Ухвала

від 29.11.2017 по справі 808/3668/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"29" листопада 2017 р. справа № 808/3668/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у справі №808/3668/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишевська птахофабрика"

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, -

встановив:

У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати:

1) податкове повідомлення-рішення відповідача №0000271400 від 12.05.2016, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 190011 грн. 00 коп.;

2) податкове повідомлення-рішення відповідача №0001831304 від 12.05.2016, яким позивачу донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 7498 грн. 80 коп.;

3) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001811304 від 12.05.2016, яким позивачу нараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9900 грн. 41 коп. та штраф в сумі 4950 грн. 21 коп.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2017 р. позовна заява в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001811304 від 12.05.2016 залишена без розгляду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року

позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000271400 від 12.05.2016, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 190011 грн. 00 коп., з якої: 126674 грн. 00 коп. - за податковими зобов'язаннями, 63337 грн. 00 коп. - за штрафними санкціями;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №0001831304 від 12.05.2016, яким позивачу донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 7498 грн. 80 коп., з якої: 4283 грн. 22 коп. - за податковими зобов'язаннями, 2141 грн. 61 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 1073 грн. 97 коп. - пеня.

Постанова мотивована тим, що відповідачем не доведено порушення ТОВ "Куйбишевська птахофабрика" податкового законодавства України, про що зазначено в акті перевірки №782/08-15-14-021/00428494 від 29.04.2016. За відсутності порушень податкового законодавства відсутніми є і підстави до вжиття заходів, передбачених п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач, зокрема зазначає, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з реалізації контрагентами-постачальниками товарів від ТОВ "НТЦ Айріс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Вікар Трейд", ТОВ "Куйбишевська птахофабрика" відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість за податковими накладними до податкового кредиту. Тому, в порушення п.п.198.1, п.198.3 п.198.6 cт.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ "Куйбишевська птахофабрика" завищено податковий кредит на суму 67192 грн., у т.ч. за: січень 2014 року - 3900 грн., лютий 2014 року - 49590 грн., серпень 2014 року -13302 грн., листопад 2014 року - 400 грн.

Вказані розбіжності відповідач обґрунтовує внесенням в систему співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ГУ ДФС:

- Індустріальною ОДПІ м. Харкова акта від 13.05.2014 №272/20-36-22-02-07/38880197 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НТЦ "Айріс" (код ЄДРПОУ 38880197) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий-березень 2014 року";

- акта від 18.12.2014 року №1631/173/НОМЕР_1 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП "Столяров Станіслав Миколайович" (код НОМЕР_1) щодо питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2014 року";

- ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області податкової інформації №224/1703/НОМЕР_2 від 14.05.2015 "у зв'язку з неможливістю проведення документальної перевірки по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) по взаємовідносинам з контрагентами за період вересень-грудень 2014 року";

- Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська акта від 19.08.2014 №2977/22-04/36574296 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вікар Трейд" (код ЄДРПОУ 36574296) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з платником податків КП "Дніпроуніверсал" (код ЄДРПОУ 01881066) по податку на додану за період січень-серпень 2014 року".

Відповідно до зазначених актів, господарські операції контрагентів позивача з іншими суб'єктами господарювання мають ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- не встановлено факт передачі товарів (послуг) контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів;

- операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів;

- господарські операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (робіт, послуг) та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Також відповідач посилається на те, що до перевірки не надано довіреності, видані ТОВ "Куйбишевська птахофабрика" на отримання ТМЦ від контрагентів, книгу реєстрації довіреностей, товарно-транспортних документів, шляхових листів, наказів на відрядження працівника.

Зазначає, що перевіркою бухгалтерських документів встановлено, що ТОВ "Куйбишевська Птахофабрика" згідно наказу підприємства № 47 від 01.04.2014 року "Про організацію харчування працівників" для проведення весняно-осінніх робіт в рослинництві встановлено вартість одного обіду для працівників в розмірі 5 грн. Різниця вартості обідів віднесено за рахунок прибутку птахофабрики в квітні-жовтні 2014р. та липні 2015 року. При цьому, сума компенсації харчування з метою оподаткування не входила до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника, яка підлягає оподаткуванню податковим агентом-працедавцем на загальних підставах у тому місяці, коли була нарахована (виплачена, видана).

Доходи у вигляді компенсації харчування працівників ТОВ "Куйбишевська Птахофабрика" вважаються для працівників підприємства доходом в вигляді додаткового блага, отриманого від працедавця, відповідно до абз. "е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, де зазначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни.

Таким чином, ТОВ "Куйбишевська Птахофабрика" порушено пп. абз. "е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1, ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 4283,22грн.

Також, відповідач зазначив, що загальна сума не нарахованого, не утриманого та не перерахованого єдиного соціального внеску становить 9900,41 грн., оскільки сума компенсації харчування не входила до бази нарахування єдиного внеску.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 14.03.2016 по 22.04.2016 відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Куйбишевська птахофабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт №782/08-15-14-021/00428494 від 29.04.2016.

