Постанова

від 06.12.2017 по справі 820/5229/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

06.12.2017 р. справа №820/5229/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - подав заяву про слухання за відсутності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Лебедівського навчально-виховний комплекс Сахновщинської районної ради Харківської області прозастосування заходів реагування у сфері державного нагляду , -

встановив:

Суб'єкт владних повноважень, Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) зупинення повністю експлуатації будівлі Лебединського навчально-виховного комплексу Сахновщинської районної ради Харківської області (Харківська область, Сахновщинський район, с. Лебедівка, вул. Шкільна, буд.№3) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю і здоров'ю людей, 2) зобов'язання негайно припинити використання будівлі Лебединського навчально-виховного комплексу Сахновщинської районної ради Харківської області (Харківська область, Сахновщинський район, с. Лебедівка, вул. Шкільна, буд.№3) з метою проведення будь-якої діяльності, не пов'язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, 3) покладення на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області обов'язку здійснення державного нагляду (контролю) за усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей за даним рішенням суду.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що проведений захід контролю показав на існування низки порушень чинного законодавства України, які здатні спричинити загрозу життю та здоров'ю людей.

Відповідач, Лебедівський навчально-виховний комплекс Сахновщинської районної ради Харківської області, правової позиції по суті позовних вимог не висловив, надавши до суду заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності свого представника, зазначивши, що ознайомлений з матеріалами справи

Суд, вивчивши доводи, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України законодавцем запроваджено безумовний пріоритет інтересів невладного суб'єкта права над інтересами суб'єкта владних повноважень, і цей пріоритет має бути дотриманий адміністративним судом при відправленні правосуддя в усіх без винятку адміністративних справах.

Водночас з цим, згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У розумінні ч. 2 ст. 72 КАС України загальновідомими обставинами є трагічні події, котрі мали місце на території Одеської області в дитячому оздоровчому таборі Вікторія та спричинили смерть дітей.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для вирішення спору ані на засадах ч. 2 ст. 71 КАС України, ані на засадах ч. 1 ст. 71 КАС України, а весь тягар доказування відсутності як порушень закону, так і доказування нездатності цих порушень спричинити шкоду життю та здоров'ю людей покладає на невладного суб'єкта - відповідача по справі.

При цьому, суд враховує, що у справах, котрі розглядаються адміністративними судами у порядку п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, фактичним об'єктом судового захисту є життя і здоров'я людини, а відтак, суб'єкт владних повноважень при виконанні функції державного нагляду (контролю) повинен добути не лише докази наявності фактів порушень закону, а й докази об'єктивної здатності цих порушень закону спричинити шкоду життю та здоров'ю людини, тобто довести існування реальної (а не удаваної, теоретично можливої до настання) загрози.

Таким чином, суд, перевіряючи ризик настання цих наслідків, повинен керуватись, насамперед, положеннями ст. 3 Конституції України і не брати до уваги відповідність закону підстав, приводів та процедури реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції у спірних правовідносинах.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, згідно з затвердженим наказом ДСНС України №155 від 20.03.2017 р. Положенням є територіальним органом згаданої служби зі статусом юридичної особи публічного права, до складу якого як структурні підрозділи входить низка самостійних та незалежних суб'єктів владних повноважень, зокрема, і Сахновщинський районний сектор ГУ ДСУзНС у Харківській області.

Даним відділом була проведена позапланова перевірка відповідача з питання додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Результати перевірки оформлені актом від 25.10.2017 року №88.

У тексті вказаного акту відображені судження про наявність низки порушень, котрі за твердженням владного суб'єкта несуть загрозу життю та здоров'ю людей, а саме: 1) не виконано захист будівлі, зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів; 2) не проведено технічне обслуговування вогнегасників; 3) допускається використання саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред'являються до переносних (пересувних) електропроводок; 4) не рідше одного разу на шість місяців не проводиться технічне обслуговування і перевірка пожежних кран-комплектів на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування; 5) сходова клітки типу СК1 не обладнана вікнами, що відчиняються з рівня сходової площадки.

З цього приводу суд зазначає, що відповідачем у ході розгляду справи не спростовано існування жодного з перелічених порушень.

Оглянутою у судовому засіданні копією акту перевірки від 25.10.2017 р. підтверджено, що відносно жодного епізоду порушення керівник відповідача не висловив ані зауважень, ані заперечень. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що така можливість у відповідача була відсутня.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 69, 70, 86 КАС України, суд звертає увагу владного суб'єкта, що в ході проведення перевірки викладені в акті порушення не конкретизовані ані за місцем дислокації, ані за будь-якими характеризуючими ознаками, на підтвердження існування таких порушень органом державного нагляду не надано жодного доказу.

