Постанова

від 05.12.2017 по справі 813/3015/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року № 876/10529/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Наша справа аутдор на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Наша справа аутдор до Львівської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 економічного розвитку Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління , про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Наша справа аутдор звернулось до суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради та Виконавчого комітету Львівської міської ради, яким просило: визнати протиправним неналежне виконання Львівською обласною державною адміністрацією обов'язку зі здійсненням контролю за додержанням абз. 2 п. 6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами , затверджених постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 29.12.2003 року № 2067, на території м. Львова ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради як робочим органом, до повноважень якого належить розгляд його заяв як розповсюджувача реклами про продовження дії дозволу №1-12-10-187 на розміщення реклами (конструкції типу Беклайт на боковому фасаді будинку, ІІ поверх, розміром 2,3 х 6,3 м) за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 13; визнати протиправною відмову ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради оформити продовження строку дії цього дозволу; зобов'язати Виконавчий комітет Львівської міської ради та ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради оформити продовження строку дії цього дозволу і видати йому оновлений продовжений дозвіл на строк до 15.09.2021 року включно.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправною відмову ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради з приводу продовження строку дії дозволу №1-12-10-187 на розміщення реклами (конструкції типу Беклайт на боковому фасаді будинку, ІІ поверх, розміром 2,3 х 6,3 м) за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 13, ТзОВ Наша справа аутдор , оформлену листом від 12.08.2016 року № 2301-2661; зобов'язано ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради розглянути заяву ТзОВ Наша справа аутдор від 04.08.2016 року про продовження строку дії дозволу №1-12-10-187 на розміщення зовнішньої реклами (конструкції типу Беклайт на боковому фасаді будинку, ІІ поверх, розміром 2,3 х 6,3 м) за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 13, у десятиденний строк з дня набрання постановою законної сили; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що Львівська обласна державна адміністрація здійснює контроль за додержанням законодавства про рекламу в межах, визначених Законом України Про рекламу , лише за межами населених пунктів, а тому вимога позивача про визнання протиправним неналежного виконання адміністрацією обов'язку із здійсненням контролю за додержанням вимог Типових правил розміщення зовнішньої реклами є безпідставною. Також суд зазначив, що норма щодо виключення з Типових правил розміщення зовнішньої реклами пункту 29, яким врегульовано процедуру продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, визнана судом незаконною з моменту внесення відповідних змін до цих правил, тому суд дійшов висновку, що на момент звернення ТзОВ Наша справа аутдор до ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради із заявою про продовження дії дозволу на розміщення реклами вказані відповідачем підстави для відмови позивачу в такому продовженні були відсутні. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_3 не надав доказів існування будь-якої з підстав відмови у поновленні дозволу на розміщення зовнішньої реклами, передбаченої Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові , затвердженими рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 року № 569. За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами є протиправною. Водночас суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання оформити продовження строку дії спірного дозволу, оскільки ОСОБА_3 не приймав рішення про відмову у продовженні дії цього дозволу, а тому суд позбавлений можливості задовольнити позов в цій частині для дотримання дискреційних повноважень ОСОБА_3 та принципу розподілу влади. Також суд відхилив посилання позивача на принцип мовчазної згоди , передбачений Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , оскільки відповідач хоч і не приймав формально рішення про відмову у продовженні позивачу строку дії дозволу на розміщення реклами, однак листом повідомив про неможливість такого продовження, що вказує на розгляд заяви позивача, хоч і не у такій формі, яка передбачена законодавством. Проте суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради не приймав рішення щодо заяви ТзОВ Наша справа аутдор від 04.08.2016 року про продовження строку дії зазначеного дозволу, але відповідно до наведених норм законодавства повинен був прийняти рішення, то відповідача слід зобов'язати розглянути дану заяву та прийняти рішення в межах його повноважень.

Постанову в частині відмови у задоволенні позову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що вона прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати в цій частині та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки відмова ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради у продовженні йому строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами по вул. Городоцькій, 13 у м. Львові є протиправною, так як відсутня будь-яка передбачена законодавством підстава для такої відмови, належним способом захисту його є права є саме зобов'язання відповідача поновити такий дозвіл на строк до 15.09.2021 року. Тому, на думку позивача, суд першої інстанції необґрунтовано вирішив зобов'язати ОСОБА_3 лише повторно розглянути його заяву про поновлення вказаного дозволу, оскільки таке рішення не забезпечує реального поновлення його порушеного права як розповсюджувача реклами. Також позивач вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у Львівської обласної державної адміністрації відсутні повноваження щодо здійснення контролю за виконанням органом місцевого самоврядування законодавства про рекламу, оскільки цей висновок суперечить вимогам Закону України Про місцеві державні адміністрації , який не обмежує обсяг повноважень обласних державних адміністрацій певними територіями у межах відповідної області, а такий контроль є суцільним на всю територію області і на всіх суб'єктів відповідних правовідносин, в тому числі органи місцевого самоврядування м. Львова.

Постанова в частині задоволення позову не оскаржена, тому не переглядається в апеляційному порядку відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України та з врахуванням роз'яснень, що містяться в п. п. 13.1, 13.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі .

Ухвалою від 05.12.2017 року, занесеною до журналу судового засідання, Львівський апеляційний адміністративний суд відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінив відповідача ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради на його правонаступника ОСОБА_3 економічного розвитку Львівської міської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та додаткові письмові пояснення до неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановив суд, 31.10.2012 року ТзОВ Наша справа аутдор був виданий дозвіл №1-12-10-187 на розміщення зовнішньої реклами - конструкції типу Беклайт на новому фасаді будинку, ІІ поверх, розміром 2,8 х 6,3м за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 13. 31.12.2012 року строк дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами був продовжений до 15.09.2016 року.

04.08.2016 року ТзОВ Наша справа аутдор звернулось до ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради із заявою про продовження строку дії вказаного дозволу.

Однак ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради листом від 12.08.2016 року № 2301-2661 повідомив позивача про те, що дозвіл №1-12-10-187 на розміщення зовнішньої реклами діє до закінчення строку його дії, а саме до 15.09.2016 року без права його пролонгації. Відмову відповідач мотивував тим, що з 19.01.2016 року набули чинності зміни до Типових правил розміщення зовнішньої реклами , затверджених постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 29.12.2003 року № 2067, згідно з якими виключено п. 29 Типових правил, яким було врегульовано процедуру продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Також відповідач зазначив, що продовження терміну дії дозволу не передбачене Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Приймаючи рішення про визнання протиправною відмови ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради щодо продовження ТзОВ Наша справа аутдор строку дії вказаного дозволу, суд першої інстанції виходив з наступного.

Пунктом 29 Типових правил розміщення зовнішньої реклами , затверджених постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 29.12.2003 року № 2067, в редакції, чинній до прийняття постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 16.12.2015 року № 1173, було передбачено, що строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл.

Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 16.12.2015 року за №1173, яка набула чинності 19.01.2016 року, було внесено зміни до Типових правил, а саме вилучено, зокрема, пункт 29, виключено додаток № 2, а у додатку № 3 виключено розділ Погоджувальна частина та слова: Строк дії дозволу з __ до __. Продовжено з __ до __. Продовжено з ___ до ___. Продовжено з __ до __ .

Однак постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2016 року у справі № 826/2002/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року, визнано незаконним з моменту прийняття та скасовано пункт 8 змін, що вносяться до постанов Кабінету ОСОБА_4 України щодо відповідності основним вимогам до дозвільної системи у сфері господарської діяльності, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 16.12.2015 року № 1173. Таким чином, норма щодо виключення з Типових правил розміщення зовнішньої реклами пункту 29, яким врегульовано процедуру продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, визнана судом незаконною з моменту внесення відповідних змін до цих правил.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент звернення ТзОВ Наша справа аутдор до ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради із заявою про продовження дії зазначеного вище дозволу на розміщення реклами та розгляду цієї заяви відповідачем правові підстави для відмови позивачу в такому продовженні були відсутні, оскільки правова норма, яка виключала можливість такого продовження, була визнана незаконною в судовому порядку.

Однак висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання оформити продовження строку дії спірного дозволу, а лише можливість зобов'язання відповідача розглянути заяву про продовження вказаного строку та прийняти рішення в межах його повноважень, колегія суддів вважає помилковим і необґрунтованим з таких підстав.

Як вбачається із змісту зазначеного вище листа ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради від 12.08.2016 року № 2301-2661, єдиною підставою відмови позивачу у продовженні дії вказаного дозволу була відсутність в Типових правил розміщення зовнішньої реклами пункту 29, яким врегульовано процедуру продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до пп. 4.3.3 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові , затверджених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 року № 569, у продовженні дії дозволу може бути відмовлено, якщо у заявника: 1) існує заборгованість з оплати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розміщення рекламних засобів за існуючим договором понад два місяці, за умови, якщо заборгованість не оскаржується розповсюджувачем зовнішньої реклами в судовому порядку; 2) існує заборгованість зі сплати штрафів за несвоєчасну оплату за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів за існуючим договором понад два місяці, за умови, якщо штрафні санкції не оскаржуються розповсюджувачем зовнішньої реклами у судовому порядку; 3) існує заборгованість зі сплати штрафів за самовільне встановлення рекламних засобів; 4) зафіксована та не ліквідована до закінчення дозволу невідповідність рекламного засобу дозвільно-проектній документації; 5) зафіксовані самовільно встановлені рекламні засоби.

