Постанова

від 06.01.2010 по справі 2а-206/2010

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-206/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2010 року місто Шостка

Суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Солдаткін С.Г. розглянув справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Шосткинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги Дітям війни ,

ВСТАНОВИВ

07.12.2009р. ОСОБА_1 звернувся в Шосткинський міськрайонний суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Шосткинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги Дітям війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно Закону України Про соціальний захист дітей війни він є дитиною війни, але щомісячна державна соціальна допомога за 2007-2008 рр. в повному обсязі йому не виплачувалась. Просить відновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому суму недоплаченої допомоги.

Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі, Сумської області не заперечує проти того, що позивач згідно Закону України Про соціальний захист дітей війни № 2195-4 від 18.11.2004 р. має статус дитини війни, а тому згідно ст. 6 цього Закону має право отримувати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але позовні вимоги позивача не визнає, вважає їх безпідставними і такими що не підлягають задоволенню, оскільки зі змісту даної норми Закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищеної пенсії.

Законом України Про державний бюджет на 2007 рік пунктом 12 статті 71 зупинено на 2007р. дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни . Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визначено такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст. ст. 71; 111 Закону України Про державний бюджет на 2007 рік і тому за період з 01.01.2007 р. до 09.07.2007 р. нарахування та виплати підвищеної пенсії на 30 % не повинна була здійснюватися.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України № 107, від 28.12. 2007 р., Про Державний бюджет України на 2008 рік було внесено зміни до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни та вказано на те, що розмір державної соціальної допомоги дітям війни виплачується у розмірі надбавки, яка встановлена для учасників війни, а саме, - 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. З 01.01.2008 р. та по 01.07.2008 року, позивачу ця набавка виплачувалась у повному обсязі.

Рішенням Конституційного суду № 10-рп, від 22.05.2008 р., яким визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік в частині внесення змін до Закону України Про соціальний захист дітей війни і тому, на думку відповідача, до прийняття рішення Конституційним Судом України виплати проводились відповідно до законодавства.

Крім того, відповідач вважає що невиплата позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , є правомірною, оскільки на законодавчому рівні не визначено органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів і джерел повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначає, що доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є необгрунтованими, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

У судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, просять суд розглянути справу без їх участі. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус Дитини війни , а тому відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, (а. с. 7)

Відповідно до п. 12. ст. 71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , дію ст. 6 Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007 р., у справі щодо відповідності Конституції України положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , яким зупинено дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 09.07.2007 р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. При таких обставинах відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд приходить до висновку про те, що ці позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 р. № 107-6, текст ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни викладено в редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону Украйни Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р., у справі щодо відповідності Конституції України положень ст.67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України .

Вказане Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суду при розгляді ним позову з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.

При таких обставинах, аналізуючи зазначені норми законів, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., враховуючи вимоги ч. 2

ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 р. Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка, Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. При таких обставинах відповідач з 22.05.2008 року мав і має діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. ч. З та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно- правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. З ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача стосовно відсутності коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону. Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни покладено на Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області.

З приводу прохання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду то суд вважає, що цей строк він не пропустив, оскільки порушення прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду, відбувалось періодично, а саме з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 та триває і на даний час, оскільки відповідачем щомісячно не нараховується та не виплачується надбавка до пенсії як дитині війни у встановленому законодавством розмірі. В силу цього, суд відхиляє заяву відповідача про відмову у задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеному позивачем розміру не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, які надані такі повноваження.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі, Сумської області, по не виконанню з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. приписів ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та на отримання доплати до пенсії.

Позивач ставить питання про нарахування та виплату на його користь суми доплати до пенсії як дитині війни за 2007 - 2009 роки у конкретно визначеній ним сумі, згідно проведеного ним розрахунку та не ставить питання про перерахунок та виплату цієї допомоги за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та за 2009 рік. Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2. ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09.07 2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по 31.12.2008 року, та з 01.01.2009 року по 31.07.2009 року приписів ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , зобов'язати його нарахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.07.2009 року у сумі визначеній судом, а не тільки по січень 2009 року, як вказав позивач у позові.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст. ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі, Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги Дітям війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі, Сумської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 31.07.2009 р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі, Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування та провести відповідні виплати за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р, з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 31.07.2009 р.

В інший частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Шосткинський міськрайсуд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву, а апеляційна скарга не була подана у строк встановлений законом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі оскарження постанови, якщо вона не була скасована, вона набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Шосткинського

міськрайонного суду ОСОБА_2