Ухвала

від 13.12.2017 по справі 237/1921/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 237/1921/17 Номер провадження 22-ц/775/1927/2017

Єдиний унікальний номер 237/1921/17

Номер провадження 22-ц/775/1927/2017

Головуючий у 1 інстанції Ліпчанський С.М. Доповідач Біляєва О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Біляєвої О.М.,

суддів Гапонова А.В., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 02 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 02 червня 2017 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 02 червня 2017 року про виправлення описки) затверджено мирову угоду ОСОБА_2 та ОСОБА_1; провадження у справі закрито.

ОСОБА_1, не погоджуючись з ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права; просить скасувати судове рішення і постановити нову ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди.

В обґрунтування скарги зазначає, що мирову угоду відповідач не підписувала; про час і місце розгляду справи не була повідомлена належним чином. При постановленні ухвали суд вирішив питання щодо земельної ділянки, розташованої на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району; проте належна ОСОБА_1 земельна ділянка із кадастровим номером, зазначеним у судовому рішенні, розташована на території Старомлинівської сільської ради Великоновосілківського району. Таким чином, суд розглянув справу з порушенням правил підсудності.

У судовому засіданні ОСОБА_4, який є представником ОСОБА_1, підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились; про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог пунктів 1, 4 частини першої ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції, затверджуючи мирову угоду і закриваючи у зв'язку з цим провадження у справі, виходив з того, що умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, визначений у частині першій статті 1049 ЦК України.

Тобто, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, зокрема грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проте суд першої інстанції, затверджуючи мирову угоду сторін, на наведене належної уваги не звернув та не з'ясував, у якій саме сумі грошові кошти були передані ОСОБА_1 позикодавцем ОСОБА_2; який строк і порядок повернення встановлені договором.

Частиною 5 ст. 175 ЦПК України передбачено, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

За змістом вказаної статті мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання. Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.

Відповідні роз'яснення викладені у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду .

Тобто, за принципами статті 175 ЦПК України суд, затверджуючи мирову угоду, повинен виходити з того, що мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету спору, який відповідно до позовної заяви складається з суті та змісту правовідносин сторін та є матеріально правовою вимогою позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення, а також не суперечити вимогам закону та не порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб.

Установлено, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення солідарно боргу в сумі 27000 грн за договором позики, що був укладений у квітні 2015 року з ОСОБА_1

Тобто, предметом та підставою позову є стягнення грошової суми.

Затверджуючи мирову угоду ОСОБА_2 і ОСОБА_1, суд першої інстанції визнав за позивачем право приватної власності на земельну ділянку площею 5,4732 га, кадастровий номер 1421285200:02:002:0475, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Старомайорської сільської ради Велиноновосілківського району Донецької області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1

Відтак, суд першої інстанції не врахував, що мирова угода не стосується предмету позову про стягнення боргу, зокрема визнав мирову угоду, предметом якої є не грошові кошти, які позивач просила стягнути з відповідачів; а перехід права власності на земельну ділянку, відносно якої сторони уклали мирову угоду. Крім того, суд не зважив, що відповідач ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки, відносно якої сторони уклали мирову угоду (ас. 4).

Суд також залишив поза увагою роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у підпункті "є" пункту 18 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ ( у редакції постанови від 19.03.2010 № 2), згідно з якими не може здійснюватися перехід права власності за судовими рішеннями (через визнання права власності на відчужену земельну ділянку або визнання дійсним договору щодо її відчуження, звернення стягнення на земельну ділянку в рахунок зобов'язань власника земельної ділянки або передачу її у власність кредитору з цих підстав, видачу виконавчого документа за аналогічним рішенням третейського суду тощо) на земельні ділянки, щодо яких встановлена заборона на продаж або іншим способом відчуження, а саме: сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб, відчуження та зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону (без доплат) і вилучення (викуп) для суспільних потреб (пункт 15 розділу X "Перехідні положення" ЗК).

Крім того, суд, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_1, яка не була повідомлена про час і місце розгляду справи відповідно до вимог глави 7 розділу І Цивільного процесуального кодексу України; не пересвідчився, чи підписувала відповідач мирову угоду. Також, затвердивши мирову угоду між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, суд не вирішив позовні вимоги, пред'явлені до співвідповідача ОСОБА_3

За таких обставин суд у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України зазначених вимог закону не врахував та безпідставно застосував до даних правовідносин ст. 16 ЦК України для обрання такого способу захисту, як визнання мирової угоди.

З урахуванням наведеного, установивши, що суд, визнаючи мирову угоду, визнав перехід права власності на нерухоме майно, що не було предметом спору і не заявлялось у позовній заяві, чим порушив норми матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання; колегія суддів скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Разом з тим, довід апеляційної скарги про розгляд судом справи з недотриманням правил підсудності слід відхилити, оскільки за правилами статей 109, 113 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходження одного з відповідачів за вибором позивача.

Як вбачається з позовної заяви, остання пред'явлена до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3; місце проживання якого м. Курахове Мар'їнського району. Позов виникає з приводу стягнення боргу за договором позики, відповідно не застосовуються правила виключної підсудності.

За таких обставин справа підсудна Мар'їнському районному суду Донецької області.

Керуючись п. 4 ч. 2 ст. 307, ст.ст. 311, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 02 червня 2017 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді А.В.Гапонов

ОСОБА_5