Рішення

від 06.12.2017 по справі 910/19039/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017Справа №910/19039/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Буд Компані

до Приватного підприємства АМТТ-Трейд

про стягнення 33 557,73 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача Ланець А.М. за дов.

від відповідача Вайнер О.Л. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-БУД КОМПАНІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "АМТТ-Трейд" про стягнення 48 016,04 грн суми основного боргу, а також 522,02 грн три відсотки річних, 1793,35 грн інфляційних нарахувань та 30 549,93 грн неустойки, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19039/17 та призначено її до розгляду на 24.11.2017.

23.11.2017 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору.

24.11.2017 через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Також 24.11.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, а також клопотання про приєднання додаткових документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у даному судовому засіданні підтримав подане ним через канцелярію суду клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 7 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом було розглянуто та задоволено клопотання відповідача про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке у судовому засіданні 24.11.2017 позивачем було підтримано.

Представник відповідача надав усні пояснення з приводу поданих через канцелярію суду документів, а також усні пояснення на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Судом було розглянуто та частково задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим на підставі статті 77 ГПК оголошено перерву у судовому засіданні до 29.11.2017.

29.11.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі та заява про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої останній просить суд стягнути з відповідача 616,74 грн три відсотки річних, 2 391,06 грн інфляційних нарахувань та 30 549,93 грн неустойки, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань.

Також 29.11.2017 представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання про врахування при розгляді справи заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2017 підтримав подану через канцелярію суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої просить стягнути з відповідача лише 616,74 грн три відсотки річних, 2 391,06 грн інфляційних нарахувань та 30 549,93 грн неустойки, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом вищезазначена заява розглянута та прийнята, у зв'язку з чим нова ціна позову становить 33 557,73 грн.

Також представник позивача у даному судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 29.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 відкладено розгляд справи до 06.12.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні 06.12.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав усні пояснення, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.12.2017 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечує частково.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.12.2017.

В судовому засіданні 06.12.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Л-Буд Компані (далі - генпідрядник, позивач) та Приватним підприємством АМТТ-Трейд (далі - субпідрядник, відповідач) було укладено договір підряду № 2/6 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого субпідрядник за завданням генпідрядника зобов'язується на свій ризик, своїми силами, матеріалами та засобами (власним транспортом і механізмами, з числа штатних працівників) у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати комплекс будівельно-монтажних робіт зазначених в п. 1.1.2. даного договору, на об'єкті зазначеному в п.1.1.1. даного договору, згідно із затвердженою проектною документацією та здати вказані роботи генпідряднику будівництва у встановлений термін.

Згідно з п. 1.1.1. договору, об'єкт: будівництво житлових будинків та об'єктів соціально-культурного призначення на земельній ділянці обмеженої вулицями Академіка Костичева, Академіка Вільямса, Маршала Конєва (6-й мікрорайон) у Голосіївському районі м. Києва. Житловий будинок по вулиці Маршала Конєва, 12 (будівельний номер 2) у м. Києві.

Субпідрядник виконує будівельно-монтажні роботи: влаштування вентильованого фасаду з облицюванням керамогранітом 1-го та 2-го поверхів будинку (п.1.1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, термін виконання робіт субпідрядником за цим договором триває до 31.08.2016.

Згідно з п. 3.1. договору, сума цього договору узгоджена сторонами в додатку №1 до цього договору.

Відповідно до додатку №1 до договору, ціна договору на влаштування вентильованого керамогранітного фасаду узгоджена сторонами в сумі 330000,00 грн.

30.08.2016 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору підряду №2/6 від 10.06.2016, в якій сторони узгодили збільшення об'єму робіт та ціни договору на виконання субпідрядником на об'єкті будівництва комплексу будівельно-монтажних робіт з влаштування вентильованого фасаду з облицювання керамогранітом 1-го та 2-го поверху на суму 674 983,32 грн разом з ПДВ та строк виконання субпідрядних робіт до 31.12.2016.

