Рішення

від 04.12.2017 по справі 914/2175/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017р.                                                    Справа № 914/2175/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтіус Трейд”, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод”, м. Львів

про стягнення заборгованості.

Cуддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорна І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 – представник;

від відповідача: не з’явився.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Альтіус Трейд” до державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.11.2017. Розгляд справи відкладався з підстав, визначених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач в судове засідання 04.12.2017 явку уповноваженого представника не забезпечив, однак, через канцелярію суду подав відзив, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % та про відстрочку виконання рішення до 30.12.2018.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Альтіус Трейд” (надалі – позивач, новий кредитор) звернулося в господарський суд з позовом до державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” (надалі – відповідач, покупець, боржник) про стягнення 2 449 217, 91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 16.01.2016 між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-машинобудівельна група» (надалі - первісний кредитор, постачальник) був укладений договір поставки № 118/П-16 (надалі - договір). У відповідності до п. 3.6. договору, умови сплати товару зазначаються у специфікаціях. Відповідно до підписаних специфікацій покупець здійснює авансовий платіж в розмірі 100% вартості товару, що поставляється за специфікаціями, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання специфікацій на підставі виставлених рахунків-фактур.

Станом на 17 березня 2016 року сторонами було підписано шість специфікацій до договору поставки № 118/П-16 від 16 лютого 2016 року на загальну суму 6 627 360, 00 грн. По кожній специфікації були виставлені рахунки на оплату.

Згідно з умовами договору, первісний кредитор здійснив поставку продукції для ДП «Львівський бронетанковий завод», зокрема на виконання умов договору за період з з 29.02.2016 по 28.03.2016 покупцем було отримано товар на загальну суму 2 134 224, 00 грн.

Відповідно до банківської виписки від 22 грудня 2016 року БВ-0000192 покупець сплатив на користь постачальника 400 000, 00 грн. Сума заборгованості станом на 10 жовтня 2017 року, яка рахується за покупцем, з урахуванням часткового повернення товару, становить 1 630 544, 00 грн.

Як стверджує позивач, 08 вересня 2017 року, між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-машинобудівельна група» було укладено договір № 01/09-У про відступлення права вимоги за договором поставки № 118/П-16 від 16 лютого 2016 року (надалі – договір про відступлення права вимоги). За умовами договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне ТзОВ «Українська транспортно-машинобудівельна група» у відповідності до договору поставки від 16 лютого 2016 року № 118/П-16. За умовами договору про відступлення права вимоги новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків:

а) оплати поставленого товару на суму 1 630 544,00 грн;

б) оплати пені та штрафних санкцій, передбачених договором поставки від 16 лютого 2016 року № 118/П-16;

Таким чином, після підписання і виконання умов договору про відступлення права вимоги, фактично і юридично право вимоги боргових зобов'язань, які виникли у ДП «Львівський бронетанковий завод» перед первісним кредитором набув позивач.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 381 949, 17 грн, 3% річних у розмірі 88 034, 68 грн та інфляційні втрати в розмірі 348 690, 06 грн.

В представленому суду відзиві, відповідач визнав наявність суми основної заборгованості у розмірі 1 630 544, 00 грн, позовні вимоги в частині стягнення пені частково заперечив. Через канцелярію суду подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % та відстрочку виконання рішення до 30.12.2018.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із таких мотивів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов‘язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов‘язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов‘язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 16.01.2016 між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-машинобудівельна група» був укладений договір поставки № 118/П-16. Згідно з умовами договору первісний кредитор здійснив поставку продукції для ДП «Львівський бронетанковий завод».

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього договору, згідно специфікацій.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що умови сплати товару зазначаються у специфікаціях.

Як вбачається із специфікацій, а саме п. 3 (порядок та умови оплати товару), покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 100 % вартості товару, що поставляється за цією специфікацією, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання цього додатку на підставі рахунку-фактури.

Станом на 17 березня 2016 року сторонами було підписано шість специфікацій до договору поставки № 118/П-16 від 16 лютого 2016 року на загальну суму 6 627 360, 00 грн.

Покупцю було відвантажено товар на суму 993 600, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 29 лютого 2016 року РН-0000035, товар було прийнято покупцем. Того ж дня відповідно до видаткової накладної від 29 лютого 2016 року РН-0000034 було відвантажено товар на суму 904 704, 00 грн, який також було прийнято покупцем.

03 березня 2016 року відповідно до видаткової накладної від 03 березня 2016 року РН-0000036 постачальником ще було відвантажено товар на суму 155 520, 00 грн.

22 березня 2016 року відповідно до поворотної накладної ВН-0000002 покупець повернув товару на суму 103 680, 00 грн.

28 березня 2016 року відповідно до видаткової накладної від 28 березня 2016 року РН-0000042 постачальником ще було відвантажено товар на суму 80 400, 00 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до банківської виписки від 22 грудня 2016 року БВ-0000192 покупець сплатив на користь постачальника 400 000, 00 грн.

Сума заборгованості відповідача за договором станом на 10 жовтня 2017 року становить 1 630 544, 00 грн.

