Постанова

від 07.12.2017 по справі 909/613/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р. Справа № 909/613/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 освіти Тлумацької районної державної адміністрації

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2017

у справі № 909/613/17

за позовом Приватного підприємства Захід ІТБС , м. Львів

до відповідача ОСОБА_2 освіти Тлумацької районної державної адміністрації, Івано-Франківська область

про стягнення 274' 347,60 грн.,

представники сторін:

- від позивача - ОСОБА_3,

- від відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, сторонам роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2017 у справі №909/613/17 (суддя Кобецька С.М.) стягнуто з ОСОБА_2 освіти Тлумацької районної державної адміністрації (надалі - ОСОБА_2 освіти Тлумацької РДА) на користь Приватного підприємства (надалі - ПП) Захід ІТБС 274' 347,60 грн. заборгованості та 4' 115,21 грн. судового збору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у даній справі було укладено договір №34 від 08.02.2017 про закупівлю товару (теплової енергії у гарячій воді/парі) за державні кошти. Об'єктами постачання теплової енергії за вказаним договором є загальноосвітні навчальні заклади, а саме Живачівський НВК, Остринська ЗОШ І-ІІ ст., Нижнівська ОСОБА_6 ст., які повинні на постійній і безперервній основі здійснювати освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку дитини та повинні забезпечуватись першочерговим, безперебійним, ритмічним постачанням, зокрема, і теплової енергії. На виконання умов договору позивач надав обумовлені ним послуги з теплопостачання у кількості 164,28 Гкал. на суму 274' 347,60 грн., проте відповідач їх не оплатив, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов у даній справі підлягає задоволенню.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на наступне:

1) суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги лист-відповідь на претензію №245 від 16.05.2017, в якому відповідач підтвердив факт поставки теплової енергії згідно акту здачі-приймання робіт №04 від 24.03.2017 на суму 274' 347,60 грн. Проте в судовому засіданні відповідач наголошував на тому, що відповідь на претензію була підписана ним помилково, оскільки вищезгадана сума заборгованості не відповідає показникам лічильників у школах, що підтверджується відповідними довідками про використану теплову енергію;

2) відповідач повністю виконав свої зобов'язання перед позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №89305 від 04.10.2017;

3) позивач перевищив об'єми поставок тепла, що були передбачені договором. При цьому, сторонами не укладалось жодних додаткових угод про збільшення розміру поставок теплової енергії у виді пари (гарячої води) чи про зміну ціни договору.

Позивач не виконав вимог ухвали суду від 20.11.2017 та не подав письмового відзиву на апеляційну скаргу. Разом з тим, в судовому засіданні 07.12.2017 позивач усно заперечив поти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також беручи до уваги усні заперечення позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку ст. 75 ГПК України без письмового відзиву на неї.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

08.02.2017 між ОСОБА_2 освіти Тлумацької РДА (замовником) та ПП Захід ІТБС (учасником) укладено договір №34 про закупівлю товару (теплової енергії у гарячій воді/парі) за державні кошти, відповідно до якого учасник зобов'язався поставити замовнику товар (пару та гарячу воду, постачання пари та гарячої води), а замовник - прийняти і оплатити товар в порядку і строки згідно з цим договором (а.с. 14-16).

Пунктом 5.1 договору встановлено місце поставки (передачі) товару - Живачівський НВК, Остринська ЗОШ І-ІІ ст., Нижнівська ОСОБА_6 ст., а також строк поставки товару - з дня підписання договору до 31.12.2017, але не більше дня реального фінансування видатків.

У пунктах 1.3 та 3.2 договору сторони погодили планову кількість товару (429 Гкал) та ціну договору (716' 430,00 грн.). Відповідно до п.3.1 договору, ціна за 1 Гкал теплової енергії, встановлюється у відповідності до Законів України Про теплопостачання , Про місцеве самоврядування та складає 1' 670,00 грн. за 1 Гкал теплової енергії.

На виконання договірних умов позивач здійснював поставку теплової енергії на об'єкти відповідача - Живачівський НВК, Остринську ЗОШ І-ІІ ст., Нижнівську ОСОБА_6 ст.

Вказане випливає з копії акта №3 від 24.02.2017 про поставку теплової енергії в кількості 429 Гкал на суму 716' 430,00 грн. (а.с. 17).

Розрахунок за отриману теплову енергію відповідач здійснив частково, на загальну суму 164' 140,00 грн.: 30' 000,00 грн. (а.с. 35), 14' 140,00 грн. (а.с. 34) та 120' 000,00 грн. (а.с. 33).

Як стверджує позивач, на підставі цього ж договору №34 від 08.02.2017, він поставив теплову енергію також на обумовлені договором об'єкти в кількості 164,28 Гкал на суму 274' 347,60 грн. протягом березня 2017 року. Вказане, на його думку, випливає з акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №04 від 24.03.2017 (а.с. 18), який підписаний лише зі сторони ПП Захід ІТБС , а також з подальшого листування сторін.

Так, у зв'язку з несплатою заборгованості ПП Захід ІТБС звернулося до замовника з претензією №20 від 28.04.2017 (а.с.11) про здійснення розрахунків за поставлену теплову енергію на підставі акта №3 від 24.02.2017 та акта №04 від 24.03.2017. В додатках до претензії позивач долучив оригінал акту, а на самій претензії міститься відмітка відповідача про отримання цієї претензії 27.04.2017

У відповідь на претензію ОСОБА_2 освіти Тлумацької РДА визнав факт поставки теплової енергії згідно обох актів здачі-приймання робіт та повідомив про неможливість оплатити вказані кошти через відсутність бюджетного фінансування. (а.с.12).

Зважаючи на наведене, ПП Захід ІТБС звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 освіти Тлумацької РДА 826' 637,60 грн. основного боргу, 45' 961,31грн. штрафних санкцій, 36' 352,02грн. інфляційних втрат, 7' 258,94грн. 3% річних.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач здійснював погашення основної заборгованості наступними платежами: на суму 50' 000,00 грн. (а.с. 70), 202' 290,00 грн. (а.с. 71), 300' 000,00 грн. (а.с. 83).

У зв'язку із вказаним, в судовому засіданні 10.10.2017 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 274' 347,60 грн. Вказана заява про зменшення позовних вимог була прийнята до розгляду місцевим господарським судом на підставі ст. 22 ГПК України, а спір вирішувався із її врахуванням.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.275 ГК України за договором ененергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотриматися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Положеннями ст.19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії також визначають Правила користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - ПКТЕ).

Відповідно до п. 4 ПКТЕ, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів.

Як зазначалось вище, між сторонами був укладений договір про закупівлю товару (теплової енергії у гарячій воді/парі) за державні кошти №34 від 08.02.2017, в якому сторонами була погоджена планова кількість товару - 429 Гкал, ціна за 1 Гкал теплової енергії в розмірі 1' 670,00 грн., а також - загальна ціна договору - 716' 430,00 грн.

Порядок розрахунків сторони визначили в п.4.2 договору, відповідно до якого розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії до кінця поточного місяця та після підписання сторонами акта приймання - передавання товару за звітний період, оформленого належним чином.

В акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 від 24.02.2017, сторони зафіксували факт здійснення поставки теплової енергії в кількості 429 Гкал на суму 716' 430,00 грн., тобто в кількості та за ціною, передбаченою умовами договору. Теплова енергія, отримана згідно акту №3 від 24.02.2017, була повністю оплачена відповідачем протягом квітня - жовтня 2017 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач додатково поставив відповідачу теплову енергію в кількості 164,28 Гкал на суму 274' 347,60 грн. Обсяг теплової енергії зафіксований в акті №04 від 24.03.2017, який підписаний лише зі сторони позивача. З матеріалів справи вбачається, що оригінал вказаного акту було передано відповідачу 27.04.2017 разом із претензією (а.с. 4). Факт отримання відповідачем претензії з додатками (в т.ч. оригіналом акта №04 від 24.03.2017) підтверджується відповідною відміткою про отримання із підписом керівника відповідача.

Незважаючи на те, що позивач передав відповідачу акт №04 від 24.03.2017, відповідач не підписав його, проте і не висловив щодо нього жодних заперечень. Більш того, як вбачається із відповіді на претензію №245 від 16.05.2017 (а.с. 12), відповідач повністю визнав заборгованість, в т.ч. за актом №04 від 24.03.2017 на суму 274' 347,60 грн.

При наданні оцінки спірних правовідносин колегія суддів не вбачає за можливе врахувати акти та інформацію навчальних закладів про зняття показників лічильників (а.с. 59, 60, 61), оскільки ці документи складені в односторонньому порядку, а також через те, що дані у вказаних документах суттєво не відповідають відомостям про загальну кількість спожитої теплової енергії, що зазначені в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 від 24.02.2017, підписаного обома сторонами.

Відповідно до п.26 ПКТЕ, споживач сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії, спожитої понад обсяг, передбачений на відповідний (розрахунковий) період, згідно з умовами договору. Укладений між сторонами договір не містить окремого порядку оплати за понаднормово отриману теплову енергію, а отже така оплата повинна здійснюватися в загальному порядку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України).

В силу положень ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 29 ПКТЕ, теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше, а у п. 5.1 договору встановлено строк поставки товару - з дня підписання договору до 31.12.2017.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги той факт, що об'єктами постачання теплової енергії згідно договору є загальноосвітні навчальні заклади - Живачівський НВК, Остринська ЗОШ І-ІІ ст., Нижнівська ОСОБА_6 ст., які на постійній і безперервній основі здійснюють освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку дитини, а, отже, повинні забезпечуватись першочерговим, безперебійним, ритмічним постачанням, зокрема, і теплової енергії.

Таким чином, оскільки позивач здійснив поставку теплової енергії за актом №04 від 24.03.2017, а відповідач прийняв її без жодних зауважень, то в силу ст.19 Закону України Про теплопостачання , ст.275 ГК України та п.26 ПКТЕ, обов'язком відповідача є здійснення розрахунку за поставлену позивачем теплову енергію у кількості 164,28 Гкал на суму 274 347,60 грн. Зважаючи на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовної вимоги у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

При поданні апеляційної скарги скаржник просив відстрочити сплату судового збору. Ухвалою від 20.11.2017 апеляційну скаргу було прийнято судом до свого провадження та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі. Станом на 07.12.2017 від скаржника не надійшло доказів сплати судового збору.

Відповідно до п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013, якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2017 у справі №909/613/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 освіти Тлумацької районної державної адміністрації - без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 освіти Тлумацької районної державної адміністрації (78000, Івано-Франківська область, м.Тлумач, вул. Макуха,12, ідентифікаційний код 02143608) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача: 38007620, банк отримувача: ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку: 825014, рахунок №31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030101; стягувач коштів: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795) 4' 526,73 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко