Постанова

від 05.12.2017 по справі 33/154-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 33/154-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1,

ДВС - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП "Харківські теплові мережі" (вх. №3565 Х/1-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.11.17, винесеної за наслідками розгляду скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії органу ДВС - відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області у справі

за позовом ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 62864095,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.2007р. частково задоволені позовні вимоги, стягнуто з Комунального підприємства „Харківські теплові мережі" на користь ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" інфляційні в розмірі 408621,33 грн., 3% річних в розмірі 172529,00 грн., 405,45 грн. державного мита, 1,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. На виконання рішення судом видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2010р. замінено стягувача у справі № 33/154-06 з Дочірнього підприємства «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» на його правонаступника Дочірню Компанію «Газ України» НАК «Нафтогаз України» .

02 серпня 2017 року до господарського суду Харківської області надійшла скарга ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх. № 179), в якій скаржник просив суд:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, які полягають у винесенні постанови ВП № 17657661 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017р. з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 30.03.2007р. у справі № 33/154-06;

- визнати недійсною постанову ВП № 17657661 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017р. з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 30.03.2007р. у справі № 33/154-06;

- зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2017 року (суддя Савченко А.А.) скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх. № 179) - задоволена частково.

Визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, які полягають у винесенні постанови ВП № 17657661 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017р. з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 30.03.2007р. у справі № 33/154-06;

Визнано недійсною постанову ВП № 17657661 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017р. з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 30.03.2007р. у справі № 33/154-06;

В задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду у даній справі - відмовлено.

Боржник, КП "Харківські теплові мережі", із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведену ухвалу місцевого господарського суду скасувати, у задоволенні скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області - відмовити.

В судовому засіданні представник КП "Харківські теплові мережі" апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник ДВС підтримав апеляційну скаргу боржника, просив її задовольнити.

Представник стягувача - ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України", в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якій проти її доводів заперечує, а також клопотання про розгляд справи за відсутності представника стягувача за наявними у справі матеріалами.

З огляду на те, що явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів задовольняє клопотання стягувача про розгляд справи за відсутності його представника.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, скарга ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх. № 179 від 02.08.2017 року), обґрунтована тим, що державний виконавець приймаючи постанову про зупинення вчинення виконавчих дій не взяв до уваги, що заборгованість щодо стягнення судового збору не підпадає під дію норм Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Частково задовольняючи скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", місцевий господарський суд вказав, що предметом спору у справі № 33/154-06 було стягнення інфляційних в розмірі 408621,33 грн. та 3% річних в розмірі 172529,00 грн., нарахованих на заборгованість за договором комісії № 12/03-28 від 02 жовтня 2003 р. Оскільки вказана заборгованість виникла за поставку теплової енергії, а не за спожитий природний газ чи електричну енергію, місцевий господарський суд вважав, що наявність цього боргу не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування апеляційної скарги, КП "Харківські теплові мережі" зазначає, що місцевим господарським судом було залишено поза увагою обставини того, що відповідно до положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованість, що піддягає врегулюванню цим законом, - це не тільки заборгованість за природний газ.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

25.02.2010р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Відділ) було відкрите виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Харківської області по справі № 33/154-06 про стягнення з боржника на користь Дочірнього підприємства «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» , правонаступником якого є ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» , інфляційних в розмірі 408621,33 грн., 3% річних в розмірі 172529,00 грн., 405,45 грн. державного мита, 1,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

14.07.2017р. державним виконавцем Відділу було прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 17657661 з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження .

В якості правових підстав зазначено, що боржник - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", перебуває у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , тому вчинення виконавчих дій з примусового виконання має бути зупинене на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" до закінчення терміну дії зазначених обставин.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 статті 18 Закону "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII від 03 листопада 2016 року, яким внесені відповідні зміни до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема доповнено ст.34 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Також, згідно частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

З правового аналізу вищевказаних норм вбачається, що обмеження, встановлені частиною 4 статті 34 Закону України Про виконавче провадження щодо зупинення вчинення виконавчих дій з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, стосується стягнення заборгованості за спожитий природний газ - у цьому випадку вчинення виконавчих дій зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Таким чином, виходячи з положень ст. 34 Закону України Про виконавче провадження зупинення виконавчих проваджень відносно підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, здійснюється не тільки у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.16 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, а також і по іншим виконавчим провадженням, де стягувачами є НАК Нафтогаз України , ДК Газ України , ПАТ Укртрансгаз , постачальники електричної енергії.

Обмеження щодо зупинення вчинення виконавчих дій у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду, до виконавчих проваджень, де стягується заборгованість не за спожитий природний газ, застосуванню не підлягає.

При цьому, колегія суддів не може не погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що хоча внесення змін до статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1730, тлумачення цієї норми Закону України "Про виконавче провадження", виходячи з Закону № 1730, є помилковим. Суб'єктний склад стягувачів, передбачений пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження ширше, ніж передбачений Законом № 1730, і включає крім постачальників природного газу НАК Нафтогаз України , ДК "Газ України", постачальників електричної енергії, ще ПАТ "Укртрансгаз", який не є постачальником природного газу або електричної енергії, а є організацією, що здійснює транспортування природного газу і ніяким чином не передбачена Законом № 1730.

Таким чином, застосування частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" до виконавчих проваджень, де не стягується заборгованість за природний газ (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), є порушенням пункту 10 частини 1 статті 34 цього Закону, який крім стягувачів (постачальників природного газу) НАК "Нафтогаз України", ДК "Газ України", передбачає інших стягувачів, що не є постачальниками природного газу - ПАТ "Укртансгаз", постачальників електричної енергії, тобто не ставить зупинення вчинення виконавчих дій в залежність від предмету стягування.

За викладеного, висновки місцевого господарського суду визнаються колегією суддів такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" наказом Мінрегіонбуду України від 16.06.2017 № 152 включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Таким чином, дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області по зупиненню виконавчого провадження ВП № 17657661 є законними та правомірними, а підстави для задоволення скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області - відсутні.

За викладеного, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 10.11.2017 року визнається такою що винесена за умов неправильного застосування судом норм матеріального права, у зв'язку з чим ця ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.11.2017 року скасувати.

Скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх. № 179 від 02.08.2017 року) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів.

Повний текст постанови складено 11.12.2017 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.