Постанова

від 05.12.2017 по справі 906/708/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 906/708/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі Гладкій Л.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

третьої особи - не з'явився

третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.17 р. у справі № 906/708/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Житомир)

до Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області (смт. Хорошів Житомирської області)

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:

1) Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області (м. Житомир);

2) Хорошівську районну державну адміністрацію (смт. Хорошів)

про стягнення 127 180,10 грн

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.10.17 р. у справі №906/708/17 позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації (12101, Житомирська область, смт. Хорошів, вул.Соборна, 1, код ЄДРПОУ 03192566) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т.Шевченка,18, код 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул. Київська, буд. 20, код ЄДРПОУ 01184114) - 127180,10 грн компенсації за надані телекомунікаційні послуги споживачам, 1907,70 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постановити рішення, яким скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 26 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ Укртелеком в особі Житомирської філії ПАТ Укртелеком в задоволенні позовних вимог.

Вважає рішення Господарського суду Житомирської області незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік видатки управлінню на відшкодування послуг зв'язку пільговим категорій населення у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не були передбачені. Тож визначити, що управління є головним розпорядником бюджетних коштів тільки на підставі положення пункту Порядку, не застосовуючи норми Бюджетного кодексу України, Закону України Про державний бюджет на 2016 рік та пункти 1, 2, 4, 5, 6, 7, 9,10 Порядку є вибірковим застосуванням норм права і порушенням законів, що і призвело до прийняття неправильного рішення.

Отже висновок суду, що управління є головним розпорядником бюджетних коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є належним відповідачем і належним боржником порушує норми Бюджетного кодексу України, є помилковим і не ґрунтується на законі, оскільки лише у разі отримання бюджетних призначень управління в особі керівника матиме повноваження головного розпорядника бюджетних коштів.

Зазначає, що суд при прийнятті рішення порушив норми матеріального та процесуального права, застосовуючи частково ст. 48 БК України порушуючи норми ст. 2 , 4, 22 , 46, 48 Бюджетного кодексу України. Таке вибіркове застосування норм Бюджетного кодексу України вплинуло об'єктивне встановлення обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вважає, акти звіряння які готувались ПАТ Укртелеком без відповідних повноважень надані як доказ боргу в сумі 127180,10 грн. не можуть бути належним допустимим доказом у справі, тому що не мають юридичної сили, сформовані позивачем без відповідних повноважень, порушують норми чинного законодавства.

Управління здійснює персоніфікований облік пільгових категорій громадян відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 29.01.03 №117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та постанови від 04.03.2002 р. № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та включає персональні дані про пільговиків до Реєстру громадян, які мають право на пільги та зареєстровані на території Хорошівського району. Для узгодження суми компенсації управління проводить звірку інформації, яка оформляється відповідними документами, відповідно д вимог постанов Кабінету Міністрів України від 29.01.03 № 117 та від 04.03.200 р. № 256.

Висновок суду, що матеріалами справи підтверджено існування перед позивачем боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільгові основі в розмірі 127 180,10 грн. не ґрунтується на нормах чинного законодавства і суперечить вимогам Порядку та Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільг затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, відповідно до яких належними документами для здійснення розрахунків надавачами послуг є інформація про фактично нараховані суми та актів звіряння розрахунків за надані послуги, які надсилаються фінансові органам.

Розрахунки подані Публічним акціонерним товариством Укртелеком не пройшли звірку, тому інформація яку вони містять не підтверджена належними і допустимими доказами. Тобто не перевірено, особи які є в розрахунках є пільговиками і мають право на пільги з послуги зв'язку.

Поряд з цим під час проведенням управлінням праці та соціального захисту населення звірки розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних наданням пільг в 2016 році, поданих Житомирською філією ПАТ Укртелеком були виявлені громадяни, які не мали протягом 2016 року права на пільг зв'язку зі смертю або зміною місця реєстрації.

Таким чином, управлінням було вчинено усіх необхідних та можливих дій щодо вирішення питання відшкодування коштів ПАТ Укртелекому , а тому вважає, що відсутня вина управління, яке діяло у межах наданих повноважень на підставі Конституції та законів України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від "21" листопада 2017 р. апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.17 р. у справі №906/708/17 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

28.11.2017р. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" надало апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.17 р. у справі № 906/708/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області - без задоволення.

