Постанова

від 04.12.2017 по справі 823/3116/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3116/15 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Бєлової Л.В., Безименної Н.В.

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронний комплекс Пересвіт на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронний комплекс Пересвіт до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронний комплекс Пересвіт звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001242301, 0001252301 від 27.05.2015.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.04.2015 по 21.04.2015 ДПІ у місті Черкасах ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Охоронний комплекс Пересвіт з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ за період з 01.01.2010 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 88/23-01-22-07/38595103 від 28.04.2015, в якому встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 312055 грн, в т.ч. за 2013 рік на суму 148543 грн, за 2014 рік на суму 163512 грн; п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 338041 грн, в тому числі за липень 2013 року на суму 22026 грн, за серпень 2013 року на суму 20273 грн, за вересень 2013 року на суму 26425 грн, за жовтень 2013 року на суму 31910 грн, за листопад 2013 року на суму 28625 грн, за грудень 2013 року на суму 27102 грн, за січень 2014 року на суму 23560 грн, за лютий 2014 року на суму 16160 грн, за березень 2014 року на суму 11160 грн, за квітень 2014 року на суму 15880 грн, за травень 2014 року на суму 17360 грн, за червень 2014 року на суму 10800 грн, за липень 2014 року на суму 18600 грн, за серпень 2014 року на суму 8680 грн, за вересень 2014 року на суму 20400 грн, за жовтень 2014 року на суму 19840 грн, за листопад 2014 року на суму 19240 грн.

На підставі акту перевірки № 88/23-01-22-07/38595103 від 28.04.2015 ДПІ у місті Черкасах ГУ ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.05.2015 № 0001242301 (форма Р ), згідно якого позивачу за порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 422552 грн, у тому числі 338041 грн за основним платежем та 84511 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001252301 (форма Р ), яким позивачу за порушення п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 390069 грн, у тому числі 312055 грн за основним платежем та 78014 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся з даним позовом до суду.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Охоронний комплекс Пересвіт (Замовник) та ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ (Виконавець) був укладений договір № 300613-1 від 30.06.2013 про виконання робіт, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за дорученням Замовника виконувати роботу з охорони об'єктів, а Замовник - приймати належно виконану роботу та своєчасно її оплачувати.

Відповідно до п.1.2 договору конкретні об'єкти стосовно яких мають виконуватися роботи з охорони (їх назви та адреси) та умови Охорони (строк і тривалість виконання робіт, кількість постів охорони, кількість охоронників, приблизна вартість і спосіб тарифікації Охорони тощо) визначаються додатками доданого договору. Дані додатки є дорученнями Замовника на Охорону конкретних об'єктів у розумінні п.1.1 даного договору і є невід'ємною його частиною.

Згідно п.1.6 договору для виконання своїх обов'язків за даним договором виконавець має право залучати на договірній основі третіх осіб, залишаючись повністю відповідальним перед замовником за своєчасне та належне виконання даного договору.

Відповідно до п.1.8 договору безпосередня охорона здійснюється виконавцем без використання зброї, службових собак, а також майна, цивільний оборот якого заборонений на території України.

На підтвердження фактичного отримання послуг від ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ позивач надав копії договору № 300613-1 від 30.06.2013 про виконання робіт, додатків до вказаного договору, а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних.

Згідно додатків до договору № 300613-1 від 30.06.2013 ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ зобов'язувалося здійснювати роботи з охорони об'єктів: ТОВ Українська інвестиційно-будівельна компанія Новоград (дислокація: м. Київ, вул. Червоноармійська, 54-б); ТОВ Словянка (дислокація: Київська обл., смт Бородянка, вул. Леніна, 224); ТОВ Беніс Джі Пі еС Україна (дислокація: м. Київ, вул. Ярославська, 56-а, 7 поверх; м. Київ, бул. Тараса Шевченка); ТОВ РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ (дислокація: м. Київ, вул. Воровського, 21); ПАТ Швидко-Україна (дислокація: м. Київ, вул. Білоруська, 2); філія ЗАТ Трускавецькурорт Санаторій Янтарний (дислокація: м. Трускавець, вул. Суховоля, 54); філія ЗАТ Трускавецькурорт ГГРЕС Бювет № 1 (дислокація: м. Трускавець, бул. Торосевича, 5); філія ЗАТ Трускавецькурорт ГГРЕС Бювет № 2 (дислокація: м. Трускавець, вул. Суховоля, 67); філія ЗАТ Трускавецькурорт БОЛ Медичний центр № 7 (дислокація: м. Трускавець, вул. Суховоля, 72); філія ЗАТ Трускавецькурорт незавершене будівництво (дислокація: м. Трускавець, вул. Шевченка, 9); ПАТ Аеробуд (дислокація: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 37/1; м. Київ, вул. Пшенична, 4; м. Київ, просп. Московський, 36, ГТЦ Блокбастер Молл; м. Київ, вул. Воровського, 21 (будівельний майданчик); м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 6); ПАТ Завод Спецбетон (дислокація: м. Київ, вул. Якутська, 5); ДП Готельний комплекс Феофанія НАН України (дислокація: м. Київ, вул. С. Петровської, 6/11).

У додатках до договору № 300613-1 від 30.06.2013 зазначено кількість постів охорони та кількість охоронників. За результатами аналізу зазначеної інформації було встановлено, що для надання послуг з охорони у липні 2013 року ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ було 22 охоронника, у серпні 2013 року 22; у вересні 2013 року 23; у жовтні 2013 року 24; у листопаді 2013 року 26; у грудні 2013 року 24; у січні 2014 року 16; у лютому 2014 року 17; у березні 2014 року 16; у квітні 2014 року 6; у травні 2014 року 14; у червні 2014 року 9; у липні 2014 року 15; у серпні 2014 року 7; у вересні 2014 року 17; у жовтні 2014 року 17; у листопаді 2014 року 15 року.

Обґрунтовуючи необхідність замовлення у ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ послуг із охорони зазначених об'єктів, позивач надав копії договорів, укладених із вищевказаними підприємствами.

Податковим органом на підставі постанови слідчого з ОВС першого КР слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві було встановлено, що у період перебування ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ у правовідносинах з ТОВ Охоронний комплекс Пересвіт , посаду директора займали Третьяков В.І. та Рожовецький О.О. за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим, податковим органом за результатами аналізу податкової звітності було встановлено, що у ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ протягом 2013-2014 років були відсутні трудові ресурси.

Згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 у справі № 757/22907/15-к, який набрав законної сили 31.08.2015 було встановлено, що ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ було створене для використання у протиправній діяльності, а саме для надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань шляхом здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій, формування штучних валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість діючим суб'єктам підприємницької діяльності, переведення безготівкових коштів у готівку.

Також вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 у справі №757/22907/15-к встановлено, що внаслідок зазначеної протиправної діяльності було сформовано штучний податковий кредит, зокрема, ТОВ Охоронний комплекс Пересвіт .

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що встановлення факту створення ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України, та, відповідно, факту нездійснення ним господарських операцій, створює наслідки для контрагентів вказаної особи, які задекларували податковий кредит та витрати за операціями з ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ , у вигляді донарахування податкових зобов'язань.

Проте, колегія суддів вважає, що з наведено вироку суду вбачається, що суд не досліджував та не встановлював факт вчинення злочину і наявність його складу у діях, зокрема директора ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ Третьякова В.І., а натомість затверджено угоду від 26.06.2015 між старшим прокурором відділу прокуратури м. Києва Білим Д.М. та обвинуваченим.

В межах вказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 на грошові кошти у сумі 72 793,74 грн, що знаходились на рахунку № 260005351 клієнта ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ (код 35393246) в ПАТ ПУМБ (МФО 334851) був накладений арешт.

Однак, вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 у справі №757/22907/15-к арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 на грошові кошти, що знаходяться на рахунку № 260005351 клієнта ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ (код 35393246) в ПАТ ПУМБ (МФО 334851) скасовано, а речові докази: грошові кошти в сумі 72 793,74 грн, які знаходились на зберіганні на рахунку № 260005351 клієнта ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ (код 35393246) в ПАТ ПУМБ (МФО 334851) залишені в користуванні ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ (код 35393246).

Відповідно до приписів частини четвертої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Тому, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок, не є обов'язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Аналогічна позиція, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017 у справі № 820/7851/15, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.08.2016 у справі № 826/12302/13-а, постанові Вищого адміністративного суду України від 05.02.2015 у справі № 826/8420/13-а.

Також, відповідно до інформації ДФС України, яка міститься на офіційному порталі, станом на 01.11.2017 щодо платника податків ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ наявна інформація: Перебуває на обліку в органах доходів і зборів , що вказує на те, що ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ навіть на даний час здійснює господарську діяльність, що свідчить про безпідставність доводів податкового органу, викладених в акті перевірки № 23-01-22-07/38595103 від 28.04.2015.

Крім того, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача та контрагентами другого порядку вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Колегія суддів не бере до уваги посилання податкового органу щодо результатів аналізу податкової звітності, згідно яких було встановлено, що у ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ протягом 2013-2014 років були відсутні трудові ресурси, оскільки такі твердження не можуть свідчити про фіктивність фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ , а можуть свідчити лише про порушення, допущені саме ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ (подання недостовірних відомостей у податковій звітності, використання праці неоформлених належним чином працівників, не відображення у податковій та бухгалтерській документації фінансово-господарських операцій щодо надання послуг охорони з іншими контрагентами), натомість податкове законодавство не пов'язує право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності.

Крім того, послуги (роботи) по охороні об'єктів відповідно до договору №300613-1 від 30.06.2013 та додатків до нього фактично були надані, що підтверджується документально контрагентами позивача, а саме актами виконаних робіт, тобто дані послуги були фактично спожиті третіми особами і останні підтвердили факт надання таких послуг шляхом складання відповідних документів.

А вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 у справі №757/22907/15-к не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між позивачем та ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ .

Колегія суддів вважає, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ , на підставі первинних документів сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, використання наданих послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0001242301, №0001252301 від 27.05.2015, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронний комплекс Пересвіт задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронний комплекс Пересвіт до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити .

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області №0001242301, №0001252301 від 27.05.2015

Постанова набирає законної з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11.12.2017.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Л.В. Бєлова

Н.В. Безименна