30.08.2016 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №2 до договору підряду №2/6 від 10.06.2016, в якій сторони домовилися, що субпідрядник за завданням генпідрядника зобов'язується на свій ризик, своїми силами, матеріалами та засобами (власним транспортом і механізмами, з числа штатних працівників) у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати додатково до договору комплекс будівельно-монтажних робіт зазначених в п. 1.2. даної додаткової угоди, на об'єкті зазначеному в п.1.1. даної додаткової угоди, згідно з затвердженою проектною документацією. Сторони узгодили об'єм робіт та ціну додаткової угоди №2, а саме 305 212,38 грн. разом з ПДВ та строк виконання субпідрядних робіт до 29.12.2017.

Згідно акту звірки розрахунків субпідрядником по факту виконано та передано, а генпідрядником прийнято роботи на суму 941 817,25 грн. з ПДВ, при цьому генпідрядником сплачено 980 415,12 грн.

Відповідно до п. 3.8 договору вартість послуг, які надаються генпідрядником субпідряднику складає - 1% від загальної суми договору.

За твердженнями позивача, відповідачем були виконані роботи на суму 941 817,25 грн, таким чином вартість послуг, які надавалися генпідрядником субпідряднику складає суму у розмірі 9 418,16 грн. В свою чергу, відповідачем було прострочено виконання зобов'язань з оплати даної частини коштів, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 264,46 грн 3 % річних та інфляційні нарахування у розмірі 1 186,51 грн.

Відповідно до п.12.3 договору, за порушення термінів виконання робіт з вини субпідрядника, він сплачує генпідряднику пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За твердженнями позивача, відповідачем було прострочено виконання робіт згідно додаткової угоди №1 до договору підряду №2/6 від 10.06.2016. Зокрема, замість виконання робіт на суму 674 983,32 грн, відповідачем, у строки передбачені даною угодою, було виконано робі лише на суму 550 938,11 грн згідно акту виконаних робіт № 1 від 25.10.2016, іншу частину погодженого об'єму робіт на суму 124 045,21 грн вчасно, до 31.12.2016, відповідачем виконано не було.

У зв'язку із вищенаведеним, керуючись п. 12.3 договору, позивач, за прострочення виконання строків виконання робіт, нарахував та просить стягнути з відповідача 30 549,93 грн штрафних санкцій (неустойка).

Крім того, позивачем зазначено про те, що згідно звірки власних розрахунків субпідрядником по факту виконано та передано, а генпідрядником прийнято робіт на суму 941 817,25 грн, при цьому генпідрядником було сплачено 980 415,12 грн. Отже, позивач переплатив виконанні роботи відповідача на суму 38 597,87 грн. Відповідач дану суму повернув позивачеві лише 24.11.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 8424 від 24.11.2017.

Позивачем, з метою повернення суми попередньої оплати, на адресу відповідача було направлено претензію № 1 від 19.07.2017, яка ним була отримана 25.07.2017. З урахуванням встановленого законодавством семиденного строку на виконання зобов'язань, останнім строком виконання зобов'язань є 01.08.2017.

Оскільки відповідач, у строки передбачені нормами законодавства, грошові кошти у розмірі 38 597,87 грн не повернув, то позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 204,55 грн інфляційних нарахувань та 352,14 грн три відсотки річних за період прострочення з 02.08.2017-20.11.2017.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача неустойки за прострочення останнім строків виконання робіт по договору підряду №2/6 у розмірі 30 549,93 грн, а також 2 391,06 грн інфляційних нарахувань та 616, 71 грн три відсотки річних, у зв'язку з простроченням виконань з оплати послуг генпідрядника, а також простроченням повернення суми попередньої оплати у розмірі 38 597,87 грн.

В свою чергу, відповідач, проти задоволення позовних вимог заперечив частково, проти наявної заборгованості у розмірі суму 48 016,03 грн не заперечував та сплатив останню під час розгляду справи. Також відповідачем зазначено, що прострочення виконання зобов'язань на зазначену суму розпочалося лише 02.08.2017, у зв'язку з чим інфляція та 3 % річних повинні обраховуватись саме з зазначеної дати. Проти штрафних санкцій у розмірі 30 549,93 грн відповідач заперечив, пояснюючи це тим, що в додатковій угоді № 1 сторонами було визначено попередні об'єми робіт, остаточні об'єми робіт визначалися згідно актів, які сторони погодили та підписали.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, 10.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Л-БУД КОМПАНІ" (далі - генпідрядник, позивач) та Приватним підприємстом АМТТ-Трейд (надалі - субпідрядник, відповідач) було укладено договір підряду №2/6, відповідно до п.1.1 якого субпідрядник за завданням генпідрядника зобов'язується на свій ризик, своїми силами, матеріалами та засобами (власним транспортом і механізмами, з числа штатних працівників) у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати комплекс будівельно-монтажних робіт зазначених в п. 1.1.2. даного договору, на об'єкті зазначеному в п.1.1.1. даного договору, згідно із затвердженою проектною документацією та здати вказані роботи генпідряднику будівництва у встановлений термін.

Згідно з п. 1.1.1. договору, об'єкт: будівництво житлових будинків та об'єктів соціально-культурного призначення на земельній ділянці обмеженої вулицями Академіка Костичева, Академіка Вільямса, Маршала Конєва (6-й мікрорайон) у Голосіївському районі м. Києва. Житловий будинок по вулиці Маршала Конєва, 12 (будівельний номер 2) у м. Києві.

Субпідрядник виконує будівельно-монтажні роботи: влаштування вентильованого фасаду з облицюванням керамогранітом 1-го та 2-го поверхів будинку (п.1.1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, термін виконання робіт субпідрядником за цим договором триває до 31.08.2016.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Згідно статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 12.3 договору передбачено, що за порушення термінів виконання робіт з вини субпідрядника, від сплачує генпідряднику пеню в розмірі 0,1 % від загальної вартості договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Згідно з п. 3.1. договору, сума цього договору узгоджена сторонами в додатку №1 до цього договору.

30.08.2016 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 та Додаток № 1 до договору підряду №2/6 від 10.06.2016, в якій сторони узгодили збільшення об'єму робіт та ціни договору на виконання субпідрядником на об'єкті будівництва комплексу будівельно-монтажних робіт з влаштування вентильованого фасаду з облицювання керамогранітом 1-го та 2-го поверху на суму 674 983,32 грн. разом з ПДВ та строк виконання субпідрядних робіт до 31.12.2016.

Позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання згідно з додаткової угоди №1 та додатку № 1 до договору підряду №2/6 від 10.06.2016, обґрунтовуючи це тим, що відповідач до зазначеної дати виконав об'єм роботи на суму 550 938,11 грн з ПДВ згідно Акту виконаних робіт №1 від 25.10.2016. Іншу частину погодженого об'єму робіт на суму 124 045,21 грн вчасно до 31.12.2016 не виконав, відповідно до чого генпідрядник нарахував штрафні санкції (неустойку).

Проте суд не погоджується з таким твердженням позивача, у зв'язку з тим, що пунктом 2 додатку №1 до додаткової угоди №1 передбачено, що об'єми робіт є попередніми та можуть змінюватися в сторону збільшення або зменшення. Точну площу буде визначено після розробки проекту та встановленя контрольних обмірів.

Відповідно до п. 3.7 договору, у разі, якщо субпідрядник виконає роботи менші за обсягом, оплата проводиться відповідно до акту виконаних робіт з урахуванням фактично виконаних робіт субпідрядником згідно довідки про вартість робіт та актів прийому передачі виконаних робіт.

У зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутній проект та не встановлено контрольних обмірів, які встановлюють виконання відповідачем робіт саме на суму 674 983,32 грн, то суд приходить висновку, що сторонами не було погоджено точних об'ємів виконання будівельних робіт, а отже не було прострочення з виконання робіт, у зв'язку з чим суд в частині стягнення 30 549,93 грн пені (неустойки) відмовляє.

Щодо вимог позивача про стягнення 2 391,06 грн інфляційних втрат та 616,74 грн трьох відсотків річних то судом зазначається наступне.

Судом встановлено, що відповідно до акту виконаних робіт генпідрядником прийнято роботи на суму 941 817,25 грн, проте попередньо було сплачено 980 415,12 грн, отже позивач переплатив виконанні роботи відповідача на суму 38 597,87 грн. Позивачем, з метою повернення суми попередньої оплати, на адресу відповідача було направлено претензію № 1 від 19.07.2017, яка ним була отримана 25.07.2017. З урахуванням встановленого законодавством семиденного строку на виконання зобов'язань, останнім строком виконання зобов'язань є 01.08.2017.

Оскільки відповідачем у строки передбачені нормами законодавства грошові кошти у розмірі 38 597,87 грн не повернув, то позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 204,55 грн інфляційних нарахувань та 352,14 грн три відсотки річних за період прострочення з 02.08.2017-20.11.2017.

Також судом встановлено, що згідно звірки власних розрахунків генпідрядником по факту виконано та передано, а субпідрядником прийнято послуги генпідряду на суму 9 418,17 грн., тобто 1% від загальної вартості договору. Проте відповідач сплатив дану суму лише 24.11.2017 платіжним дорученням №8425 (тобто після порушення провадження у справі).

З огляду на те, що відповідачем було прострочено виконання зобов'язань з оплати суми винагороди, то позивач просив стягнути з відповідача 264,46 грн 3 % річних та інфляційні нарахування у розмірі 1 186,51 грн за період прострочення з 01.11.2016 по 20.11.2017.

При цьому, позивач визначає початок прострочення виконання зобов'язань з оплати вартості послуг, які надаються генпідрядником, на підставі п. 3.3. договору підряду № 2/6.

Разом з тим, суд вважає помилковим застосування позивачем до оплати послуг генпідрядника умов пункту 3.3 договору, з огляду на те, що умови зазначеного пункту регулюють порядок сплати коштів за надані послуги генпідрядником субпідряднику, а не навпаки. При цьому, судом зазначається про те, що умови договору підряду № 2/6 від 10.06.2016 взагалі не містять положень, які б визначали порядок оплати субпідрядником генпідряднику послуг, передбачених п. 3.8 договору.

З огляду на те, що умови договору підряду № 2/6 не містять положень щодо строків оплати субпідрядником генпідряднику послуг, передбачених п. 3.8 договору, то суд вважає за доцільне до даних правовідносин застосувати положення п. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем з метою сплати субпідрядником генпідряднику послуг передбачених п. 3.8 договору на суму 9 418,16 грн, на адресу відповідача було направлено претензію № 1 від 19.07.2017, яка ним була отримана 25.07.2017. З урахуванням встановленого законодавством семиденного строку на виконання зобов'язань, останнім строком виконання зобов'язань було 01.08.2017.

З огляду на зазначене суд приходить висновку, що вірним періодом нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань на суму 9 418,16 грн є період з 02.08.2017-20.11.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України , що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З огляду на те, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати відповідачем 9 418,16 грн та 38 597,87 грн повинно бути здійснено у період з 02.08.2017 по 20.11.2017, тобто від дати направлення позивачем відповідачу претензії про сплату боргу, то судом було здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягають до стягненню 343,35 грн 3% річних та 1 498,47 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Приватне підприємство АМТТ-Трейд просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Буд Компані витрати на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на викладене та враховуючи співрозмірність ціни позову та розміру наданих позивачу адвокатських послуг, суд дійшов висновку про обмеження розміру відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5 % від ціни позову, а саме - 1 677,89 грн.

З урахуванням того, що судом частково було відмовлено в задоволенні позовних вимог, то суд, з урахуванням пропорційності розміру задоволених та відмовлених позовних вимог, приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат за послуги адвоката в розмірі 1 585,80 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства АМТТ-Трейд (04053, м.Київ, провулок Бехтеревський, будинок 4, код ЄДРПОУ 38618701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Буд Компані (03191, м.Київ, вул. Ломоносова, будинок 52-А, офіс 147, код ЄДРПОУ 39553310) 343(триста сорок три) грн 35 коп. 3 % річних, 1 498 (одна тисяча чотириста дев'яносто вісім) грн 47 коп. інфляційних нарахувань та 87 (вісімдесят сім) грн 82 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Буд Компані (03191, м.Київ, вул. Ломоносова, будинок 52-А, офіс 147, код ЄДРПОУ 39553310) на користь Приватного підприємства АМТТ-Трейд (04053, м.Київ, провулок Бехтеревський, будинок 4, код ЄДРПОУ 38618701) суму адвокатських витрат у розмірі 1 585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 80 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2017

Суддя Спичак О.М.