Постанова

від 05.12.2017 по справі 906/1148/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 906/1148/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівДанилової М.В., Поляк О.І.,

розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Виробничо-комерційна інформативна фірма "Експертінвестпроект" на постанову від 24.07.2017 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№906/1148/16 господарського суду Житомирської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінновації" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна інформативна фірма "Експертінвестпроект" простягнення 970 000,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Жуль В.І. (дов. від 10.11.17)

Пєвцова О.П. (дов. від 11.05.17)

Від відповідача - Богдан Ю.В. (договір)

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоінновації" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна інформативна фірма "Експертінвестпроект" про стягнення з відповідача на свою користь 970000,00грн. авансового платежу за продукцію згідно договору поставки №2 від 14.04.14.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.05.2017 (суддя Давидюк В.К.) позов задоволено, стягнуто з ПП "Виробничо-комерційна інформативна фірма "Експертінвестпроект" на користь ТОВ "Теплоінновації" 970 000,00грн. заборгованості, 14 550,00 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, 2 250,24 грн. витрат, пов'язаних з оплатою вартості експертизи.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у складі: Коломис В.В., Саврій В.А., Огороднік К.М. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПП "ВКФ "Експертінвестпроект" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.41 ГПК України.

ТОВ "Теплоінновації" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що 14.04.2014 між ПП "Виробничо-комерційна інформативна фірма "Експертінвестпроект" (постачальник/відповідач) та ТОВ "Теплоінновації" (покупець/позивач) укладений договір поставки №2, відповідно до п.1.1 якого відповідач (постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити і поставити продукцію - побутові електричні безрідинні батареї, а позивач (покупець) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити авансові платежі, прийняти і оплатити таку продукцію.

Згідно п.1.2 договору якісні і кількісні характеристики продукції, що є предметом поставки за цим договором, строки поставки продукції за цим договором визначаються у специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до специфікації, що є додатком №1 до договору , відповідач повинен виготовити та поставити 1000 шт. побутових електричних безрідинних батарей з можливістю плавного регулювання потужності від 0 до 1000 Вт з електронною платою, що забезпечує можливість дистанційного управління потужністю батареї через мережу Інтернет орієнтовною вартістю за одиницю 3000,00 грн. на загальну суму 3000000,00 грн.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що продукція, що є предметом поставки за цим договором, відвантажується на адресу, вказану покупцем за рахунок покупця, у термін не пізніше 20 робочих днів з дня подання письмової заявки покупця за умови наявності готової продукції на складі постачальника.

Покупець сплачує авансовий платіж на користь постачальника у розмірі 1500000,00 грн. окремими траншами (п.5.1 договору).

Повний розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем провадиться на підставі специфікацій, накладних та актів приймання-передачі (п.5.2 договору).

На виконання умов договору, позивач сплатив відповідачу авансові платежі на загальну суму 970000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткових касових ордерів.

04.11.2014 позивач виставив відповідачу лист-заявку на поставку продукції протягом 20-ти днів з дня отримання листа-заявки.

Згідно протоколу судового засідання від 17.01.2017 представник відповідача в засіданні суду не заперечував факту отримання заявок на поставку продукції від позивача.

Посилаючись на те, що відповідач взятих на себе зобов'язань щодо поставки продукції не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі та у встановлений договором строк.

В якості доказу поставки продукції відповідачем надано суду першої інстанції копію накладної б/н від 20.10.2014, відповідно до якої ПП "ВКІФ "Експертінвестпроект" відпустило, а ТОВ "Теплоінновації" прийняло через ОСОБА_10 (колишнього директора ТОВ "Теплоінновації") побутові електричні безрідинні батареї в кількості 513 шт. на суму 1311750,00 грн.

При цьому, в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява від 04.02.2017, в якій ОСОБА_10 повідомив, що накладна б/н від 20.10.2014 ним не підписувалась і містить підпис, який суттєво відрізняється від підпису ОСОБА_10

З метою встановлення дійсності підпису директора ТОВ "Теплоінновації" ОСОБА_10 на накладній б/н від 20.10.14, ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.02.2017 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Житомирському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення експерта було поставлено питання: "Чи відповідає підпис, здійснений на накладній б/н від 20.10.2014р., підпису директора ТОВ "Теплоінновації" ОСОБА_10".

Згідно висновку експерта №1/273 від 06.04.2017 досліджуваний підпис, який розміщений в графі: "Одержав" накладної б/н від 20.10.14, виконаний не ОСОБА_10, а іншою особою шляхом наслідування "на око" його підпису.

З огляду на викладене, суди дійшли обгрунтованого висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки товару позивачу на виконання умов договору №2 від 14.04.2014, та, відповідно, про наявність підстав для задоволення позову.

Що стосується твердження касатора про необгрунтованість відмови у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної почеркознавчої експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

У п.15.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 за №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Апеляційною інстанцією встановлено, що експертне дослідження проведене відповідно до Закону України "Про судову експертизу" кваліфікованим судовим експертом Довжаниця Р.О., містить докладний опис проведених досліджень та обґрунтування, чіткі висновки з поставлених питань, враховуючи, що експерт, відповідно до ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, попереджений про кримінальну відповідальність за відомості, викладені у висновках, а тому обгрунтовано зазначено про відсутність правових підстав для призначення повторної судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна інформативна фірма "Експертінвестпроект" залишити без задоволення.

Постанову від 24.07.2017 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №906/1148/16 господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді М. Данилова

О. Поляк