Ухвала

від 06.12.2017 по справі 816/1108/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 р.Справа № 816/1108/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Русанової В.Б., Курило Л.В.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 816/1108/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну та уточнення позовних вимог, просила: визнати протиправною та скасувати відмову відповідача від 30.06.2017 р. № 8901/6-17 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5 га із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,5 га з кадастровим номером 5324281300:00:003:0061 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів у власність.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 816/1108/17 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 30.06.2017 р. № 8901/6-17, за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2017 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області із кадастровим номером 5324281300:00:003:0061 та передання її у власність; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2017 р. (вх. № Т-13530/0/5-17) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області із кадастровим номером 5324281300:00:003:0061 та передання її у власність. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодилася з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 816/1108/17 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2017 р. (вх. № Т-13530/0/5-17) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області із кадастровим номером 5324281300:00:003:0061 та передання її у власність та прийняти нову постанову, якою зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,5 га з кадастровим номером 5324281300:00:003:0061 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів у власність, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 816/1108/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача не подав.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, де наполягає на законності судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та просить залишити його без змін в цій частині, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 10.12.2014 р. № 5469-СГ надано дозвіл громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,50 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства розташованої в адміністративних межах Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (а.с. 17).

У зв'язку з цим, 01.03.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району з кадастровим номером 5324281300:00:003:0061 та передати вказану земельну ділянку площею 1,50 га у власність. (а.с. 94). До клопотання позивачем додано проект землеустрою, витяг з ДЗК.

За результатами розгляду вказаного клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надіслано позивачу лист від 14.03.2017 р. № 2591/6-17 (а.с. 95), в якому зазначено, що для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно надати на розгляд проект землеустрою, що відповідає вимогам ст. 50 Закону України Про землеустрій , погоджений у відповідності вимог статті 186-1 Земельного кодексу України та з усуненими зауваженнями, зазначеними в пункті 10 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25.07.2016 р., № 851, проведеної в Головному управлінні Держгеокадастру у Полтавській області. Також у листі вказано, що в представленому на розгляд та затвердження проекті землеустрою та витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2017 р. НВ-5305378102017 мають місце розбіжності щодо суміжних власників (землекористувачів) (див. стор. 21,50,58, кадастровий план, акт прийомки - передачі межових знаків на зберігання, висновок відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області від 16.03.2016 р. 31-1623-0.4-428/2-16 про погодження проекту землеустрою, витяг). Враховуючи наведене, відповідач пропонував звернутися до розробника землевпорядної документації для приведення представлених документів у відповідність вимог законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою, після чого подати клопотання та землевпорядну документацію на повторний розгляд.

Також, 06.04.2017 р. позивач повторно подала до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області клопотання про затвердження проекту землеустрою. Відносно недоліків, зазначених у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 2591/6-14 від 14.03.2017 р., ОСОБА_1 наголошувала, що всі порушення усунуто, підтвердженням чого є висновок Державної експертизи землевпорядної документації від 25.07.2016 р. № 851, із відміткою ЗАУВАЖЕННЯ ВРАХОВАНІ (а.с. 96).

За результатами розгляду заявленого клопотання позивач отримала відповідь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 20.04.2017 р. № 4490/6-17, в якій відповідачем повідомлено, що зауваження, зазначені у попередньому листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14.03.2017 р. № 2591/6-17, не враховані. Також відповідач пропонував звернутися до розробника землевпорядної документації для приведення представлених документів у відповідність вимог законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою (а.с. 97).

У зв'язку з цим, 14.06.2017 р. позивач втретє звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області із кадастровим номером 5324281300:00:003:0061 та передання її у власність (вх. № Т-13530/0/5-17) (а.с. 98). До клопотання додано проект землеустрою та витяг з ДЗК.

За результатами розгляду клопотання відповідачем надіслано позивачу лист від 30.06.2017 р. № 8901/6-17, яким повідомлено, що в представленому на розгляд та затвердження проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки не в повній мірі враховані зауваження, зазначені в листах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14.03.2017 р. № 2591/6-17, від 20.04.2017 р. № 4490/6-17, а також запропоновано звернутися до розробника землевпорядної документації для приведення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідність вимог чинного законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм та правил при здійсненні землеустрою (а.с. 99).

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернулася до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що доводи відповідача про те, що проект землеустрою позивача не відповідає вимогам законодавства, оскільки містить розбіжності щодо суміжних власників (землекористувачів) у проекті землеустрою та витязі з Державного земельного кадастру від 22.02.2017 р. НВ-5305378102017, не ґрунтуються на вимогах законодавства.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що з метою повного та належного захисту прав позивача, суд визнав за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2017 р. (вх. № Т-13530/0/5-17) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області із кадастровим номером 5324281300:00:003:0061 та передання її у власність.

Колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передання її у власність, слугував висновок відповідача про те, що наданий позивачем проект, не був затверджений з огляду на те, що в проекті не в повній мірі враховані зауваження, зазначені в листах Головного управління Держгеокадастру від 14.03.2017 р. № 2591/6-17, від 20.04.2017 р. № 4490/6-17. При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання на те, які саме зауваження не враховані заявником, відповідачем не вказано.

В той же час, в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що у листі від 30.06.2017 р. № 8901/6-17 йшлося про зауваження, які стосувалися розбіжності щодо суміжних власників (землекористувачів) в представленому на затвердження та розгляд проекті землеустрою та витязі з Державного земельного кадастру від 22.02.2017 р. НВ-5305378102017.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу Україні (далі - ЗК України) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Положеннями п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах.

За змістом ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 123 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України (в редакції, чинній на момент погодження проекту землеустрою) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Положеннями ч. 3 ст. 50 Закону України Про землеустрій (в редакції, чинній на момент подання проекту землеустрою) передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою, матеріали погодження проекту землеустрою.

За приписами ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч. 13 ст. 123 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Оцінюючи наведені відповідачем у листі від 30.06.2017 р. № 8901/6-17 підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд першої інстанції виходив з того, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1, розроблений ФОП ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат № 012093 від 12.02.2014 р.), поданий позивачем на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області разом із клопотанням від 14.06.2017 р. (надалі - проект землеустрою), містить висновок Відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі у Полтавській області від 16.03.2016 р. № 31-1623-0.4-428/2-16 про погодження проекту (а.с. 66-67), який в силу положень ст. 186-1 ЗК України свідчить про відповідність проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Крім того, суд вказав, що зазначений проект землеустрою включає висновок державної експертизи землевпорядної документації від 25.07.2016 р. № 851, затверджений в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_4, із відміткою ЗАУВАЖЕННЯ ВРАХОВАНІ (а.с. 68-69). Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 25.07.2016 р. № 851 щодо проекту землеустрою, складеного ФОП ОСОБА_3, за підсумковою оцінкою результатів був повернутий на доопрацювання згідно зауважень, вказаних в п. 10, однак в подальшому був затверджений Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області із проставлянням відмітки ЗАУВАЖЕННЯ ВРАХОВАНІ .

При цьому, представником відповідача в ході розгляду справи в суді першої інстанції підтверджено, що проект дійсно подавався після доопрацювання до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, після чого висновок державної експертизи землевпорядної документації від 25.07.2016 р. № 851 був затверджений із відповідною відміткою про усунення зауважень.

На підставі цього, суд першої інстанції зазначив, що висновок державної експертизи землевпорядної документації від 25.07.2016 р. № 851 також є підтвердженням відповідності проекту вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, та в силу вимог ст. 35 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації є обов'язковим для врахування при прийнятті відповідного рішення щодо проектної документації. Також, на підставі проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер № 5324281300:00:003:0061, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2017 р. № НВ-5305378102017 (а.с. 70-71), який надавався позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області разом із проектом землеустрою.

Згідно з п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Кабінету України від 17.10.2012 р. № 1051, (далі - Порядок № 1051) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

У відповідності до абз. 1 п. 111 Порядку № 1051 державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

Згідно з абз. 2 п. 111 вказаного Порядку за результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки: - за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці; - відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки); - робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку; - надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування; приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі: - невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства; - розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; - розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; - подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Відповідно до п. 75 Порядку № 1051 у разі відповідності поданих документів, зазначених у пункті 69 цього Порядку, вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку, та електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, державний кадастровий реєстратор: робить на титульному аркуші документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалах документації із землеустрою та оцінки земель, що містять графічне зображення об'єктів Державного земельного кадастру, аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 15; присвоює за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру земельній ділянці, що реєструється, кадастровий номер та у випадках, зазначених у пунктах 107 - 161 цього Порядку, відкриває Поземельну книгу (вносить відповідні записи до неї).

Пунктом 87 вищезазначеного Порядку передбачено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки державний кадастровий реєстратор на безоплатній основі надає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Однак, зі змісту абзацу 1 пункту 73 Порядку № 1051 вбачається, що державний кадастровий реєстратор може приймати рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки в разі: невідповідності поданих документів вимогам законодавства; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів не в повному обсязі.

Згідно з абз. 2 п. 73 Порядку № 1051 у таких випадках державний кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр від 07.07.2011 р. № 3613-VI (в редакції на дату реєстрації земельної ділянки) для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно з ч. 8 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр передбачено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України Про державний земельний кадастр на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Згідно приписів ч. 4 ст. 34 Закону України Про державний земельний кадастр у разі зміни відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, власнику (користувачу) земельної ділянки за його заявою Державний кадастровий реєстратор видає ОСОБА_3 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого є кадастровий план, що містить внесені відомості.

Судовим розглядом встановлено, що позивач зверталася до Відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 12.09.2017 р., за результатами розгляду якої державним кадастровим реєстратором Відділу прийнято рішення № РВ-5300620492017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 12.09.2017 р. з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України Про Державний земельний кадастр і Порядком ведення Державного земельного кадастру ( XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 5324281300:00:003:0061 Площа співпадає на 100% (Повне співпадіння) (а.с. 122 - 125).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача щодо невідповідності вимогам законодавства, через розбіжність щодо суміжних власників (землекористувачів) у проекті землеустрою та витязі з Державного земельного кадастру від 22.02.2017 р. НВ-5305378102017, не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 30.06.2017 р. № 8901/6-17, за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2017 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неправомірним.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством визначено право розпорядження землями комунальної власності виключно на підставі норм ЗК України. В свою чергу, позивач правомірно очікував на розгляд його заяви від 14.06.2017 р. про затвердження проекту землеустрою, та отримання позитивного рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес. В свою чергу, інтересом фізичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб фізичних осіб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р., поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч. 1 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 р. по справі № 21-87а13.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів зазначає, що в даному випадку суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2017 р. (вх. № Т-13530/0/5-17) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області із кадастровим номером 5324281300:00:003:0061 та передання її у власність, оскільки саме таке рішення суду, в даному випадку, в повній мірі сприяє захисту та відновленню порушених прав ОСОБА_1

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 816/1108/17 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 816/1108/17 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 816/1108/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 11.12.2017 року.