Постанова

від 04.12.2017 по справі 913/684/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.12.2017 справа №913/684/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2:ОСОБА_5 - довір. не прибув не прибув розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС , с. Валуйська Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2017 у справі№ 913/684/17 (суддя Корнієнко В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС , с. Валуйська Луганської області до відповідачів: 1.Станично-Луганської районної державної адміністрації, смт.Станиця Луганська Луганської області 2. Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області провизнання додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок укладеною

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.09.2017р. по справі №913/684/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС , с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області до відповідача - Станично-Луганської районної державної адміністрації, смт. Станиця Луганська Луганської області про визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору оренди земельних ділянок від 06.04.2009р.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2017р. по справі №913/684/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що докази надсилання у лютому 2014 року листа-повідомлення про укладення додаткової угоди № 1 до договору оренди земельних ділянок від 06.04.2009р. у нього відсутні, оскільки були знищені пожежею під час бойових дій на території смт. Станиці Луганської у серпні 2014р. Зважаючи на той факт, що орендодавець не висловив заперечення в поновленні договору оренди землі, вважає, що спірний договір було поновлено на той самий строк та на тих самих умовах на підставі ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2017р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Марченко О.А., Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2017р. у справі №913/684/17 на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України залучено у справу іншого відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області.

Позивач у судовому засіданні 04.12.2017р. підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суд незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач-1 у судове засідання 04.12.2017р. не прибув, в процесі розгляду апеляційної скарги надав відзив, яким заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Крім того, заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом.

Відповідач-2 у судове засідання 04.12.2017р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 02.04.2009 № 232 між Станично-Луганською районною державною адміністрацією (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 06.04.2009р., за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення із складу тимчасово незапитаних земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. 88 Березня Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (п. 1 Договору оренди).

Відповідно до п. 2 Договору оренди в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 57,09 га ріллі, які за складом та видами угідь відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно п. 9 Договору оренди та додатку до договору Розрахунок орендної плати… встановлено, що орендна плата за орендовані земельні частки (паї) складає 1,5 відсотка від нормативної вартості земельних часток (паїв) на рік (що становить 9121,53 грн.).

Пунктом 8 Договору оренди визначено, що договір укладено на 5 (п'ять) років в разі не витребування земельних часток (паїв). Початок дії договору 06.04.2009р., закінчення - 06.04.2014р.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору оренди).

Таким чином, термін дії договору встановлено до 06.04.2014р.

Умовами п. 41. Договору оренди визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.06.2009р. вчинено запис №040942300016.

Товариство з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС звернулось до Станично-Луганській районній державній адміністрації із листом-повідомленням від 07.02.2014р., яким просило продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки від 06.04.2009р. на 5 років. До вказаного листа-повідомлення було додано відповідний проект додаткової угоди.

За поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС , докази направлення вищевказаного листа-повідомлення від 07.02.2014р. на теперішній час відсутні, у зв'язку із тим, що відповідні докази були знищені пожежею під час проведення антитерористичної операції на території смт. Станиці Луганської у серпні 2014 р.

Як слідує із матеріалів справи, Станично-Луганська районна державна адміністрація не надала відповіді на вищевказаний лист Товариства з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС від 07.02.2014р.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС звернулось до Станично-Луганській районній державній адміністрації з листом від 17.07.2017р. №67, яким повідомило, що спірний договір оренди землі є пролонгованим на термін, передбаченим договором, у зв'язку із чим просило повернути один примірник додаткової угоди про пролонгацію вищевказаного договору. Крім того, попередило, що в разі зволікання при вирішенні цього питання, буде вимушено звернутись до органів судової влади.

Станично-Луганська районна державна адміністрація листом від 03.08.2017р. №5200 повідомила позивача, що вона не отримувала ніяких додаткових угод та не має можливості перевірити саму наявність договору оренди земельних ділянок, оскільки у райдержадміністрації зберігаються лише договори оренди тимчасово нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), які було укладено за період часу з 01.01.2013р. та по теперішній час. Раніше укладені договори оренди земельних ділянок вказаної категорії зберігались в архіві Станично-Луганського районного Відділу Держгеокадастру Луганської області. Також, просило навести місце розташування земельної ділянки про яку йдеться та реєстраційний номер договору або надати належним чином завірену копію договору, а також надати належним чином завірену копію звернення, про яке йдеться у листі.

У відповідь на лист Станично-Луганської районної державної адміністрації від 03.08.2017р. №5200, позивачем було направлено пакет витребуваних документів, про що свідчить лист від 14.08.2017р. №83. На вказаний лист Станично-Луганська районна державна адміністрація не надала відповіді.

Не погодившись із вищевикладеними обставинами, Товариство з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС звернулось до місцевого господарського суду із позовом в якому просило визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 06.04.2009р. в наступній редакції: У зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки від 06.04.2009р. загальною площею 57,09 га ріллі, зареєстрованого за № 040942300016 від 15.06.2009 року у Книзі записів державної реєстрації договору оренди, п.8 розділу Строк дії договору викласти у наступній редакції: п.8. Термін дії договору продовжено на 5 років. Дата закінчення дії договору 06.04.2019. Всі інші умови договору залишаються незмінними .

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між сторонами, регулюються насамперед Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст.792 Цивільного кодексу України також встановлено, що відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Як вже зазначалось вище, за договором оренди земельної ділянки від 06.04.2009р. в оренду було передано земельні ділянки, які за своєю природою є тимчасово незапитаними паями. В той же час, з огляду на той факт, що в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б свідчили про витребування особами, що мають права на виділення в натурі (на місцевості) паїв або отримання останніми державних актів на право власності на відповідні земельні ділянки, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про наявність у позивача права на поновлення договору оренди землі, зважаючи на положення пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 06.04.2009р.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтями 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Крім того, частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі відповідно до частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди землі; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України в постанові від 18.10.2017р. по справі № 3-948гс17.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС зверталось до Станично-Луганській районній державній адміністрації із листом-повідомленням від 07.02.2014р., якими просило продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки від 06.04.2009р. на 5 років. При цьому, зазначене звернення відбулось в порядку, передбаченому ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що слід чітко розрізняти підстави поновлення договору оренди землі, передбачені ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та ч. 6 вказаного Закону, оскільки вказані правові конструкції передбачають встановлення різних юридичних фактів.

Так, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди землі; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вже зазначалось вище, строк дії договору оренди землі від 06.04.2009р. встановлено до 06.04.2014р.

Матеріали справи свідчать, що орендодавець, у встановлені законом строки, не надіслав позивачу лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки у відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

В той же час, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та сплачувати орендну плату, що вбачається із наявних в матеріалах справи платіжних доручень та податкових декларацій, які свідчать про таку сплату, як протягом дії спірного договору оренди землі, так і після його закінчення. Крім того, орендар належно виконує обов'язки, передбачені ст. 96 Земельного кодексу України.

Вищевказані обставини не спростовані орендодавцем належними доказами в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим договір оренди землі від 06.04.2009р. є поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, тобто на 5 років - до 06.04.2019р., що як наслідок зумовлює необхідність виникнення у орендодавця обов'язку укласти із Товариством з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС додаткову угоду до договору оренди землі від 06.04.2009р.

При цьому, законодавець пов'язує укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі без прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі. Так, ч. 7 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено лише прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування рішення, яким визначається керівник, уповноважений на підписання додаткової угоди до договору оренди землі, а не рішення щодо укладення чи не укладення додаткової угоди про поновлення договору земельної ділянки.

До того ж, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що орендар за відсутності у місячний строк після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, мав законні підстави вважати, що договір оренди землі було поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Такий висновок повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображена у рішенні по справі Стреч проти Сполученого Королівства (Stretch v. The United Kingdom) від 24 червня 2003 року. Як вбачається з цього рішення заявнику у справі теж не було продовжено договір оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії, не дивлячись на те, що договір таке право передбачав, порушень зобов'язань з боку заявника допущено не було. Національні суди не захистили право заявника. У рішенні наголошується, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила . Виходячи зі змісту пунктів 32-35 цього рішення, майном у значенні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції .

За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003р. відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, Станично-Луганська районна державна адміністрація надало заяву про застосування строків позовної давності. В обґрунтування вищевказаної заяви, Станично-Луганська районна державна адміністрація зазначила, що в разі зволікання орендодавця у підписанні додаткової угоди, остання повинна була бути обов'язково укладена не пізніше 6 травня 2014 року, що є початком перебігу строку позовної давності. В той же час, позивач звернувся із позовом до суду лише 16.08.2017р, що свідчить про пропуск останнім трирічного строку позовної давності та зумовлює відмову в задоволенні позову.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що вищевказана заява про застосування строків позовної давності підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

30.10.2014р. на виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністру України № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого серед інших включено смт. Станиця Луганська (Станично-Луганська селищна рада).

02.12.2015 Кабінет Міністрів України розпорядженням № 1275-р затвердив повний перелік заселених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно цього переліку до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено смт. Станиця Луганська (Станично-Луганська селищна рада).

Крім того, статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» , згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Таким, Станиця Луганська була визнано територією проведення антитерористичної операції.

Враховуючи наведене, з огляду на той факт, що на території Станиці Луганської, починаючи з 2014 року проводяться бойові дії, внаслідок чого позивач протягом тривалого строку не мав доступу до своїх документів, зокрема тих, що слугують підставою позову в даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо поважності причин пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС позовної давності, у зв'язку з чим порушене право останнього підлягає захисту в світлі приписів ч. 5 ст. 267, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведені вище обставини, з огляду на той факт, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, належно виконуючі свої обов'язки, використовуючи її за цільовим призначенням при відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2017р. по справі №913/684/17 підлягає скасуванню, як таке, що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Станично-Луганську районну державну адміністрацію.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС , с. Валуйська Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2017р. по справі №913/684/17 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2017р. по справі №913/684/17 - скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 06.04.2009р. в наступній редакції: У зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки від 06.04.2009р. загальною площею 57,09 га ріллі, зареєстрованого за № 040942300016 від 15.06.2009 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди, п.8 розділу Строк дії договору викласти у наступній редакції: п.8. Термін дії договору продовжено на 5 років. Дата закінчення дії договору 06.04.2019. Всі інші умови договору залишаються незмінними .

Стягнути зі Станично-Луганської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Валуйська МТС судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1600 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1760 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: О.А. Марченко

ОСОБА_3