Рішення

від 07.12.2017 по справі 927/1004/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

07 грудня 2017 року Справа №927/1004/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Мінеральні води України , вул. Ярославів Вал, 33 Б, м. Київ, 01034

адреса для листування: вул. Сирецька, 33-А, м. Київ, 04073,

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Біртрейд ,

АДРЕСА_1, 14000

про стягнення 9240 грн 69 коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 23.10.2017 №б/н, представник

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Мінеральні води України подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Біртрейд про стягнення 9186,99 грн боргу за договором поставки від 10.08.2016 №2856, пені в розмірі 969,44 грн, 20% річних в розмірі 775,15 грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 07.11.2017 направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та яка відповідає адресі його державної реєстрації проспект Перемоги, 163/39, м. Чернігів, 14000, повернулась до суду неврученою з відміткою відділу поштового зв'язку: за не запитом .

Ухвала суду від 16.11.2017 направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та яка відповідає адресі його державної реєстрації: проспект Перемоги, 163/39, м. Чернігів, 14000, повернулась до суду неврученою з відміткою відділу поштового зв'язку: за не запитом, за закінченням терміну зберігання .

Згідно з інформацією, отриманою судом на офіційному сайті Міністерства юстиції України за умовами пошуку ідентифікаційний код - 40474646, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.11.2017 значиться Товариство з обмеженою відповідальністю Біртрейд , місцезнаходження: АДРЕСА_1, 14000, не перебуває в процесі припинення, ОСОБА_2 - керівник з 10.05.2016.

Відповідно до ухвали від 29.11.2017 розгляд справи було відкладено на 07.12.2017 о 12 год.00хв.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача не надходило.

07.12.2017 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду про відкладення розгляду справи від 29.11.2017 за штрихкодовим ідентифікатором 1400037094686 за адресою відповідача проспект Перемоги, 163/30, м. Чернігів, 14000, яка вказана в договорі на поставку товару від 10.08.2016 №2856. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400037094686 не вручено під час доставки 02.12.2017 і станом на 06.12.2017 повертається за зворотною адресою з відміткою відділу поштового зв'язку: за закінченням встановленого терміну зберігання .

07.12.2017 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду про відкладення розгляду справи від 29.11.2017 за штрихкодовим ідентифікатором 1400037720943 за адресою відповідача проспект Перемоги, 163/39, м. Чернігів, 14000, вказану у позовній заяві та яка відповідає адресі його державної реєстрації. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400037720943 не вручено під час доставки 02.12.2017 і станом на 06.12.2017 повертається за зворотною адресою з відміткою відділу поштового зв'язку: за закінченням встановленого терміну зберігання .

Згідно зі ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності сторін за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала вручена їм належним чином.

У п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про практику застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

З огляду на викладене судом вчинені дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи №927/1004/17.

Відповідач своїм процесуальним правом участі в судових засіданнях 16.11.2017, 29.11.2017, 07.12.2017 не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив, про причини невиконання вимог суду відповідач не повідомив.

У судовому засіданні 29.11.2017 представником позивача подано письмове пояснення від 28.11.2017, в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем нараховується відповідно до видаткової накладної №МВЧ-003229 від 31.03.2017 і сума боргу перераховується відповідачем на рахунок позивача з порушенням термінів оплати. При цьому в платіжних дорученнях відповідач вказує номера накладних, що не відповідають номерам накладних, які підписувались сторонами під час прийому-передачі товару. Позивач повідомляє, що в договорі не передбачена обов'язковість вказувати в платіжному дорученні інформацію, відповідно до якої видаткової накладної будуть нараховуватись кошти щодо погашення боргу. Тому, кошти, що надходили на рахунок позивача від відповідача, зараховувались як сплата боргу по видатковій накладній №МВЧ-003229 від 31.03.2017, відповідно до якої існує борг в сумі 6942,40 грн.

Також представником позивача було подано заяву від 28.11.2017 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивачем зазначено, що відповідач сплатив частину боргу 20.11.2017 у сумі 1744,59 грн та 22.11.2017 у сумі 500,00 грн, що позивачем перераховано суми штрафних санкцій заявлених до стягнення з відповідача. Згідно з поданою заявою від 28.11.2017 позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 6942,40 грн, пеню в розмірі 1282,35 грн, 20% річних у розмірі 1015,94 грн та судовий збір.

Порівняльний аналіз вимог, викладених у позові, та вимог, викладених у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 28.11.2017, свідчить: про фактичне зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу з 9186,99 грн до 6942,40 грн, про фактичне збільшення позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені з 969,44 грн до 1282,35 грн та в частині стягнення 20% річних з 775,15 грн до 1015,94 грн.

Згідно з ухвалою від 29.11.2017 суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, в якій позивачем фактично зменшено розмір позовних вимог на суму 2244,59 грн в частині стягнення з відповідача боргу, збільшено розмір позовних вимог в частині стягнення пені на суму 312,91 грн та 20% річних на суму 240,79 грн порівняно з первісно заявленими позовними вимогами, у зв'язку з чим нова ціна позову склала 9240,69грн.

В судовому засіданні 29.11.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті та розгляд справи проводиться з урахуванням вище зазначеної заяви позивача від 28.11.2017.

Позивачем в судовому засіданні 07.12.2017 подано клопотання від 07.12.2017 про долучення додаткових документів до матеріалів справи, яке задоволено судом.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

З огляду на прийняту судом заяву від 28.11.2017, суд розглядає остаточні позовні вимоги позивача про стягнення відповідача боргу у розмірі 6942,40 грн, пені в розмірі 1282,35 грн, 20% річних у розмірі 1015,94 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

10.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Мінеральні води України (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Біртрейд (покупець) укладений договір поставки товару №2856 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаних в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Фактом погодження покупцем ціни та вартості товару вважається підписана сторонами накладна .

У ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (достроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

У пункті 8.5 договору, сторони обумовили, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до __ _____20___р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення терміну дії договору не заявить про намір його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік .

При дослідженні поданої позивачем до позовної заяви копії примірника договору поставки товару №2856 від 10.08.2016 та огляду оригіналу вказаного договору (наданого представником позивача), судом встановлено не заповнення відомостей у пункті 8.5 договору у графі і діє до __ _____20___р. , що свідчить про не визначення сторонами строку дії договору поставки товару №2856 від 10.08.2016.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 267 Господарського кодексу України та приймаючи до уваги, що сторонами в договорі строк його дії не визначений, суд доходить до висновку, що договір вважається укладеним на один рік і на час виникнення спірних правовідносин є чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на виконання ним своїх зобов'язань, щодо поставки відповідачу товару та на неналежне невиконання останнім зобов'язань, щодо оплати прийнятого товару, визначаючи, що на день звернення позивача до суду відповідачем проведена тільки часткова оплата товару, отриманого по видатковій накладній №МВЧ-003229 від 31.03.2017 на суму 11807,28грн. У зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 9186,99грн та посилався на підписані позивачем і відповідачем, скріплені їх печатками акти звірки розрахунків складені станом на 30.04.2017 за період грудень 2016-квітень 2017 та станом на 31.05.2017 за період грудень 2016-травень 2017.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар по видатковій накладній №МВЧ-003229 від 31.03.2017 на суму 11807,28грн, яка підписана та скріплена відтисками печаток обох сторін.

Згідно з п. 3.3. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником протягом (але не пізніше) 14-ти календарних днів з моменту передачі такої партії товару. В разі порушення покупцем строку оплати товару вказаного в цьому пункті, постачальник вправі зупинити послідуючі поставки, аж до моменту повного погашення покупцем заборгованості за поставлений раніше товар.

Таким чином, відповідач зобов'язався оплатити товар у строк 14.04.2017.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як стверджує позивач, на час звернення до суду з захистом порушеного права відповідач розрахувався частково на суму 2620,29грн, з яких перераховано коштів 12.05.2017 - 1500,00грн та 23.05.2017 - 1000,00грн. Також позивачем зараховано в оплату повернення відповідачем 28.12.2016 товару на суму 120,12грн (в той час як до матеріалів справи позивачем надано накладну на повернення постачальнику №23 від 28.12.2016 на суму 120,10грн, яка підписана та скріплена відтисками печаток сторін (а.с.85)) та переплату відповідача за попередніми поставками у сумі 00,17грн, про що зазначено в актах звірки розрахунків станом на 30.04.2017 за період грудень 2016-квітень 2017 (а.с.32) та станом на 31.05.2017 за період грудень 2016-травень 2017 (а.с.33)

На час розгляду справи відповідачем не спростовано твердження позивача щодо часткової оплати товару у сумі 2620,29 грн по видатковій накладній №МВЧ-003229 від 31.03.2017.

Відповідачем після порушення провадження у справі на рахунок позивача було перераховано 20.11.2017 - 1744,59 грн та 22.11.2017 - 500,00 грн, які враховані позивачем при подачі заяви про зменшення позовних вимог від 28.11.2017 (зменшення прийнято судом, про що зазначено в ухвалі від 29.11.2017).

За остаточними позовними вимогами позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 6942,40грн, яка на час розгляду справи відповідачем не сплачена.

У відповідності до приписів ст.33 ,34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не подано доказів повної оплати товару отриманого по видатковій накладній МВЧ-003229 від 31.03.2017.

З огляду на вище викладене суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем вимог в частині стягнення з відповідача боргу у сумі 6942,40грн. За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п 5.3. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Позивач просить стягнути з відповідача 1015,94 грн - 20% річних за період з 15.04.2017 по 24.10.2017 та 1282,35 грн пені за період з 15.04.2017 по 24.10.2017.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі статті 230 Господарського кодексу України слідує, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 10.08.2016 №2856, дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1217,64 грн, оскільки позивачем не враховано, що відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином позивачем безпідставно проведено нарахування пені за період з 15.10.2017 по 24.10.2017.

Окрім того, позивачем безпідставно проведено нарахування пені на суму заборгованості відповідача без зменшення її суми на здійснені відповідачем 12 та 23 травня 2017 року часткові платежі.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Позивач просить стягнути з відповідача 1015,94 грн 20% річних за період з 15.04.2017 по 24.10.2017.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних суд встановив, що позивачем не було враховано, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, про що зазначено судом вище.

За таких обставин, здійснивши перерахунок 20% річних з огляду на розмір фактичної заборгованості відповідача у період прострочки, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 1014,56 грн.

В решті вимоги позивача про стягнення пені та 20% річних задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю проведеного нарахування.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу у сумі 6942,40грн, пені у сумі 1217,64грн, та 20% річних у сумі 1014,56 грн. В решті позову відмовити.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1588грн 56 коп.

Керуючись ст. 22, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біртрейд (ідентифікаційний код 40474646, проспект Перемоги, б. 163, кв.39, м. Чернігів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мінеральні води України (ідентифікаційний код 36001810, вул. Ярославів Вал, 33-Б, м. Київ) 6942 грн 40 коп. боргу, 1014 грн 56 коп. 20% річних, 1217 грн 64 коп. пені та 1588 грн 56 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 11.12.2017.

Суддя Книш Н.Ю.