Постанова

від 06.03.2018 по справі 910/15339/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2018 р. Справа№ 910/15339/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Галушко С.І. - адвокат

від відповідача 1: Малярчук Т.В. - адвокат

від відповідача 2: не з'явились

від третьої особи 1: не з'явились

від третьої особи 2: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ніон Інвест Груп

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2017, повний текст якого складений 07.12.2017

у справі № 910/15339/17 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ніон Інвест Груп

до 1. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Біас-Вектор

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Національне антикорупційне бюро України

2. Національний банк України

про визнання права

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

- визнання права позивача вимагати від відповідача 2 сплати суми боргу за кредитним договором № 4Б13213Д від 11.04.2013 на суму 478 357 043,46 грн., за кредитним договором № 4Б13242Д від 16.04.2013 на суму 719 078 652,22 грн., за кредитним договором № 4Б13263Д від 18.04.2013 на суму 206 773 689,59 грн., за кредитним договором № 4Б13272И від 22.04.2013 на суму 38 020 175,12 грн., за кредитним договором № 4Б13279И від 23.04.2013 на суму 86 983 004,79 грн., за кредитним договором № 4Б14172И від 17.02.2014 на суму 91 021 851,56 грн., за кредитним договором № 4Б15035И від 12.02.2015 на суму 19 036 232,09 грн., що сплачені позивачем відповідачу 1 за відповідача 2;

- визнання відсутнім у відповідача 1 права вимагати від відповідача 2 сплати суми боргу за кредитним договором № 4Б13213Д від 11.04.2013 на суму 478 357 043,46 грн., за кредитним договором № 4Б13242Д від 16.04.2013 на суму 719 078 652,22 грн., за кредитним договором № 4Б13263Д від 18.04.2013 на суму 206 773 689,59 грн., за кредитним договором № 4Б13272И від 22.04.2013 на суму 38 020 175,12 грн., за кредитним договором № 4Б13279И від 23.04.2013 на суму 86 983 004,79 грн., за кредитним договором № 4Б14172И від 17.02.2014 на суму 91 021 851,56 грн., за кредитним договором № 4Б15035И від 12.02.2015 на суму 19 036 232,09 грн., що були сплачені позивачем відповідачу 1 за відповідача 2.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ним як поручителем відповідача 2 згідно з договором поруки № 4Б13213Д/П від 17.11.2016, за яким позивач поручився за виконання відповідачем 2 укладених з відповідачем 1 кредитних договорів № 4Б13213Д від 11.04.2013, № 4Б13242Д від 16.04.2013, №4 Б13263Д від 18.04.2013, № 4Б13272И від 22.04.2013, № 4Б13279И від 23.04.2013, № 4Б14172И від 17.02.2014, № 4Б15035И від 12.02.2015, сплачено відповідачу 1 1 639 270 648,83 грн., а відтак, право вимоги вказаних грошових коштів перейшло до позивача, з огляду на що позивач звернувся до відповідача 2 з проектом угоди № 21/11-1 від 21.11.2016, предметом якої було визнання, підтвердження та зобов'язання відповідачем 2 виконати на користь позивача зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами на суму 1 639 270 648,83 грн., та з вимогою № 7 від 19.04.2017 щодо сплати спірної суми, а також до відповідача 1 з вимогою № 1 від 08.08.2017 щодо надання оригіналів документів, які засвідчують обов'язок відповідача 2 сплатити спірні кошти, проте відповідач 2 угоду не підписав, грошові кошти позивачу не сплатив, а відповідач 1 відповідні документи позивачу не надав, що, на думку позивача, свідчить про невизнання відповідачами фактів оплати позивачем спірної суми та переходу права вимоги за кредитними договорами до позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2017, повний текст якого складений 07.12.2017, у справі № 910/15339/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідачем 1 не заперечується факт отримання коштів від позивача в сумі 1 639 270 648,83 грн. та не подано доказів повернення цих коштів як помилково перерахованих у зв'язку з відсутністю укладеного з ним договору поруки № 4Б13213Д/П від 17.11.2016;

- направлення позивачем на адресу відповідача 2 листа № 7 від 19.04.2017 з вимогою про сплату боргу за кредитними договорами та залишення її без реагування відповідачем 2 не свідчить про невизнання відповідачем 2 прав позивача як нового кредитора;

- посилання позивача на те, що відповідачі не визнають факт переходу до позивача прав кредитора належними та допустимими доказами не підтверджується;

- позивачем не надано пояснень, якими саме діями чи бездіяльністю відповідач 1 порушує його права та інтереси;

