Рішення

від 07.12.2017 по справі 922/3597/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р.Справа № 922/3597/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аир Сервис СП", м. Одеса до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", м. Чугуїв про стягнення коштів 1 884 949,40 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_2 за дов. б/н від 10.12.17.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аир Сервис СП" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 1 884 949,40 грн., з яких: основний борг - 1 444 194,28 грн., 3% річних - 83 921,54 грн., інфляційні втрати - 356 833,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань з проведення повної оплати за поставлений товар за договором №2502/ПМ-15 від 25.02.2015р.

Ухвалою суду від 25.10.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2017 р. о 10:30.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 06.11.2017 р. за вх. № 2295 на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі надав документи, які судом прийняті та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2017 розгляд справи було відкладено на на 07.12.2017р.

У судове засідання 07.12.2017р. представник позивача не з'явився, проте через канцелярію суду надав клопотання про можливість слухання справи без його участі. (ах.№40519 від 05.12.2017).

Присутній у судовому засіданні 07.12.2017 представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи на відсутність коштів щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

25.02.2015р. між Державним підприємством "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АИР СЕРВІС СП", (надалі - Постачальник) було укладено договір поставки №2502/ПМ-15, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити товар, в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в специфікації (додаток 1) , яка є невід'ємною частиною Договору (п.1.1.,2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2. вартість вказаного договору разом з ПДВ складає 2 692 488,00 грн.

Згідно п.3.1. Договору, якість товару,що постачається, повинна відповідати стандартам України, технічним умовам, відповідним ДСТУ діючим в Україні та умовам цього Договору.

Строк постачання партії товару становить не більше 60 днів з моменту отримання передплати.

У специфікації (Додатку 1) сторони встановили наіменування та загальну вартість товару, що складає 2 692 488,6 грн.(з ПДВ) (а.с.16).

Після цього, у зв'язку із зміною ціни та асортименту продукції між сторонами були укладені Додаткова угода №1 від 17.03.2015 та Додаткова угода №2.

Так, зі змісту Додаткової угоди №2 від 29.10.2015 загальна варість Договору була збільшена та разом з ПДВ складає 3029 044,56 грн.

Як вбачається із Специфікації, яка є додатком №1 до Додаткової угоди №2 Договору підписаної та скріпленої печатками суб'єктів господарювання позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу наступний товар: 1)бортовий аварійно-експлуатаційний регістратор польотної інформації БУР -4-1-07, варстістю 869 426,1 грн. кожен, два комплекти на загальну вартість (без ПДВ) 1 738 851,2 грн;2)блок перезапису польотної інформації БПИ-4Т, один комплект, вартістю (без ПДВ) 99 368,8 грн;3)контрольно-перевірочну апаратуру КПА -4-1, один комплект, вартістю (без ПДВ) 652 102,8 грн.;4) датчик ДАС, два комплекти вартістю 16 940,0 грн. кожен, загальною вартістю (без ПДВ) 33 880,0 грн.

Пунктом 5 Договору на відповідача покладено зобов'язання стосовно оплати вартості товару у розмірі 50% в якості передплати та 50% вартості товару після його отримання.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 3 029 044,56грн., що підтверджується скаладеними та підписаними сторонами видатковими накладними №01 від 15.05.2015 р., №03 від 11.11.2015р. (а.с.21-22) .

Вищевказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками відповідача, без зауважень та заперечень.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають накладні №01 від 15.05.2015 р., №03 від 11.11.2015р, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар на суму 3 029 044,56 грн

Втім, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 15 84 850,28 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученням №332 від 17.03.2015р., №1538 від 12.10.2015р., №1726 від 30.10.2015р. (а.с.25-27)

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті товару поставленого за договором по вищевказаним видатковим накладним на час розгляду справи становить 1 444 194,28 грн.

За таких обставин, відповідач порушив умови договору щодо строків розрахунків за одержаний товар та не здійснив його оплату в повному обсязі та в обумовлені строки.

Позивач на виконання п.10.1 Договору, яким обумовлено проходження досудового врегулювання неодноразово звертався до відповідача з листами-претензіями (а.с.34-40), проте вимоги так і не були виконані відповідачем, заборгованість залишилась несплаченою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №2502/ПМ-15 на поставку товару від 25.02.2015 у розмірі 1 444 194,28 грн.

Посилання відповідача на відсутність належного фінансування державної установи є неспроможним, оскільки за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, а відтак вимоги по сплаті заборгованості є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених до стягнення 3% річних 83 921,54 грн., та інфляційних нарахувань в сумі 356 833,58 грн., суд зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що надані розрахунки не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 28 274,25 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, м.Чугуїв, Харківська обл., м-р "Авіатор", 162; код ЄДРПОУ 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АИР СЕРВИС СП" (65114, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 34321652) основну заборгованість за договором №2502/ПМ-15 від 25.02.2015р. у розмірі 1 444 194,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 356 833,58 грн., 3% річних у розмірі 83 921,54 грн. та судові витрати у розмірі 28 274,25 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_1