05.12.2017р. Хорошівська районна державна адміністрація надала апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.17 р., ухвалити рішення яким повністю відмовити Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області - ОСОБА_2 підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.17 р. у справі №906/708/17 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник Хорошівської районної державної адміністрації - ОСОБА_3 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.17 р. у справі №906/708/17 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" - ОСОБА_1 заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.17 р. у справі №906/708/17 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, проте про розгляд скарги повідомлявся належним чином,про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи. Третя особа не скористалася правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - Позивач) надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України від 18.11.2003 р. № 1280-ІV «Про телекомунікації» , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., інших законодавчих актів України.

Житомирською філією ПАТ «Укртелеком» пільговим категоріям населення в Хорошівському районі за період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. надано послуги на пільговій основі.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Позивач, як постачальник послуги зв'язку, надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звернеться в силу ст. 633 Цивільного кодексу України, оскільки послуга зв'язку є предметом публічного договору.

Законом України від 22.10.1993 р № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» , Законом України від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань» , Законом України від 28.02.1991 р № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Законом України від 24.03.2008 р. № 203/98- ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Законом України від 26.04.2001 р № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» для категорій осіб, визначених цими законами встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі, та відшкодування витрат за надані послуги розпорядником коштів.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами пунктів 2-4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів м. Києва та Севастополя.

Згідно п. 5 ч. 3 даного Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Пункт 6 вказаного Порядку визначає, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

За змістом п. 8 згаданого Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Згідно п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 року, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Відповідно до підпункту 6 п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За змістом ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вбачається, що предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 127 180,10 грн., оскільки відповідачем не здійснено компенсацію витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі.

Одночасно, матеріали справи не містять доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Одночасно, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до переконливого висновку, що відповідачем не виконано належним чином взятих на себе зобов'язань.

Судова колегія апеляційної інстанції, погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в розмірі 127 180,10 грн.

Не приймаються доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не перевірено, особи які є в розрахунках та є пільговиками і мають право на пільги з послуги зв'язку. Вбачається, з наданого до апеляційної скарги розрахунку, що наданий позивачем та розрахунок здійснений відповідачем різняться на суму 315,18 грн. На підтвердження даних доводів, скаржником в суді апеляційної інстанції надано докази на підтвердження, що позивачем в розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг в період 01.01.2016р. по 31.12.2016 р., включені померлі та вибувши громадяни, по яких протягом 2016р. відповідних перерахунків проведено не було.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює дані докази з огляду на таке.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відтак, суд апеляційної інстанції критично оцінює надані апелянтом докази, а саме узагальнений розрахунок сум відшкодування за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які отримували їх на пільгових умовах в 2016р., та надані докази на підтвердження надання послуг на пільговій основі померлим та вибувшим громадянам протягом 2016 року в суді апеляційної інстанції. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття рішення місцевим господарським судом, дані докази не були надані суду першої інстанції, а при поданні до суду апеляційної інстанції скаржником не було обґрунтовано неможливість їх подання. Матеріали справи свідчать, що лише 11.10.2017р. та 17.10.2017р. листами Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області звернулось до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" щодо звірки розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг в 2016 році.

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №3-28гс12.

Аналогічні правові позиції неодноразово застосовував Вищий господарський суд України.

Колегія суддів враховує при цьому, що Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 20.12.2016 р. внесені зміни до статті 102 Бюджетного кодексу України та відмінено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Згідно із Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 20.12.2016 р. частину першу статті 91 "Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів" доповнено пунктом 20-4) щодо пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг, що надаються певним категоріям населення відповідно до чинного законодавства. У п. 3 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено, що місцеві бюджети є самостійними. Тому місцеві органи виконавчої влади, які володіють ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість передбачати вищезазначені видатки у місцевому бюджеті в складі асигнувань на місцеві програми соціального захисту та соціального забезпечення відповідно до підпункту „б» пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України.

На спростування доводів апелянта, колегія суддів зазначає, що Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002р. №5-рп/2002, від 17 березня 2004р. №7-рп/2004, від 01 грудня 2004р. № 20 рп/2004, від 09 липня 2007р. №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007року №6-рп/2007, Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006р. №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005р. у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05. 2012р. у справі №11/446.

Таким чином, відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у постанові від 12.04.2017р. у справі №927/1039/16.

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. Про судове рішення зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.17 р. у справі № 906/708/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області - без змін.

Справу №906/708/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Олексюк Г.Є.