Рішення

від 12.12.2017 по справі 366/3012/17

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/3012/17

Провадження № 2/366/566/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 грудня 2017 року Іванківський районний суд у складі:

головуючого судді Слободян Н.П.,

(секретар судового засідання Мартовицька Н.Є.),

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_2 районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 3466,31 грн. Свій позов мотивує тим, що 16.02.2016 року відповідач звернувся до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. На підставі поданих відповідачем документів з 23.02.2016 року позивачем була призначена йому допомога по безробіттю. За час перебування на обліку у позивача відповідачу було виплачено 8704,86 грн. допомоги.

Позивачем, як уповноваженим органом, було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідачу, в ході якого було встановлено факт перебування відповідача у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 з 01.06.2016 року по 31.07.2016 року.

Зазначене свідчить, що відповідач, перебуваючи на обліку як безробітний, належав до зайнятого населення та порушив вимоги ст. 36 Закону України Про зайнятість населення щодо своєчасного надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач у підготовчому та судовому засіданні (07.11.2017) позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на те, що працював неофіційно, як його оформили без його відома та згоди, йому не відомо.

У судові засідання 21.11.2017 та 12.12.2017 року відповідач не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки та їх поважність суд не повідомив, із заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За таких обставин, за згодою представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надав покази про те, що він із Слоляковим працювали разом в Агролісі по трудовій, потім підприємство закрилося, вони залишились без роботи, думали розходитись. Але потім колишні роботодавці сказали, що знайшли нового господаря і робота буде. В цей час ОСОБА_3 пішов на біржу . Пізніше їх зібрали та роздали листки писати заяви на Алексдім , директор Чорний. Сказали, що це тимчасово. Потім виявилося, що ОСОБА_4 оформив фірму на себе, поставив сина. ОСОБА_3 сказав, що офіційно працевлаштовуватись не буде, а підроблятиме. Він (свідок) хоч і робив по трудовій, в виходило, що підробляв, бо ліс привозили 1 раз у місяць, за 2 дні його різали, а потім гуляли. Як вийшло, що вони працювали на ОСОБА_4, не знає. На запитання пояснив, що з приводу наказу про прийняття на роботу та звільнення з роботи ФОП ОСОБА_4, нічого сказати не може. Пилорама була у с. Рудня-Шпилівська. Підприємець кожного дня туди не приїжджав. ОСОБА_3 відмовився від роботи по трудовій, а він працював офіційно, по трудовій. Коли писали заяви на працевлаштування, то їм сказали, що дату поставлять самі. ОСОБА_3 хотів ходив на роботу, а хотів - ні. Він не пам'ятає, чи писав заяву на звільнення, знає, що приїхали до нього додому батько із сином ОСОБА_4 і повідомили, що він у них більше не працює.

Крім того, судом були досліджені письмові пояснення ОСОБА_6, з яких слідує, що він є сином ФОП ОСОБА_4 та, як довірена особа останнього, керував виробництвом у орендованих виробничих деревообробних цехах в с. Рудня Шпилівська. У квітні 2016 року ФОП ОСОБА_4 взяв в оренду виробничі приміщення. Робітники, які там працювали, погодились продовжити роботу на ФОП ОСОБА_4. В середині травня 2016 року на зборах робітникам було роз'яснено, що необхідно написати заяви на офіційне працевлаштування та принести трудові книжки. ОСОБА_3 заяву написав, був оформлений в бухгалтерії, отримував зарплату, з якої вираховувались податки і збори. Запис у його трудову книжку внесений не був тому, що він не надав своєї трудової книжки. Звільнений ОСОБА_3 був за власним бажанням 31.07.2016 року. Крім ОСОБА_3, ще були працевлаштовані: ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_7.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16.02.2016 року відповідач звернувся до ОСОБА_2 районного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного.

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 63 від 12.10.2016 року встановлено, що 07.09.2016 року в програмі СІАС згідно з обміном даними з ПФУ про періоди зайнятості особи, виявлено, що ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з 01.06.2016 року з ФОП ОСОБА_4 У відповідь на запит роботодавець пред'явив копію наказу про прийняття на роботу ОСОБА_3 рамником з 01.06.2016 року (наказ від 31.05.2016 року № 3к).

Відповідно до наказу № 3к від 31.05.2016 року ФОП ОСОБА_4 прийняв ОСОБА_3 на роботу рамником з 01.06.2016 року на підставі особистої заяви, а 31.07.2016 року останній був звільнений із вказаної посади за власним бажанням (наказ № 4к від 31.07.2016 року).

Відповідно до довідки № 2032 від 14.09.2017 року, дохід ОСОБА_3 за період з 16.02.2016 по 10.10.2016 року склав 8704,86 грн., з них протягом червня-вересня 2016 року йому було нараховано 3466,31 грн.

Суд, вислухавши доводи і заперечення сторін, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Згідно п.п. 2.7 п. 2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької дальності затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 307 від 20.11.2000 - без урахування страхового стажу в розмірі, установленому законодавством, визначається допомога по безробіттю для таких категорій безробітних, які працювали або займались підприємницькою діяльністю і не сплачували страхові внески до Фонду або єдиний внесок, але мали раніше набутий трудовий, що прирівнюється до страхового, або страховий стаж , як у випадку відповідача.

У цьому випадку допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону Україні Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення реєстрація безробітного припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Також згідно п. 37 п. 1 абз. 3 Постанови КМУ № 198 від 20.03.2013 Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Згідно з п. 2 ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 43 Закону України Про зайнятість населення та особистої заяви відповідача, йому надано статус безробітного з 16.02.2016 року та призначено допомогу.

10.10.2016 року відповідач був знятий з обліку в зв'язку з порушенням законодавства про зайнятість та соціальне страхування на випадок безробіття щодо сприяння своєму працевлаштуванню протягом останніх трьох місяців.

ОСОБА_2 районним центром зайнятості була проведена звірка з органами ПФУ, в ході якої було виявлено, що відповідач перебував у трудових відносинах з 01.06.2016 року по 31.07.2016 року з ФОП ОСОБА_4

Однак, відповідач ОСОБА_2 районний центру зайнятості про цей факт не повідомив та в цей же період отримував допомогу по безробіттю.

Директором ОСОБА_2 районного центру зайнятості прийнято рішення щодо повернення відповідачем незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3466,31 грн., що оформлено наказом № НГ 161010 від 10.10.2016 року.

17.10.2016 року адресу відповідача було направлено повідомлення за № 570/01 на про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3466,31 грн., але у добровільному порядку відповідач це зробити відмовився.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог до відповідача. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження заперечень щодо позову, навпаки, його пояснення були спростовані письмовими доказами, зокрема, і письмовими поясненнями ОСОБА_6

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_3 під час перебування на обліку в центрі зайнятості знаходився в трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 з 01.06.2016 року по 31.07.2016 року та в цей самий період отримав допомогу по безробіттю в сумі 3466,31 грн., що дає підстави стверджувати, що вказана допомога була отримана відповідачем незаконно та вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 3 , 10 , 60 , 88, 212-215, 224-226 ЦПК України , суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 районного центру зайнятості (р/р 37178002002059, код ЄДРПОУ 20621951, МФО 821018, банк ГУДКСУ у Київській області) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3466 (три тисячі чотириста шістдесят шість) гривень 31 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Копію заочного рішення направити відповідачу до відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Форма і зміст такої заяви повинна відповідати вимогам ст. 229 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.П. Слободян