Постанова

від 03.04.2018 по справі 701/902/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/295/18Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія: 19, 23 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

секретаря Матюхи В.І.

прокурора Кожушко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Калієвського І.Д. о 15 годині 09 хвилин у залі судових засідань Маньківського районного суду Черкаської області, у справі за позовом Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу; представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, суд, -:

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року керівник Уманської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся до Маньківського районного суду Черкаської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації.

Позов обґрунтовує тим, що Уманською місцевою прокуратурою з метою встановлення порушень земельного законодавства при наданні у користування земельних ділянок та детального вивчення даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено факт незаконного набуття права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а також факт порушення вимог земельного законодавства під час передачі в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки державної власності, що полягає у незаконній зміні цільового виду використання землі, її передачі особі, яка не може нею володіти для таких цілей.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявою з приводу надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 17,0323 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Буцької селищної ради.

Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 11.03.2014 ОСОБА_3 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та 13.08.2014 наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 17,0323 га., в оренду ОСОБА_3, для ведення фермерського господарства із земель державної власності. На підставі зазначеного наказу між відповідачами 13.10.2014 року було укладено договір оренди спірної земельної ділянки, який 17.10.2014 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Маньківського районного управління юстиції.

Позивач вказує, що відповідно до п. 1 договору оренди спірної земельної ділянки орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка розташована в адмінмежах Буцької селищної ради Маньківського району за межами населеного пункту. В п. 2 Договору 1 зазначено, що в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності із кадастровим номером 7123155300:02:001:0510 площею 17,0323 га., сільськогосподарські угіддя - сіножаті, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Буцької селищної ради. В п. 5 Договору 1 зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 01.01.2014 становить 49 802,47 грн. Строк дії договору становить 21 рік.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення. Головне управління Держегеокадастру у Черкаській області є належним відповідачем у даній справі, оскільки до нього перейшли права та обов'язки Головного управління Держземагенства у Черкаській області.

Позивач вважає, що наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 13.08.2014 №23-2716/14-14-СГ прийнятий із порушенням законодавства України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд), повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

На підставі наведеного, у Головного управління Держземагентства у Черкаській області не було правових підстав приймати наказ про затвердження документації із землеустрою та надання спірної земельної ділянки в оренду, а тому таке рішення органу державної влади підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки порушує норми Закону України Про фермерське господарство .

Відповідно до положень ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Позивач вважає, що оскаржуваним наказом та договором оренди землі відповідачі допустили незаконну зміну виду використання спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Віднесення певних земель до відповідного виду угідь здійснюється на підставі правил встановлених ГОСТ Землі. Терміни та визначення №26640-85 , відповідно до змісту яких сінокосами та пасовищем є земельні ділянки які систематично використовуються для сінокосіння та випасання худоби відповідно.

Зі змісту оскаржуваного договору оренди землі (пункт 2 об'єкт оренди ) та довідки форми - 6 ЗЕМ, орендована ОСОБА_3, земельна ділянка площею 17,0323 га., відноситься до сіножатей, тобто систематично використовувалась для сінокосіння. На момент надання спірного дозволу та укладення договору оренди зазначеній земельній ділянці було встановлено її вид цільового використання, передбачений ст. 34 Земельного кодексу України, - для сінокосіння та випасання худоби, натомість ведення фермерського господарства відповідно до ст. 31 та ст. 20 Земельного кодексу України є іншим, окремим видом цільового використання землі. Спірна земля надана ОСОБА_3 не для сінокосіння, а для ведення фермерського господарства, тобто відбулася зміна цільового виду використання землі.

Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Маньківському районі з приводу зміни цільового призначення земельної ділянки площею 17,0323 га., розташованої в адміністративних межах Буцької селищної ради Маньківського району Черкаської області ОСОБА_5 не звертався. Рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не приймалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та угод щодо земельних ділянок. Крім того, з урахуванням розробленої землевпорядної документації та договору оренди землі вбачається, що спірна земельна ділянка продовжує відноситися до сіножатей та відповідно має використовуватися саме для сінокосіння. Однак ч. 2. ст. 2 Закону України Про фермерське господарство , який встановлює право отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, встановлено застереження, що дія цього закону не розповсюджується на осіб, які займаються, зокрема, сінокосінням та випасанням худоби. Зазначена норма також дає підстави вважати, що фермерське господарство як вид господарської діяльності не включає в себе таку господарську діяльність як сінокосіння та випасання худоби. Позивач вважає, що ОСОБА_3, не мав права на умовах Закону України Про фермерське господарство отримати та використовувати спірну земельну ділянку для сінокосіння, оскільки цей закон не розповсюджується на такі правовідносини.

Вважає, що відповідачі допустили порушення вимог закону під час прийняття спірного наказу та укладення спірного договору оренди землі та з урахуванням обставини справи, відповідно до ст. ст. 203, 216 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України дають підстави для визнання договорів недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органу місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю реалізується виключно відповідно до закону. Аналогічні права на землі та порядок розпорядження ними закріплені в ст. 324 Цивільного кодексу України. Також ст. 6 Конституції України встановлено, що органи виконавчої влади, яким є Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Головне управління Дегжгеокадастру в Черкаській області хоча і наділене правом розпоряджатися державними землями, проте зобов'язане реалізувати таке право виключно в межах та виключно на підставі діючих законів. Проте укладений договір оренди землі не лише порушує вимоги закону, й права держави на законне розпорядження її землями у визначеному порядку.

Позивач зазначає, що звернення Уманської місцевої прокуратури із позовом до суду обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні принципу законності при передачі земель державної власності у користування.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2017 року у задоволенні позову Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції заступник прокурора Черкаської області подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати через неповне з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу, зокрема, обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що спірний наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки не порушують встановлений законом порядок надання земельних ділянок в оренду. Посилається на ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, яка визначає категорії земель України за основним цільовим призначенням. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Землі сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками виключно у межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33-37 Земельного кодексу України. Відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого Державним комітетом України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 (у редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору оренди) у межах земель сільськогосподарського призначення та випасання худоби є різними видами цільового використання земель.

Земельна ділянка надана ОСОБА_3 не для випасання худоби, сінокосіння, а для ведення фермерського господарства. Відбулася зміна цільового виду використання земель, проте без дотримання вимог, передбачених чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, заступник прокурора Черкаської області просить скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2017 року та задовольнити у повному обсязі позов керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держземгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області судові витрати.

П. 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокуратури Черкаської області підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову Уманської місцевої прокуратури, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка надавалась в оренду ОСОБА_3 із земель державної власності сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення, а спірні накази Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області не порушують встановлений законом порядок надання земельних ділянок в оренду, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Проте, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення землі для ведення фермерського господарства в адмінмежах Буцької селищної ради на земельну ділянку площею 17,0323 га. (а.с.21)

Відповідно до наказу ГУ Держземагентства у Черкаській області від 11 березня 2014 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду для ведення фермерського господарства в адмінмежах Буцької селищної ради на земельну ділянку площею 17,0323 га. (а.с.13)

Наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області від 13 серпня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 17,0323 га., в оренду ОСОБА_3, для ведення фермерського господарства із земель державної власності. (а.с.14)

13 жовтня 2014 року між ГУ Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрованого 17 жовтня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Маньківського районного управління юстиції (а.с.22-27).

За змістом договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності із кадастровим номером 7123155300:02:001:0510 площею 17,0323 га., сільськогосподарські угіддя - сіножаті, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Буцької селищної ради для ведення фермерського господарства. Строк дії договору становить 21 рік.

Фактично наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 13.08.2014 року №23-2716/14-14-СГ та договором оренди було допущено незаконну зміну цільового виду використання спірної земельної ділянки, спірним наказом та договором оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства. При цьому, жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не приймалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

Частинами 1, 2 статті 18 Земельного кодексу України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до частини 1 статті 19 цього Кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Землями сільськогосподарського призначення згідно з частиною першою статті 22 ЗК України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У свою чергу, відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтями 31, 33-37 цього Кодексу встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель.

Так, згідно зі статтею 33 ЗК України громадяни можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України Про особисте селянське господарство особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.

Натомість, правовий режим земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначається статтею 31 ЗК України, відповідно до частини першої якої встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Відповідно до частини другої цієї статті громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Різний правовий режим земель, що відводяться для ведення особистого селянського господарства (ведення товарного сільськогосподарського виробництва), та земель, що відводяться для фермерського господарства, додатково підтверджується положеннями статті 122 ЗК, якою встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, які також обумовлені особливостями кожного виду використання земельної ділянки.

При цьому абзац другий частини п'ятої статті 20 ЗК України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Стаття 1 Закону України Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою до форми бланків зазначених державних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою введена графа цільове призначення .

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.

Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.

ЗК України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів для ведення фермерського господарства.

Згідно з частиною третьою статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2008 року № 502 та за ініціативою власників.

Обов'язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 ЗК України).

Отже, зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком.

Зі змісту оскаржуваного договору оренди землі (пункт 2 об'єкт оренди ) та довідки форми - 6 ЗЕМ (а.с.86), орендована ОСОБА_3 земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), тобто систематично використовувались для сінокосіння.

Разом з тим, спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_3 в оренду не для сінокосіння, а для ведення фермерського господарства, тобто мала місце зміна цільового виду використання землі, а спірними наказами та договором оренди землі фактично було поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства.

В порядку, передбаченому чинним законодавством зміна цільового призначення землі з сінокосіння на ведення фермерського господарства не відбулась.

З урахуванням розробленої землевпорядної документації та договору оренди землі вбачається, що спірна земельна ділянка продовжує відноситись до сіножатей та відповідно має використовуватись саме для сінокосіння.

При розгляді справи судом першої інстанції не було взято до уваги, що частиною 2 статті 2 Закону України Про фермерське господарство , який передбачає право отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, встановлено застереження, що дія цього закону не розповсюджується на осіб, які займаються, зокрема, сінокосінням та випасанням худоби.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати приходить до висновку про необхідність скасування рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2017 року із прийняттям постанови про задоволення заявлених Уманською місцевою прокуратурою позовних вимог до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації.

Також у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України із Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_3 на користь прокуратури Черкаської області підлягають стягненню в рівних частках понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, сума яких становить 4800+ 5280,00 грн. = 10 080 грн. тобто по 5 040,00 грн. із кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області - задовольнити.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2017 року по справі за позовом Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації - задовольнити.

Визнати незаконим та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 13.08.2014 року № 23-2716/14-14-СГ.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 17,0323 га., кадастровий номер 7123155300:02:001:0510, яка розташована в адміністративних межах Буцької селищної ради Маньківського району, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3 13.10.2014 року.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.10.2014 року індексний номер 16554087, прийняте державним реєстратором ОСОБА_6 реєстраційної служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області.

Стягнути із Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_3 на користь прокуратури Черкаської області в рівних частках понесені позивачем судові витрати у сумі 10 080,00 грн., тобто по 5 040,00 грн. із кожного відповідача.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуюча Карпенко О.В.

Судді Василенко Л.І.

ОСОБА_7

(повний текст постанови виготовлено 04.04.2018 року)