Постанова

від 08.12.2017 по справі 826/14137/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2017 року місто Київ № 826/14137/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кузьменко А.І., судді: Добрівська Н.А., Маруліна Л. О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі по тексту - відповідач, НАЗК), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття виправленої декларації позивача за 2015 рік; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття виправленої декларації позивача за 2016 рік; зобов'язати відповідача надати позивачу доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та забезпечити можливість внести до нього відповідні зміни, прийнявши виправлену декларацію позивача за 2015 рік; зобов'язати відповідача надати позивачу доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та забезпечити можливість внести до нього відповідні зміни, прийнявши виправлену декларацію позивача за 2016 рік.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що ним були виявлені недоліки (технічні помилки) поданих декларацій за 2015 рік та 2016 рік, у зв'язку з чим він звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції із заявою про надання доступу до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прийняття виправлених декларацій. Однак, відповідач, надаючи відповідь на заяву ОСОБА_1, фактично не вирішив питання надання йому дозволу подати уточнюючі декларації за 2015 та 2016 роки, що, на думку позивача, є порушенням статті 45 Закону України Про запобігання корупції .

Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач посилається, зокрема, на те, що надання суб'єкту декларування можливості подати виправлену декларацію в будь-який час після спливу семиденного строку після подання декларації нівелює закріплений чинним законодавством антикорупційний механізм фінансового контролю за статками суб'єктів декларування, оскільки в такому випадку не можна бути притягнути суб'єкта декларування до відповідальності за відображення у декларації недостовірних відомостей.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні на 21 листопада 2017 року, за результатами якого справу призначено до судового розгляду колегією суддів.

У судове засідання 07 грудня 2017 року з'явився представник відповідача, який проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. Позивач або його представник у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України 07 грудня 2017 року судом прийнято рішення про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції із заявою, в якій просив надати доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та забезпечити можливість внести до його декларацій відповідних змін, а також прийняти від нього виправлену декларацію за 2015 рік та декларацію за 2015 рік.

У зазначеній заяві вказано, серед іншого про те, що позивачем в щорічній декларації особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік в розділі 3 Об'єкти нерухомості не правильно зазначено вартість машиномісця в підземному паркінгу - 178 339 грн., в той час як відповідно до Довідки Комунального підприємства Житлоінвестбуд-УКБ №114/3520 від 24 червня 2010 року вартість зазначеного машиномісця складає 171 108 грн.

В розділі 5 Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) не відобразилась інформація про дати набуття прав на цінне майно.

В розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки заробітна плата, яка отримана за основним місцем роботи, вказана в розмірі 171 178 грн. Водночас, відповідно до довідок про доходи № 344 від 12 вересня 2017 року та № 473 від 12 вересня 2017року, дохід за основним місцем роботи у 2015 році склав 165 238 грн.

В розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки дохід ОСОБА_2 (дружина) від зайняття підприємницькою діяльністю вказаний в розмірі 936 484 грн. Так, відповідно до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік ОСОБА_2 загальна сума її річного доходу становить 936 484 грн, як і вказано в декларації, але при цьому від підприємницької діяльності дохід складає 923 584 грн, а 12 900 грн - це державна та соціальна матеріальна допомога, що підтверджують Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суму виплачених доходів та утриманих податків, надані Головним управлінням ФВС у м. Києва № 11575/К/26-15-08-02-31 від 18 серпня 2017 року для ОСОБА_2.

Також, в заяві від 18 жовтня 2017 року позивач вказує на те, що в декларації за 2016 рік він допустив наступні помилки та неточності:

- в розділі 3 Об'єкти нерухомості вказана вартість машиномісця в підземному паркінгу 178 339 грн. Однак, відповідно до Довідки Комунального підприємства Житлоінвестбуд-УКБ № 114/3520 від 24 червня 2010 року вартість зазначеного машиномісця складає 171 108 грн.;

- в розділі 5 Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) не відобразилась інформація про дати набуття прав на цінне майно;

- в розділі 6 Цінне рухоме майно-транспортні засоби вказано, що автомобіль Mercedes-Benz моделі S 500L знаходиться у користуванні ОСОБА_2 з 03 серпня 2016 року. Відповідно до Довіреності від 07 червня 2016 року, на підставі якої було надано право ОСОБА_2 володіти та користуватися зазначеним транспортним засобом, таке право виникло 07 червня 2016 року, а не 03 серпня 2016 року, як помилково вказано у декларації;

- в розділі 8 Корпоративні права в наслідок технічної помилки зазначено, що ОСОБА_2 володіє в ТОВ Енівей 50 % статутного капіталу на суму 1 000 000 грн, а в ТОВ Львівський сад - 35,96 % статутного капіталу на суму 1 280 897 грн. Відповідно з даними з ЄДРПОУ ОСОБА_2 володіє в TOB Львівський сад 50% статутного капіталу на суму 1 000 000 грн, а в ТОВ Енівей - 35,96 % статутного капіталу на суму 1 280 897 грн.;

- в розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки не відобразився дохід ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати в розмірі 409 грн та дохід у вигляді державної та соціальної матеріальної допомоги у розмірі 12 900 грн, як це зазначено в Довідці про доходи;

- в розділі 13 Фінансові зобов'язання не були зазначені фінансові зобов'язання ОСОБА_2 в розмірі 1 289 089 грн та 1 000 000 грн перед Львівським обласним громадським благодійним об'єднанням інвалідів (код ЄДРПОУ 20855755), які виникли у неї в результаті придбання частки в статутному капіталі ТОВ Енівей та ТОВ Львівський сад відповідно у зв'язку з тим, що позивач не надавав згоди на укладання такого правочину;

- в розділі 14 Видатки та правочини суб'єкта декларування не було зазначено правочину, відповідно до якого ОСОБА_2 придбала частку в статутному капіталі ТОВ Енівей у Львівського обласного громадського благодійного об'єднання інвалідів (код ЄДРПОУ 20855755) та не було зазначено правочину, відповідно до якого ОСОБА_2 придбала частку в статутному капіталі ТОВ Львівський сад у Львівського обласного громадського благодійного об'єднання інвалідів (код ЄДРПОУ 20855755) також у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не надавав згоди на укладання такого правочину.

За результатами розгляду звернення позивача листом Департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя від 23 жовтня 2017 року за вих. №51-08/37606/17 ОСОБА_1 повідомлено про те, що його лист буде враховано у разі проведення повної перевірки його декларації та у разі необхідності Національне агентство з питань запобігання корупції звернеться до позивача з метою отримання додаткової інформації для надання можливості подати виправлену декларацію за результатами здійснення повної перевірки декларації.

При цьому у вказаному листі відповідач, з посиланням на статтю 45 Закону України Про запобігання корупції та Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року №3, вказує на те, що у суб'єкта декларування відсутня можливість подати виправлену декларацію за власною ініціативою після спливу семиденного строку. Однак, вказаною відповіддю відповідачем фактично не було вирішено питання надання позивачу дозволу подати уточнюючу декларацію за 2015 та 2016 роки.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо неприйняття виправлених декларацій за 2015 рік та 2016 рік протиправною, у зв'язку з чим порушуються його права та законні інтереси, звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України Про запобігання корупції від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі по тексту - Закон України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII).

Частиною 1 статті 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII передбачено, що Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 11 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII до повноважень Національного агентства належать: здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Вимогами статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII визначено, що суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно статті 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є, зокрема, державні службовці.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Частиною 4 статті 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII передбачено, що упродовж семи днів після подання декларації суб'єкт декларування має право подати виправлену декларацію.

У разі притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року №3 (далі по тексту - Порядок №3), суб'єкт декларування має право за власною ініціативою подати виправлену декларацію упродовж семи днів після дня подання первинної декларації, до якої подається виправлена версія, шляхом створення та подання виправленого документа у Реєстрі.

Суд звертає увагу на те, абзацом другим частини 4 статті 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII не обмежується строк подання декларації з достовірними відомостями. Натомість пункт 7 Розділу ІІ Порядку №3 визначає, що у разі притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію або виправлену декларацію з достовірними відомостями у строк, визначений уповноваженою особою Національного агентства.

При цьому, згідно з пунктом 4 Розділу ІІ Порядку №3 зареєстровані в Реєстрі суб'єкти декларування мають право, зокрема, доступу до власного персонального електронного кабінету після автентифікації суб'єкта декларування із використанням його особистого ЕЦП фізичної особи; створювати, змінювати та видаляти чернетки документів у персональному електронному кабінеті; подавати документи у разі їх відповідності технічним вимогам до форми і проходження логічних перевірок, переглядати подані ними документи; подавати виправлені документи у строки та в порядку, визначені в пункті 7 цього розділу; отримувати в персональному електронному кабінеті та на адресу електронної пошти електронні повідомлення про підтвердження подання документів, попередження про необхідність подання документів до Реєстру, інші повідомлення від Національного агентства; направляти в персональному електронному кабінеті електронні звернення до Національного агентства про надання роз'яснень, допомоги в користуванні Реєстром, повідомлення про відкриття суб'єктом декларування або членом його сім'ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента, пояснення, у тому числі на запити Національного агентства, та копії документів.

Також суд звертає увагу на те, що в силу положень пункту 1 та пункту 2 Порядку №3 до Реєстру включаються такі електронні документи (далі - документи): декларації, що подаються відповідно до статті 45 Закону; повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, передбачені частиною другою статті 52 Закону; виправлені декларації, що подаються відповідно до частини четвертої статті 45 Закону. Суб'єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форм. Порядок проведення видів контролю, а також повної перевірки декларації визначаються Національним агентством відповідно до статті 48 Закону. Суб'єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає суду підстави для висновку, що самостійне виявлення у декларації недостовірних відомостей зумовлює у суб'єкта декларування обов'язок подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Наведене право позивача як суб'єкта декларування не заперечується відповідачем, зокрема, в листі №51-08/37606/17 від 23 жовтня 2017 року.

При цьому, наявному обов'язку суб'єкта декларування подати відповідну декларацію з достовірними відомостями відповідає обов'язок Національного агентства з питань запобігання корупції її прийняти, оскільки Закон України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII не передбачає права останнього не прийняти таку декларацію.

Водночас, відповідачем не прийнято виправлену декларацію позивача, що в силу наведених вище вимог чинного законодавства свідчить про неможливість реалізації прямого обов'язку декларування достовірних відомостей позивачем.

З аналізу наведених вище норм Положення №3 суд приходить до переконання, що виконання такого обов'язку суб'єкта декларування залежить від функціонування електронного ресурсу - офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, відкритість Реєстру та наявності доступу, зокрема, позивача до персонального електронного кабінету з технічною можливістю подавати документи.

Суд зауважує, що наявність визначених Законом України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII строків подання щорічної та виправленої декларацій суб'єктом декларування та відповідальність за порушення таких не надає повноважень Національному агентству з питань запобігання корупції права обмежувати технічну можливість суб'єкта декларування подати щорічну або виправлену декларацію у будь-який час, а лише встановлює компетенцію щодо контролю строків подання декларацій та порядок притягнення винної особи до відповідальності у разі їх порушення.

Одночасно суд акцентує увагу на тому, що за змістом Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України Про запобігання корупції стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 11 серпня 2016 року № 3 Якщо після спливання 7-денного строку або якщо виправлена декларація вже була подана упродовж зазначеного строку суб'єкт декларування виявить неповні чи неправильні відомості в поданій ним декларації (або у виправленій декларації), він повідомляє про це Національне агентство через персональний електронний кабінет та подає виправлену декларацію згідно з рішенням уповноваженої особи Національного агентства. При цьому уповноважена особа визначає строк, який надається для подання такої виправленої декларації. .

Суд звертає увагу на те, що в листі №51-08/37606/17 від 23 жовтня 2017 року Національним агентством з питань запобігання корупції не зазначено причин неприйняття виправлених декларацій ОСОБА_1

Згідно з приписами статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з обов'язкових елементів якого, згідно практики Європейського суду з прав людини, є вимога щодо дотримання принципу юридичної (правової) визначеності.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вимоги вказаної норми були проаналізовані в численних рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність наведеного вище принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( Онер'їлдіз проти Туреччини ). Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1998 року у справі Копп проти Швейцарії вислів згідно із законом вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права.

Водночас, у порушення наведених вимог Конституції України та Конвенції, дії відповідача щодо неприйняття виправленої декларації позивача за 2015 та 2016 року не обґрунтовані жодними фактичними доказами, вчинені без урахування та оцінки всіх обставин, наслідком чого є виникнення ситуації, за якої позивач, як суб'єкт декларування, позбавляється можливості правомірно виконати законодавчо покладений на нього обов'язок подати виправлену декларацію в разі виявлення у ній недостовірних відомостей.

Суд звертає увагу, що правомірність відомостей, які позивач вважає за необхідне зазначити у виправленій електронній декларації за 2015 та 2016 роки не є предметом даного спору. Крім того, відповідач не позбавлений права в подальшому, відповідно до положень статті 48 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, провести щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, контроль своєчасності подання декларацій, правильність та повноту заповнення, логічний та арифметичний контроль в порядку та строки, визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо прийняття виправленої декларації позивача порушує вимоги частини 4 статті 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, а отже є протиправною.

При цьому, суд зауважує, що Закон України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, відповідно до його преамбули, визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Це означає, що Закон спрямований на ефективні механізми попередження корупційних проявів в державі, створення бар'єрів на шляху вчинення корупційних правопорушень та має не лише каральний характер, як зазначає відповідач у наданих письмових запереченнях, а спрямований на встановлення пріоритетності запобіжних заходів поряд з невідворотністю відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

Крім того, в самому Законі України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII та Порядку №3 поряд з обов'язком суб'єкта декларування перевіряти повноту та достовірність задекларованого документа, встановлена можливість подати виправлений документ (виправлену декларацію). При цьому суд звертає увагу на те, що відповідачем необґрунтовано ототожнюються поняття неповна, недостовірна інформація та помилка при заповненні декларації . В той же час, позивач, після виявлення недоліків у заповнених деклараціях за 2015 та 2016 роки та після отримання додаткової інформації, яку необхідно зазначити в декларації та яка раніше не була йому відома, свідомо звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції з метою виконати вимоги частини 1 статті 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, з метою належного захисту прав позивача, з огляду на вчинення відповідачем саме протиправної бездіяльності, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню саме шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття виправлених за 2015 та 2016 роки декларацій позивача.

Відповідно, правомірними є і похідні позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти виправлені декларації ОСОБА_1 за 2015 та 2016 роки.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач в силу положень частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, у той час як відповідачем на підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доводи позивача не спростовано.

З урахуванням вищевказаного, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо неприйняття виправленої декларації ОСОБА_1 за 2015 рік.

3. Визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо неприйняття виправленої декларації ОСОБА_1 за 2016 рік.

4. Зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції надати ОСОБА_1 доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та забезпечити можливість внести до нього відповідних змін, прийнявши виправлену декларацію ОСОБА_1 за 2015 рік.

5. Зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції надати ОСОБА_1 доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та забезпечити можливість внести до нього відповідних змін, прийнявши виправлену декларацію ОСОБА_1 за 2016 рік.

3. Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м.Київ, БУЛЬВАР ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 28 Ідентифікаційний код юридичної особи 40381452) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 2 560,00 грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя - А.І. Кузьменко

Судді: Н.А. Добрівська

Л.О. Маруліна