Рішення

від 05.12.2017 по справі 495/5498/15-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/5498/15-ц

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

05 грудня 2017 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Заверюхи В.О.,

при секретарі - Червинській І.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 міської ради Одеської області - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру Одеської області в особі міськрайонного управління у ОСОБА_2 районі та м. Білгород-Дністровському - ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Білгороді-Дністровському, цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 міської ради Одеської області, Головне управління Держгеокадастру Одеської області в особі міськрайонного управління у ОСОБА_2 районі та м. Білгород-Дністровському, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення та визнання недійним державного акту , -

В С Т А Н О В И В:

05.08.2015 року ОСОБА_8 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом, який в подальшому уточнила (а.с. 173-174), та з урахуванням уточнених позовних вимог в останній редакції якого просить суд:

- поновити їй строк для звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради Одеської області, Головне управління Держгеокадастру Одеської області в особі міськрайонного управління у ОСОБА_2 районі та м. Білгород-Дністровському, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення та визнання недійним державним акту;

- визнати незаконним рішення ОСОБА_2 міської ради Одеської області № "Про передачу громадянам України безкоштовно у приватну власність земельних ділянок на території м. Білгород-Дністровського" №313-ХХІІ від 30.12.1997 року в частині п. 108 додатку №1 про передачу ОСОБА_6 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки по вул. Плавньова, 20, площею 0,0468 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель";

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №483949, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №511030001000262 від 03.06.2011 року, кадастровий номер земельної ділянки: 5110300000:01:003:0236, площею 0,0468 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Плавньова, 20.

Свої позовні вимоги ОСОБА_8 мотивувала тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.2010 року, зареєстрованого КП ОСОБА_2 БТІ від 29.03.2010 року, вона є власником житлового будинку, що знаходиться в місті Білгород-Дністровський Одеської області, по вулиці Плавньова , 20-"а", та складається в цілому з одного житлового будинку, літ А , житловою площею - 42,1 кв.м., загальною площею - 78,3 кв.м. та надвірних будівель під літерами: Б - літньої кухні, Л - госпблоку, М - гаражу, В - убиральні, споруд № 2-5,1, II.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради Одеської області за № 990-У від 29.04.2010р., п. 1.59. позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку.

Під час виконання землевпорядних робіт ПП Акерман проект ОСОБА_8 стало відомо про те, що убиральня літ. В , яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.2010 року віднесена до суміжного землекористувача - ОСОБА_6,

19.07.2012 р. в архівній установі ОСОБА_8 отримала копію рішення ОСОБА_2 міської ради Одеської області Про передачу громадянам України безкоштовно у приватну власність земельних ділянок на території м. Білгород-Дністровського за № 313-ХХ1І від 30.12.1997р., з якого їй стало відомо, що ОСОБА_6 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку по вул. Плавньова, 20, площею 0, 0468 га для будівництва обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

На підставі зазначеного рішення відповідач отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку розташовану за адресою: вул. Плавньова, 20, м. Білгород-Дністровський, серія ЯК№483949, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 511030001000262 від 03.06.2011 року, кадастровий номер земельної ділянки: 5110300000:01:003:0236.

Позивач вважає, що передача у власність земельної ділянки ОСОБА_6 здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить задовольнити позов.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду із позовом, ОСОБА_8 зазначає, що про існування оскаржуваного рішення, а отже і про порушення своїх прав вона дізналася 19.07.2012 року, коли тримала його копію.

На підставі наведеного позивач просить задовольнити її позов.

В судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі, наполягала на його задовленні.

Представник ОСОБА_2 міської ради Одеської області ОСОБА_3 в судовому засіданні з позовом не погодилась, просила суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Представник ОСОБА_4 управління Держгеокадастру Одеської області в особі міськрайонного управління у ОСОБА_2 районі та м. Білгород-Дністровському ОСОБА_5 в судовому засіданні з позовом не погодилась, просила суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в судовому засіданні позов ОСОБА_8 не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.2010 року, зареєстрованого КП ОСОБА_2 БТІ від 29.03.2010 року, позивач є власником житлового будинку, що знаходиться в місті Білгород-Дністровський Одеської області, по вулиці Плавньова , 20-"а", та складається в цілому з одного житлового будинку, літ А , житловою площею - 42,1 кв.м., загальною площею - 78,3 кв.м. та надвірних будівель під літерами: Б - літньої кухні, Л - госпблоку, М - гаражу, В - убиральні, споруд № 2-5,1, II. (а.с. 9-10)

Рішенням ОСОБА_2 міської ради Одеської області за № 990-У від 29.04.2010р., п. 1.59. ОСОБА_8 надано дозвіл на розробку технічної документації щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку. (а.с. 8)

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням ОСОБА_2 міської ради Одеської області Про передачу громадянам України безкоштовно у приватну власність земельних ділянок на території м. Білгород-Дністровського за № 313-ХХ1І від 30.12.1997р., ОСОБА_6 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку по вул. Плавньова, 20, площею 0, 0468 га для будівництва обслуговування жилого будинку та господарських будівель.(а.с. 4)

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_6 отримала Державний акт на право власності а земельну ділянку розташовану за адресою: вул. Плавньова, 20, м. Білгород-Дністровський, серія ЯК№483949, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 511030001000262 від 03.06.2011 року, кадастровий номер земельної ділянки: 5110300000:01:003:0236. (а.с. 6)

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання незаконним оспорюваного рішення та недійсним державним акту , ОСОБА_8 посилається на те, що передача у власність земельної ділянки ОСОБА_6 та складання державного акту здійснені з порушенням вимог ст. 17 Земельного кодексу України та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберіганні державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах", у зв'язку із чим позивач вважає, що порушуються її права.

Суд не погоджується з такою думкою позивача та обґрунтовує свою позицію наступним чином.

Як випливає з приписів ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право, в порядку встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключною компетенцією сільської, селищної міської ради є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, зі змісту наведених норм, вбачається, що земельні правовідносини, які виникають на території конкретної адміністративно-територіальної одиниці, тобто у селі, селищі, місті, щодо земель комунальної власності, можуть існувати лише між фізичною чи юридичною особою та розпорядниками земель, тобто відповідними сільськими, селищними міськими радами.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Таким чином посилання ОСОБА_8 на те, що передача у власність земельної ділянки ОСОБА_6 та складання державного акту здійснені з порушенням вимог ст. 17 Земельного кодексу України та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберіганні державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах", у зв'язку із чим відповідне рішення підлягає визнанню незаконним а державний акт визнанню недійсним, не можуть бути взяті судом до уваги , оскілки у даному випадку її цивільні права, свободи чи інтереси ніяким чином не порушено, не визнано або оскаржено відповідачем по справі.

Разом з тим, згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №006/2017 від 19.06.2017 року (а.с. 149-156) встановлено, що вбиральня літ. "В", яка входить до складу нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Плавньова 20-"а", в м. Білгород-Дністровський Одеської області, та належить ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.2010 року, зареєстрованого КП ОСОБА_2 БТІ від 29.03.2010 року, знаходиться на земельній ділянці, кадастровий 5110300000:01:003:023, розташованій за адресою: вул. Плавньова 20, в м. Білгород-Дністровський Одеської області, що належить ОСОБА_6 (а.с.148-156)

Таким чином, суд визнає, що в даному випадку права позивача порушено, однак позов не може бути задоволено з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 ЦК України передбачено, що агальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду із позовом, ОСОБА_8 зазначає, що про існування оскаржуваного рішення, а отже і про порушення своїх прав вона дізналася 19.07.2012 року, коли тримала його копію, проте суд критично ставитися до такого твердження позивача, оскільки, з акту прийому-передачі межових знаків на зберігання для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_9 за адресою: вул. Плавньова 20, в м. Білгород-Дністровський Одеської області, вбачається, що опис меж земель, суміжних із земельною ділянкою ОСОБА_6 погоджено із власниками сусідніх земельних ділянок, серед яких ОСОБА_8, що підтверджується її підписом в додатку до зазначеного акту від 30.12.2009 року, таким чином, позивач дізналася про порушення свого права в момент підписання додатку до зазначеного акту, тобто 30.12.2009 року, у зв'язку зі чим, суд вважає що саме з цього моменту необхідно вираховувати строк позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала, що в додатку до акту прийому-передачі межових знаків на зберігання для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_9 за адресою: вул. Плавньова 20, в м. Білгород-Дністровський Одеської області наявний підпис ОСОБА_8 та наполягала, що зазначений підпис виконано не позивачем, однак клопотання про призначення почеркознавчої експертизи позивачем та її представником заявлено не було, інших належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних доводів суду надано не було.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України , під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з врахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України .

Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Аналізуючи зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2 міської ради Одеської області, Головне управління Держгеокадастру Одеської області в особі міськрайонного управління у ОСОБА_2 районі та м. Білгород-Дністровському, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення та визнання недійним державного акту належить відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 209, 214-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2 міської ради Одеської області, Головне управління Держгеокадастру Одеської області в особі міськрайонного управління у ОСОБА_2 районі та м. Білгород-Дністровському, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення та визнання недійним державним акту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя