Рішення

від 04.12.2017 по справі 922/3386/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2017 р.Справа № 922/3386/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еккос", м. Харків про стягнення коштів в сумі 1528913,71 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність 631/02-02.11 від 05.05.2017р.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ» - звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еккос» - про стягнення заборгованості за договором поставки товару №379/11 від 01.02.2011 р. в розмірі 1528913,71 грн. (1415502,73 грн. - сума основного боргу; 113410,98 грн. - 3% річних). Окрім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 22933,71 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару (взуття) на умовах відстрочки платежу №379/11 від 01.02.2011 р.

20.11.2017 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№38029 від 20.11.2017 р.), в якій, у зв'язку з отриманням додаткових доказів, на підставі виписок АТ «ОСОБА_2 Аваль» (респондент - ТОВ «Еккос» ) за період з 01.01.2011 р. до 30.10.2017 р. по рахункам № НОМЕР_1, №26009440174, а також Актів взаємозвіряння між ТОВ «Еккос» за 2014 р., позивач просить Суд, не змінюючи загальну суму позовних вимог (1528913,71 грн.) стягнути з відповідача: основний борг - 983233,15 грн., частково стягнути інфляційне збільшення заборгованості - 462817,39 грн. (інфляційні за весь строк прострочення складають 676232,99 грн.) та 3% річних - 82863,17 грн., замість зазначеного у позовній заяві розміру позовних вимог: основний борг - 1415502,73 грн., 3% річних - 113410, 98 грн.

04.12.2017 р. в судове засідання з'явився представник позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№38029 від 20.11.2017 р.).

Відповідач в судові засідання під час розгляду даної справи свого повноважного представника не направляв, хоча про розгляд справи судом був повідомлений належним чином. Так, направлені на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та ЄДРПОУ, копії ухвали про порушення провадження у справі, копії ухвал про відкладення розгляду справи повернулись до суду з відміткою на поштовій довідці "за закінченим терміном зберігання" (67-70, 139-142), що відповідно до роз'яснень, викладених в п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від від 26 грудня 2011 року N 18 - є належним доказом повідомлення учасника судового процесу про розгляд справи судом.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх.№38029 від 20.11.2017 р.), суд виходить з наступного.

Зі змісту раніше поданої позовної заяви та змісту заяви позивача (вх.№38029 від 20.11.2017 р.) вбачається, що дана заява стосується:

- зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості (з 415502,73 грн. на 983233,15 грн.) та 3% річних (з 113410,98 грн. на 82863,17 грн.);

- зміни предмету позову в частині заявлення нової вимоги - про стягнення інфляційних втрат в сумі 462817,39 грн.

Суд відмовляє в прийнятті до розгляду заяви позивача (вх.№38029 від 20.11.2017 р.) про зміну предмету позову в частині заявлення нової вимоги - про стягнення інфляційних втрат в сумі 462817,39 грн. Адже, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви - до початку розгляду господарським судом справи по суті. Розгляд справи по суті було розпочато в судовому засіданні 31.10.2017 р., заява про зміну предмету позову була подана позивачем 20.11.2017 р., тобто після початку розгляду даної справи по суті, а тому, з огляду на приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, не може бути прийнята судом до розгляду.

Оскільки за приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач може зменшити розмір позовних вимог до винесення рішення у справі, враховуючи, що заява про зменшення розміру позовних вимог підписана повноважним представником позивача, суд дійшов висновку про прийняття заяви позивача (вх.№38029 від 20.11.2017 р.) в частині зменшення позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості (з 415502,73 грн. на 983233,15 грн.) та 3% річних (з 113410,98 грн. на 82863,17 грн.), та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи, 21.11.2017 р., до суду надійшов лист (вх.№38473) із доданою до нього копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 Відправником листа було зазначено ТОВ "Еккос", але в даному листі не містилось вказівки на повноважного представника та його підпис.

Окрім того, 22.11.2017 р. до суду надійшла заява (вх.№38599) від ОСОБА_4. У вказаній заяві зазначено, що вищезгадана ОСОБА_4 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 А, кв. 143 та нею було отримано ухвали Суду від 05.10.2017 р. і 31.10.2017 р. За її словами, ТОВ "Еккос" за зазначеною вище адресою свою діяльність не проводить та фактично ТОВ "Еккос" не існує, оскільки його засновник та директор ОСОБА_3 помер. Окрім того, ОСОБА_4 вказує на те, що зі слів працівника Палацу праці їй стало відомо про те, що в період з 01.01.2013 р. по 2015 рік товар ТОВ "Еккос" не постачався.

Суд зазначає, що за приписами ст.ст. 32-36 ГПК України, докази по справі надаються повноважними представниками сторін. Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності у ОСОБА_4 повноважень на представництво інтересів ТОВ "Еккос", а з супровідного листа (вх.№38473) взагалі не вбачається ані ПІБ, ані підпису особи, що подала відповідний лист до суду.

За таких обставин, суд не приймає вказані документи до розгляду в якості доказів по справі.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

З відомостей ЄДРПОУ про відповідача вбачається, що діяльність ТОВ "Еккос" не припинено, керівником підприємства є ОСОБА_3, засновниками відповідача є ОСОБА_3, ОСОБА_5, адреса відповідача: м. Харків, вул. Поздовжня 1 А, кв. 143. Отже, з огляду на приписи ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , відповідні відомості вважаються достовірними та можуть використовуватись при розгляді даної справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

01.02.2011 р. між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір поставки товару №379-11 (далі - договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, за цим договором постачальник зобов'язується постачати у власність покупця взуття та аксесуари (далі - товар), в асортименті, кількості та за ціною, що погоджуються в специфікаціях та вказуються у видаткових накладних на поставку партії товару, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.1.2 договору поставки, покупець зобов'язується приймати поставлений товар та здійснювати його оплату в строки та на умовах, передбачених договором.

В п.2.1 договору поставки сторони домовились, що товар поставлятиметься окремими партіями відповідно до специфікацій на поставку сезонної партії/партій товару, сформованих на підставі заявок покупця.

Відповідно до п. 2.10 договору поставки,товар вважається поставленим з моменту передачі партії товару перевізнику/водію чи іншому уповноваженому представнику покупця, що підтверджує відписання накладних на партію товару, що постачається..

Сторони дійшли згоди, що перехід права власності на товар відбувається в момент здійснення поставки (п. 2.12 договору поставки).

Згідно з п. 5.5 договору поставки, покупець здійснює розрахунки за товар протягом 90 календарних днів з дня підписання сторонами накладних за поставлену партію товару.

Відповідно до п 5.3 договору, ціна, вказана у видаткових накладних на поставлену партію товару, підлягає коригуванню на коефіцієнт співвідношення курсу долара США відносно гривні на дату оплати до курсу долара США відносно гривні на дату поставки товару за офіційним курсом НБУ України з додаванням 3%. Дане коригування застосовується лише у випадку, коли таке співвідношення більше одиниці. Така ціна буде остаточною за партію товару, що оплачується покупцем.

В період з 11.09.2014 р. по 02.10.2014 р. на виконання умов договору поставки, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1415502,73 грн., що підтверджується підписами та скріпленими печатками сторін видатковими накладними на загальну суму 1415502,73 грн. (арк.с. 17-33).

Отже, в межах договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1415502,73 грн.

Позивач стверджує, що строк оплати поставленого згідно договору поставки товару настав. Втім, відповідач частково виконав свої грошові зобов'язання, а саме: 29.12.2015 р. сплатив за отриманий на підставі договору поставки товар 69972,49 грн., що підтверджується банківськими виписками з карти рахунку позивача №3610 (арк. с. 85-95 ), оплату решти отриманого товару відповідач не здійснив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 983233,15 грн., стало підставою для нарахування за період з 10.12.2014 р. по 22.09.2017 р. 3% річних на суму 82863,17 грн., а також зумовило звернення до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором поставки, поставив, а відповідач прийняв у період з 11.09.2014 р. по 14.01.2015 р. товар на загальну суму 1415502,73 грн. (видаткові накладні на загальну суму 1415502,73 грн., арк.с. 17-33).

Як вільний слухач ОСОБА_4 в судовому засіданні 22.11.2017 р. зазначила про те, що в період з 01.01.2013 р. по 2015 рік товар ТОВ "Еккос" не постачався. Однак, такі відомості, надані вільним слухачем, не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі. Адже, за приписами ст. 32 ГПК України, доказами по справі можуть бути пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. ОСОБА_4 не є ані представником відповідача, ані учасником судового процесу, а тому її пояснення не можна вважати належним та допустимим доказом у справі.

Як вільний слухач ОСОБА_4 в судовому засіданні 22.11.2017 р. ОСОБА_4 також зазначила про смерть ОСОБА_3 - 05.08.2016 р. Однак, такі відомості також не спростовують факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару у період з 11.09.2014 р. по 14.01.2015 р. та прийняття ОСОБА_3 відповідного товару. Адже, відповідні господарські операції були здійснені до 05.08.2016 р., як дати, на яку ОСОБА_4 посилається як на дату смерті ОСОБА_3

Окрім того, факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару у період з 11.09.2014 р. по 14.01.2015 р. та прийняття ОСОБА_3 відповідного товару підтверджується видатковими накладними, підписами та скріпленими печатками сторін, а також підписаними сторін в актах звіряння розрахунків за 2014 рік (арк.с. 118-119) та за січень 2013 р. - червень 2015 р. (арк.с.с 148). Достовірність даних документів матеріалами справи не спростовується.

Окрім того, суд зазначає, що боржником у спірних правовідносинах є не особисто ОСОБА_3, а юридична особа - ТОВ «Еккос» - яка наразі є неприпиненою згідно відомостей з ЄДРПОУ.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо поставки відповідачу товару у період з 11.09.2014 р. по 14.01.2015 р. на загальну суму 1415502,73 грн.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

В п. 5.5 договору поставки сторони домовились, що оплата відповідачем поставленого позивачем товару здійснюється протягом 90 календарних днів з дня підписання сторонами накладних на поставлену партію товару.

З огляду на положення ст.ст. 253, 254, 692 ЦК України, п. 3.5 договору поставки, враховуючи, що предмет спору у даній справі становить заборгованість з оплати товару, поставленого в період з 11.09.2014 р. по 02.10.2014 р., станом на момент розгляду даної справи строк оплати відповідного товару - настав.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з банківською випискою, 29.12.2015 р. відповідач сплатив за отриманий на підставі договору поставки товар - 70000,00 грн. (арк. с. 93).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про оплату вартості отриманого за договором поставки товару в більшій частині або в повному обсязі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань за договором поставки на суму 983233,15 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на предмет відповідності вимогам договору поставки та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 625 ЦК України, дійшов висновку, що позивні вимоги в цій частині позивачем здійснені належним чином та у відповідності до договору поставки №379-11 від 01.02.2011 р. і чинного законодавства. Таким чином, вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 11.09.2014 р. по 22.09.2017 р. - в сумі 82863,17 грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми при задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового бору покладаються на відповідача в сумі 15991,44 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 253-255, 526, 610-612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 231-232 ГК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 22, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еккос» (61085, м. Харків, вул. Поздовжня, буд.1 А, квартира 43., код ЄДРПОУ 24347056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ » (01023, м. Київ, бул. ОСОБА_6, 4, код ЄДРПОУ 13669756) 983233,15 грн. сума основної заборгованості, 82863,17 грн. 3% річних, 15991,44 грн. судового збору.

Повне рішення складено 08.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_7