Постанова

від 06.12.2017 по справі 906/754/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року Справа № 906/754/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Тимошенко О.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 26 жовтня 2017 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на рішення господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2017 року у справі №906/754/17 (суддя Машевська О.П.)

за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теолда"

про стягнення 80 930,00 грн.

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Машевська О.П.) від 31 жовтня 2017 року у справі №906/754/17 було частково задоволено позов ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теолда" (надалі - відповідач) про стягнення 80930,00 грн. Зменшено штраф з п'ятикратного розміру тарифної провізної плати за всю відстань перевезень до трьохкратного розміру тарифної провізної плати за всю відстань перевезень. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теолда" на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (01601, м. Київ-30, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) 48558,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу та 1600 грн. судового збору. Відмовлено у стягненні 32372 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що стаття 122 Статуту залізниць у сукупному застосуванні із статтею 32 цього Статуту покладає на Вантажовласника відповідальність за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у формі сплати штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із статтею 118 цього Статуту, незалежно від порушення станцією відправлення Залізниці встановленої заборони приймати до перевезення вагон, завантажений більше його вантажопідйомності. За таких обставин, місцевий суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимоги Залізниці про стягнення з Вантажовласника штрафу в розмірі 80930,00 грн. за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній. Водночас, враховуючи порушення Залізницею заборони приймати до перевезення вагон , завантажений більше його вантажопідйомності, не доведеність того факту, що Вантажовласник систематично завантажує вагони понад їх вантажопідйомність та враховуючи те, що порушення усунено Вантажовласником власними силами та засобами місцевим судом зменшити розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту залізниць із п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення до трьохкратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2017 року у справі №906/754/17 в частині відмови у стягненні 32372,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до ТОВ "Теолда" про стягнення 80930,00 грн.. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 83 ГПК України щодо зменшення суми штрафу, нарахованого згідно з нормами спеціального законодавства, а саме згідно зі статтями 118, 122 Статуту залізниць України. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що нарахований штраф підлягає стягненню з суб'єктів господарювання згідно з нормами спеціального законодавства, яке має перевагу над загальними нормами права, а саме згідно зі Статутом залізниць України. Суд не звернув увагу, що положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ГПК України не входять до переліку спеціальних законодавчих та нормативно-правових актів, відповідно до яких встановлюється відповідальність суб'єктів господарювання за перевезеннями залізничним транспортом згідно зі статтею 307 Господарського кодексу України. Застосовуючи для вирішення спору положення частини 3 статті 83 ГПК України щодо можливості зменшення суми штрафу, суд не врахував, що обов'язок відправника зазначити в накладній відповідні реквізити та штраф за неправильне їх зазначення не є змістом договору перевезення, який засвідчено накладною, тому штраф, нарахований у порядку статей 118, 122 Статуту залізниць України, не може бути зменшений судом з власної ініціативи на підставі частини 3 статті 83 ГПК України. Як зазначено в пункті 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02 лютого 2010 року №01-08/71 та пункті 22 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29 листопада 2007 року №01-8/917, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та інші обставини. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф повинні бути мотивовані та обгрунтовані. Суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118, 122 Статуту залізниць України, виходячи лише з того, що розмір штрафу є занадто великим. Посилаючись на пункту 26 Правил приймання вантажів до перевезення та пункту 15.26 Правил технічної експлуатації залізниць України судом зроблений хибний висновок щодо вини залізниці в оформлені вагону №65803785 завантаженого понад його вантажопідйомність та робить припущення, що порушення вантажовласника могла виявити станція відправлення. Однак, переважування залізницею маси вантажу на станції відправлення при оформленні вантажу, згідно наданої відправником належним чином оформленої накладної, чинним законодавством України не передбачено, як не передбачено і необхідність доведення залізницею систематичності порушення відповідачем, для стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2017 року у справі №906/754/17 було прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" та призначено дату судового засідання на 06 грудня 2017 року.

Відповідач - ТОВ "Теолда" своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримала вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 грудня 2016 року ПАТ "Українська залізниця" в особі начальника виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_3 та в особі першого заступника начальника виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_4 (надалі - Залізниця) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Теолда" в особі директора ОСОБА_5 (надалі - Вантажовласник) уклали Договір №ПЗ/ДН-4/16/164 ДНЮ-4 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги (надалі - Договір про організацію перевезень).

За умовами пунктів 2.2.2 та 2.4.1 Договору про організацію перевезень Вантажовласник зобов'язався здійснювати навантаження вантажів, що відправляються ним, а Залізниця - приймати до перевезення вантажі, подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника /а.с. 9/.