Відповідно до положень статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 08 вересня 2017 року, між позивачем у справі та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-машинобудівельна група» було укладено договір № 01/09-У про відступлення права вимоги з договором поставки від 16 лютого 2016 року. № 118/П-16. За умовами договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне ТзОВ «Українська транспортно-машинобудівельна група» у відповідності до договору поставки від 16 лютого 2016 року № 118/П-16.

За умовами договору про відступлення права вимоги новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків:

а) оплати поставленого товару на суму 1 630 544, 00 грн;

б) оплати пені та штрафних санкцій, передбачених договором поставки від 16 лютого 2016 року № 118/П-16.

Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Зважаючи на те, що представник відповідача в судових засіданнях доказів погашення заборгованості за поставлений йому позивачем товар не представив, суму основного боргу визнав, тому позовні вимоги про стягнення боргу за невиконання умов договору в частині оплати за поставлений товар в розмірі 1 630 544, 00 грн є підставними та підлягають до задоволення.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 381 949, 17 грн, 3% річних у розмірі 88 034, 68 грн та інфляційні втрати в розмірі 348 690, 06 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних проведений позивачем, зазначає, що при їх розрахунку позивачем не враховано, що у 2016 році було 366 днів, таким чином, підставним є стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 87 897, 39 грн.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат встановив, що до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних у розмірі 348 690, 06 грн, яка зазначена позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 9.2. договору, у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день сплати пені, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем була нарахована відповідачу пеня в розмірі 381 949, 17 грн за період з 29.02.2016 по 29.08.2016, однак в долученому до позовної заяви розрахунку позивач кінцевою датою розрахунку зазначає 15.09.2016. Суд провівши перерахунок пені вважає підставною суму пені у розмірі 353 572, 09 грн.

Відповідач через канцелярію суду подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % та про відстрочення виконання рішення до 30.12.2018.

Дане клопотання обґрунтоване важким фінансовим становищем підприємства, наявністю значної кредиторської заборгованості, спрямованістю діяльності підприємства на оборонну галузь промисловості. У разі стягнення суми заборгованості у повному обсязі важке матеріальне становище підприємства значно погіршиться.

Згідно п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов‘язання, а також відстрочити чи розстрочити виконання рішення.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи із приписів вказаних вище норм та враховуючи, що відповідно до постанови КМУ від 04.03.2015 № 83 “Про затвердження переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави”, відповідач відноситься до об’єктів, які мають стратегічне значення для безпеки держави у сфері оборони, а тому в умовах зовнішньої збройної агресії нормальне функціонування заводу, який забезпечує ремонт та відновлення бронетанкової техніки для потреб ЗСУ, є одним з пріоритетних завдань держави.

На даний час у відповідача склалась несприятлива фінансова ситуація. Зокрема, як вбачається із довідки про кредиторську заборгованість, доданої представником заявника, станом на 01.11.2017 така складає 447 067 тис. грн. Заявником також долучено до матеріалів справи копію балансу (звіту про фінансовий стан) про фінансові результати за 12 місяців 2016 року та 9 місяців 2017 року, які свідчать про набагато гірші фінансові показники у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, про велику кредиторську заборгованість, наявність збитків тощо.

Окрім того, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 від 13.01.2017 зі зведеного виконання виконавчого провадження № 50654795 для примусового виконання накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках боржника ДП “Львівський бронетанковий завод”.

Водночас, до матеріалів заяви долучено контракт між Міністерством оборони України і ДП “Львівський бронетанковий завод” на ремонт танків Т-72 та договір від 30.11.2016 № 342/3/5/16/86 про надання послуг з дослідження технічного стану та освоєння ремонту військового майна. Кошти, які надійдуть на виконання цих замовлень, підприємство планує використати, зокрема, й на погашення заборгованості перед своїми кредиторами.

Разом з тим, суд також враховує інтереси позивача, зокрема, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов’язань, в даному випадку йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.

Заслухавши думку представника позивача щодо клопотання представника відповідача про зменшення пені та відстрочку виконання рішення на до 30.12.2018, суд вважає, що його слід задовольнити частково. Таким чином, суд вважає за необхідне, як виняток, клопотання представника відповідача задовольнити, зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на 90 %, та стягнути пеню, сума якої становить 35 357, 21 грн. Також виконання рішення слід відстрочити до 01.04.2018.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з врахуванням п. 4.3. вищезгаданої постанови.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73, ідентифікаційний код 07985602) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Альтіус Трейд” (01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, 41-Д, ідентифікаційний код 39838764) суму в розмірі 2 138 799, 92 грн, з яких:

-           1 630 544, 00 грн – основного боргу;

-           87 897, 39 грн – 3 % річних;

-           348 690, 06 грн – інфляційних втрат;

-           35 357, 21 грн – пені;

-           36 310, 56 грн – судового збору.

3. Відстрочити виконання судового рішення у справі № 914/2175/17 до 01.04.2018.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Повне рішення складено 07.12.2017 року.

Суддя Манюк П.Т.