Відповідно до акта перевірки №782/08-15-14-021/00428494 від 29.04.2016, перевіркою встановлено, зокрема, наступні порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.209.3 ст.209, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на додану вартість на суму 126674 грн., у т.ч.: березень 2014 року - 53490 грн., вересень 2014 року - 23657 грн., листопад 2014 року - 400 грн., грудень 2014 року - 7395 грн., лютий 2015 року - 32574 грн., жовтень 2015 року - 9158 грн.;

- пп. абз."е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, де зазначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку визначену в статті 167 Податкового кодексу України та сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, в зв'язку з чим не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 4283,22 грн., в тому числі за: квітень 2014 року - 163,91 грн. (928,82*1,176471*15%), травень 2014 року - 1157,08 грн. (6556,77*1,176471*15%), червень 2014 року - 160,32 грн. (908,50*1,176471*15%), липень 2014 року - 698,59 грн. (3958,70*1,176471*15%), серпень 2014 року - 258,98 грн. (1467,56*1,176471*15%), вересень 2014 року - 250,62 грн. (1420,20*1,176471*15%), жовтень 2014 року - 349,57 грн. (1980,91*1,176471*15%), липень 2015 року - 1244,15 грн. (7050,18*1,176471*15%).

На підставі акта перевірки 12.05.2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) №0000271400, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 190011 грн. 00 коп., з якої: 126674 грн. 00 коп. - за податковими зобов'язаннями, 63337 грн. 00 коп. - за штрафними санкціями;

2) №0001831304, яким позивачу донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 7498 грн. 80 коп., з якої: 4283 грн. 22 коп. - за податковими зобов'язаннями, 2141 грн. 61 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 1073 грн. 97 коп. - пеня.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2016 №0000271400 та №0001831304, оскільки:

- позивачем надані до суду докази, що у сукупності підтверджують фактичне виконання контрагентами позивача - ТОВ "НТЦ Айріс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Вікар Трейд", ТОВ "Азовгідромаш", своїх зобов'язань, реальне здійснення господарських операцій;

- в акті перевірки від 29.04.2016 не зазначено про наявність порушень "Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999, при здійсненні позивачем обліку операцій з контрагентами;

- відповідачем не надано до суду доказів: визнання судом недійсними правочинів (договорів); реалізації відповідачем повноважень відповідно до пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України щодо визнання недійсними правочинів (договорів); притягнення службових осіб позивача та його контрагентів до кримінальної відповідальності саме щодо взаємовідносин, викладених в акті перевірки №782/08-15-14-021/00428494 від 29.04.2016; доказів відсутності змін в активах позивача за операціями з контрагентами; перевірки використання під час господарської діяльності позивача товарів/послуг, одержаних від контрагентів;

- позивачем доведено наявність у позивача ділової мети при взаємовідносинах з контрагентами;

- позивач не повинен нести відповідальність за протиправні дії своїх контрагентів при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій. Наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при отриманні товарів/послуг від контрагентів відповідачем не доведено;

- придбані позивачем товари та послуги використовувалися ним у подальшій своїй господарській діяльності;

- досліджені судом податкові накладні, виписані контрагентами позивача, з урахуванням інших документів, обставин здійснених позивачем операцій надають право ТОВ "Куйбишевська птахофабрика" на формування податкового кредиту;

- відповідачем не надано до суду доказів про те, що контрагентів позивача знято з реєстрації як юридичних осіб або у них анульовано Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість на день виписки податкових накладних за операціями з ТОВ "Куйбишевська птахофабрика";

- відповідачем не надано доказів віднесення харчування працівників, зайнятих у проведенні весняно-осінніх робіт в рослинництві (різниці вартості) до інших заохочувальних виплат цих працівників і не віднесення їх до валових витрат підприємства. Крім того, джерела інформації про суми заниженого ПДФО в акті перевірки №782/08-15-14-021/00428494 від 29.04.2016 не зазначені, документально розрахунок штрафних санкцій не підтверджений;

- безкоштовне харчування, яке надається підприємством своїм працівникам за рахунок власного прибутку, не має індивідуального характеру, тому ці витрати не включаються до сукупного оподатковуваного доходу працівників і не обкладаються податком на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог на підставі наступного.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 126674,00 грн., оскільки господарські операції позивача з контрагентами - ТОВ "НТЦ Айріс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Вікар Трейд" не мали реального характеру, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принці превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, якщо господарські операції фактично мали місце, проте, первинні документи мають дефекти, зокрема, щодо інформації про фізичних осіб, якими підписано первинні документи, чи місця їх складення або отримання/відвантаження товару, то такі первинні документи мають бути враховані при здійснені податкового обліку, якщо зазначена в них інформація дозволяє ідентифікувати суб'єктів господарювання та господарські операції.

Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. N363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.1 Правил №363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Також, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Окрім того, частина друга статті 8 КАС України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини позивача з контрагентами - ТОВ "НТЦ Айріс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Вікар Трейд", ТОВ "Азовгідромаш", підтверджуються: Договором №АС-1002-28 від 10.02.2014 з Специфікацією до нього, Договором купівлі-продажу №3 від 01.04.2014, Договором надання транспортно-експедиційних послуг №5 від 01.05.2014, Договором поставки товару №1101-1 від 11.01.2013, Договором на виконання робіт (надання послуг) №33 від 18.02.2014, податковими та видатковими накданими, подорожніми листами вантажного автомобіля, яким транспортувалась аміачна селітра, товарно-транспортними накладними на перевезення аміачної селітри, платіжними дорученнями, виписками з рахунку у банку, оборотно-сальдовими відомостями, актами, пояснення головного агронома ОСОБА_5, витягом з книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, витягом з журналу наказів.

Зазначені документи ретельно досліджені судом першої інстанції та, на думку колегії суддів, належним чином підтверджують здійснення господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами. Натомість, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає доводи, які вже були викладені відповідачем у своїх запереченнях на позов, розглянуті та обґрунтовано спростовані судом першої інстанції.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що зазначені контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій з позивачем не були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, не мали право укладати угоди, виписувати та надавати податкові накладні, були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не виконували свої зобов'язання за договорами з позивачем.

Слід також звернути увагу, що доводи відповідача стосовно наявності податкової інформації щодо неможливості здійснення господарської операції не ґрунтуються на належних доказах, адже, як вбачається з матеріалів справи, про таку інформацію лише згадується в акті перевірки позивача.

У відповідності до ст.72 Податкового кодексу України податкова інформація отримується з наступних джерел: від платників податків та податкових агентів; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю.

Як на підставу для висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідач в акті перевірки посилається на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Отже, заходи податкового контролю відповідачем не здійснювалися, а висновки податкового органу ґрунтується на неналежних доказах.

Щодо донарахування відповідачем податку на доходи фізичних осіб у сумі 4283,22 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. "е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп.165.1.53 п.165.1 ст.165 цього Кодексу.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Як зазначено у пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України).

Позивачем у спростування зазначених в акті перевірки №782/08-15-14-021/00428494 від 29.04.2016 відомостей надано до суду Колективний договір ТОВ "Куйбишевська птахофабрика" на 2014-2016 роки", зареєстрований 09.07.2014 Управлінням соціального захисту населення Куйбишевської райдержадміністрації Запорізької області за №42. У п.4.10 розділу 4 Колективного договору ТОВ "Куйбишевська Птахофабрика" на 2014-2016 роки" однією з гарантій зазначено, що товариство забезпечує працівників гарячим харчуванням у їдальні на пільгових умовах, але не нижче собівартості.

У наказі по ТОВ "Куйбишевська птахофабрика" №47 від 01.04.2014 для проведення весняно-осінніх робіт в рослинництві встановлено вартість одного обіду для працівників в розмірі 05 грн. Різницю вартості обіду віднесено на рахунок прибутку ТОВ "Куйбишевська птахофабрика".

Позивачем до суду надано "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" Форма №1ДФ за відповідні періоди, оподаткування яких є предметом спору у справі.

Також, позивачем надано до суду "Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів" (Додаток 4) за відповідні періоди.

Відповідачем не доведено віднесення позивачем харчування працівників, зайнятих у проведенні весняно-осінніх робіт в рослинництві (різниці вартості) до інших заохочувальних виплат цих працівників і не віднесення їх до валових витрат підприємства.

Крім того, джерела інформації, про суми заниженого ПДФО в акті перевірки №782/08-15-14-021/00428494 від 29.04.2016 не зазначені, документально розрахунок штрафних санкцій не підтверджений.

Суд погоджується з позицією позивача, що якщо безкоштовне харчування, яке надається підприємством своїм працівникам за рахунок власного прибутку, не має індивідуального характеру, то дані витрати не включаються до сукупного оподатковуваного доходу працівників і не обкладаються податком на доходи фізичних осіб.

Також, підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників (ч.1 ст.9-1 Кодексу законів про працю України).

На роботах зі шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти (ч.1 ст.166 Кодексу законів про працю України).

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством (ч.1 ст.7 Закону України "Про охорону праці").

Вказані обіди є заходом з охорони праці робітників, задіяних на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, на виконання приписів ст.7 Закону України "Про охорону праці".

Отже, за відсутності порушень податкового законодавства відсутніми є і підстави до вжиття заходів, передбачених п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів суду порушення позивачем податкового законодавства, тому повідомлення-рішення від 12.05.2016 №0000271400, №0001831304 підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Підпунктом 2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції частково в сумі 3502,30 грн. замість 3503,95 грн.

Відповідно до ч.9 ст.172 КАС України у разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, то не сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції в сумі 1 грн. 65 коп. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у справі №808/3668/16 залишити без мін.

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 грн. 65 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко