Постанова

від 06.12.2017 по справі 916/1829/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р.Справа № 916/1829/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Федорончук Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача - ОСОБА_2 (сільський голова),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Оксамитненської сільської ради Болградського району Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 11.10.2017

у справі № 916/1829/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Винхол Оксамитне

до Оксамитненської сільської ради Болградського району Одеської області

про визнання недійсною додаткової угоди до договору

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 06.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Винхол Оксамитне (далі - Товариство, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Оксамитненської сільської ради Болградського району Одеської області (далі - Сільська рада, відповідач) про визнання недійсним з моменту укладання Додатку до договору від 01.04.2008 року ВКЇ №953195.

Позов обґрунтований тим, що на момент підписання Додатку від 04.01.2012 до Договору від 01.04.2008 обов'язковою вимогою, дотримання якої було необхідним для укладення договору оренди землі та/або договору про внесення змін до нього, було проведення державної реєстрації відповідної угоди. Проте, всупереч положенням ЦК України та Закону України Про оренду землі , відповідну державну реєстрацію Додатку від 04.01.2012 до Договору від 01.04.2008 проведено не було, у зв'язку з чим, позивач вважає, що є підстави для визнання останнього недійсним.

11.10.2017 Товариство до господарського суду надало клопотання про уточнення позовних вимог, в яких просило суд, визнати недійсним з моменту укладення Додаток до Договору від 01.04.2008 ВКЇ №953195 від 04.01.2012, укладений між Сільською радою та Товариством.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.10.2017 (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволено, визнано недійсною з моменту укладення Додаткову угоду від 04.01.2012 до Договору оренди землі від 01 квітня 2008 року, посвідченого 01.04.2008 приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 за реєстрованим номером №3006 та зареєстрованого у Болградському відділі Одеської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 квітня 2008 року за №040851800002, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що сторонами при укладанні Додаткової угоди, якою було змінено розмір орендної плати, не було дотримано положень чинного законодавства щодо державної реєстрації, а також її нотаріальне посвідчення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції , сільська рада звернулась до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, вірно визначив положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, але у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права дійшов хибного висновку та визнав недійсним правочин, який не було вчинено. Крім цього, скаржник зазначає, оскільки Додаток до договору не було вчинено взагалі, не існує жодних правових підстав для визнання його судом першої інстанції недійсним.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 апеляційна скарга була прийнята до провадження, призначена до розгляду на 06.12.2017 та було зобов'язано сільську раду доплати 60,00 грн. судового збору за подану апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

В судовому засіданні 06.12.2017 представник відповідача надала докази доплати 60,00 грн. судового збору, які були долучені до матеріалів справи, а представник позивача заявила клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, проте клопотання про відкладення, судова колегія відхилила, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.12.2017 надала пояснення, якими підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила задовольнити останню.

В судовому засіданні 06.12.2017 представник позивача надала пояснення, в яких просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2008 року між Сільською радою (Орендодавець) та Товариством (Орендар) було укладено Договір оренди землі (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування цеху по переробці винограду та виробітки виноматеріалів, яка знаходиться на території с. Оксамитне, Болградського району, Одеської області, вул. Нова, буд. №1б.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,00 га площі несільськогосподарських угідь. Нормативна оцінки земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації з нормативної оціни земельної ділянки становить 472 400,00 грн. (п.п. 2., 4. Договору).

Пунктом 7. Договору сторонами узгодили, що договір укладено на 49 років, тобто, до 21 листопада 2056 року.

Орендна плата вносить орендарем у грошовій формі в розмірі 14 172,00 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спор розв'язується у судовому порядку (п.п. 8., 9., 32. Договору).

Відповідно до п. 40 Договору цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Судом першої інстанції вірно встановлено що Договір посвідчений 01.04.2008 приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 за реєстрованим номером №3006 та зареєстрований у Болградському відділі Одеської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 квітня 2008 року за №040851800002.

У подальшому, 04 січня 2012 року між Сільською радою та Товариством (Орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 01 квітня 2008 року.

Додатковою угодою від 04.01.2012 до Договору сторонами було погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 58 301,30 грн. на рік - 7% від грошової оцінки земельної ділянки.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. (ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно ст.30 Закону України Про оренду землі , зміна умов договору проводиться у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом (ст. 210 ЦК України).

Господарський суд вірно зазначив, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 654 Цивільного Кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ст. 640 Цивільного Кодексу України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторонами, при укладанні Додаткової угоди, якою було змінено розмір орендної плати, не було дотримано положень Закону України Про оренду землі щодо державної реєстрації укладеної між сторонами додаткової угоди.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 7 ст. 179 ГК України, ст. 204 ЦК України).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи із змісту ст. 215 ЦК України договір може бути визнано недійсним виключно з підстав недодержання в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, або якщо його недійсність встановлена законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами при укладанні Додаткової угоди, якою було змінено розмір орендної плати, не було дотримано положень чинного законодавства щодо державної реєстрації, а також її нотаріальне посвідчення, у зв'язку з чим, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги Товариства, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що Додаток до Договору не було вчинено взагалі, а отже не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними та пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. Не може бути визнано недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Поняття невчиненого (неукладеного) договору є тотожним договору, що не відбувся.

З матеріалів справи вбачається, що Додаткова угода від 04.01.2012 до Договору оренди землі фактично виконувалась, орендар сплачував орендну плату, яка була встановлена Додатковою угодою, про що не заперечує відповідач у письмових поясненнях, наданих до суду першої інстанції (а.с. 86).

Визначення договору як неукладеного (невчиненого) може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 у справі №3-58гс11.

Отже, суд першої інстанції правомірно констатував недійсність Додаткової угоди від 04.01.2012 до Договору оренди землі від 01.04.2008.

З огляду на викладене, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Крім цього, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись cm.cm. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 11.10.2017 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

ОСОБА_4