Рішення

від 07.11.2017 по справі 911/1129/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р. Справа № 911/1129/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА-УКРАЇНА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО", Київська обл., с. Софіївська Борщагівка

про стягнення 419 731, 10 гривень

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА-УКРАЇНА"

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача: Дударчук В.В. (довіреність №б/н від 10.05.2017)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВВА-УКРАЇНА" (далі - ТОВ " АВВА-УКРАЇНА "/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (далі - ТОВ "ФРАМ КО"/відповідач) про стягнення з останнього 419 731,10 грн боргу, з яких: 409 804,17 гривень боргу за договором поставки №3/15 від 01.01.2015 та 9 926,93 гривень пені.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2017 за вищевказанами позовними матеріалами порушено провадження у справі №911/1129/17, розгляд справи призначено на 15.05.2017.

15.05.2017 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку розгляду справи по суті, надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" до Товариство з обмеженою відповідальністю "АВВА-УКРАЇНА" про визнання недійсним договору поставки №3/15 від 01.01.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2017 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" до Товариство з обмеженою відповідальністю "АВВА-УКРАЇНА" про визнання недійсним договору поставки №3/15 від 01.01.2015 для сумісного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА-УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" про стягнення з останнього 419 731,10 грн боргу, з якого 409 804,17 гривень борг за договором поставки №3/15 від 01.01.2015 та 9 926,93 гривень пені у справі №911/1129/17.

У судових засіданнях 15.05.2017 та 29.05.2017 судом оголошувалась перерва до 29.05.2017 та 19.06.2017 відповідно.

Водночас, 29.05.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення уповноважених осіб відповідача, які здійснювали отримання поставленого позивачем товару, а також встановлення фактичного розміру заборгованості ТОВ ФРАМ КО перед ТОВ АВВА-УКРАЇНА .

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Водночас, приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Беручи до уваги вищенаведені приписи, предмет позову та покладені в основу обґрунтування заявлених вимог обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи.

12.06.2017 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО до Твариства з обмеженою відповідальністю АВВА-УКРАЇНА про стагнення 3 867,01 гривень пені за порушення строків поставки товару за договором №3/15 від 01.01.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2017 відмолено у прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" до Твариства з обмеженою відповідальністю АВВА-УКРАЇНА про стагнення 3 867,01 гривень пені за порушення строків поставки товару за договором №3/15 від 01.01.2015.

У судовому засіданні 19.06.2017 судом оголошено перерву до 04.07.2017.

20.06.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Київської області від 19.06.2017 у справі №911/1129/17 про повернення зустрічного позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2017 зупинено провадження в даній справі на час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" на ухвалу господарського суду Київської області від 19.06.2017 у справі №911/1129/17.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 залишено без змін ухвалу господарського суду Київської області від 19.06.2017 у справі №911/1129/17.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" на ухвалу господарського суду Київської області від 19.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 у справі №911/1129/17 залишено без розгляду.

26.10.2017 через канцелярію господарського суду Київської області надійшли матеріали господарської справи №911/1129/17.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2017 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.11.2017.

У судове засідання 07.11.2017 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2015 між ТОВ АВВ-УКРАЇНА (далі-продавець) та ТОВ ФРАМ КО (далі - покупець) було укладено договір поставки товару №3/15 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець постачає покупцю лікарські засоби та біологічно активні добавки згідно замовлень покупця.

Відповідно до пп. 2.5., 2.6., 9.1. та 9.2 договору прийом товару по кількості і якості здійснються представником покупця, що має відповідне доручення, згідно діючого законодавства України.

Право власності від продавця до покупця переходить у момент передачі товару. Моментом передачі товару сторони вважають належне оформлення (підписання і скріплення печаткою) уповноваженою особою покупця видаткової накладної.

Договір набуває чинності з 01 січня 2015 і діє до 31 грудня 2015 включно.

У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний наступний календарний рік.

Враховуючи відсутність з боку сторін заяв та пропозицій про розірвання вищезазначеного договору у передбачені ним строки, відповідний правочин був пролонгований відповідно на 2016, 2017 роки.

З викладених позивачем за первісним позовом обставин слідує, що на виконання умов договору у грудні 2016 та січні 2017 року ТОВ АВВА-УКРАЇНА поставило, а ТОВ ФРАМ КО прийняло продукцію загальною вартістю 409 804,17 грн, на підтвердження чого суду надано копії видаткових накладних:

- №239 від 30.12.2016 на суму 133 268,89 грн;

- №4 від 10.01.2017 на суму 143 266,40 грн;

- №5 від 10.01.2017 на суму 66 634,44 грн;

- №6 від 10.01.2017 на суму 66 634,44 грн, скріплених підписами та печатками представників сторін.

Також, ТОВ АВВА-УКРАЇНА було виставлено відповідачу за первісним позовом рахунки на оплату поставленого товару №242 від 30.12.2016 на суму 133 268,89 гривень, №4 від 10.01.2017 на суму 143 266,40 гривень, №5 від 10.01.2017 на суму 66 634,44 гривень та №6 від 10.01.2017 на суму 66 634,44 гривень.

Про належне виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку ТОВ "ФРАМ КО" претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Як зазначає позивач за первісним позовом, ТОВ "ФРАМ КО" свої зобов'язання за договором належним чином не виконало, вартість отриманого товару у розмірі 409 804,17 гривень не оплатило, в підтвердження чого суду надано банківські довідки по рахунках ТОВ АВВА-УКРАЇНА за періоди з 26.12.2016 по 31.03.2017.

Крім того, з наявних в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків за період 2017 року, скріпленого підписами та печатками сторін, слідує, що станом на 31.12.2017 у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом рахувалась заборгованість у розмірі 409 804,87 грн.

21.03.2017 відповідач отримав від позивача претензію №26 від 21.03.2017 щодо сплати заборгованості за договором №3/15 на суму 409 804,17 гривень. Копія відповідної претензії з відміткою про її отримання ТОВ "ФРАМ КО" наявна в матерілах справи.

Таким чином, посилаючись на те, що відповідач за первісним позовом розрахунки за переданий за договором товар згідно видаткових накладних №239 від 30.12.2016, №№4-6 від 10.01.2017 не провів, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з ТОВ "ФРАМ КО", зокрема, 409 804,17 гривень боргу.

В обґрунтування викладених заперечень на позовну заяву ТОВ "ФРАМ КО" зазначило, що ТОВ АВВА-УКРАЇНА всупереч вимогам договору не надано встановленого зразка документів (заявок) на замовлення товару, відповідно до яких можливо було б встановити відповідність строків та обсягу поставленого товару замовленням відповідача.

До того ж, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ТОВ "ФРАМ КО" зауважило на невідповідності наданих на підтвердження здійснення поставки товару видаткових накладних, перелік яких відповідачем наведено у відзиві на позов, вимогам закону, зокрема відсутність: відтиску мокрої печатки підприємства, посади та повноважень, прізвища, ім'я ат по-батькові посадових осіб постачальника/покупця, а також дата отрмання ТМЦ.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано довіреностей на отримання товару, вартість якого заявлена позивачем до стягнення, у той час як самі видаткові накладні не містять посилань на реквізити довіреностей.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, суд встановив, що вимога ТОВ АВВА-УКРАЇНА про стягнення з ТОВ "ФРАМ КО" 409 804,17 гривень заборгованості підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, ст. ст. 530, 254 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до положень п. 4.3. договору розрахунок за товар, що поставляється за даним договором, здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу строком сорок п'ять (45) календарних днів з дати постачання товару.

З огляду вищезазначеного, підписання відповідачем за первісним позовом видаткових накладних №239 від 30.12.2016 та №№4-6 від 10.01.2017, без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем за первісним позовом товару свідчить про прийняття відповідачем за первісним позовом цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі у передбачені договором строки, а саме:

- за видатковою накладною №239 від 30.12.2016 до 13.02.2017 включно;

- за видатковими накладними №№4-6 від 10.01.2017 до 24.02.2017 включно.

Посилання ж відповідача за первісним позовом на відсутність документів на підтвердження здійснення ним замовлень на поставлений згідно спірних видаткових накладних товар оцінюються судом критично, позаяк відповідні заявки позивачем надано до матеріалів справи.

Поряд з тим, в силу законодавчих приписів та умов договору, фактична передача товару підтверджується підписаними видатковими накладними, а момент виникнення обов'язку по оплаті покупцм поставленого товару пов'язаний з датою поставки, яка у свою чергу пов'язана з моментом передачі товару та підписанням відповідної видаткової накладної.

З огляду наведеного, доводи ТОВ "ФРАМ КО" щодо неможливості встановлення відповідності строків та обсягу поставленого товару замовленням покупця, відтак строків виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання щодо кожної поставленої партії товару є необґрунтованими.

Доводи ТОВ "ФРАМ КО" щодо невідповідності видаткових накладних вимогам закону, у тому числі щодо не зазначення у таких документах уповноважених на отримання товару осіб, визнаються судом неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин редакції, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду вищенаведеного, оскільки надані позивачем за первісним позовом видаткові накладні містять всі передбачені законом обов'язкові реквізити первинних облікові документи, у той час як повноваження представників відповідача за первісним позовом на отримання товару, зокрема, за видатковими накладними №239 від 30.12.2016 та №№4, 5 від 10.01.2017 підтверджені наявними в матеріалах справи копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, видачу яких відповідним особам відповідач не заперечив та не спростував, суд дійшов висновку про безпідставність доводів ТОВ "ФРАМ КО" щодо невідповідності видаткових накладних вимогам закону.

Поряд з тим, посилаючись на недоліки оформлення первинно-облікових документів щодо поставки продукції за договором, як-то зокрема відсутність мокрої печатки постачальника, посади та повноважень, прізвища, ім'я ат по-батькові посадових осіб постачальника/покупця, а також дати отрмання ТМЦ на окремих видаткових накладних, ТОВ "ФРАМ КО" не заперечило обставини отримання товару за договором згідно зазначених видаткових накладних, а тому всі вищевикладені обставини щодо проведення господарських операцій з передачі-приймання продукції за договором у сукупності свідчать про прийняття відповідачем за первісним позовом продукції, що є правовою підставою для виникнення у ТОВ "ФРАМ КО" грошового зобов'язання за договором.

Усі ж інші, викладені в обґрунтування заперечень на заявлені позовні вимоги, доводи відповідача є необґрунтованим та такими, що не відповідають обставинам справи і наявним в ній матеріалам.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як слідує зі встановлених судом у даній справі обставин, відповідач за первісним позовом вартість отриманого за договором товару не оплатив, наявність відповідних обставин не заперечив та не спростував.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення ТОВ "ФРАМ КО" вартість ТОВ АВВА-УКРАЇНА згідно договору товару не оплатило, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з ТОВ "ФРАМ КО" 409 804,17 грн боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем за первісним позовом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов'язань за договором, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з останнього 9 926,93 гривні пені, нарахованої:

- з 13.02.2017 по 23.03.2017 на 133 268,89 грн заборгованості за видатковою накладною №239 від 30.12.2016;

- з 24.02.2017 по 23.03.2017 на 143 266,40 грн заборгованості за видатковою накладною №4 від 10.01.2017;

- з 24.02.2017 по 23.03.2017 на 66 634,44 грн заборгованості за видатковою накладною №5 від 10.01.2017;

- з 23.02.2017 по 23.03.2017 на 66 634,44 грн заборгованості за видатковою накладною №6 від 10.01.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що у випадках порушення покупцем п.4.3 договору, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду наведеного, враховуючи встановлені договором строки проведення відповідачем розрахунків за отриману продукцію, суд дійшов висновку, що позивачем в порушення законодавчих приписів до періодів розрахунку пені включено дні, коли відповідач не вважався таким, що прострочив виконання зобов'язання, а тому з урахуванням встановлених обставин справи суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення сум в межах визначених позивачем періодів:

- з 14.02.2017 по 23.03.2017 на 133 268,89 грн заборгованості за видатковою накладною №239 від 30.12.2016;

- з 25.02.2017 по 23.03.2017 на 143 266,40 грн заборгованості за видатковою накладною №4 від 10.01.2017;

- з 25.02.2017 по 23.03.2017 на 66 634,44 грн заборгованості за видатковою накладною №5 від 10.01.2017;

- з 25.02.2017 по 23.03.2017 на 66 634,44 грн заборгованості за видатковою накладною №6 від 10.01.2017.

Оскільки арифметично вірний розмір заявленої до стягнення пені, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням законодавчих приписів та обставин справи, становить 9 612,56 грн, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 9 926,93 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 9 612,56 грн.

Предметом зустрічного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" про визнання недійсним договору поставки №3/15 від 01.01.2015 з підстав ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

В обґрунтування відповідно поданого позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" зазначило, що в порушення законодавчих приписів у договорі поставки №3/15 від 01.01.2015 відсутні такі істотні умови, як предмет та ціна, оскільки у відповідному правочині сторони не визначили найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції, а також не погодили ціну такої продукції з огляду на відсутність належним чином складених замовлень.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника ТОВ АВВА-УКРАЇНА , суд встановив, що заявлена зустрічна позовна заява ТОВ "ФРАМ КО" задоволенню не підлягає виходячи з нижченаведеного.

Частинами 1 та 2 ст. 11, ст. 202, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2.1 постанови Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, як на правову підставу недійсності договору поставки №3/15 від 01.01.2015 ТОВ "ФРАМ КО" посилається на приписи ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 234 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Поряд з тим, пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 передбачено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

З огляду вищенаведених законодавчих приписів, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи доказів сторонами було вчинено дії щодо поставки та прийняття товару за договором поставки №3/15 від 01.01.2015, що свідчить про наявність у сторін наміру створити правові наслідки на момент його вчинення, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо фіктивності відповідного правочину.

Що ж до посилань позивача за зустрічним позовом, як на підставу заявленого позову, на відсутність у договорі поставки №3/15 від 01.01.2015 істотних умов, а саме: предмета, його кількості і ціни, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, ч. 1 ст. 656, ст. 669, ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України унормовано, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Поряд з тим, відповідно до статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Як слідує зі змісту договору поставки №3/15 від 01.01.2015, а саме: пп. 1.1. та 1.2. відповідного правочину, сторони погодили поставку лікарських засобів та біологічно активні добавки. Детальний перелік та ціни на товар,який продавець відправляє покупцю відправляє покупцю, вказується у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Як встановлено судом вище, обставини прийняття товару за договором згідно видаткових наклданх, в яких вказана кількість та ціна за одинцю і загальна вартість такого товару, ТОВ "ФРАМ КО" не заперчило.

З огляду вищезазначеного, оскільки спірний договір та первинні облікові документи, що посвідчують виконання такого договору, містять, зокрема, відомості щодо предмету поставки - найменування продукції, її кількості та ціни, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача за зустрічним позовом на недійсність договору поставки №3/15 від 01.01.2015 з підстав відсутності у ньому істотних умов.

Приписами статей 32 - 36 ГПК України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, належних та допустимих доказів, що підтверджували б викладенні у зустрічному позові обставини не надано.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами покладених в основу обґрунтування позову обставин, наявність яких є необхідною умовою для визнання правочину недійсним з підстав ч. 5 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги ТОВ "ФРАМ КО" про визнання договору поставки №3/15 від 01.01.2015 недійсним.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом, відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32-36, 41, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 202, 203, 215, 525, 526, 530, 638, 656, 669, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173 193, 265, 266 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114, ідентифікаційний код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА-УКРАЇНА" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 13/2 Б, ідентифікаційний код 37200078) 409 804 (чотириста дев'ять тисяч вісімсот чотири) грн 17коп. боргу, 9 612 (дев'ять тисяч шістсот дванадцять ) грн 56 коп. пені та 6 291 (шість тисяч двісті дев'яносто одну) грн 26 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволені зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 27.11.2017.

Суддя В.А. Ярема