28 600 933,68 рос. рублів.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується копіями міжнародних товарно-транспортних накладних.

На момент звернення до суду відповідач зобов’язання по оплаті поставленого товару виконав частково, сплативши 23 040 933, 68 російських рублів.

Після порушення провадження у справі, відповідачем також було сплачено 686 000 рос. рублів.

В зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар на підставі договору від 05 квітня 2017 року в розмірі 4 874 000,00 російський рублів, що еквівалентно 2 256 369 грн. 56 коп.

Проте, судом під час розгляду даного спору з’ясовано, що товар на загальну суму 28 600 933,68 рос. рублів. було поставлено позивачем по двом зовнішньоекономічним контрактам, зокрема по договору за №05-04 від 05 квітня 2017 року та по контракту №000508 від 05 серпня 2016 року.

Проте, зобов’язання відповідача з оплати товару по контракту №000508 від 05 серпня 2016 року не є предметом розгляду даного спору.

Таким чином судом з’ясовано, що по договору за №05-04 від 05 квітня 2017 року позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 11 401 040,00 рос. руб. (а.с.26-52).

Водночас, відповідач частково виконав своє зобов’язання по вказаному договору та сплатив позивачу 6 527 040,00 рос. руб., що не заперечується самим позивачем.

Отже, борг відповідача по договору №05-04 станом на 05 квітня 2017 року складає 4 874 000,00 російський рублів.

В пункті 8.1. договору визначено, що сторони домовились вирішувати всі спірні питання шляхом взаємних переговорів. Спори, не врегульовані шляхом переговорів, зацікавлена сторона вправі передати на розгляд у відповідний судовий орган на території позивача.

Згідно ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.4. договору розрахунки за поставлені товари здійснюються протягом 30 днів з моменту поставки, якщо інше не вказано у специфікації.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1. роз'яснення Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року № 04-5/608 “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій” у разі відсутності волевиявлення сторін зовнішньоекономічної угоди щодо застосовуваного права господарський суд визначає його на підставі колізійної норми, яка може міститися як в міжнародних договорах, що відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві.

Такі норми містить, наприклад, Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (далі - Угода), укладена державами - учасницями СНД у м. Києві 20.03.92, статтею 11 якої встановлено правила застосування цивільного законодавства однієї держави - учасниці СНД на території іншої держави - учасниці СНД.

За цими правилами, зокрема, права та обов'язки сторін за договором визначаються законодавством країни - місця укладення такого договору, якщо інше не передбачено угодою сторін.

Місце укладання договору – Гатово, республіка Білорусь.

Отже, права та обов'язки сторін за договором визначаються законодавством Республіки Білорусь, оскільки інше не передбачено угодою сторін.

Пункт 8.1 договору стосується місця розгляду спорів, а не законодавства, що підлягає застосуванню.

Згідно ст. 290 Цивільного кодексу Республіки Білорусь зобов’язання повинні виконуватися належним чином у відповідності з умовами зобов’язання і вимог законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – у відповідності з вимогами, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання та одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не передбачено законодавством або договором (ст. 291 Цивільного кодексу Республіки Білорусь).

Відповідно до ст. 295 Цивільного кодексу Республіки Білорусь, якщо зобов’язання передбачає або дозволяє визначити день його виконання або період часу, протягом якого воно повинно бути виконано, зобов’язання підлягає виконанню в той же день або відповідно в будь-який момент в межах такого періоду.

У випадку, коли зобов’язання не передбачає строку його виконання і не містить умов, які дозволяють визначити цей строк, воно повинно бути виконано в розумний строк після виникнення зобов’язання.

Зобов’язання, не виконане в розумний строк, а також зобов’язання, строк якого визначений моментом пред’явлення, боржник повинен виконати в семиденний строк з дня надходження письмової вимоги кредитора про його виконання, якщо обов’язок виконання в інший строк не випливає із акту законодавства, умов зобов’язання або змісту зобов’язання.

Статтею 372 Цивільного кодексу Республіки Білорусь визначено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе відповідальність за наявності вини (умислу чи необережності), крім випадків, коди законодавством або договором передбачені інші підстави відповідальності.

Особа є невинуватою, якщо при тій мірі дбайливості та обачності, яка від неї вимагалась за характером зобов’язання та умов цивільного обороту, вона вчинила всі дії для належного виконання зобов’язання.

Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов’язання.

Якщо інше не передбачено законодавством або договором, особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином при здійсненні підприємницької діяльності, несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання неможливе внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і непереборних за даними умовами обставин.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано належними та допустимими доказами доводи позивача, що наведені у позові.

В пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 “Про судове рішення у цивільній справі” вказано, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”).

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 4 874 000,00 російський рублів, що еквівалентно станом на день ухвалення рішення (05 грудня 2017 року) - 2 248 619 грн. 90 коп.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ДВЕНАДЦАТЬ МАСТЕРОВ”, будівля нежила-санітарно-побутовий корпус 1А, ОАО Мінське виробниче шкіро - венне об’єднання, Мінський район, 2 поверх, каб.50, район агромістечка Гатово, Мінський район, Мінська область, Республіка Білорусь, УНН 101337728, ОКПО 374482560 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРМІЙ”, пров. Т.Осьмачка, 8, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21355762 – 4 874 000,00 російський рублів, що в еквіваленті станом на 05 грудня 2017 року становить 2 248 619 грн. 90 коп. боргу та 33 422 грн. 97 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 06 грудня 2017 року.

Суддя                     А.В.Васянович