Ухвала

від 07.12.2017 по справі 815/2060/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2060/17

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Шуваєвої А.В.;

представника позивача - Панченка Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лиманська Енерджи 1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Лиманська Енерджи 1 (далі - ТОВ Лиманська Енерджи 1 ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників податків ДФС), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність щодо неподання висновку до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України про повернення позивачу з відповідного бюджету 2 175 332,00 грн. надміру сплаченого податку на прибуток;

- зобов'язати підготувати такий висновок, направити його до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України та повернути 2 175 332,00 грн. шляхом перерахування на його поточний рахунок.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в 2014 році з боку товариства відбулась надмірна сплата до бюджету суми податку на прибуток, що стало підставою, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, звернутися з відповідною заявою до контролюючого органу про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання, шляхом його перерахування на поточний рахунок позивача.

Однак, всупереч вимогам п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не підготував висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та не подав його для виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС, щодо підготовки висновку про повернення ТОВ Лиманська Енерджи 1 надміру сплаченого податку на прибуток з відповідного бюджету в сумі 2 175 332,00 грн., подання цього висновку для виконання до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів та зобов'язав вчинити вказані дії.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням Офіс великих платників податків подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи, викладені в апеляції та просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що з 01 грудня 2016 року ТОВ Лиманська Енерджи 1 перебуває на обліку в структурному підрозділі відповідача - Одеському управлінні Офісу великих платників податків.

Позивач сплачує податок на прибуток за основною базовою ставкою, встановленою п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України.

За звітний період - три квартали 2014 року позивач задекларував до сплати та сплатив податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 224 832,00 грн. (а.с.40-42, 93).

За звітний період - календарний 2014 рік позивач задекларував збитки в сумі 198 979 573,00 грн. (а.с.43-45).

Згідно з річною декларацією з податку на прибуток за 2015 рік позивач задекларував у 2015 році збитки у сумі 290 648 979,00 грн. (а.с.46-48).

Відповідно з річною декларацією з податку на прибуток за 2016 рік позивач задекларував у 2016 році збитки у сумі 280 621 678,00 грн. (а.с.49-51).

23 вересня 2016 року позивач подав заяву до Офісу великих платників податків ДФС про повернення переплати з податку на прибуток у сумі 2 224 832,00 грн., яка отримана відповідачем 27 вересня 2016 року (а.с.52).

25 жовтня 2016 року Офіс великих платників податків ДФС запропонував позивачу залишити наявну переплату з податку на прибуток в рахунок погашення податкових зобов'язань з цього податку за результатами наступного декларування (а.с.53).

Заявами від 07 лютого 2017 року та від 01 березня 2017 року позивач звернувся до відповідача з проханням надати висновок та частково повернути переплату до бюджету податку на прибуток у розмірі 49 500,00 грн. на розрахунковий рахунок підприємства (а.с.55-60).

Платіжним дорученням від 07 березня 2017 року № 857 ГУ ДКСУ в Одеській області повернуто 49 500,00 грн. надміру сплаченого податку на прибуток на поточний рахунок позивача (а.с.61).

Згідно з даними інтегрованої картки платника податків про стан розрахунків з бюджетом, позивач на 31 березня 2017 року мав переплату з податку на прибуток у сумі 2 175 576,00 грн. (а.с.38).

Неповернена сума надміру сплаченого податку на прибуток, станом на момент розгляду даної справи, складає 2 175 332,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції підтримав позицію суду першої інстанції щодо невиконання контролюючим органом вимог п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України, яка його зобов'язує підготувати висновок про повернення позивачу надміру сплаченого податку на прибуток з відповідного бюджету та подати його для виконання до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України.

Також суд першої інстанції погодився з доводом позивача, що норми податкового законодавства не передбачають обов'язку платника податків подавати до контролюючого органу повторно відповідну заяву про повернення коштів, якщо перша така заява була виконана частково.

Згідно з вимогами ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції та його правова позиція відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, є надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями.

Згідно з пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податку має право на залік чи повернення надміру сплачених сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Пункт 43.1 ст. 43 цього Кодексу встановлює, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику податків відповідно до вимог вказаної статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання, згідно з п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України, є подання платником податків заяви про таке повернення, протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Згідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що умовами для повернення платнику податків надміру сплаченого грошового зобов'язання є:

- відсутність у платника податків податкового боргу;

- наявність у платника податків надміру сплаченого грошового зобов'язання;

- подання платником податків до контролюючого органу заяви про повернення надміру сплаченого податкового зобов'язання (з додержанням вимог законодавства щодо строку її подання та змісту такої заяви).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані перелічені умови податкового законодавства, а тому є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що контролюючий орган, в порушенні приписів п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України, не підготував висновок про повернення ТОВ Лиманська Енерджи 1 2 175 332,00 грн. надміру сплаченого податку на прибуток з відповідного бюджету та не подав цей висновок для виконання до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України.

Представник апелянта у суді апеляційної інстанції наполягала на відсутність в діях контролюючого органу порушення податкового законодавства, оскільки позивач не виконав основну вимогу для повернення надміру сплачених коштів, а саме не подав заяву на повернення суми в розмірі 2 175 332,00 грн., яка є предметом даного спору.

Мотивуючи зазначене, апелянт виходить з того, що після подачі позивачем першої заяви на повернення надміру сплаченого податку в розмірі 2 224 832,00 грн., була подана заява про часткове повернення надміру сплачених сум та повернуто відповідним територіальним органом Державної казначейської служби України сума - 49 500 грн..

Отже, на думку апелянта, на залишок у сумі 2 175 332,00 грн., позивач заву не подавав, що звільняє контролюючий орган від відповідальності.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з даним доводом апелянта та вважає, що він не узгоджується з Податковим кодексом України, у зв'язку з наступним.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, окрім статті 43 Податкового кодексу України, регламентується також наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року за № 787, а взаємодія територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань - спільним наказом Міністерства доходів і зборів та Міністерства фінансів України №882/1188 від 30 грудня 2013 року.

Аналіз пунктів 5,6,8, та 9 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів свідчить, що контролюючому органу надано право на часткове задоволення заяви платника податків на повернення надміру сплаченого податку та надано повноваження на підготовку відповідного висновку в частині часткового повернення. У випадку часткового повернення коштів, платник податків звільняється від необхідності кожного разу при зменшенні суми надміру сплаченого податку подавати до контролюючого органу нову заяву з відкоригованою сумою неповернутих сум.

На користь доводу суду апеляційної інстанції про відсутність обов'язку платника податків подавати кожного разу при зменшенні суми надміру сплаченого податку нової заяви, свідчить встановлений законодавством строк - 1095 днів.

Отже, тільки протягом цього строку від дня виникнення надміру сплаченої суми, може бути заявлена вимога про повернення.

Таким чином, оскільки залишок у сумі 2 175 332,00 грн. є складовою суми в розмірі 2 224 832,00, яку належало повернути позивачу за відповідною заявою, у останнього, не виникло обов'язку повторно подавати контролюючому органу заяву про повернення саме цього залишку.

Аналізуючи дії суб'єкта владних повноважень на предмет, чи порушують вони право приватної власності позивача, колегія суддів звертається до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не можу бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Згідно зі 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Досліджуючи характер спірних правовідносин, слід дійти висновку, що сума надміру сплаченого податку на прибуток є майном позивача, неповернення цієї суми є втручанням суб'єкта владних повноважень у майнові права позивача.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лиманська Енерджи 1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова