Рішення

від 28.11.2017 по справі 911/2447/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р. Справа № 911/2447/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1", м. Харків,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Альтаір-Груп" ,

с. Личанка Києво-Святошинського району,

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Лімітед" , м. Київ,

2) приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", м. Київ,

3) публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" , м. Київ,

4) публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" , м. Київ,

про стягнення 6 556 191,71 грн.

Головуючий суддя О.В. Конюх,

судді П.В. Горбасенко та С.І. Чонгова

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2., довіреність від 18.07.2017;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: ОСОБА_3, довіреність від 13.06.2017 № 6-292;

від третьої особи 4: ОСОБА_4, довіреність від 14.04.2017 № 14-65;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 11.08.2017 №11-01/02-2017/08 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Альтаір-Груп" про стягнення 6 556 191,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.06.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" (уповноважена особа за договором про спільну діяльність від 19.05.2000) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Альтаір-Груп" укладено договір №ПГ/15-007/9-СД купівлі-продажу природного газу, на виконання умов якого позивач в липні 2015 року поставив відповідачу природний газ у кількості 639238 тис.м.куб. на загальну суму 4 039 986,72 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2015. Позивач твердить, що відповідач обов'язок з оплати поставленого природного газу виконав частково, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість на суму 3 000 000,00 грн., а також належать до сплати нараховані у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання 2 354 619,24 грн. пені, 204 754,50 грн. 3% річних, 754 418,76 грн. інфляційних втрат, 40 399,87 грн. штрафу за порушення грошових зобов'язань, 201 999,34 грн. штрафу за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2017 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2447/17 та призначено справу до розгляду на 12.09.2017. Цією ж ухвалою до участі у справі №911/2447/17 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено: товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Лімітед" та приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння".

Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 02.10.2017.

21.09.2017 від приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" до господарського суду Київської області надійшли пояснення від 18.09.2017 №170/5-09/17, в яких третя особа 2 зазначає, що в повному обсязі підтримує позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" та просить суд розгляд справи №911/2447/17 здійснювати без участі уповноваженого представника третьої особи 2.

29.09.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Лімітед" до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення, в яких третя особа 1 вказує, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" підтримує в повному обсязі та просить суд розгляд справи №911/2447/17 здійснювати без участі представника третьої особи 1.

Ухвалою суду від 02.10.2017 у справі №911/2447/17 призначено колегіальний розгляд справи.

Ухвалою суду від 05.10.2017 справу №911/2447/17 прийнято до провадження колегією у складі: суддя О.В. Конюх, суддя С.І. Чонгова та суддя Н.Г. Шевчук. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено - публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" та в якості третьої особи 4 залучено - Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України".

30.10.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" до господарського суду Київської області надійшли додаткові письмові пояснення від 30.10.2017.

30.10.2017 від публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення від 30.10.2017.

Ухвалою суду від 31.10.2017 справу №911/2447/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя О.В. Конюх, судді А.Ю. Кошик та С.І. Чонгова, розгляд справи призначено на 16.11.2017.

31.10.2017 від публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 13.11.2017 справу №911/2447/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя О.В. Конюх, судді П.В. Горбасенко та С.І. Чонгова.

В судовому засіданні 16.11.2017 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 28.11.2017, про що присутні представники учасників провадження були повідомлені особисто під розпис, а відсутні - шляхом надіслання відповідної копії ухвали.

В судове засідання 28.11.2017 з'явився представник позивача, третя особа 3 та третя особа 4. Відповідач, третя особа 1 та третя особа 2 в судове засідання не з'явились, витребувані судом документи не подали, хоча про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні 28.11.2017 подано додаткові письмові пояснення від 28.11.2017.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1", м. Харків (далі по тексту - ТОВ "Сіріус-1") до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Альтаір-Груп", с. Личанка Києво-Святошинського району (далі по тексту - ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Лімітед", м. Київ (далі по тексту - ТОВ "ОСОБА_1 Лімітед", третя особа 1), приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", м. Київ (далі по тексту - ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння", третя особа 2), публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ (далі по тексту - ПАТ "Укртрансгаз", третя особа 3), публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі по тексту - ПАТ "НАК Нафтогаз", третя особа 4) про стягнення 6 556 191,71 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

22.06.2015 між ТОВ "Сіріус-1" (уповноважена особа за договором про спільну діяльність від 19.05.2000, продавець) та ТОВ "Фірма "ОСОБА_5" (покупець) укладено договір №ПГ/15-007/9-СД купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого:

- продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити на умовах цього договору природний газ власного видобутку липня 2015, надалі - газ. При цьому покупець е є кінцевим споживачем газу (пункт 1.1 договору);

- обсяг газу, який продавець зобов'язується передати, а покупець оплачує та зобов'язується прийняти складає 500 000 тис.куб .м. (пункт 1.3 договору);

- загальна вартість газу, який продавець передає покупцю по даному договору, визначається загальною вартістю об'ємів фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі, вказаних в п.3.3 цього договору (пункт 1.4);

- ціна 1000 куб.м. газу, що передається в період липня 2015 складає 5 266,67 грн., крім того ПДВ 20%- 1053,33 грн., разом з ПДВ - 6 320,00 грн. (пункт 2.1 договору);

- оплата вартості планових обсягів газу, що становить загальну вартість газу (пункт 2.2 договору) проводиться на поточний рахунок продавця в такому порядку (пункт 2.4 договору):

- 50% вартості планових обсягів газу - до 20.07.2015 (пункт 2.4.1 договору);

- 50% вартості планових обсягів газу - до 15.08.2015 (пункт 2.4.2 договору);

- остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів прийму-передачі, вказаних в п.3.3 договору, в яких буде вказано фактично передані обсяги газу та їх вартість, протягом 3 банківських днів з моменту їх підписання обома сторонами, але не пізніше 12 числа наступного місяця (пункт 2.5 договору);

- кількість газу, яка повинна передаватись продавцем та прийматися покупцем визначається у відповідності з обсягами, що вказані в п.1.3 даного договору, та оформляється шляхом підписання акті прийому-передачі планових обсягів газу (пункт 3.2 договору);

- передача покупцю фактичних обсягів газу за звітний місяць сторони оформляють актом прийму-передачі газу (пункт 3.3 договору);

- продавець бере зобов'язання (пункт 4.1 договору):

- здійснити передачу газу покупцю в мережі ПАТ "Укртрансгаз" у визначені в п.2.1 договору строки (пункт 4.1.1 договору);

- протягом 5 днів від дати закінчення місяця передачі газу, оформити з покупцем оригінали актів приймання-передачі газу, що підтверджують фактично переданий обсяг газу по договору (пункт 4.1.4 договору);

- покупець бере зобов'язання (пункт 4.2 договору):

- прийняти газ в мережі ПАТ "Укртрансназ" в обсягах та на умовах, передбачених даним договором (пункт 4.2.1 договору);

- оплатити продавцю вартість газу, що передається, на умовах та у строки, визначених розділом 2 цього договору (пункт 4.2.2 договору);

- у разі повного або часткового порушення покупцем строків розрахунків, обумовлених п.2.4 та п.2.5 цього договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково штраф у розмірі 1% від загальної вартості газу (пункт 2.2. договору), а в разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% від загальної вартості газу (пункт 2.2 договору) (пункт 5.2 договору);

- пеня передбачена цим договором, за порушення сторонами зобов'язань нараховується за увесь період прострочення виконання таких зобов'язань (пункт 5.8 договору);

- цей договір складений в двох примірниках, вступає в юридичну силу з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (дата вказана у верхньому правому куті першої сторінки договору) і діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 8.1 договору);

Згідно акту прийму-передачу від 31.07.2015 ТОВ "Сіріус-1" передало, а ТОВ "Фірма "ОСОБА_5" прийняло у липні 2015 природний газ в обсязі 639 238 тис.куб.м. загальною вартістю разом з ПДВ 4 039 986,72 грн.

Відтак, позивач належним чином виконав умови договору №ПГ/15-007/9-СД від 22.06.2015 та поставив відповідачу природний газ на загальну суму 4 039 986,72 грн.

Згідно банківських виписок за 01.09.2015 та за 18.11.2016, відповідачем було частково оплачено поставлений природний газ в сумі 539 986,72 грн. - 01.09.2015 та 500000,00 грн. 18.11.2016, що загалом становить 1 039 986,72 грн.

Так, вартість поставленого, але не оплаченого відповідачем природного газу становить 4 039 986,72 грн. - 1 039 986,72 грн. = 3 000 000,00 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.

Суд ухвалами суду зобов'язував відповідача подати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за поставлений природний газ.

Докази оплати заборгованості відповідачем суду надані не були.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони умовами договору передбачили, що оплата вартості планових обсягів газу, що становить загальну вартість газу (пункт 2.2 договору) проводиться на поточний рахунок продавця в такому порядку (пункт 2.4 договору): 50% вартості планових обсягів газу - до 20.07.2015 (пункт 2.4.1 договору); 50% вартості планових обсягів газу - до 15.08.2015 (пункт 2.4.2 договору).

За таких обставин, суд встановив, що строк оплати заборгованості за природний газ є таким, що настав.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 3 000 000,00 грн. заборгованості обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак такою, що піддягає задоволенню повністю.

Також, позивач, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України 204 754,50 грн. 3% річних за період з 21.07.2015 по 10.08.2017 та 754 418,76 грн. інфляційних втрат за період 21.07.2015 по 10.08.2017. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Від так, суд зазначає, що позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши власний розрахунок належних до сплати 3% процентів річних, суд встановив, що вірно розраховані належні до сплати проценти річних становлять 202 328,21 грн. за період 21.07.2015 по 10.08.2017, а не як твердить позивач 204 754,50 грн., у зв'язку з чим зазначену вимогу слід задовольнити частково.

Здійснивши власний розрахунок належних до сплати інфляційних втрат, суд встановив, що вірно розраховані інфляційні втрати становлять 771 451,94 грн. за період серпень 2015 року по липень 2017 року, а не як твердить позивач 754 418,76 грн., однак суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, у зв'язку з чим вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю в заявленому розмірі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2 354 619,24 грн. за період з 21.07.2015 по 10.08.2017, штраф в сумі 40 399,87 грн. та штраф в сумі 201 999,34 грн. Щодо вказаних вимог суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторони в п.5.2. договору погодили, у разі повного або часткового порушення покупцем строків розрахунків, обумовлених п.2.4 та п.2.5 цього договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу . Пеня передбачена цим договором, за порушення сторонами зобов'язань нараховується за увесь період прострочення виконання таких зобов'язань (пункт 5.8 договору).

За таких обставин, розрахунок пені має бути здійснено на рівні подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період та має обчислюватися та стягуватися лише у національній валюті України - гривні.

Здійснивши власний розрахунок належної до сплати пені, суд встановив, що вірно розрахований розмір пені за період з 21.07.2015 по 10.08.2017 становить 2 354 778,54 грн. Позивачем заявлено до стягнення 2 354 619,24 грн. пені, Суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, тому вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю в заявленому розмірі.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. Чинне законодавство не обмежує право учасників господарських відносин встановлювати одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №3-24гс12).

Згідно частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, та по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений Договором.

Згідно положень пункту 5.2. Договору у разі повного або часткового порушення покупцем строків розрахунків, обумовлених п.2.4 та п.2.5 цього договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково штраф у розмірі 1% від загальної вартості газу (пункт 2.2. договору), а в разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% від загальної вартості газу (пункт 2.2 договору).

Враховуючи встановлення судом факту прострочення відповідачем - ТОВ "Фірма "ОСОБА_5" оплати природного газу більш ніж 10 календарних днів, вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 5% від загальної вартості газу, яка визначена в п.2.2 договору є обґрунтованою та матеріалами справи підтверджується. Однак, суд зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок штрафу, оскільки ТОВ "Сіріус-1" не враховано, що сторони в умовах договору погодили, що штраф розраховується на загальну вартість газу визначену в п.2.2 договору, тобто на 3 160 002,00 грн., а не на вартість поставленого газу згідно акту прийму-передачі від 31.07.2015, або на вартість простроченого грошового зобовязання.

Від так, суд здійснивши власний розрахунок штрафу в розмірі 5% від загальної вартості газу визначеної в п.2.2 договору ( 3 160 002,00 грн.), встановив, що вірно розрахований штраф становить 158 000,01 грн., а не як твердить позивач 201 999,34 грн., у зв'язку з чим зазначену вимогу слід задовольнити частково.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1% від загальної вартості газу (пункт 2.2 договору) , суд відмовляє в її задоволенні.

Штраф, на відміну від пені, є разовою, а не триваючою санкцією. Штраф у розмірі 1% від загальної вартості газу визначеної пунктом 2.2 договору та штраф у розмірі 5% від загальної вартості газу визначеної пунктом 2.2 договору передбачені за одне й те ж порушення договору - порушення строків оплати.

Тож заявлення до стягнення з відповідача одночасно штрафу у розмірі 1% від вартості газу визначеного в п.2.2 договору та штрафу в розмірі 5% від загальної вартості газу визначеної п.2.2 договору, порушує ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ОСОБА_5" на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" 3 000 000,00 грн. основного боргу, 754 418,76 грн. інфляційних втрат, 202 328,21 грн. 3% річних, 2 354 619,24 грн. пені та 158 000,01 грн. штрафу. В іншій частині вимог слід відмовити.

Відшкодування витрат на сплату судового збору суд у відповідності до ст. 49 ГПК України покладає на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Альтаір-Груп" (08127, Київська область, Києво-Святошинський район, село Личанка, вулиця Центральна, будинок 43 А, код 39051104)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" (61145, Харківська область, місто Харків, Дзержинський район, вулиця Космічна, будинок 26, кімната 416, код 32239577)

3 000 000,00 грн. (три мільйони гривень нуль копійок) основного боргу,

2 354 619,24 грн. (два мільйони триста п'ятдесят чотири тисячі шістсот дев'ятнадцять гривень двадцять чотири копійки) пені,

202 328,21 грн. (двісті дві тисячі триста двадцять вісім гривень двадцять одна копійка) три проценти річних,

754 418,76 грн. (сімсот п'ятдесят чотири тисячі чотириста вісімнадцять гривень сімдесят шість копійок) інфляційних втрат,

158 000,01 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч гривень одна копійка) штрафу,

97 040,49 грн. (дев'яносто сім тисяч сорок гривень сорок дев'ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано ___.12.2017

Головуючий суддя О.В. Конюх

Суддя П.В. Горбасенко

Суддя С.І. Чонгова