Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/15362/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017№910/15362/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАС-СОФТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ МЕНЕДЖМЕНТ

про стягнення 144 000,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Тукмачов О.О. - довіреність б/н від 15.09.2017;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МАС-СОФТ (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ МЕНЕДЖМЕНТ (далі - відповідач) про стягнення 108 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено договір, відповідно до умов якого позивачем надані послуги з технічної підтримки програмного забезпечення, які відповідачем в повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого за ним виникла заборгованість. Враховуючи зазначене позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15362/17, її розгляд призначено на 25.09.2017 року.

Представник позивача в судове засідання 25.09.2017 року не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.2017 року надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечує, оскільки починаючи з лютого 2017 року послуги за спірним Договором позивачем не надавались.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 09.10.2017 року.

В судовому засіданні 09.10.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.11.2017 року.

01.11.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Крім того, 01.11.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 144 000,00 грн., 3% річних в сумі 2 899, 73 грн., розмір подвійної облікової ставки НБУ в сумі 24 890,30 грн. та інфляційні втрати в сумі 11 431,12 грн.

Судом прийнято до розгляду подану позивачем заяву в частині стягнення основного боргу в сумі 144 000, 00 грн., та залишено без розгляду заяву в частині заявлених додаткових вимог, а саме в частині стягнення 3% річних в сумі 2 899, 73 грн., розмір подвійної облікової ставки НБУ в сумі 24 890,30 грн. та інфляційні втрати в сумі 11 431, 12 грн. Відповідно, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 01.11.2017 року представниками сторін подано клопотання про продовження строку розгляду справи № 910/15362/17.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.11.2017 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 20.11.2017 року.

Представник позивача у судове засідання 20.11.2017 року не з'явився, про причини неявки суду невідомо, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 20.11.2017 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 04.12.2017 року.

В судовому засіданні 04.12.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2017 року не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи суд вирішив відмовити в його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку, відповідачем не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення спору в даному судовому засіданні, та доказів на підтвердження неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Враховуючи вищевикладене, суд залишив подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи без задоволення.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання та повторного відкладення розгляду справи.

Разом з тим, суд повторно зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 04.12.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2015 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір № 12/08/15 надання послуг (далі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого Виконавець виконує послуги по розробці та впровадженню Замовнику програмного забезпечення (Спеціалізована конфігурація на базі 1С:Підприємство 8 для оперативного, фінансового та управлінського обліку) в обсязі і на умовах цього Договору, номенклатура, асортимент та кількість прописані в Додатку № 1 до даного Договору, який являється невід'ємною частиною Договору.

Згідно з Додатком № 3 до Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику професійні послуги в сфері інформатизації: Технічна підтримка ПЗ: оновлення конфігурації, налаштування обміну документів з іншими конфігураціями, написання звітів і обробок, налаштування доступу користувачів (ролі, права), консультування по роботі у програмі та додаткове налаштування, массова обробка документів, допомога в восстановленні хронологічної послідовності документів, допомога у виявленні та усуненні помилок користувачів, налаштування інтерфейсів та звітів, зміни та доповнення в самій конфігурації до набору послуг не входить та обговорюється окремо.

За цією Додатковою угодою ціна послуг становить 18 000,00 грн. на місяць (п. 2).

За умовами п. 5 Додаткової угоди оплата здійснюється Замовником щомісячно шляхом перерахування відповідної суми на банківський рахунок Виконавця до 5 числа поточного місяця надання Послуги.

На підтвердження доказів надання відповідачу послуг з технічної підтримки ПЗ позивачем до матеріалів справи додані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 14 від 31.03.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 17 від 30.04.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 19 від 31.05.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 22 від 30.06.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 28 від 31.07.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 31 від 31.08.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 32 від 30.09.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 41 від 31.10.2017 на суму 18 000, 00 грн., а всього на суму 144 000, 00 грн., які з боку відповідача не підписані.

Як стверджує позивач, означені Акти були направлені відповідачу для підписання, на підтвердження чого надав опис вкладення у цінний лист від 20.07.2017 та фіскальний чек №2698.

Проте, за висновком суду, надані позивачем опис вкладення у цінний лист від 20.07.22017 та фіскальний чек №2698 не є належними доказами направлення відповідачу для підписання Актів № 28 від 31.07.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 31 від 31.08.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 32 від 30.09.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 41 від 31.10.2017 на суму 18 000, 00 грн., оскільки вони датовані пізніше, ніж було здійснено вказане поштове відправлення.

У зв'язку з цим, суд погоджується з доводами позивача про направлення відповідачу лише Актів № 14 від 31.03.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 17 від 30.04.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 19 від 31.05.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 22 від 30.06.2017 на суму 18 000, 00 грн. на загальну суму 72 000, 00 грн., тоді як належних доказів направлення відповідачу інших Актів матеріали справи не містять.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що виконання послуг, зазначених у відповідній додатковій угоді або додатку вважається виконаним і підтверджується підписанням Акту здачі-приймання послуг (робіт).

За умовами пункту 6.1. Договору після надання Замовнику послуг, зазначених у відповідних Додаткових угодах, Виконавець направляє Замовнику Акт здачі-приймання робіт у 2 примірниках.

Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання Акту здачі-приймання послуг (робіт) зобов'язаний підписати і направити Виконавцю 1примірник Акта здачі-приймання послуг (робіт) або представити мотивовану відмову у його підписанні. Якщо у зазначений строк Замовник не підписав і не направив Виконавцю Акт здачі-приймання послуг або мотивовану відмову, послуги вважаються прийнятими, і односторонній Акт здачі-приймання послуг має таку є юридичну силу, як і двосторонній, і є достатньою підставою для вимог Виконавця про оплату наданих послуг (п. 6.2. Договору.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач направляв позивачу письмову відмову від підписання Актів № 14 від 31.03.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 17 від 30.04.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 19 від 31.05.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 22 від 30.06.2017 на суму 18 000, 00 грн., а тому послуги за цими Актами є прийнятими в силу п. 6.2. Договору, а доводи відповідача щодо ненадання позивачем послуг за цими Актами судом до уваги не приймаються.

Водночас, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження направлення відповідачу Актів № 28 від 31.07.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 31 від 31.08.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 32 від 30.09.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 41 від 31.10.2017 на суму 18 000, 00 грн., та враховуючи те, що з боку відповідача означені Акти не підписані, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту надання відповідачу послуг з технічної підтримки ПЗ за даними Актами.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження здійснення відповідачем оплати отриманих послуг за спірними Актами № 14 від 31.03.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 17 від 30.04.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 19 від 31.05.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 22 від 30.06.2017 на суму 18 000, 00 грн., а всього на суму 72 000, 00 грн.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв надані позивачем послуги, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартість, відповідний борг в сумі 72 000, 00 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Водночас, оскільки судом встановлено недоведеність факту надання відповідачу послуг з технічної підтримки ПЗ за Актами № 28 від 31.07.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 31 від 31.08.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 32 від 30.09.2017 на суму 18 000, 00 грн., № 41 від 31.10.2017 на суму 18 000, 00 грн., суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 72 000, 00 грн. у зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу в сумі 72 000, 00 грн., перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, вони підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ МЕНЕДЖМЕНТ (04201, місто Київ, вулиця Бережанська, будинок 12-Б, офіс 11; код ЄДРПОУ 39428772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАС-СОФТ (03067, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 99; код ЄДРПОУ 35363096) 72 000 (сімдесят дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу та 1 080 (одну тисячу вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.12.2017.

Суддя М.Є. Літвінова