- заявлені позивачем вимоги про визнання права вимоги у позивача та визнання відсутнім права вимоги у відповідача 1 можуть бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення спору між кредитором та боржником про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Ніон Інвест Груп звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/15339/17 від 22.11.2017 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що спірне рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, їх недоведеності та невідповідності висновків, викладених в оспорюваному рішенні, обставинам справи.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті самі обставини, що й при зверненні до суду з цим позовом, а саме на те, що відповідачами не визнається перехід до позивача права на стягнення з відповідача 2 грошових коштів в розмірі 1 639 270 648,83 грн. за кредитними договорами № 4Б13213Д від 11.04.2013, № 4Б13242Д від 16.04.2013, №4 Б13263Д від 18.04.2013, № 4Б13272И від 22.04.2013, № 4Б13279И від 23.04.2013, № 4Б14172И від 17.02.2014, № 4Б15035И від 12.02.2015.

Доказами такого невизнання з боку відповідача 1, на думку позивача, є те, що відповідачем 1 не вручено позивачу документів, які підтверджують обов'язок відповідача 2, та документів, які підтверджують забезпечення виконання обов'язків відповідача 2 за спірними кредитними договорами, а з боку відповідача 2 - невиконання свого обов'язку по сплаті спірних коштів позивачу, в зв'язку з чим позивач позбавлений можливості реалізувати гарантоване законом право вимоги до боржника.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником до апеляційної скарги додано докази сплати судового збору в розмірі, меншому за визначений законодавством розмір.

За таких обставин, ухвалою від 15.01.2018 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту роз'яснено, що він має право протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, подати до Київського апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі 1 280 грн.

02.02.2018 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов супровідний лист, до якого додано платіжне доручення № 242 від 29.01.2018 на суму 1 280 грн.

Ухвалою від 05.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ніон Інвест Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі № 910/15339/17, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - до 21.02.2018.

Станом на 21.02.2018 до Київського апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило, з огляду на що ухвалою суду від 21.02.2018 справу призначено до розгляду на 06.03.2018.

Відповідач 2 та треті особи представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 2 та третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача 1 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

17.11.2016 позивач як поручитель та відповідач 1 як кредитор уклали договір поруки № 4Б13213Д/П (а.с. 15) (далі Договір поруки), в п. 1.1 якого погодили, що предметом Договору поруки є надання поруки позивачем перед відповідачем 1 за виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за кредитними договорами № 4Б13213Д від 11.04.2013, № 4Б13242Д від 16.04.2013, № 4Б13263Д від 18.04.2013, № 4Б13272И від 22.04.2013, № 4Б13279И від 23.04.2013, № 4Б14172И від 17.02.2014, № 4Б15035И від 12.02.2015, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до вказаних кредитних договорів.

З наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій платіжних доручень № 18 від 18.11.2016, № 19 від 18.11.2016, № 20 від 18.11.2016, № 21 від 18.11.2016, № 22 від 18.11.2016, № 23 від 18.11.2016 та № 24 від 18.11.2016 (а.с. 16-22) слідує, що позивач перерахував відповідачу 1 грошові кошти в сумі 1 639 270 648,83 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язань по кредитним договорам № 4Б13213Д від 11.04.2013, № 4Б13242Д від 16.04.2013, № 4Б13263Д від 18.04.2013, № 4Б13272И від 22.04.2013, № 4Б13279И від 23.04.2013, № 4Б14172И від 17.02.2014, № 4Б15035И від 12.02.2015 згідно Договору поруки.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем 1 позивачу вказаних коштів як безпідставно набутих, факт їх отримання відповідачем 1 не заперечується.

При зверненні до суду з цим позовом позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача 2 з проектом угоди № 21/11-1 від 21.11.2016, предметом якої було визнання, підтвердження та зобов'язання відповідачем 2 виконати на користь позивача зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами на суму 1 639 270 648,83 грн., та з вимогою № 7 від 19.04.20147 щодо сплати спірної суми, а також до відповідача 1 - з вимогою № 1 від 08.08.2017 щодо надання оригіналів документів, які засвідчують обов'язок відповідача 2 сплатити спірні кошти, проте відповідач 2 угоду не підписав, грошові кошти позивачу не сплатив, а відповідач 1 відповідні документи позивачу не надав, що, на думку позивача, свідчить про невизнання відповідачами фактів оплати позивачем спірної суми та переходу права вимоги за кредитними договорами до позивача.

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом посилаючись на те, що його права порушені відповідачами, які не визнають перехід до позивача права на стягнення з відповідача 2 грошових коштів в сумі 1 639 270 648,83 грн. за спірними кредитними договорами.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає правильним з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати відсутнім право вимоги у відповідача 1 до відповідача 2 на суму боргу за кредитними договорами № 4Б13213Д від 11.04.2013, № 4Б13242Д від 16.04.2013, № 4Б13263Д від 18.04.2013, № 4Б13272И від 22.04.2013, № 4Б13279И від 23.04.2013, № 4Б14172И від 17.02.2014, № 4Б15035И від 12.02.2015 у розмірі 1 639 270 648,83 грн. та визнати за позивачем право такої вимоги до відповідача 2.

Проте визнання в судовому порядку наявності або відсутності права вимоги є встановленням факту, в той час як вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить ухвалення рішень щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Обставини, пов'язані з встановленням права вимоги позивача до відповідача 2, а також відсутності такого права у відповідача 1 можуть бути досліджені та встановлені судом під час вирішення спору про стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1 заборгованості за спірними кредитними договорами та підстав такого стягнення.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 8 Договору поруки, до поручителя (тобто позивача - примітка суду), що виконав обов'язки боржника за кредитним договором (тобто відповідача 2 - примітка суду), переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки) (тобто відповідача 1 - примітка суду), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Вказане кореспондується з встановленим ч. 2 ст. 556 ЦК України правилом, згідно з яким до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Отже, згідно з чинним законодавством перехід прав кредитора у зобов'язанні, виконаному поручителем за боржника, відбувається одночасно з виконанням поручителем вказаного обов'язку в силу прямої вказівки в законі та не потребує укладення певних правочинів щодо цього або встановлення такого факту в окремому судовому провадженні.

Водночас матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів невизнання відповідачем 1 факту погашення позивачем заборгованості відповідача 2 за спірними кредитними договорами на суму 1 639 270 648,83 грн. та факту переходу до позивача прав кредитора відповідача 2 щодо вказаної суми.

Факт непередачі відповідачем 1 позивачу документів, які підтверджують обов'язок відповідача 2, та документів, які підтверджують забезпечення виконання обов'язків відповідача 2 за спірними кредитними договорами, а також факт невизнання відповідачем 1 поданого позивачем позову не можуть бути такими доказами, адже матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача 1 з відповідною вимогою та відмови останнього її виконати, в той час як заперечення проти позову є правом відповідача 1.

Позивач не позбавлений права звернутись до відповідача 1 з вимогою про передачу документів, які підтверджують обов'язок боржника (ч. 1 ст. 556 ЦК України), а у випадку його відмови вчинити такі дії - звернутися до суду з відповідним позовом.

Водночас невиконання відповідачем 2 вимог позивача щодо сплати спірної суми не свідчить про невизнання відповідачем 2 прав позивача як нового кредитора, а є лише доказом невиконання свого зобов'язання відповідачем 2 та підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх майнових прав.

До того ж, доказів звернення до відповідача 2 з вимогою сплатити спірні кошти позивачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, згідно з законом, на момент звернення з тим чи іншим позовом права та інтереси, на захист яких поданий позов, вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто законодавець пов'язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених прав або законних інтересів позивача.

Проте, як встановлено судом, позивачем не доведено, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про:

- визнання права позивача вимагати від відповідача 2 сплати суми боргу за кредитним договором № 4Б13213Д від 11.04.2013 на суму 478 357 043,46 грн., за кредитним договором № 4Б13242Д від 16.04.2013 на суму 719 078 652,22 грн., за кредитним договором № 4Б13263Д від 18.04.2013 на суму 206 773 689,59 грн., за кредитним договором № 4Б13272И від 22.04.2013 на суму 38 020 175,12 грн., за кредитним договором № 4Б13279И від 23.04.2013 на суму 86 983 004,79 грн., за кредитним договором № 4Б14172И від 17.02.2014 на суму 91 021 851,56 грн., за кредитним договором № 4Б15035И від 12.02.2015 на суму 19 036 232,09 грн., що сплачені позивачем відповідачу 1 за відповідача 2;

- визнання відсутнім у відповідача 1 права вимагати від відповідача 2 сплати суми боргу за кредитним договором № 4Б13213Д від 11.04.2013 на суму 478 357 043,46 грн., за кредитним договором № 4Б13242Д від 16.04.2013 на суму 719 078 652,22 грн., за кредитним договором № 4Б13263Д від 18.04.2013 на суму 206 773 689,59 грн., за кредитним договором № 4Б13272И від 22.04.2013 на суму 38 020 175,12 грн., за кредитним договором № 4Б13279И від 23.04.2013 на суму 86 983 004,79 грн., за кредитним договором № 4Б14172И від 17.02.2014 на суму 91 021 851,56 грн., за кредитним договором № 4Б15035И від 12.02.2015 на суму 19 036 232,09 грн., що були сплачені позивачем відповідачу 1 за відповідача 2.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Ніон Інвест Груп задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/15339/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 267, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ніон Інвест Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/15339/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/15339/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15339/17.

Повний текст постанови складено: 07.03.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна