Постанова

від 07.12.2017 по справі 902/857/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р. Справа № 902/857/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації на рішення господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2017 року в справі № 902/857/17 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації

про стягнення 14 452 грн 47 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу та заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (надалі - Позивач) звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації (надалі - Відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог; а.с. 81) 14 405 грн 15 коп. компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 100-101), в якій Відповідач просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Водночас, скаржник надіслав клопотання про розгляд даної справи без участі упоноваженого представника Відповідача (а.с. 103).

Ухвалою суду від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання (а.с. 99).

Водночас, ухвалою суду від 20 листопада 2017 року (а.с. 105), з підстав, висвітлених в ній, розгляд апеляційної скарги було перепризначено на 07 грудня 2017 року на 15:10 год..

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 07 листопада 2017 року, Позивач надіслав на поштову адресу суду відзив на апеляційну скаргу (а.с. 106-108), в якому з підстав, висвітлених в ньому, просить апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.

В судове засідання від 07 грудня 2017 року представники Позивача та Відповідача не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, та з урахуванням того, що Відповідач просив розглядати дану справу за відсутності упоноваженого представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та встановлено апеляційним судом, Позивач за період з листопада місяця 2015 року по грудень місяць 2016 року (включно) надав пільговим категоріям споживачів послуги зв'язку на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету на суму 95 749 грн 14 коп..

Разом з тим, як зазначає Позивач у позовній заяві, у відповідності до приписів статті 601 ЦК України та пункту 8 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 між учасниками взаєморозрахунків за електроенергію здійснювалися часткові розрахунки по витратам позивача на надання послуг зв'язку на пільговій основі, що оформлено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів державного бюджету.

В рахунок компенсації послуг, за твердженням Позивача, на пільговій основі, шляхом проведення зарахування зустрічних вимог зараховано суму 15 314 грн., з яких: 7 613 грн. - зараховано в рахунок погашення залишку боргу, що утворився станом на 01 листопада 2015 року та 7 701 грн - в рахунок погашення залишку боргу, що утворився за період за грудень місяць 2015 року.

Крім того, станом на 01 листопада 2015 року за Відповідачем обліковувався борг у розмірі 14 534 грн 29 коп., за попередні періоди нарахувань.

Як встановлено судом, Відповідачем було частково погашено заборгованість в 2016 році, а саме: 6 599 грн 46 коп., згідно платіжного доручення №1695 від 27 грудня 2016 року; 73 917 грн 50 коп. згідно платіжного доручення №1532 від 13 грудня 2016 року (а.с. 75-76).

Відтак, з урахуванням вищевказаного, у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість в розмірі 14 405 грн 15 коп. за період з листопада місяця 2015 року по грудень місяць 2016 року (включно).

Крім того, суд констатує, що дана сума боргуопосередковано вбачається із наявним в матерілах справи актом звірки розрахунків від 22 вересня 2017 року (а.с. 65-66), який підписаний та скріплений печатками сторін.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно із статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства".

Частиною 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Тобто, чинним законодавством України не визначено обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

За приписом пункту 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

В силу дії пункту 8 Порядку: отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Пунктом 3 статті 63 ЗУ "Про телекомунікації" та пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року, визначено, що споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Водночас, діючим законодавством не визначено залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Разом з тим, частиною 2 статті 218 ГК України та статею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі “Кечко проти України” (заява № 63134/00). Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України” зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18 лютого 2013 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18 жовтня 2005 року та у справі “Бакалов проти України” від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

У рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Як передбачено приписами частини 3 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Тобто, боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Крім того, як зазначалось вище, чинним законодавство України не визначено обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи докази, а тому підлягають до задоволення.

Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд задовільняє позов у повному обсязі.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, суд залишає без змін оспорюване судове рішення.

Що ж до доводів Відповідача, то вони є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

При цьому, суд наголошує, що неучасть Відповідача у формуванні Держбюджету, аж ніяк н є підставою для звільнення його від оплати компенсаційних витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі.

З огляду на усе вищевикладене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача – без задоволення.

Судові витрати за розгляд позовної заяви, апеляційний господарський суд залишає за Відповідачем (пропорційно розміру задоволення позовних вимог). Що ж до витрат на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги, то Відповідачем його не було сплачено при подачі апеляційної скарги, оскільки Відповідач звільнений від сплати судового збору до Держбюджету в силу дії пункту 19 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". З огляду ж на те, що в задоволенні його апеляційної скарги відмовлено повністю, суд не має можливості покласти на нього дані витрати.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації на рішення господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2017 року в справі № 902/857/17 – залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2017 року в справі №902/857/17 – залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №902/857/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Бучинська Г.Б.