Постанова

від 06.12.2017 по справі 812/1568/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1568/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Карча В.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 17.07.2017),

представника відповідача - Зброжика Є.А. (довіреність від 20.11.2017 № 01-28/640),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації про визнання незаконним звільнення, скасування наказів від 29.06.2017 № 2-д та від 29.09.2017 № 18-К, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Управління), в якому просить суд: визнати звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу аудиту та контролю Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації як таку, що втратила право на державну службу, оформленого наказом начальника Управління внутрішнього аудиту № 18-К від 29.09.2017, незаконним; скасувати наказ Управління внутрішнього аудиту № 18-К від 18.09.2017 Про звільнення ОСОБА_1. ; поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу аудиту та контролю Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації з 29.09.2017; стягнути з Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8280,30 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В ході судового розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги: збільшила розмір вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 14725,92 грн, а також просила скасувати наказ Управління внутрішнього аудиту № 2-д від 29.06.2017 Про застосування дисциплінарного стягнення .

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

29.09.2017 на підставі наказу № 18-К Про звільнення ОСОБА_1. позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу аудиту та контролю управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації з 29.09.2017 як таку, що втратила право на державну службу. Вказаний наказ про звільнення позивач ОСОБА_1 отримала 04.10.2017 засобами поштового зв'язку разом із листом відповідача від 29.09.2017 № 01/548 щодо необхідності з'явитися за отриманням трудової книжки.

Позивач ОСОБА_1 не погоджується зі своїм звільненням, вважає, що звільнення відбулося з порушенням чинного законодавства.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.04.2017 по справі № 428/11913/16-п ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-4 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків, передбачених частиною третьою статті 38 КУпАП.

Позивач вважає, що її не було притягнуто до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення та не застосовано дисциплінарне стягнення, оскільки провадження в справі було закрито. Відтак, у відповідача не було підстав для звільнення позивача.

На думку позивача, набрання законної сили постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.04.2017 по справі № 428/11913/16-п є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не втрати права на державну службу.

Крім того, 24.07.2017 позивач виконала вимоги статті 36 Закону України Про запобігання корупції , а саме - передала за нотаріальним договором в управління корпоративні права іншій особі, про що повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції.

Також позивач не погоджується з наказом відповідача від 29.06.2017 № 2-д Про застосування дисциплінарного стягнення . Відповідно до цього наказу: 1. За порушення положень пункту 10 частини другої статті 65 Закону України Про державну службу , пункту 2 частини першої статті 25 Закону України Про запобігання корупції , невиконання вимог статті 36 Закону України Про запобігання корупції головний спеціаліст відділу аудиту та контролю Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності - звільнення з посади державної служби. 2. Враховуючи, що станом на даний час головний спеціаліст відділу аудиту та контролю Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 знаходиться на лікарняному, що унеможливлює її притягнення до дисциплінарної відповідальності, застосувати визначені дисциплінарні заходи після виходу з лікарняного.

Як зазначила дисциплінарна комісія у своєму висновку від 20.06.2017, на час прийняття ОСОБА_1 на роботу Управління не було обізнано про наявність в неї будь-яких корпоративних прав, що підтверджується власноруч складеним ОСОБА_1 повідомленням про відсутність в неї корпоративних прав, що у свою чергу встановлює порушення ОСОБА_1 положень п. 10 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу , а саме - подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби.

Але позивач вважає, що наявність корпоративних прав та неповідомлення про них не є перешкодою в реалізації права на державну службу. Тобто, наявність корпоративних прав та інформація про володіння корпоративними правами не є перешкодою в реалізації права на державну службу. Те ж саме стосується і неповідомлення/неподання про таку інформацію/такої інформації під час вступу на державну службу.

Таким чином, на час вступу позивача на державну службу в неї були відсутні перешкоди в реалізації права на державну службу, визначені частиною другою статті 19 Закону України Про державну службу .

Позивач також посилається, що з моменту виявлення факту порушення позивачем частини першої статті 25 Закону України Про запобігання корупції (20.09.2016) минуло понад шість місяців, відтак, відповідач не мав права притягати позивача до дисциплінарної відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000 грн.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали уточнені позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, вважають, що накази відповідача про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення позивача є неправомірними, просили задовольнити уточнений позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з таких підстав.

24.11.2015 згідно наказу по Управлінню № 18 ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу аналітики та управління ризиками Управління за конкурсним відбором, присвоєно 13 ранг державного службовця та прийнято присягу державного службовця.

Під час прийому на державну службу ОСОБА_1 надала трудову книжку, згідно з якою ОСОБА_1 звільнена з Приватного підприємства фірма Нагріс , наказ від 23.11.2015 № 11. Також при прийнятті на державну службу ОСОБА_1 надала до Управління інформацію про відсутність в неї корпоративних прав та під особистий підпис доведені обмеження, встановлені Законом України Про державну службу та вимог положень ст. 45 Закону України Про запобігання корупції щодо зобов'язань подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

19.05.2016 згідно з наказом № 10-к ОСОБА_1 було переведено на посаду головного спеціаліста відділу аудиту та контролю Управління.

20.09.2016 керівництвом Управління було виявлено факт можливого порушення встановлених ч. 1 ст. 25 Закону України Про запобігання корупції обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а саме - зайняття підприємницькою діяльністю головним спеціалістом відділу аудиту та контролю Управління ОСОБА_1, яка згідно з записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значилася директором ППФ Нагріс (код ЄДРПОУ 30824816). Вказана інформація була спрямована

До Національної поліції в Луганській області для відповідного реагування.

10.11.2016 Національною поліцією в Луганській області відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією (порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.04.2017 у справі № 428/11913/16-п ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно з наказом від 29.09.2017 № 18-к відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України Про державну службу , п. 7 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з втратою права на державну службу на підставі набрання законної сили постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області по справі № 428/11913/16-п ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу аудиту та контролю Управління.

Відповідач вважає таке звільнення законним, оскільки сам факт визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, свідчить про притягнення особи до адміністративної відповідальності та, відповідно, для звільнення у зв'язку зі втратою права на державну службу.

Щодо дисциплінарного стягнення відповідач зазначає таке.

На підставі подання прокуратури Луганської області від 18.05.2017 № 32-163вих-17 наказом начальника Управління від 25.05.2017 № 1-д ініційовано дисциплінарне провадження у відношенні головного спеціаліста відділу аудиту та контролю Управління ОСОБА_1

На підставі пропозиції дисциплінарної комісії начальник Управління видав наказ від 29.09.2017 № 2-д про притягнення головного спеціаліста відділу аудиту та контролю Управління ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - звільнення з посади державної служби.

З 10.05.2017 позивач ОСОБА_1 знаходилася на постійному лікарняному, що унеможливлювало її притягнення до дисциплінарної відповідальності, та станом на даний час дисциплінарне стягнення саме за цим дисциплінарним провадженням відносно ОСОБА_1 залишається не застосованим.

Наказ від 29.09.2017 № 18-к Про звільнення ОСОБА_1. було винесено не за результатами дисциплінарного провадження, а відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України Про державну службу , у зв'язку зі втратою ОСОБА_1 права на державну службу, на підставі набрання законної сили постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області по справі № 428/11913/16-п щодо визнання винною у скоєнні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

На підставі викладеного відповідач вважає, що він діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, тому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

Наказом Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації від 24.11.2015 № 18 ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу аналітики та управління ризиками Управління за конкурсним відбором, присвоєно 13 ранг державного службовця (арк. спр. 85). 24.11.2015 позивач ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця (арк. спр. 86).

При прийнятті на державну службу ОСОБА_1 надала до Управління інформацію про відсутність в неї корпоративних прав, а також була повідомлена про обмеження, встановлені Законом України Про державну службу , та вимоги положень ст. 45 Закону України Про запобігання корупції щодо зобов'язань подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (арк. спр. 67-68).

Згідно з трудовою книжкою позивача ОСОБА_1 вона була звільнена з Приватного підприємства фірма Нагріс згідно з наказом від 23.11.2015 № 11 (арк. спр. 65-66).

Відповідно до наказу відповідача від 19.05.2016 № 10-к позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу аудиту та контролю Управління (арк. спр. 100).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.04.2017 у справі № 428/11913/16-п ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 3 ст. 38 КУпАП (арк. спр. 14-16).

Згідно зі вказаною постановою суду ОСОБА_1 інкримінувалось те, що будучи відповідно до п.п. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону, виконуючи свої службові обов'язки, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про запобігання корупції входить до складу органів правління ППФ Нагріс , що має на меті отримання прибутку.

Отже, відповідно до вказаних вимог Закону ОСОБА_1, будучи єдиним засновником, входила до складу управління ППФ Нагріс , яке має на меті одержання прибутку, при цьому є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та підписантом без обмежень, як особа, на яку поширюється дія вказаного вище Закону, зобов'язана була станом на 24.12.2016 передати в управління іншій особі належні їй корпоративні права у порядку, встановленому законом, а саме права, які вона мала як засновник ППФ Нагріс .

На підставі подання прокуратури Луганської області від 18.05.2017 № 32-163вих-17 відповідач видав наказ від 25.05.2017 № 1-д Про ініціювання дисциплінарного провадження у відношенні ОСОБА_1. (арк. спр. 114-117).

За результатами дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 дисциплінарною комісією складено висновок від 20.06.2017, згідно з яким дисциплінарна комісія вважає доцільним пропонувати начальнику Управління звільнити ОСОБА_1 з посади державної служби (арк. спр. 136-138), та подання від 20.06.2017 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - звільнення з посади державної служби (арк. спр. 139).

29.06.2017 відповідач видав наказ № 2-д Про застосування дисциплінарного стягнення , згідно з яким: 1. За порушення положень пункту 10 частини другої статті 65 Закону України Про державну службу , пункту 2 частини першої статті 25 Закону України Про запобігання корупції , невиконання вимог статті 36 Закону України Про запобігання корупції головний спеціаліст відділу аудиту та контролю Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності - звільнення з посади державної служби. 2. Враховуючи, що станом на даний час головний спеціаліст відділу аудиту та контролю Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 знаходиться на лікарняному, що унеможливлює її притягнення до дисциплінарної відповідальності, застосувати визначені дисциплінарні заходи після виходу з лікарняного (арк. спр. 140).

Наказом відповідача від 29.09.2017 № 18-К відповідно до пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України Про державну службу , пункту 7 статті 36 КЗпП України, у зв'язку з втратою права на державну службу на підставі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, позивача ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу аудиту та контролю Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації як таку, що втратила право на державну службу, з 29.09.2017 (арк. спр. 9).

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України Про державну службу та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, інших центральних органів виконавчої влади, виданими в межах їх повноважень у випадках, визначених законом.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України Про запобігання корупції від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700).

Згідно з п.п. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700 державні службовці є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 1700 особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України Про державну службу від 17.11.2011 № 4050-VI в редакції, що діяла на час вступу позивача на державну службу, особа, яка вступає на державну службу, зобов'язана до призначення на посаду державної служби вийти зі складу виконавчого органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі або територіальній громаді, та представляє інтереси держави або територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), припинити іншу оплачувану або підприємницьку діяльність, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту.

На державного службовця поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України Про засади запобігання і протидії корупції .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889) підставою для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Згідно з ч. 2 цієї статті у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Глава 13-А КУпАП визначає адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 172-4 КУпАП порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності.

Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України Про запобігання корупції , за винятком депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Як установлено судом, постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.04.2017 у справі № 428/11913/16-п ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків, передбачених ч. 3 ст. 38 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили 04.05.2017 (арк. спр. 125).

Стосовно доводів позивача про те, що її не було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки провадження у справі закрито, суд зазначає, що справу було закрито не за реабілітуючими обставинами. Позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, пов'язаного з корупцією, відтак, вона вважається такою, що була притягнута до адміністративної відповідальності.

Накладення стягнення, на думку суду, не є обов'язковим для визнання особи такою, що притягалася до адміністративної відповідальності. Факт визнання особи винною у правопорушенні є підтвердженням того, що вона вважається притягнутою до адміністративної відповідальності.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що 24.07.2017 вона передала за нотаріальним договором в управління корпоративні права іншій особі, про що також повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції, оскільки сам факт передачі корпоративних прав в управління іншій особі не нівелює вчиненого позивачем правопорушення.

Щодо посилань позивача на ту обставину, що її звільнено в період перебування на лікарняному, суд зазначає таке.

Згідно з наданими до суду листками непрацездатності та випискою зі стаціонару позивач ОСОБА_1 перебувала на лікарняному в періоди: з 03.01.2017 по 20.01.2017, з 02.02.2017 по 19.02.2017, з 20.02.2017 по 17.03.2017, з 12.06.2017 по 24.06.2017, з 24.06.2017 по 18.07.2017, з 19.07.2017 по 09.08.2017, з 11.08.2017 по 04.09.2017, з 05.09.2017 по 29.09.2017 (арк. спр. 218, 219, 221, 222, 223, 224, 225).

Наказ про звільнення позивача з посади відповідач видав 29.09.2017, тобто, у період перебування позивача на лікарняному.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів містяться роз'яснення про недопустимість звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП України), які стосуються як передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України випадків, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Разом із тим зміст поняття розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу розкрито законодавцем у п. 4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст. ст. 40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Враховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених іншим законом, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 23.01.2013 у справі № 6-127цс12.

На підставі викладеного суд вважає, що при винесенні наказу від 29.09.2017 № 18-К відповідач діяв правомірно.

Водночас суд звертає увагу, що при звільненні позивача відповідач хибно посилається на п. 7 ст. 36 КзПП України.

Відповідно до вищевказаної норми підставою припинення трудового договору є набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.

В даному випадку відсутній відповідний вирок суду, відтак, дана норма не може бути застосована. За даних обставин відповідач мав застосувати положення п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (підстави, передбачені іншими законами).

Однак, оскільки в цілому дії відповідача щодо звільнення позивача з посади у зв'язку зі втратою права на державну службу є правомірними, вказана обставина не може бути підставою для скасування відповідного наказу.

Вирішуючи питання щодо правомірності наказу від 29.06.2017 № 2-д, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 889 до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Закону № 889 з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. Відповідно до ч. 9 цієї статті за результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Ч. 1 ст. 73 Закону № 889 передбачено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Ст. 74 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби (ч. 1). Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця (ч. 2). Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні (ч. 4). Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення (ч. 5).

Посилання позивача про порушення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності суд до уваги не бере з таких підстав. Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.04.2017 у справі № 428/11913/16-п встановлено, що датою виявлення порушення є 10.11.2016 (дата складання адміністративного протоколу). Як уже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у період з 10.11.2016 по 29.06.2017 позивач ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 03.01.2017 по 20.01.2017, з 02.02.2017 по 17.03.2017, з 12.06.2017 по 20.06.2017. У відповідності до ч. 5 ст. 74 Закону № 889 вказані періоди не беруться до уваги при обчисленні строку для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Отже, зважаючи на перебування позивача на лікарняному у вищевказані періоди, відповідачем при винесенні наказу від 29.06.2017 № 2-д не порушено шестимісячний строк для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Щодо посилань представника позивача на ту обставину, що подання від 20.06.2017 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності підписано не всіма членами дисциплінарної комісії, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 69 Закону № 889 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. Склад дисциплінарної комісії у державному органі затверджується наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Члени дисциплінарної комісії на першому засіданні обирають голову та секретаря дисциплінарної комісії. Засідання дисциплінарної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів. Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Судом установлено, що наказом відповідача від 21.07.2016 № 9-ОД утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б і В управління внутрішнього аудиту облдержадміністрації та затверджено її склад у кількості шести осіб (арк. спр. 157-158). Наказом відповідача від 10.05.2016 № 11-ОД внесено зміни до складу дисциплінарної комісії (арк. спр. 159-160).

Згідно з висновком дисциплінарної комісії від 20.06.2017 дисциплінарна комісія вважає доцільним пропонувати начальнику Управління звільнити ОСОБА_1 з посади державної служби (арк. спр. 136-138). Вказаний висновок підписано усіма членами дисциплінарної комісії.

На підставі висновку дисциплінарної комісії складено подання від 20.06.2017 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, який підписано головою дисциплінарної комісії та секретарем дисциплінарної комісії (арк. спр. 139).

Суд зауважує, що законом не передбачено підписання подання усіма членами дисциплінарної комісії. Відтак, доводи позивача суд не бере до уваги.

Стосовно доводів позивача про те, що відповідач мав би провести службове розслідування з метою встановлення вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку для цілей дисциплінарного стягнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 71 Закону № 889 службове розслідування може проводитися з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку. Оскільки вина позивача у вчиненні порушення, пов'язаного з корупцією, була встановлена судом, суд вважає правомірним висновок дисциплінарної комісії щодо відсутності необхідності у проведенні службового розслідування для встановлення вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що при винесенні наказу від 29.06.2017 № 2-д відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також суд зважає на доводи відповідача, що наказ від 29.09.2017 № 18-К про звільнення ОСОБА_1 було видано не на виконання наказу від 29.06.2017 № 2-д, а у зв'язку зі втратою позивачем права на державну службу на підставі набрання законної сили постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області по справі № 428/11913/16-п щодо визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність наказів відповідача від 29.06.2017 № 2-д та від 29.09.2017 № 18-К, то позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди також не належать до задоволення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому відповідачем у повній мірі доведено, що він діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог у відповідності до ст. 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем, йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-72, 86, 94, 154, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації про визнання незаконним звільнення, скасування наказів від 29.06.2017 № 2-д та від 29.09.2017 № 18-К, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2017 року.

Суддя І.О. Свергун