Рішення

від 07.12.2017 по справі 701/902/17-ц

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/902/17-ц

Номер провадження2/701/455/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого-судді - І.Д.Калієвського

за участю секретаря - О.О.Брітан

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації.

На підставу своїх вимог спирається на те, що Уманською місцевою прокуратурою з метою встановлення порушень земельного законодавства при наданні у користування земельних ділянок та детального вивчення даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено факт незаконного набуття права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Позивач стверджує, що встановлено факт порушення вимог земельного законодавства під час передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки державної власності, що полягає у незаконній зміні цільового виду використання землі, її передачі особі, яка не може нею володіти для таких цілей. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявою з приводу надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в адмінмежах Буцької селищної ради на земельну ділянку площею 17,0323 га. Відповідно до наданих документів Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області ОСОБА_1, наказом від 11.03.2014 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. У подальшому, 13.08.2014 наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 17,0323 га., в оренду ОСОБА_1, для ведення фермерського господарства із земель державної власності. На підставі вищезазначеного наказу між відповідачами 13.10.2014 укладено договір оренди спірної земельної ділянки, який 17.10.2014 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Маньківського районного управління юстиції. Відповідно до п. 1 договору оренди спірної земельної ділянки орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка розташована в адмінмежах Буцької селищної ради Маньківського району за межами населеного пункту. В п. 2 Договору 1 зазначено, що в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності із кадастровим номером 7123155300:02:001:0510 площею 17,0323 га., сільськогосподарські угіддя - сіножаті, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Буцької селищної ради. В п. 5 Договору 1 зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 01.01.2014 становить 49 802, 47 грн. Строк дії договору становить 21 рік.

Позивач вважає, що наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 13.08.2014 №23-2716/14-14-СГ прийнятий з порушенням законодавства України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню, з огляду на наступне: Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. За змістом ст. ст. 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд), повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

На підставі наведеного, у Головного управління Держземагентства у Черкаській області не було правових підстав приймати наказ про затвердження документації із землеустрою та надання спірної земельної ділянки в оренду, а тому таке рішення органу державної влади підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки порушує норми Закону України Про фермерське господарство . Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.Укладений на підставі зазначеного вище наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, договір оренди спірної землі підлягає визнанню недійсними з огляду на наступне.

Позивач вважає, що вказаним вище наказом та договором оренди землі відповідачі допустили незаконну зміну виду використання спірної земельної ділянки. Так, ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Віднесення певних земель до відповідного виду угідь здійснюється на підставі правил встановлених ГОСТ Землі. Терміни та визначення №26640-85 , відповідно до змісту яких сінокосами та пасовищем є земельні ділянки які систематично використовуються для сінокосіння та випасання худоби відповідно. Зі змісту оскаржуваного договору оренди землі (пункт 2 об'єкт оренди ) та довідки форми - 6 ЗЕМ, орендована ОСОБА_1, земельна ділянка площею 17,0323 га., відноситься до сіножатей, тобто систематичні) використовувалась для сінокосіння. Отже, на момент надання спірного дозволу та укладення договору оренди зазначеній земельній ділянці було встановлено її вид цільового використання, передбачений ст. 34 Земельного кодексу України, - для сінокосіння та випасання худоби. Натомість ведення фермерського господарства відповідно до ст. 31 та ст. 20 Земельного кодексу України є іншим, окремим видом цільового використання землі. Таким чином, слід розмежовувати вид використання земель сільськогосподарського призначення для сінокосіння та для ведення фермерського господарства. Разом з тим, спірна земля, надана ОСОБА_1, не для сінокосінні, як того вимагає закон, а для ведення фермерського господарства, тобто відбулася зміна цільового виду використання землі, фактично спірним наказом та договором оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства. Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Маньківському районі ОСОБА_2, не звертався з приводу зміни цільового призначення земельної ділянки площею 17,0323 га., розташованої в адміністративних межах Буцької селищної ради Маньківського району Черкаської області. Таким чином, жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не приймалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась. У свою чергу, відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та угод щодо земельних ділянок. Крім того, з урахуванням розробленої землевпорядної документації та договору оренди землі вбачається, що спірна земельна ділянка продовжує відноситися до сіножатей та відповідно має використовуватися саме для сінокосіння. Однак ч. 2. ст. 2 Закону України Про фермерське господарство , який встановлює право отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, встановлено застереження, що дія цього закону не розповсюджується на осіб, які займаються, зокрема, сінокосінням та випасанням худоби. Зазначена норма також дає підстави вважати, що фермерське господарство як вид господарської діяльності не включає в себе таку господарську діяльність як сінокосіння та випасання худоби. Отже позивач вважає, що ОСОБА_1, не мав права на умовах Закону України Про фермерське господарство отримати та використовувати спірну земельну ділянку для сінокосіння, оскільки цей закон не розповсюджується на такі правовідносини. Отже, відповідачі по справі допустили порушення вимог закону під час прийняття спірного наказу та укладення спірного договору оренди землі. Наведені норми з урахуванням обставини справи, відповідно до ст. ст. 203, 216 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України дають підстави для визнання договорів недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України.

Крім того, ст. 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органу місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю реалізується виключно відповідно до закону .Аналогічні права на землі та порядок розпорядження ними закріплені в ст. 324 Цивільного кодексу України. Також ст. 6 Конституції України встановлено, що органи виконавчої влади, яким є Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Таким чином, Головне управління Дегжгеокадастру в Черкаській області хоча і наділене правом розпоряджатися державними землями, проте зобов'язане реалізувати таке право виключно в межах та виключно на підставі діючих законів. З описаних обставин справи та вказаних норм слідує, що укладений договір оренди землі не лише порушує вимоги закону, й права держави на законне розпорядження її землями у визначеному порядку. Правовим наслідками визнання правочину недійсним, відповідно до ст. 216 ЦК України є подвійна реституція - кожна із сторін зобов'язану повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпал. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Передача об'єкта договору оренди землі, відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі здійснюється на підставі акту приймання передачі.

Подання Уманською місцевою прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні принципу законності при передачі земель державної власності у користування. У відповідності до ч. 2 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. У силу ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України прокурор бере участь у справі за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і у такому разі прокурор набуває статусу позивача. Враховуючи те, що наказ Головного управління Держземагенства в Черкаській області є незаконним, жодних заходів щодо повернення спірної земельної ділянки вжито не було, що свідчить про неналежне виконання обов'язків, а також беручи до ваги те, що Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області є відповідачем по даній справі прокурор виступає самостійно як позивач в інтересах держави. Відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності у відповідності до вимог ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення та підтримання у суді відповідного позову. Відповідно до ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням цього майна, що і змусило прокурора звернутись з відповідним позовом до суду.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи попереджений належним чином, причини неявки визнані поважними невідомі, заяв-клопотань про відкладення розгляду справи або розгляду справи у його відсутність не надходило, але його неявка не перешкоджає розгляду питання щодо розгляду справи у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, в судовому засіданні позов не визнав.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: встановлено, що дійсно ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявою з приводу надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в адмінмежах Буцької селищної ради на земельну ділянку площею 17,0323 га. Відповідно до наданих документів Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області ОСОБА_1, наказом від 11.03.2014 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. (а.с.13). 13.08.2014 року наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 17,0323 га., в оренду ОСОБА_1, для ведення фермерського господарства із земель державної власності. (а.с.14). На підставі вищезазначеного наказу між відповідачами 13.10.2014 року укладено договір оренди спірної земельної ділянки, який 17.10.2014 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Маньківського районного управління юстиції (а.с.22-27). Відповідно до п. 1 договору оренди спірної земельної ділянки орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка розташована в адмінмежах Буцької селищної ради Маньківського району за межами населеного пункту. В п. 2 Договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності із кадастровим номером 7123155300:02:001:0510 площею 17,0323 га., сільськогосподарські угіддя - сіножаті, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Буцької селищної ради. В п. 5 Договору 1 зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 01.01.2014 року становить 49 802, 47 грн. Строк дії договору становить 21 рік. (а.с.22-27).

Позивач вважає, що наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 13.08.2014 року №23-2716/14-14-СГ прийнятий з порушенням законодавства України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню, з подальшим визнанням договору оренди недійсним та скасуванням його державної реєстрації, оскільки спірна земля, надана ОСОБА_1, не для сінокосіння, як того вимагає закон, а для ведення фермерського господарства, тобто відбулася зміна цільового виду використання землі, фактично спірним наказом та договором оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства. Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Маньківському районі ОСОБА_2, не звертався з приводу зміни цільового призначення земельної ділянки площею 17,0323 га., розташованої в адміністративних межах Буцької селищної ради Маньківського району Черкаської області. Таким чином, жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не приймалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

Проте суд не може погодитися з доводами та позицією позивача, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування. Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Ч. 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Судом встановлено, що земельна ділянка площею 17,0323 га, яка є предметом спірного договору оренди, належала до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності. Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. За ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.Ч. 3 ст. 124 ЗК України визначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку встановленому статтею 123 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст.123 ЗК України в редакції від 11.03.2014 року, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення. Ч. 2 ст. 123 ЗК України визначає, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Ст. 19 ЗК УКраїни класифікує землі України за основним цільовим призначенням, що поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що в даному випадку підтверджує те, що жодної зміни цільового призначення земельної ділянки при наданні в оренду для ведення фермерського господарства не відбулося.. Кожна категорія земель мас особливий правовий режим, специфіка якого визначається переважно їх цільовим призначенням. Правовий режим земель - це встановлений законом порядок використання та охорони земель. Правовий режим земель можна поділити на загальний, який властивий всьому складу земель України; особливий, властивий окремим категоріям земель; і спеціальний або конкретний, властивий конкретним земельним ділянкам. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. Основну частину земель сільськогосподарського призначення займають сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Основним цільовим призначенням цієї категорії земель є їх використання як основного засобу виробництва у сфері сільськогосподарської діяльності. Цим викликані й особливості їх правового режиму, який полягає в охороні земель сільськогосподарського призначення від несільськогосподарського використання. Землі, призначені для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання, що дає підстави вважати, що позивач невірно трактує поняття цільове призначення земельної ділянки і вид угідь , оскільки у межах категорії земель сільськогосподарського призначення є різні за видом сільськогосподарські угіддя, в тому числі сіножаті, що в свою чергу призвело до помилкового порівнювання порядку функціонального використання земель сільськогосподарського призначення згідно ст. 22 ЗК України з цільовим призначенням земельної ділянки згідно ст. 19 ЗК України.

Позивачем в судовому засіданні не наведено жодного нормативного обґрунтування наявності заборони здійснення зміни виду функціонального використання угідь в межах однієї категорії землі за цільовим призначенням згідно чинного законодавства України в процесі розробки та затвердження проектної документації землеустрою.

Відповідно до ст. 31 ЗК України, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В силу вимог пункту 1 статті 203 цього кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Проаналізувавши вищевикладене суд приходить до висновку, що в оренду ОСОБА_1, надавалась земельна ділянка із земель державної власності сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення, в зв"язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди, оскільки сторонами цього договору дотримано всі положення земельного законодавства, а також відсутні підстави до визнання незаконним та скасування наказу та скасування державної реєстрації договору оренди, в даному випадку в діях відповідачів відсутні будь-які порушеня законодавства України, тому в задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. ст. 3, 10, 15, 45, 58-60, 114, 118, 122, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 16, 21, 203, 215, 235, 387 ЦК України, ст. ст. 19, 123, 124, 134, 151 ЗК України, ст. ст. 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство , суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації - відмовити .

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд на протязі десяти днів.

Суддя І.Д.Калієвський

.