Постанова

від 29.11.2017 по справі 925/826/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. Справа№ 925/826/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2017 (повний текст підписано 04.09.2017)

у справі № 925/826/17 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К"

до Черкаської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області (третя особа 1), Черкаська обласна державна адміністрація (третя особа 2)

про стягнення коштів

В судовому засіданні 29.11.2017 відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради про стягнення коштів в розмірі 2 059 312,37 грн. 37 коп., з яких: 1 027 690,36 грн. основного боргу, 91 394,05 грн. 3 % річних, 940 227,96 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.07.2017 у справі №925/826/17 позов задоволено частково.

Стягнуто 1 027 690,36 грн. та 15415,25 грн. витрат по сплаті судового збору з Черкаської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К".

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити та стягнути з місцевого бюджету міста Черкаси 924 421,32 грн., що складає 90% ціни договору, в іншій частині просить рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні господарському суду обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 21.09.2017 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.09.2017 у справі №925/829/17 колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу було повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

23.10.2017р. апеляційна скарга відповідача надійшла до суду повторно.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) апеляційну скаргу відповідача 23.10.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 29.11.2017.

В судове засідання апеляційної інстанції 29.11.2017 представники позивача, відповідача та третіх осіб 1 та 2, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини їх неявки суду не відомі.

Оскільки їх явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення грошових коштів, отриманих відповідачем від позивача за договором купівлі-продажу, який визнано судом недійсним; стягнення господарських санкцій за невиконання грошових зобов'язань на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Судом встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 13.12.2007 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж та складання документа, що посвідчувало право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 7110136400-05-018-0003) Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант + К" (надалі - Позивач) по вулиці Сурікова, 30 у м. Черкаси та надано позивачу вказану земельну ділянку площею 33508 кв.м. в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) з правом подальшого викупу під об'єкт незавершеного будівництва (далі - Рішення від 13.12.2007).

Пунктом 6 вищевказаного Рішення припинено Черкаській виправній колонії № 62 УДДУПВП в Черкаській області право користування земельною ділянкою площею 33508 кв.м. по вул. Сурікова, 30.

18.12.2007 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради видано Наказ № 7002/14, яким було змінено порядковий вуличний знак споруди незавершеного будівництва (під якою розташована земельна ділянка площею 33508 кв.м. по вул. Сурікова, 30), а саме з № 30 по вул. Сурікова на №15. Вулиця Сурікова переіменована у встановленому порядку на вул. Промислову. Ця обставина визнається сторонами і у суду сумнівів не викликає.

25.12.2007 між Черкаською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант + К" було укладено Договір оренди землі, на підставі якого в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант + К" надано земельну ділянку (кадастровий номер 7110136400-05-018-0003) площею 33 508 кв.м по вулиці Промисловій, 15.

24.07.2008 Черкаською міською радою прийнято Рішення № 4-574 про продаж земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400-05-018-0003) Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант + К" площею 33 508 кв.м по вулиці Промисловій, 15.

03.09.2008 на підставі вищевказаного рішення, між Черкаською міською радою (Продавець) та ТОВ "Фірма Акант+К" (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400-05-018-0003) (надалі - Договір) за адресою: м. Черкаси, вул. Промислова, 15 загальною площею 33508 кв.м., право власності на яку було посвідчено державним актом серії ЯЗ № 043540 від 29.04.2009 (далі - Договір) (а.с.23-27).

Відповідно до п.1.4. Договору земельну ділянку (кадастровий номер 7110136400-05-018-0003) продано за - 1 027 690,36 грн., і позивач сплатив їх до місцевого бюджету (а.с.28-35).

Договір та право власності позивача на земельну ділянку (кадастровий номер 7110136400-05-018-0003) були у встановленому порядку зареєстровані, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні Витягом з Держреєстру правочинів та Державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.26-27).

Позивач на виконання вищевказаних умов Договору перерахував в повному розмірі грошові кошти, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні відповідними платіжними дорученнями (а.с.28-34).

10 квітня 2014 року заступник прокурора Черкаської області звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, Управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області до Черкаської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант +К" про:

- визнання недійсним рішення Черкаської міської ради № 4-156 від 13.12.2007 "Про надання товариству ТОВ "Фірма Акант +К" земельної ділянки в оренду по вул. Сурікова, 30 (вул. Промисловій, 15) та № 4-574 від 24.07.2008 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Фірма Акант +К" по вул. Промисловій, 15;

- визнання недійсним Договору від 03.09.2008 року купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Промисловій, 15, м. Черкаси площею 33508 кв.м., укладеного між Черкаською міською радою та ТОВ "Фірма Акант +К";

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 043540 від 09.04.2009 року;

- витребування із незаконного володіння ТОВ "Фірма Акант +К" земельної ділянки по вул. Промисловій, 15, м. Черкаси, площею 33508 кв.м;

- зобов'язання ТОВ "Фірма Акант +К" повернути земельну ділянку по вул. Промисловій, 15, в м. Черкаси, площею 33508 кв.м у власність держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.04.2014 у справі № 5026/1883/2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 липня 2014 року рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2014 року у справі № 5026/1883/2012 скасовано (а.с.36-40).

Прийнято нове рішення, яким позов задоволено, скасовано рішення Черкаської міської ради №4-156 від 13.12.2007 "Про надання ТОВ "ФІРМА АКАНТ +К" земельної ділянки в оренду по вул. Сурікова, 30"; №4-574 від 24.07.2008 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "ФІРМА АКАНТ +К" по вул. Промисловій 15"; визнано недійсним договір від 03.09.2008 купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Промисловій 15 у м. Черкаси, площею 33 508 кв.м., укладений між Черкаською міською радою та ТОВ "ФІРМА АКАНТ +К"; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №043540 від 09.04.2009; вирішено питання про розподіл судових витрат (далі - Постанова апеляційного суду).

В якості доказу виконання вказаної постанови від 15.07.2014 щодо передачі земельної ділянки, позивач надав суду лист керівника позивача від 23.12.2014, адресований до органів виконавчої служби, з якого вбачається, що 22.12.2014 між позивачем та Черкаської облдержадміністрацією складено Акт прийому-передачі земельної ділянки, за адресою : м. Черкаси, вул. Промислова, 15.

Відповідно до положень ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Держказначейства та Черкаської міської ради з листами від 09.10.2014, від 07.11.2014 про повернення грошових коштів у розмірі 1027 690,36 грн.

Зокрема, 03.05.2017 за № 03/05 ТОВ "Фірма Акант +К" звернулось до Черкаської міської ради з листом-претензією про повернення грошових коштів (а.с.42).

Відповідач листом від 12.06.2017 № 6614-01-21 надав відповідь, в якій не заперечував наявність боргу, але питання виділення коштів з місцевого бюджету пропонував розглянути на сесії міської ради.

Крім того, господарський суд дійшов вірного висновку, що у разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЧК України.

Оскільки позивач обґрунтовує вимоги про стягнення 3% річних та втрат внаслідок інфляції положеннями ч.2 ст.625 ЦК України посилаючись на п.5.6 Договору, аналізуючи положення п.5.6 Договору, суд бере до уваги, що його умовами відповідальність Продавця (тобто відповідача) передбачена тільки у випадку розірвання договору (а не визнання його недійсним) і лише за наявності вини Продавця.

Доказів вини Продавця у розумінні п.5.6 Договору позивач до суду не надав.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

У даній справі, 15 липня 2014 року договір купівлі-продажу за рішенням суду було визнано недійсним. Проте, відповідач не повернув позивачеві грошові кошти в розмірі 1027690,36 грн. У зв'язку із цим застосуванню підлягає стаття 1212 ЦК України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Господарський суд приходить до вірного висновку, що якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 № 6-2491цс15.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1 027 690,36 грн.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ст. 52 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України визначено джерела формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2008 році, та зазначає, що одним із джерел надходжень до бюджету розвитку місцевих бюджетів, є 90 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, 10 відсотків від продажу яких зараховується до відповідних бюджетів місцевого самоврядування, а також земельних ділянок, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим, кошти від продажу яких зараховуються у розмірі 35 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та 55 відсотків - до бюджетів місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим); 100 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у комунальній власності (після розмежування земель державної та комунальної власності). Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими, тобто з 01.01.2013.

Таким чином апелянт вважає, що 10 % від продажу земельної ділянки за адресою: м. Черкаси, вул. Промислова, 15 загальною площею 33508 кв.м. надійшло до державного бюджету, а не до місцевого.

Апеляційна інстанція зазначає, що відповідно до п. 2.2 Договору покупець зобов'язується вносити грошові суми на спеціальний рахунок продавця № 33117327700002, код платежу 33010100 в УДК в Черкаській області, одержувач місцевий бюджет, МФО 854018, ОКПО 22809222 щомісячно рівними частинами.

Таким чином, позивач у встановлені строки та в повному обсязі виконав умови договору в частині 100 % оплати до місцевого бюджету відповідно до реквізитів, що були вказані в договорі, про розподілення сплачених сум на 90% та 10% - Позивачу не було відомо та умовами договору не передбачено.

З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення коштів з відповідача, як особи, що отримала їх за недійсним правочином.

Крім того 17 січня 2009 року листом № 2-15-12/5842 Виконавчий комітет Черкаської міської ради Департамент бюджетної політики підтвердив виконання покупцем ТОВ "Фірма Акант +К" в повному обсязі зобов'язань по Договору купівлі - продажу земельної ділянки по вул. Промислова № 15 та про сплату до бюджету - 1 027 690.36 грн.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, доводи апелянта щодо скасування рішення суду є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі неможливості виконання рішення суду в даній справі у визначений в рішенні спосіб, сторони не позбавлені права звернутися до суду в порядку ст. 121 ГПК України з заявою про зміну способу або порядку виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2017 у справі №925/826/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2017 у справі №925/826/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/826/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Ю.Б. Михальська