Рішення

від 22.11.2017 по справі 910/15339/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2017Справа №910/15339/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП"

до 1) Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Біас-Вектор"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) Національне антикорупційне бюро України

2) Національний Банк України

про визнання права

Суддя Якименко М.М.

представники сторін:

від позивача: Галушко С.І.- на підставі ордеру серії КР №006782 від 03.07.2017 року;

від відповідача -1: Каракоця О.Р. - за довіреністю №8220-К-Н-О від 23.08.2017 року;

від відповідача -2: не з'явилися;

від третьої особи - 1: не з'явилися;

від третьої особи -2: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біас-Вектор" про:

- Визнання права товариства з обмеженою відповідальністю НІОН ІНВЕСТ ГРУП (місцезнаходження 25000, м. Кропивницький, вул. Генерала Родимцева, б. 106, оф. 101, код ЄДРПОУ 39760625) вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю БІАС-ВЕКТОР (місцезнаходження 49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 66-Д, кімната 11, код ЄДРПОУ 37807294) сплати суми боргу за кредитним договором від 11.04.2013 року № 4Б13213Д на суму 478 357 043,46 гривень (чотириста сімдесят вісім мільйонів триста п'ятдесят сім тисяч сорок три гривні сорок шість копійок), за кредитним договором від 16.04.2013 року № 4Б13242Д на суму 719 078 652,22 гривень (сімсот дев'ятнадцять мільйонів сімдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні двадцять дві копійки), за кредитним договором від 18.04.2013 року №4Б13263Д на суму 206 773 689,59 гривень (двісті шість мільйонів сімсот сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок), за кредитним договором від 22.04.2013 року № 4Б13272И на суму 38 020 175,12 гривень (тридцять вісім мільйонів двадцять тисяч сто сімдесят п'ять гривень дванадцять копійок), за кредитним договором від 23.04.2013 року №4Б13279И на суму 86 983 004,79 гривень (вісімдесят шість мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі чотири гривні сімдесят дев'ять копійок), за кредитним договором від 17.02.2014 року № 4Б14172И на суму 91 021 851,56 гривень (дев'яносто один мільйон двадцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна гривня п'ятдесят шість копійок), за кредитним договором від 12.02.2015 року № 4Б15035И на суму 19 036 232,09 гривень (дев'ятнадцять мільйонів тридцять шість тисяч двісті тридцять дві гривні дев'ять копійок), що сплачені товариством з обмеженою відповідальністю НІОН ІНВЕСТ ГРУП публічному акціонерному товариству Комерційний банк ПРИВАТБАНК за товариство з обмеженою відповідальністю БІАС-ВЕКТОР .

- Визнання відсутнім у публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК права вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю БІАС-ВЕКТОР сплати суми боргу за кредитним договором від 11.04.2013 року №4Б13213Д на суму 478357043,46 гривень (чотириста сімдесят вісім мільйонів триста п'ятдесят сім тисяч сорок три гривні сорок шість копійок), за кредитним договором від 16.04.2013 року №4Б13242Д на суму 719078652,22 гривень (сімсот дев'ятнадцять мільйонів сімдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні двадцять дві копійки), за кредитним договором від 18.04.2013 року № 4Б13263Д на суму 206773689,59 гривень (двісті шість мільйонів сімсот сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок), за кредитним договором від 22.04.2013 року року №4Б13272И на суму 38020175,12 гривень (тридцять вісім мільйонів двадцять тисяч сто сімдесят п'ять гривень дванадцять копійок), за кредитним договором від 23.04.2013 року №4Б13279И на суму 86983004,79 гривень (вісімдесят шість мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі чотири гривні сімдесят дев'ять копійок), за кредитним договором від 17.02.2014 року №4Б14172И на суму 91021851,56 гривень (дев'яносто один мільйон двадцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна гривня п'ятдесят шість копійок), за кредитним договором від 12.02.2015 року № 4Б15035И на суму 19036232,09 гривень (дев'ятнадцять мільйонів тридцять шість тисяч двісті тридцять дві гривні дев'ять копійок), що були сплачені товариством з обмеженою відповідальністю НІОН ІНВЕСТ ГРУП публічному акціонерному товариству Комерційний банк ПРИВАТБАНК за товариство з обмеженою відповідальністю БІАС-ВЕКТОР .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.04.2013р., 16.04.2013р., 18.04.2013р., 22.04.2013р., 23.04.2013р., 17.02.2014р., 12.02.2015р. між ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" та ТОВ Біас-Вектор укладено кредитні договори №4Б13213Д, №4Б13242Д, №4Б13263Д, №4Б13272И, №4Б13279И, №4Б14172И, №4Б15035И. В забезпечення виконання даних кредитних договорів між ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" та ТОВ НІОН ІНВЕСТ ГРУП укладено договір поруки №4Б13213Д/П від 17.11.2016 шляхом використання електронного цифрового підпису. 18.11.2016 ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" як поручитель виконав обов'язок боржника ТОВ "Біас-Вектор" перед кредитором ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" за кредитними договором, а саме погасив борг в сумі 1 639 270 648,83 грн. згідно платіжних доручень (№18, №19, №20, №21, №22, №23, №24) від 18.11.2016. У разі виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника, що відповідає ст. 556 Цивільного кодексу України. 19.04.2017 позивач звернувся з вимогою №7 до ТОВ Біас-Вектор про сплату боргу за кредитними договорами, проте кошти позивачем не отримано. Вважає, що відповідачі фактично заперечують право позивача на стягнення вказаного боргу з ТОВ Біас-Вектор та перешкоджають цьому.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04.10.2017 року, а також залучено до участі у справі Національне антикорупційне бюро України та Національний Банк України у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 року розгляд справи відкладено на 17.10.2017 року.

В судовому засіданні 17.11.2017 року представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року розгляд справи відкладено на 25.10.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року розгляд справи відкладено на 08.11.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 року розгляд справи відкладено на 22.11.2017 року.

В судове засідання 22.11.2017 року представники відповідача-2, третьої особи-2 та третьої особи-2 не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.11.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача-1 позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 22.11.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю НІОН ІНВЕСТ ГРУП (далі - позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - відповідач-1, кредитор) укладено Договір поруки №4Б13213Д/П (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1 Договору його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Біас-Вектор (код за ЄДРПОУ 37807294) (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами: №4Б13213Д від 11.04.2013 року, №4Б13242Д від 16.04.2013 року, №4Б13263Д від 18.04.2013 року, №4Б13272И від 22.04.2013 року, №4Б13279И від 23.04.2013 року, №4Б14172И від 17.02.2014 року, №4Б15035И від 12.05.2015 року (надалі за текстом - кредитні договори), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Спір виник внаслідок того, що позивач як поручитель виконав обов'язок боржника за кредитними договорами, а саме погасив борг в сумі 1 639 270 648,83 грн., тому у відповідності до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України став новим кредитором за кредитним договором, проте відповідачі не визнають факт переходу прав кредитора.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно платіжного доручення №18 від 18.11.2016 через Інтернет-банк Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 478 357 043,46 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Б13213Д від 11.04.2013 згідно договору поруки №4Б13213Д/П від 17.11.16.

Згідно платіжного доручення №19 від 18.11.2016 через Інтернет-банк Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 719 078 652,22 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Б13242Д від 16.04.2013 згідно договору поруки №4Б13213Д/П від 17.11.16.

Згідно платіжного доручення №20 від 18.11.2016 через Інтернет-банк Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 206 773 689,59 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Б13263Д від 18.04.2013 згідно договору поруки №4Б13213Д/П від 17.11.16.

Згідно платіжного доручення №21 від 18.11.2016 через Інтернет-банк Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 38 020 175,12 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Б13272И від 22.04.2013 згідно договору поруки №4Б13213Д/П від 17.11.16.

Згідно платіжного доручення №22 від 18.11.2016 через Інтернет-банк Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 86 983 004,79 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Б13279И від 23.04.2013 згідно договору поруки №4Б13213Д/П від 17.11.16.

Згідно платіжного доручення №23 від 18.11.2016 через Інтернет-банк Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 91 021 851,56 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Б14172И від 17.02.2014 згідно договору поруки №4Б13213Д/П від 17.11.16.

Згідно платіжного доручення №24 від 18.11.2016 через Інтернет-банк Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 19 036 232,09 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Б15035И від 12.02.2015 згідно договору поруки №4Б13213Д/П від 17.11.16.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Стаття 469 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Відповідачем-1 не заперечується факт отримання коштів від позивача в сумі 1 639 270 648,83 грн. та не подано доказів повернення цих коштів як помилково перерахованих, у зв'язку з відсутністю укладеного з ним договору поруки №4Б13213Д/П від 17.11.2016р.

Направлення позивачем на адресу відповідача-2 листа №7 від 19.04.2017 року з вимогою про сплату боргу за кредитними договорами та залишення її без реагування відповідачем-2 не свідчить про невизнання відповідачем-2 прав позивача як нового кредитора.

Посилання позивача на те, що відповідачі не визнають факт переходу до позивача прав кредитора жодними належними та допустимими доказами не підтверджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивач. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Що стосується обґрунтувань щодо заявлених позовних вимог по відношенню до відповідача-1, то позивачем не надано пояснень, якими саме діями чи бездіяльністю ПАТ "КБ "Приватбанк" порушує його права та інтереси.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Однак, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Одним із способів захисту прав та охоронюваних інтересів згідно зі ст. 20 Господарського кодексу України є визнання наявності або відсутності прав.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Крім цього, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про визнання права вимоги у позивача та визнання відсутнім права вимоги у відповідача-1 можуть бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення спору між кредитором та боржником про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 07.12.2017 року.