Однак, як встановив суд, відмовляючи позивачу у продовженні строку дії зазначеного дозволу на розміщення зовнішньої реклами, відповідач не посилався на існування жодної із обставин, передбачених цією нормою. Також відповідач не надав доказів існування таких обставин і під час розгляду судом даної справи.

Також згідно з пп. 4.4.4 вказаних Правил робочий орган протягом десяти робочих днів з дати одержання заяви розповсюджувача розглядає заяву, акт обстеження місця та приймає рішення про продовження терміну дії дозволу або, за наявності підстав, викладених у цих Правилах, про відмову у його продовженні.

Таким чином, за результатами розгляду заяви розповсюджувача реклами робочий орган, яким у спірному випадку був ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради, може прийняти лише одне з таких рішень: про продовження терміну дії дозволу або про відмову у його продовженні за наявності підстав, передбачених цими Правилами.

Однак, як зазначено вище, ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради не приймав жодного рішення в порядку та у спосіб, що передбачені зазначеними Правилами, про відмову ТзОВ Наша справа аутдор у продовженні дії дозволу № 1-12-10-187 на розміщення реклами за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 13, або про продовження строку дії цього дозволу.

Щодо дискреційних функцій ОСОБА_3 у спірному випадку колегія суддів зазначає наступне.

Повноваження адміністративного суду при вирішенні справи визначені ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до п. 2 ч. 1 цієї статті у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, на думку колегії суддів, у випадку, коли суб'єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Водночас у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

Згідно з Рекомендаціями Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, з врахуванням наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 14.06.2007 року у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України наголосив, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.

Таким чином, наявна в суб'єкта повноважень свобода дій при прийнятті рішення в межах його повноважень не є абсолютною, а обмежена певними законодавчо встановленими рамками, якими, зокрема, визначаються підстави та необхідні умови прийняття певного рішення, зміст цього рішення, його альтернативні варіанти, а також перелік дій, які повинна вчинити особа для отримання певної вигоди внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення.

А відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради як суб'єкта владних повноважень та можливі варіанти рішень, які можуть прийматись за результатами розгляду заяв суб'єктів господарювання про продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами чітко регламентовані Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові , затвердженими рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 року № 569, а тому відсутність передбачених цими Правилами обставин, які б перешкоджали у спірному випадку продовжити ТзОВ Наша справа аутдор строк дії такого дозволу, зобов'язує відповідача продовжити цей строк в порядку і строки, встановлені законодавством.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним неналежного виконання Львівською обласною державною адміністрацією обов'язку зі здійсненням контролю за додержанням абз. 2 п. 6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про рекламу зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 16 цього Закону передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль, в тому числі і за додержанням законодавства з питань реклами.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом ОСОБА_4 України.

Відповідно до п. 1 Типових правил розміщення зовнішньої реклами , затверджених постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 29.12.2003 року № 2067, ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Згідно з п. 2 Типових правил дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

А п. 45 Типових правил встановлено, що контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

Проаналізувавши зміст наведених норм в сукупності та системному зв'язку, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що місцеві державні адміністрації здійснюють контроль за додержанням законодавства про рекламу, яка розміщується лише за межами населених пунктів, так як мають повноваження щодо надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів.

Також колегія суддів зазначає, що Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами чітко встановлено, що вони регулюють питання розміщенням зовнішньої реклами лише у населених пунктах, надання дозволів на яке не належить до повноважень місцевих державних адміністрацій, а також цими правилами не передбачено здійснення контролю за їх додержанням вказаними адміністраціями.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога ТзОВ Наша справа аутдор про визнання протиправним неналежного виконання Львівською обласною державною адміністрацією обов'язку зі здійсненням контролю за додержанням абз. 2 п. 6 Типових правил розміщення зовнішньої реклам є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Наша справа аутдор задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі № 813/3015/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позову і прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 економічного розвитку Львівської міської ради оформити продовження строку дії дозволу № 1-12-10-187 на розміщення реклами (конструкції типу Беклайт на боковому фасаді будинку, ІІ поверх, розміром 2,3 х 6,3 м) за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 13, та видати новий продовжений дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю Наша справа аутдор на строк до 15.09.2021 року.

У задоволенні інших позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Постанова складена в повному обсязі 11.12.2017 року