Постанова

від 19.04.2018 по справі 33/14-10

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 33/14-10

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 (у складі колегії суддів: Хачатрян В.С. (головуючий), Ільїн О.В., Россолов В.В.)

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2017 (суддя Савченко А.А.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області

у справі № 33/14-10

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

про стягнення 2 965 492,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до суду зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ВДВС) при виконанні прийнятого у межах даної справи рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2010 про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі") на користь відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (правонаступником якого за ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.03.2014 є ПАТ "НАК "Нафтогаз України") заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії від 07.11.2008 № 383, а саме: 2 552 482,55 грн основного боргу, 128 207,63 грн пені, 108 651,70 грн інфляційних втрат, 47 942,62 грн 3 % річних, 25 500,00 грн витрат зі сплати державного мита, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги скарги полягали у визнанні незаконними дій ВДВС щодо зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 19130340 та визнанні недійсною постанови ВДВС від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій.

Скаргу обґрунтовано безпідставністю зупинення виконавчого провадження з посиланням на пункт 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII), оскільки з відповідача за судовим рішенням у даній справі стягнута заборгованість за теплову енергію, яка не підпадає під правове регулювання Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон України № 1730-VIII).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2017, скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено. Визнано незаконними дії ВДВС щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 19130340. Визнано недійсною постанову головного державного виконавця ВДВС від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 19130340.

Судові рішення мотивовано тим, що стягнута з відповідача заборгованість стосується оплати отриманої теплової енергії, а не спожитого природного газу, тому наявність такого боргу не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2017 року КП "Харківські теплові мережі" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовити.

Касаційну скаргу КП "Харківські теплові мережі" обґрунтовує тим, що положення пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не містить вимоги щодо виду заборгованості боржників, тобто не ставить зупинення виконавчих дій у залежність від предмета стягнення. Визначальним у застосуванні цієї норми є виключно суб'єктний склад сторін виконавчого провадження, якими у даному провадженні є постачальник природного газу - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та теплопостачальна організація - КП "Харківські теплові мережі".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 № 152 КП "Харківські теплові мережі" включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України № 1730-VIII, з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Частиною 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Таким чином, пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано питання зупинення виконавчого провадження в залежності від того хто є стягувачем (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", і постачальники електричної енергії) та боржниками (підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення), а частина четверта статті 34 вказаного Закону визначає, в якій частині може бути зупинено виконавче провадження за спожитий природний газ.

При цьому відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 1 Закону України № 1730-VIII процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з абзацом 10 частини 1 статті 1 Закону України № 1730-VIII спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія.

Таким чином, Закон України № 1730-VIII врегульовує питання щодо заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а саме спожиті природний газ, електричну енергію.

Однак стягнута за судовим рішенням у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок невиконання першим зобов'язань з оплати теплової енергії, виробленої з використанням наданого відповідачем природного газу. Отже, спірна заборгованість не є предметом правового регулювання Закону України № 1730-VIII, а тому порушене на виконання судового рішення з примусового стягнення такої заборгованості виконавче провадження не підлягає зупиненню на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Включення КП "Харківські теплові мережі" до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України № 1730-VIII не є безумовною підставою зупинення будь-якого виконавчого провадження.

У зв'язку з чим викладені у касаційній скарзі доводи відповідача безпідставні, оскільки є наслідком неправильного та довільного тлумачення ним положень статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", без системного взаємозв'язку з нормами Закону України № 1730-VIII.

Ураховуючи наведене вище, касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2017 у справі № 33/14-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий