Постанова

від 05.12.2017 по справі 910/3555/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 910/3555/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Сибіги О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року

у справі № 910/3555/17

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця"

про стягнення 123239,5 грн. ,-

за участю представників

позивача - Падалка К.В.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця" 123 239,50 грн. безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на перерахування 123239,50 грн. на підставі рахунку-фактури №СФ200416/5, виписаного на суму 246 479, 76 грн. з оплатою до 25 квітня 2016 року, без укладення жодного договору, відповідно вважає зазначені кошти безпідставно отриманими відповідачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 березня 2017 року (суддя Мандриченко О.В.) у справі №910/3555/17 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року (судді Скрипка І.М., Гончаров С.А., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 28 березня 2017 року у справі №910/3555/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 28 березня 2017 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20 квітня 2016 року між позивачем (як покупцем) та відповідачем (як постачальником) укладено договір поставки №200416/2, відповідно до п.1.1. якого відповідач зобов'язується передати у встановлені строки товар (Світильники вуличні світлодіодні 90 Вт з джерелом живлення) партіями в асортименті й у кількості, що встановлені у видаткових накладних, у власність позивача, а останній зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші особливі умови поставок окремих партій товару визначаються сторонами в процесі діяльності і відображаються у рахунках-фактурах, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Пунктом 6.7 договору визначено, що загальна вартість товару, що є предметом цього договору складає 246 479, 71 грн. з ПДВ.

У відповідності до п. 3.1.2 договору термін постачання продукції становить 7-10 календарних днів з моменту погодження заявки, рахунку фактури та проведення повної 100% оплати згідно п.6.1 договору.

Згідно п.6.1 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем шляхом 100% попередньої оплати вартості товару, що передаватиметься постачальником покупцю, в строк, зазначений в рахунку-фактурі, та п.3.1.2 цього договору.

Відповідно до п.10.1 договору, він вступає в дію з дня його підписання сторонами і діє протягом двох років, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договором визначені усі істотні умови поставки товару, доказів визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, даний договір укладено у письмовій формі та за спрощеним порядком шляхом обміну електронними листами, містить підписи уповноважених представників та відбитки печаток підприємств, належним чином засвідчена сканкопія додана відповідачем до суду апеляційної інстанції.

Оскільки відповідач не був присутній під час розгляду справи судом першої інстанції, рішення судом першої інстанції було прийнято в першому і єдиному судовому засіданні без детального з'ясування обставин справи. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів наданих відповідачем, а саме договору поставки укладеного між сторонами.

На виконання умов п.1.2 договору поставки від 20 квітня 2016 року відповідачем було складено рахунок-фактуру №СФ200416/5 на суму 246 479,76 грн. на оплату "Світ.Світлод.90 ВТ з джерелом живлення", в кількості 60 штук.

Позивач здійснив часткову оплату товару за спірним договором та перерахував відповідачу 123 239, 50 грн. згідно рахунку-фактури №СФ200416/5 від 20 квітня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням №17977 від 22 квітня 2016 року.

Наявні у справі докази підтверджують схвалення позивачем своїми діями укладення спірного договору поставки, здійснення його часткового виконання, а відтак він є дійсним та підлягає виконанню сторонами.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оплата згідно рахунку-фактури №СФ200416/5 від 20 квітня 2016 року на суму 123 239,50 грн. з призначенням платежу, що відповідає предмету договору, була здійснена позивачем в якості часткової оплати за договором поставки №200416/2 від 20 квітня 2016 року, у зв'язку з чим необґрунтованими є доводи позивача про стягнення сплачених коштів як безпідставно набутих відповідачем, та застосування положень ст.1212 ЦК України.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір поставки діє до 20 квітня 2018 року. Позивач як покупець за договором не виконав свої зобов'язання зі сплати 100% передплати вартості товару як це передбачено п.6.1 договору, а тому відповідач має право призупинити виконання свого обов'язку щодо поставки товару до здійснення його повної передплати позивачем, що також узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року у справі № 910/3555/17 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді М. М. Малетич

О. М. Сибіга