Постанова

від 07.12.2017 по справі 33/14-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р. Справа №33/14-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №14-77 від 14.04.2017 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №38-4055/391 від 27.10.2010 року;

Головного територіального управління юстиції у Харківській області - ОСОБА_3, за довіреністю №117 від 29.12.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства Харківські теплові мережі , м.Харків, (вх.№3564Х/1-40) на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.11.2017 року по справі №33/14-10,

за позовом Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 , с.Подвірки,

до Комунального підприємства Харківські теплові мережі , м.Харків,

про стягнення 2965492,14 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2017 року у справі №33/14-10 (суддя Савченко А.А.) скаргу ПАТ НАК Нафтогаз України на дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень (вх.№192) - задоволено.

Визнано незаконними дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №19130340.

Визнано недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №19130340, яку винесено 14.07.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3

Відповідач (боржник) з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 10.11.2017 року та прийняти постанову, якою відмовити в задоволені скарги ПАТ НАК Нафтогаз України на дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень (вх.№192).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до статті 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, до реєстру підприємств, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , стягувачем за якими є НАК Нафтогаз України , ДК Газ України , ПАТ Укртрансгаз , а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію. На думку скаржника, положення статті 34 Закону України Про виконавче провадження застосовується не тільки до виконавчих проваджень по стягненню заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, а й по іншим виконавчим провадженням, де стягувачем є НАК Нафтогаз України . КП Харківські теплові мережі зазначає, що він включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а отже за змістом пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження ВП№19130340, де стягувачем є НАК Нафтогаз України , підлягає зупиненню.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 року апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківські теплові мережі прийнято до провадження та призначено до розгляду.

06.12.2017 року представник ПАТ НАК Нафтобаз України надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№12569), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 07.12.2017 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить оскаржувану ухвалу суду від 10.11.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ НАК Нафтогаз України на дії Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №19130340.

Представник стягувача - НАК Нафтогаз України проти апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві.

Представник Головного територіального управління юстиції у Харківській області письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак зазначив, що не згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її незаконною та необґрунтованою з тих мотивів, що на його думку, судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм чинного законодавства, просить ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківські теплові мережі задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа №33/14-10 за позовом ВАТ Харківська ТЕЦ-5 до Комунального підприємства Харківські теплові мережі про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії для централізованого постачання населенню №383 від 07.11.2008 року з травня по червень 2009 року в сумі 2552482,55 грн., 256415,27 грн. пені, 108651,70 грн. інфляційних втрат та 47942,62 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.2006 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Харківські теплові мережі на користь Відкритого акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 2552482,55 грн. основного боргу, 128207,63 грн. пені, 108651,70 грн. інфляційних витрат, 47942,62 грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. В решті позову відмовлено.

23.03.2010 року на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 06.03.2014 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 про заміну сторони правонаступником; замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство Харківська ТЕЦ-5 на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

09.08.2017 до господарського суду Харківської області від Публічного акціонерного товариства НАК Нафтогаз України надійшла скарга на дії органу ДВС в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скаржник просив визнати незаконними дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №19130340; визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №19130340, яку було винесено 14.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3

Скарга стягувача мотивована тим, що для прийняття рішення про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець мав встановити, чи стягується за рішенням суду заборгованість за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води перед постачальником природного газу, проте, у даному випадку заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на підставі рішення суду у даній справі, виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію.

10.11.2017 року господарським судом Харківської області винесено оскаржувану ухвалу, яка мотивована тим, що правова природа виникнення заборгованості боржника у даних правовідносинах не пов'язана з постачанням останньому природного газу, відповідно на дані правовідносини не поширюється дія Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , яким внесено зміни до Закону України Про виконавче провадження щодо підстав для зупинення вчинення державним виконавцем виконавчих дій.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на усій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII, який, з урахуванням пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, підлягає застосуванню при розгляді спірних правовідносин, оскільки зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області №33/14-10 від 23.03.2010 року у межах виконавчого провадження №19130340 здійснено головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області після набрання чинності Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 року.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закон №1730-VIII) частину 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження , якою визначено підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, доповнено пунктом 10, а також доповнено вказану статтю частиною четвертою.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 вказаного Закону, підставою для зупинення вчинення виконавчих дій є включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , її дочірня компанія Газ України , Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз , постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

У той же час, частиною 4 статті 34 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи та поданої скарги, причиною виникнення спірних правовідносин при виконання судового рішення стало різне тлумачення правових норм Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

При цьому одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність, згідно з якою юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування та не виключає необмеженості трактування у право застосовній практиці.

На це звертав увагу і Конституційний Суд України у відповідних рішеннях від 22.09.2005 року №5-рп, 29.06.2010 року №17-рп, 11.10.2011 року №10-рп.

З огляду на викладене, є помилковим тлумачення правових норм у відриві від дійсних цілей їх прийняття законодавцем.

Закон України Про виконавче провадження було доповнено пунктом 10 частини 1 статті 34 та частиною 4 статті 34 у зв'язку з прийняттям Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII від 03.11.2016 року, тому для дійсного тлумачення вказаних норм та їх правильного застосування необхідним є звернення до прийнятого закону і з'ясування кола відносин, на врегулювання яких він поширюється та цілей, для досягнення яких його було прийнято.

У Законі №1730-VIII зазначається, що він визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №1730-VIII, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1730-VIII, реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 року №152 Комунальне підприємство Харківські теплові мережі включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Стягувачем за наказом №33/14-10 від 23.03.2010 року, з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 06.03.2014 року у справі №33/14-10 про заміну сторони, є Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ; боржником є Комунальне підприємство Харківські теплові мережі .

Разом з тим, сфера дії Закону №1730-VIII визначена в статті 2 Закону, відповідно до якої дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1730-VIII під терміном спожиті енергоносії розуміється - спожиті природний газ, електрична енергія.

Відповідно до абзацу 5, 8 частини 1 статті 1 цього Закону, заборгованість, що підлягає врегулюванню, є, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та її Дочірня компанія Газ України .

Із системного аналізу викладених положень Закону №1730-VIII можна зробити висновок, що частина 4 статті 34 Закону України Про виконавче провадження є деталізуючою нормою щодо застосування пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження .

Застосовуючи пункт 10 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження необхідно враховувати, що ними було доповнено статтю 34 Закону України Про виконавче провадження з метою виконання завдань та досягнення цілей, які обумовлені прийняттям Закону №1730-VIII, який, в свою чергу, поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті природний газ та електричну енергію.

Матеріали справи свідчать, що предметом спору у справі №33/14-10 було стягнення 2552482,55 грн. основного боргу, інфляційних в розмірі 108651,70 грн., 3% річних в розмірі 47942,62 грн., пені в розмірі 128207,63 грн., нарахованих на заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії для централізованого постачання населенню №383 від 07.11.2008 року, яка виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків КП Харківські теплові мережі за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію.

Таким чином, правова природа виникнення заборгованості боржника у вказаних правовідносинах - це послуги з постачання теплової енергії, а не за спожитий природний газ чи постачання останньому енергоносіїв, визначення яких надано в Законі №1730-VIII, отже, у державного виконавця не було підстав для зупинення виконавчого провадження №19130340 з примусового виконання судового рішення.

При цьому, суб'єктний склад сторін у договірних правовідносинах, які виникли на підставі договору від 07.11.2008 року №383, було змінено вже в процесі виконання судового рішення, шляхом заміни ВАТ Харківська ТЕЦ-5 на її правонаступника - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.12.2013 року №14/6325/13.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі судових рішень у даній справі виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків Комунального підприємства Харківські теплові мережі за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію з ВАТ Харківська ТЕЦ-5 відповідно до договору купівлі-продажу теплової енергії для централізованого постачання населенню №383 від 07.11.2008 року. Отже, наявність такого боргу не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження та ч. 4 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно пункту 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції обґрунтовано визнано скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на дії державного виконавця такою, що підлягає задоволенню щодо визнання незаконними дій Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №19130340 та визнано недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №19130340, яку було винесено 14.07.2017 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Панюковою О.О.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги вчинені з довільним тлумаченням норм права і не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства Харківські теплові мережі не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 10.11.2017 року по справі №33/14-10 має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківські теплові мережі залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2017 року по справі №33/14-10 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.