Згідно із залізничною накладною №34987545 від 17 березня 2017 року вагоном №65803783, вантажопідйомність якого становить 69000 кг, Вантажовласником було направлено зі станції Овруч Південно-Західної залізниці вантаж - пиломатеріали вагою 67400 кг в адресу отримувача вантажу: Білгород-Дністровський МТП, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, станція призначення Білгород-Дністровський Одеської залізниці. Масу вантажу визначено на кранових вагах заводський №5 ВК-РКМ № 677.

18 березня 2017 року станцією Коростень Південно-Західної залізниці, вагон №65803785 був контрольно зважений на тензометричних вагах. При зважуванні вагону з вантажем встановлено масу вантажу - 85900 кг, що більше на 18500 кг згідно накладної №34987545. За цим фактом складено акт загальної форми №272 від 18 березня 2017 року /а.с. 14/.

19 березня 2017 року станцією Коростень Південно-Західної залізниці, вагон №65803785 був контрольно зважений на статистичних вагах. При зважуванні вагону з вантажем підтверджено масу вантажу - 85900 кг. За цим фактом складено акт загальної форми №273 від 19 березня 2017 року /а.с. 15/.

Вагон №65803785 був відчеплений для вивантаження залишку вантажу та складання комерційного акту, оскільки вагон загрожував безпеці руху та далі слідувати не міг.

21 березня 2017 року станцією Коростень Південно-Західної залізниці складено комерційний акт №346308/2 згідно якого маса вантажу вагону №65803785 - 85900 кг, що більше зазначеного у накладній на 18500 кг та більше вантажопідйомності вагону на 16900 кг /а.с. 12/.

У розділі Е комерційного акту №346308/2 від 21 березня 2017 року зафіксовано, що надлишок вантажу відвантажений силами вантажовідправника з вагону №65803785 в кількості 17000 кг і забраний власним транспортом (лист №4 від 21 березня 2017 року) /а.с. 18/.

Про факт складання комерційного акту №346308/2 від 21 березня 2017 року зазначено у пункті 49 залізничної накладної №34987545 від 17 березня 2017 року.

На підставі актів загальної форми №272 та №273 від 18 березня 2017 року та від 19 березня 2017 року, комерційного акту №346308/2 від 21 березня 2017 року та статей 22, 118 та 122 Статуту залізниць Залізниця здійснила розрахунок провізної плати та штрафних санкцій за відправкою №34987545 в наступний спосіб: відстань від станції Овруч Південно-Західної залізниці до станції Білгород-Дністровський Одеської залізниці становить 922 км; відповідно до залізничної накладної №34987545 код вантажу - 091118 пиломатеріали, не пойменовані в алфавіті, тарифна група за ЄТСНВ - 091 другого класу (пиломатеріали), маса вантажу - 67400кг; розрахункова маса вантажу - 65 т (пункт 4.3 розділу 1 Тарифного керівництва №1; провізна плата : 7502+1285=8787грн (Тарифна схема №1 розділу 4 Тарифного керівництва №1); до тарифу перевезення вантажу коду вантажів 091 застосовується коефіцієнт 1,842 (наказ Мінінфраструктури України від 26 квітня 2016 року №161); провізна плата за перевезення пиломатеріалів, не пойменованих в алфавіті у вагоні №65803785 : 8787грн х 1,842=16186 грн.; розмір штрафу: 16186 грн. х5=80930грн /а.с. 11/.

На підставі пункту 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затвердженого наказом Мінтранспорту України від 21 листопада 2000 року №644, Вантажовласнику 07 липня 2017 року надіслано претензію за №НЮ-16-64/17 про сплату штрафу 80930 грн, однак вимоги останньої не виконано /а.с. 17/.

Залізниця завернулася до суду про стягнення штрафу 80930 грн. за неправильно зазначену масу вантажу примусово.

В суді першої інстанції, Вантажовласник позов визнав частково на суму 3951 грн. штрафу, яку визначено в наступний спосіб: фактична відстань перевезення вантажу у вагоні №65803785 більше його вантажопідйомності від станції Овруч Південно-Західної залізниці до станції Коростень Південно-Західної залізниці склала 45 км, штраф за 1 км перевезення становить 87,8 грн. (80930 грн. : 922 км). Вантажовласник вважає, що Залізниця безпідставно вимагає стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (922 км), а не за фактичну відстань перевезення вантажу у вагоні №65803785 більше його вантажопідйомності - 45 км.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із приписами статті 306 Господарського кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина 5 статті 307 Господарського кодексу України).

Частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з частиною 1 статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

На підставі статті 5 Статуту залізниць України наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року за №644 (із змінами) затверджені Правила перевезення вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року за №644 (із змінами), а саме пунктом 1.1 розділу Правил оформлення перевізних документів, передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 37 Статуту залізниць України, пунктом 5 розділу Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 2.1. розділу Правил оформлення перевізних документів, встановлено, що вантажовідправник при заповненні перевізних документів вказує також масу вантажу у кілограмах.

Отже, на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Відповідно до додатку 3 розділу Правил оформлення перевізних документів оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Згідно з пунктами 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року за №442, та інших нормативно-правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Згідно додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів у графі 55 накладної представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що залізнична накладна №34987545 від 17 березня 2017 року формально оформлена Вантажовласником відповідно до діючих вимог, зокрема містить відомості про спосіб визначення маси вантажу - кранові ваги заводський №5 ВК-РКМ №677, про масу вантажу - 67400 кг., про вантажопідйомність вагона №65803785 - 69 т..

З внесеними Вантажовласником відомостями у залізничну накладну №34987545 від 17 березня 2017 вагон №65803785 станцією Овруч Південно-Західної залізниці прийнято до перевезення, про що проставлено календарний штемпель станції відправлення за 17 березня 2017 року у пункт 56 залізничної накладної №34987545 від 17 березня 2017 року.

Факт навантаження вагону №65803785 вантажем масою 85900 кг, що вище вказаної у перевізному документі на 18500 кг та більше вантажопідйомності вагона на 16900 кг встановлено на станції Коростень Південно-Західної залізниці за допомогою зважування вагону № 65803785 разом вантажем на тензометричних вагах та додатково на статистичних вагах залізниці.

Спосіб визначення маси вантажу Залізницею суттєво відрізняється від способу визначення маси вантажу Вантажовласником, оскільки останній здійснив зважування на кранових вагах лише вантажу, а Залізниця на тензометричних та статистичних вагах - зважування вантажу та вагону.

Так, у пункті 9 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що маса лісоматеріалів і дров визначається відправником зважуванням та в окремих випадках умовно.

Вантажовласником здійснено зважування вантажу на кранових вагах, які йому належать.

Стосовно використаних Вантажовласником кранових ваг заводський №5 ВК-РКМ № 677, то як Залізниця, так і Вантажовласник не довели, що засіб вимірювальної техніки станом на 17 березня 2017 року був взятий на облік залізницею та відповідав технічним вимогам.

У пункті 32 Статуту залізниць передбачено, що вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). У разі завантаження вагонів (контейнерів) понад їх вантажопідйомність організація, яка провадила навантаження (відправник, залізниця, порт), зобов'язана вивантажити надлишок.

Зміст пункту 32 Статуту залізниць чітко покладає цей обов'язок на Вантажовласника.

У пункті 24 Статуту залізниць, на який посилається Залізниця, передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Тоді як Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Абзац 5 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення конкретизує статтю 24 Статуту залізниць наступним чином: залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Вагон № 65803785 вантажопідйомністю 69 тон був прийнятий до перевезення станцією відправлення - станцією Овруч Південно-Західної залізниці лише на підставі його візуального огляду, оскільки визначена у залізничній накладній №34987545 маса вантажу 67400 кг не перевищувала його вантажопідйомності.

Водночас чинне законодавство у сфері перевезень залізничним транспортом забороняє станції відправлення Залізниці приймати до перевезення вагон, завантажений Вантажовласником з перевищенням його вантажопідйомності.

Тому праву Залізниці перевірити відомості про вантаж, зазначений відправником у накладній, зокрема, про його масу на станції відправлення кореспондують такі обов'язки:

- забороняється приймати до перевезення вантажі у вагонах, завантажених з перевищенням їх вантажопідйомності, та в інших випадках, передбачених Правилами перевезення окремих видів вантажів (пункт 26 Правил приймання вантажів до перевезення);

- правила технічної експлуатації обов'язкові для усіх підрозділів та працівників залізничного транспорту. Виконання Правил технічної експлуатації забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху (пункт 2 Правил технічної експлуатації залізниць України);

- основними обов'язками працівників залізничного транспорту є: задоволення потреб щодо перевезень пасажирів та вантажів при безумовному забезпеченні безпеки руху та збереження вантажів, що перевозяться (пункт 1.1 розділу 1 Правил технічної експлуатації залізниць України);

- відповідальність за безпеку руху і проходження вагонів без відчеплення від поїздів у межах гарантійної ділянки несуть працівники зазначених пунктів (пункти 12.13 Правил технічної експлуатації залізниць України);

- поїзди мають формуватися відповідно до цих Правил (пункт 15.26 Правил технічної експлуатації залізниць України);

- забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони несправні, що загрожують безпеці руху та стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться; вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність; платформи та піввагони, що завантажені з порушенням технічних умов навантаження та кріплення вантажу на відкритому рухомому складі (пункти 15.26, 15.27 Правил технічної експлуатації залізниць України).

Місцевим господарським судом було правомірно встановлено, що станцією відправлення - станцією Овруч Південно-Західної залізниці всупереч встановленої у пункті 26 Правил приймання вантажів до перевезення та у пункті 15.26 Правил технічної експлуатації залізниць України заборони прийнято до перевезення вагон №65803785, завантажений понад його вантажопідйомність та поставлений у поїзд.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Аналогічна номра міститься у статті 129 Статуту залізниць України відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Підставою для накладення на Вантажовласника відповідальності згідно статті 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Комерційний акт №346308/2 від 21 березня 2017 року складено станцією перевезення - станцією Коростень Південно-Західної залізниці, а не станцією відправлення.

Стаття 122 Статуту залізниць у сукупному застосуванні із статтею 32 цього Статуту покладає на Вантажовласника відповідальність за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у формі сплати штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із статтею 118 цього Статуту, незалежно від порушення станцією відправлення Залізниці встановленої заборони приймати до перевезення вагон, завантажений більше його вантажопідйомності.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Залізниці про стягнення з Вантажовласника штрафу в розмірі 80930,00 грн. за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

Доводи Вантажовласника, що штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення визначено Залізницею неправильно, оскільки для розрахунку мала бути взята фактична відстань перевезення вагону, завантаженого більше його вантажопідйомності, правомірно не прийнято до уваги місцевим судом, оскільки такі доводи ґрунтуються на неправильному розумінні статті 118 Статуту залізниць.

Так, статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Порушення Вантажовласника могла виявити станція відправлення. За таких обставин, якщо слідувати за доводами останнього, Залізниця вправі стягнути штраф у розмірі 0,00 грн (відсутня одиниця вимірювання відстані перевезення).

Тому, для розрахунку штрафу завжди приймається провізна плата за всю відстань перевезення, незалежно від станції виявлення порушення (станції відправлення, станції перевезення або станції призначення).

Відповідно до роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року в редакції від 29 вересня 2008 року № 04-5/225 при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Водночас при застосуванні частини 1 статті 24, статті 122 Статуту залізниць та пункту 5.5. Правил оформлення перевізних документів, які покладають на Вантажовласника всю повноту відповідальності за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, в тому числі, яка перевищує вантажопідйомність вагону, суд приймає до уваги, що таку невідповідність виявлено не станцією відправлення, а станцією перевезення , що розташована на відстані 45 км, що дозволило уникнути порушення безпеки руху поїзду в цілому.

Таким чином , в межах гарантійної ділянки від станції Овруч Південно-Західної залізниці до станції Коростень Південно-Західної залізниці за безпеку руху поїзда з вагоном №65803785, завантаженим понад його вантажопідйомність, відповідала Залізниця.

Щодо посилань апелянта на неправильне застосування місцевим судом статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 83 ГПК України до правовідносин та відповідальності, які виникли із норм спеціального законодавства то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення, в тому числі за власною ініціативою, розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частини 1 статті 83 ГПК України), господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма застосовується судом виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Таким чином, для зменшення розміру штрафу за Цивільним кодексом України, мають значення не лише збитки кредитора, але й інші обставини, які мають істотне значення.

Колегія суддів звертає увагу, що зменшення суми, яка підлягає до стягнення жодним чином не впливає на розмір неустойки, встановлений Статутом залізниць України; виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, суд має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. При цьому, підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Встановлювати ж конкретний відсоток для зменшення штрафу або для його стягнення суд не може, оскільки тим самим зменшується розмір штрафу, встановлений Статутом залізниць України.

Аналогічні позиції викладено у Роз'ясненні Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" в редакції від 29 вересня 2008 року, у листі Вищого господарського суду України від 29 листопада 2007 року №01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства", у листі Вищого господарського суду України від 21 травня 2014 року №01-06/662/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення".

В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу.

При цьому, наведеними приписами законодавства не встановлено заборону суду зменшувати розмір неустойки (штрафу), який підлягає стягненню і на підставі закону, оскільки зменшуючи суму, яка підлягає стягненню, суд не змінює сам розмір неустойки, встановлений Статутом залізниць України.

Таким чином, місцевим господарським судом враховуючи винятковість даного випадку (відсутність доказів про систематичність завантаження вагонів вантажовласником понад їх вантажопідйомність), заборону залізницею приймати до перевезення вагон завантажений більше його вантажопідйомності, негайне усунення ТОВ "Теолда" порушення власними силами та засобами було правомірно зменшено розмір штрафу з посиланням на статтю 83 ГПК України.

Крім того, колегією суддів при розгляді доводів апелянта щодо зменшення місцевим господарським судом штрафу враховується відстань перевезення від станції відправлення до станції де було вивантажено надлишок, яка становить 45 км. та співрозмірності штрафу, який був зменшений з п'ятикратного розміру тарифної провізної плати за всю відстань перевезення до трьохкратного розміру тарифної провізної плати за всю відстань перевезень.

Таким чином, доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених статтею 104 ГПК України, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 31.10.17 року у справі №906/754/17 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/754/17 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.