Суд також змушений звернути увагу владного суб'єкта, що матеріали справи не містять доказів дотримання працівниками органу державного нагляду (контролю) засад розумності, виваженості, сумлінності і добросовісності при вирішені питання з приводу не використання наданого ч. 1 ст. 8 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності повноваження на одержання пояснень, документів та матеріалів, які підтверджують факт реального існування виявленого порушення закону.

Частиною 8 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Проте, матеріали справи не містять доказів дотримання працівниками органу державного нагляду (контролю) засад розумності, виваженості, сумлінності і добросовісності при вирішенні питання з приводу не використання і цього повноваження.

Внаслідок виявлених судом недоліків в організації виконання органом державного нагляду управлінської функції контролю у спірних правовідносинах обсяг добутих позивачем доказів є явно та очевидно недостатнім для вирішення спору по суті лише на підставі матеріалів проведеної перевірки.

У зв'язку з цим, суд на виконання вимог ст. 11 КАС України з метою з'ясування об'єктивної істини та виключно у цілях забезпечення дотримання приписів ст. 3 Конституції України самостійно добув докази, котрі повно і всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин та дозволяють вирішити спір по суті.

При цьому, суд вважає за доцільне перевірити факт існування порушення в дійсності та здатність цього порушення спричинити негативні наслідки для життя і здоров'я людини за кожним окремим епізодом.

До фактичних підстав позову

Стосовно епізоду не виконання захисту будівлі, зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів

Даній епізод підтверджений як змістом акту перевірки від 25.10.2017 року №88, так і поясненнями свідків - працівників позивача, котрі здійснювали перевірку - п. Паук О.В. та п. Трубіцин Р.М.

Жодних доказів на спростування факту існування в дійсності цього епізоду порушення відповідач до справи не подав.

Доказів проведення роботи по усуненню цього порушення відповідач до суду також не подав.

За таких обставин, суд вважає, що в діяльності відповідача явно та однозначно вбачається факт зневажливого ставлення до людського життя і здоров'я, що прямо суперечить вимогам ст.3 Конституції України та є неприпустимим з боку будь-якого суб'Єкта права на території України.

Стосовно епізоду не проведення технічного обслуговування вогнегасників

Даній епізод підтверджений як змістом акту перевірки від 25.10.2017 року №88, так і поясненнями свідків - працівників позивача, котрі здійснювали перевірку - п. Паук О.В. та п. Трубіцин Р.М.

Жодних доказів на спростування факту існування в дійсності цього епізоду порушення відповідач до справи не подав.

Доказів проведення роботи по усуненню цього порушення відповідач до суду також не подав.

За таких обставин, суд вважає, що в діяльності відповідача явно та однозначно вбачається факт зневажливого ставлення до людського життя і здоров'я, що прямо суперечить вимогам ст.3 Конституції України та є неприпустимим з боку будь-якого суб'Єкта права на території України.

Стосовно епізоду використання саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред'являються до переносних (пересувних) електропроводок

Даній епізод підтверджений як змістом акту перевірки від 25.10.2017 року №88, так і поясненнями свідків - працівників позивача, котрі здійснювали перевірку - п.Паук О.В. та п. Трубіцин Р.М.

Жодних доказів на спростування факту існування в дійсності цього епізоду порушення відповідач до справи не подав.

Доказів проведення роботи по усуненню цього порушення відповідач до суду також не подав.

За таких обставин, суд вважає, що в діяльності відповідача явно та однозначно вбачається факт зневажливого ставлення до людського життя і здоров'я, що прямо суперечить вимогам ст.3 Конституції України та є неприпустимим з боку будь-якого суб'Єкта права на території України.

Стосовно епізоду не проведення технічного обслуговування і перевірки пожежних кран-комплектів на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування

Даній епізод підтверджений як змістом акту перевірки від 25.10.2017 року №88, так і поясненнями свідків - працівників позивача, котрі здійснювали перевірку - п. Паук О.В. та п. Трубіцин Р.М.

Жодних доказів на спростування факту існування в дійсності цього епізоду порушення відповідач до справи не подав.

Доказів проведення роботи по усуненню цього порушення відповідач до суду також не подав.

За таких обставин, суд вважає, що в діяльності відповідача явно та однозначно вбачається факт зневажливого ставлення до людського життя і здоров'я, що прямо суперечить вимогам ст.3 Конституції України та є неприпустимим з боку будь-якого суб'Єкта права на території України.

Стосовно епізоду сходова клітки типу СК1 не обладнана вікнами, що відчиняються з рівня сходової площадки.

Даній епізод підтверджений як змістом акту перевірки від 25.10.2017 року №88, так і поясненнями свідків - працівників позивача, котрі здійснювали перевірку - п. Паук О.В. та п. Трубіцин Р.М.

Жодних доказів на спростування факту існування в дійсності цього епізоду порушення відповідач до справи не подав.

Доказів проведення роботи по усуненню цього порушення відповідач до суду також не подав.

За таких обставин, суд вважає, що в діяльності відповідача явно та однозначно вбачається факт зневажливого ставлення до людського життя і здоров'я, що прямо суперечить вимогам ст.3 Конституції України та є неприпустимим з боку будь-якого суб'Єкта права на території України.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків - працівники позивача, котрі здійснювали перевірку - п. Паук О.В. та п. Трубіцин Р.М. підтвердили наявність в діяльності закладу освіти всіх перелічених в акті порушень.

Підсумовуючи юридичну оцінку викладених вище фактичних обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання, що відсутність справних вогнегасників свідчить про загрозу життю та здоров'ю людей від умов діяльності відповідача.

При цьому, оскільки відповідачем у ході розгляду справи не подано взагалі ніяких доказів на спростування судження владного суб'єкта про існування загрози життю та здоров'ю людей, то суд не знаходить підстав для висновку про протилежне.

До юридичних підстав позову

Пунктом 21 ч. 1 ст. 20 Кодексу цивільного захисту України до обов'язків осіб віднесено забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

За приписами ч. 1 ст. 47 Кодексу цивільного захисту України державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з п.п. 2 і 3 ч. 1 ст. 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб'єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.

У силу приписів п. 12 ч. 1 ст. 67, ч. 2 ст. 68, ч.ч. 1 і 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України саме загроза життю та/або здоров'ю людей, а не факт порушення законодавства з питань цивільної безпеки, техногенної безпеки, пожежної безпеки тощо, визнана законодавцем у якості підстави для постановлення судом рішення про застосування заходів державного реагування.

При цьому, існуючі розбіжності у змісті п. 12 ч. 1 ст. 67, ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України (де передбачена можливість зупинення експлуатації будівель) та у змісті ч.ч. 1 і 2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України (де така можливість не передбачена) суд не вважає перешкодою для застосування заходів державного реагування у цілях уникнення загрози життю та здоров'ю людей.

З огляду на наявність підтвердженої матеріалами справи реальної загрози життю та здоров'ю людей від умов діяльності відповідача, суд знаходить підстави для застосування у спірних правовідносинах заходів державного реагування.

До вимоги про зобов'язання утриматись від експлуатації будівлі

Рішення суду про зупинення експлуатації будівлі за своєю правовою суттю є запровадженням заборони на задіяння даного об'єкту нерухомості у технологічному чи технічному циклах виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг.

Відтак, підстав для постановлення окремого рішення з цього питання суд не знаходить, що зумовлює залишення позову без задоволення у цій частині.

До вимоги про покладення контролю за виконанням рішення суду

Вирішуючи спір за вимогою про покладення на владного суб'єкта обов'язку з контролю за виконанням прийнятої постанови, суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави, повноваження та спосіб дій владних суб'єктів у правовідносинах з приводу виконання рішень суду вичерпно унормовані приписами Закону України Про виконавче провадження .

Згідно з приписами названого акту законодавства позивач не має повноважень на виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд не знаходить правових підстав для задоволення вимоги позову у частині покладання на заявника виконання судового акту.

Окрім того, суд бере до уваги, що прийняте в порядку п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України судове рішення про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) взагалі не потребує вжиття будь-яких організаційно-правових дій, спрямованих на його виконання, позаяк встановлює для відповідача обов'язок по невчиненню дій (заборону на вчинення дії), тобто імперативно однозначно і нездоланно визначає правову поведінку зобов'язаної особи як бездіяльність. За загальним правилом примусове забезпечення бездіяльності є неможливим.

За змістом ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України запровадження рішенням суду заборони на вчинення будь-яких дій є цілком достатнім для забезпечення належного рівня правопорядку.

Оскільки проведеним судовим розглядом підтверджений факт реальності існування загрози життю та здоров'ю людей від умов діяльності відповідача, то позов слід задовольнити, а рішення суду в цій частині належить допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 167, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

постановив:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Зупинити експлуатацію Лебедівським навчально-виховним комплексом Сахновщинської районної ради Харківської області (місцезнаходження - Харківська область, Сахновщинський район, с. Лебедівка, вул. Шкільна, буд.№3; ідентифікаційний код - 25753427) будівлі Лебединського навчально-виховного комплексу Сахновщинської районної ради Харківської області за адресою: Харківська область, Сахновщинський район, с. Лебедівка, вул. Шкільна, буд.№3.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині зупинення експлуатації Лебедівським навчально-виховним комплексом Сахновщинської районної ради Харківської області (місцезнаходження - Харківська область, Сахновщинський район, с. Лебедівка, вул. Шкільна, буд. №3; ідентифікаційний код - 25753427) будівлі Лебединського навчально-виховного комплексу Сахновщинської районної ради Харківської області за адресою: Харківська область, Сахновщинський район, с. Лебедівка, вул. Шкільна, буд.№3.

У решті вимог позов залишити без задоволення.

Роз'яснити, що постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Роз'яснити, що постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 11 грудня 2017 року.

Суддя Сліденко А.В.