Постанова

від 24.10.2017 по справі 808/2100/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року о/об 12 год. 37 хв.Справа № 808/2100/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІН-ВЕРСІЯ до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

за участі представників:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІН-ВЕРСІЯ (далі - позивач або ТОВ ІН-ВЕРСІЯ ) до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо безпідставного відключення Товариства з обмеженою відповідальністю ІН-ВЕРСІЯ від бази даних контролюючого органу;

- зобов'язати Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області надати електронні послуги та підключити Товариство з обмеженою відповідальністю ІН-ВЕРСІЯ до бази даних контролюючого органу для подання податкових документів в електронному вигляді.

Адміністративний позов тим, що підприємство не змінювало своєї юридичної адреси, яка і є фактичним місцезнаходженням та є платником податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, яке зобов'язано на підставі статті 49 Податкового кодексу України подавати податкову звітність у електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Між позивачем та відповідачем укладено договір від 23 травня 2017 року про визнання електронних документів. Позивачем 23 травня 2017 року здійснило спробу зареєструвати податкові накладні з податку на додану вартість, однак отримано квитанцію №1 про не прийняття документу, можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів. В позові зазначено, що визначених законодавством підстав для не реєстрації податкових накладних у відповідача не було, то позивач вважає дії відповідача протиправними.

Позивачем надані додаткові пояснення в яких вказує, що податкові накладні зареєстровані після поновлення дії договору про визнання електронних документів №261120151 від 26 листопада 2015 року та просить задовольнити адміністративний позов частково.

Позивач в судове засідання не прибув, 24 жовтня 2017 року подала до суду клопотання, в якому просить суд розглянути справу без її участі.

В матеріалах справи наявні заперечення, в яких зазначено, що за результатами перевірки податкових накладних та з метою надання пояснень та документального підтвердження проведених позивачем господарських операцій працівниками уповноважених підрозділів здійснено виїзд на адресу позивача та виявлено відсутність посадових осіб підприємства, на телефонні дзвінки посадові особи не відповідали то співробітниками контролюючих органів, було вжито усі заходи по встановленню місцезнаходження керівництва підприємства.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у письмових запереченнях просив відмовити в задоволені адміністративного позову.

Відповідно частин 4 до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом вирішено розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений належним чином та в судове засідання не прибув без поважних причин.

Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ІН-ВЕРСІЯ зареєстрована, як юридична особа 09 червня 2010 року за адресою 69095 м. Запоріжжя, пр. Леніна (пр.Соборний), 109 приміщення 33. Позивач є платником податку на прибуток та податку на додану вартість та знаходиться на обліку в Запорізькій об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів №261120151 від 26 листопада 2015 року.

Також судом встановлено, що між позивачем та Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області укладено договір про визнання електронних документів №230520171 від 23 травня 2017 року

Однак, позивачем на виконання договору 23 травня 2017 року здійснено спробу зареєструвати податкову накладну по взаємовідносинам з покупцями товарів, робіт, послуг для підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість а саме №4 від 03 травня 2017 року.

Позивачем отримано квитанцію №1, в якій зазначено виявлено помилки, порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, а саме - ЄДРПОУ 37129488. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів.

25 травня 2017 року позивачем зроблено запит №1705/25-01 до відповідача щодо підтвердження або спростування інформації.

Про що відповідачем надано лист позивачу про надання інформації. В якому зазначено, що за результатами перевірки податкових накладних у квітні - травні 2017 року та з метою направлення запитів щодо надання пояснень та документального підтвердження проведених ТОВ ІН-ВЕРСІЯ господарських операцій, працівниками уповноважених підрозділів 16 травня 2017 року здійснено виїзд на адресу позивача та виявлене о відсутність посадових осіб підприємства за зареєстрованою адресою, на телефоні дзвінки посадові особи не відповідали. В ході проведеної роботи, директору ОСОБА_1 вручено лист Запорізької ОДПІ про надання пояснень та документальних підтверджень щодо здійснення господарської операцій, а саме договори, акти наданих послуг, ТТН та інше. Станом на 15 червня 2017 року підприємство не є суб'єктом електронного документообігу.

Не погодившись з протиправними діями відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю ІН-ВЕРСІЯ звернулось до суду з адміністративний позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податку накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з 01 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування по податкових накладних незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно абзаців 10, 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Відповідно до інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (далі - Інструкція №233), якою визначено, що Інструкція визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Пунктом 1 Інструкції №233 визначено, що податкова звітність - документи, які відповідно до законодавства подаються платниками податків до органів ДПС і на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу);

податковий документ в електронному вигляді - податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Відповідно до підпунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 та 5.5 пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №233, якими визначено, що платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

В Інструкції №233 наявний затверджений текст Примірного договору про визнання електронних документів.

Відповідно до якого, а саме в розділі 6 Примірного договору про визнання електронних документів визначено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши договір про визнання електронних документів встановлено, що договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Відповідно до умов примірного договору про визнання електронних документів, у спірних відносинах такими випадками можуть бути лише ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, єдиним належним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Отже в матеріалах справи наявна виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, не вносилися будь-які зміни щодо місцезнаходження позивача або запис про відсутність ТОВ ІН-ВЕРСІЯ за місцезнаходженням (69095, м.Запоріжжя, проспект Леніна (Соборний), буд.109, приміщення 33).

Відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не є зміною місця реєстрації, оскільки зміна місця реєстрації юридичної особи підтверджуються лише внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідного запису, який в цьому випадку відсутній.

Також позивачем надано до матеріалів справи договір оренди від 01 грудня 2016 року №8/17 укладений між ТОВ Злагода - 2013 (орендодавець) та ТОВ ІН-ВЕРСІЯ (орендар), на приміщення, розташоване за адресою: 69095, м.Запоріжжя, проспект Леніна (Соборний), буд.109, приміщення 33; Акт приймання-передачі нежитлового приміщення до договору оренди.

З огляду на вище викладене суд вважає, що контролюючи орган не мав права на безпідставне зупинення дію договору Товариства з обмеженою відповідальністю ІН-ВЕРСІЯ про визнання електронних документів.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.128 Рішення по справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14.06.2007 (Заява №77703/01): "128. До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання (див., серед інших рішень, Amann v. Switzerland [GC], №27798/95, ECHR 2000-II, paragraphs 55 and 56; Rotari v. Romania [GC], №28341/95, ECHR 2000-V, paragraphs 55-63)".

Отже, у зв'язку з тим, що підстави для відмови у прийнятті податкових документів в електронному вигляді чітко визначені Податковим кодексом України то відмова з будь-яких інших підстав ніж визначених Податковим кодексом України, розцінюється судом як неправомірна.

Отже суд прийшов до висновку, що слід задовольнити позовні вимоги, щодо визнання протиправними дії Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, щодо безпідставного відключення Товариства з обмеженою відповідальністю ІН-ВЕРСІЯ від бази даних контролюючого органу.

Також суд зазначає, щодо позовних вимог про зобов'язання Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області надати електронні послуги та підключити Товариство з обмеженою відповідальністю ІН-ВЕРСІЯ до бази даних контролюючого органу для подання податкових документів в електронному вигляді, таке.

В матеріалах справи наявний договір про визнання електронних документів від 26 листопада 2015 року №261120151 та в поясненнях позивачем самостійно зазначено, що поновлено можливість звітувати в електронному вигляді та здійснювати реєстрацію податкових накладних, є дійсним договір про визнання електронних документів №261120151 від 26 листопада 2015 року, а також позивачем зареєстровану податкову накладну від 03 травня 2017 року № 4 в базі електронних документів.

Таким чином, суд проаналізувавши вимоги, щодо зобов'язання відповідача підключити позивача до бази даних контролюючого органу для подання податкових документів в електронному вигляді, прийшов до висновку, що слід відмовити в цій частині позовних вимог, оскільки відповідачем самостійно виконані позовні вимоги, щодо підключення позивача бази даних контролюючого органу для подання податкових документів в електронному вигляді, а також позивач самостійно просить в додаткових поясненнях задовольнити просить частково позовні вимог.

Суд додатково зазначає, що позивачем до матеріалів справи надані разом з додатковими поясненнями докази на підтвердження здійснених господарської діяльності з контрагентами, а саме надані зареєстровані податкові накладні, копії видаткових накладних, актів прийманні - передачі виконаних послуг, платіжні доручення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо безпідставного відключення Товариства з обмеженою відповідальністю ІН-ВЕРСІЯ від бази даних контролюючого органу.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІН-ВЕРСІЯ за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Д.В. Татаринов