Постанова

від 05.12.2017 по справі 910/8824/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа№ 910/8824/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Власова Ю.Л.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Маключенко С. О. - представник за довіреністю від 11.03.2017 року;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 року

у справі № 910/8824/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Фудз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар"

про стягнення 49 238,91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Фудз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар" про стягнення з останнього суми основної заборгованості в розмірі 60 576, 95 грн., штрафу - 6 057,69 грн., пені - 33 524,78 грн., інфляційних втрат - 12 750,38 грн., 3% річних - 2 902,71 грн. відповідно до договору поставки № 1601 від 16.01.2015 року.

16.08.2017 року позивачем до господарського суду міста Києва було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 49 038,91 грн. основного боргу. Вказана заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Фудз" задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Фудз" 49 038 грн. 91 коп. основного боргу

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на наданій позивачем копії видаткової накладної № 321 від 26.02.2016 р. на суму 22 184,45 грн. не міститься ані підпису уповноваженої особи відповідача, ані печатки відповідача. Апелянт зазначає, що у зв'язку зі зміною власників, керівництва та бухгалтера підприємства, а також через неналежний стан бухгалтерського обліку та зберігання первинних документів не може підтвердити факти отримання товару від позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар" по справі № 910/8824/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 року справу № 910/8824/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 року враховуючи перебування у відпустці судді Руденко М. А., яка не є головуючою суддею, справу № 910/8824/17 передано на повторний атоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 31.10.2017 року, справу № 910/8824/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Власов Ю. Л.

У судове засідання 31.10.2017 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 31.10.2017 року заперечував доводи апеляційної скарги, просив суд відмовити у її задоволені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 05.12.2017 р.

У судове засідання 05.12.2017 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2017 року проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.01.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю Амбар (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Агро-Фудз (постачальник) було укладено договір поставки № 1601 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар із замовленням покупця, а покупець прийняти його відповідно до накладних та прайсів, які діють на день відвантаження, та оплатити товар у строки, зазначені в розділі 6 договору.

Моментом передачі права власності на товар є момент фізичного одержання товару покупцем та підписання уповноваженого представниками обох сторін накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції узгоджується сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку продукції відповідно до умов, визначених цим договором.

Ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) і вказується в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п 6.1 договору).

Відповідно до п 6.4 договору розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській валюті - гривнях - шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 1 банківського дня з моменту отримання товару. Усі витрати, пов'язані з переказом коштів, несе покупець.

Цей договір набуває чинності після його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє протягом одного календарного року з моменту його підписання сторонами. Договір продовжує свою дію на той самий строк якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не надішле іншій стороні письмову заяву про припинення дії цього договору (п.п. 12.1, 12.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки ТОВ "ВП "Агро-Фудз" поставило ТОВ "Амбар" товар на суму 49 038,91 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 321 від 26.02.2016 року та № 269 від 04.03.2016 року.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки спірного товару також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов Договору.

Як зазначає позивач, ним 27.02.2017 року було надіслано відповідачеві вимогу, в якій просив позивач погасити заборгованість, зокрема, за видатковими накладними № 321 від 26.02.2016 року та № 269 від 04.03.2016 року.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ ВП Агро-Фудз за період з 01.01.2016 р. по 05.09.2016 р., з якого вбачається, що станом на 06.09.2016 р. заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю Амбар складає 92 969,32 грн.

Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару у встановлений строк не виконав, заборгувавши таким чином ТОВ "ВП "Агро-Фудз" 49 038, 91 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було зазначено, на підтвердження постачання товару позивачем було надано видаткові накладні № 321 від 26.02.2016 року та № 269 від 04.03.2016 року, згідно з якими позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 49 038,91 грн.

Посилання відповідача в обґрунтування вимог апеляційної скарги на те, що надана позивачем видаткова накладна № 321 від 26.02.2016 р. не може бути доказом отримання товару відповідачем, оскільки в порушення вимог договору на відповідній накладній відсутній підпис уповноваженого представника відповідача, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні мають бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що видаткова накладна № 321 від 26.02.2016 р., на якій ґрунтуються позовні вимоги, оформлена відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відсутність у видатковій накладній інформації щодо осіб, які отримували товар, не звільняє відповідача від обов'язку оплати отриманого товару, оскільки надані позивачем видаткові накладні підписані представниками обох сторін, що є належним підтвердженням факту здійснення господарських операцій з поставки товару.

Крім того, пунктом 5.10 договору сторони передбачили, покупець не має права не сплачувати поставлений постачальником товар та відмовитися від його приймання на підставі відсутності відповідних повноважень у особи, які підписала від його імені відповідні документи і прийняла товар в інтересах і на користь покупця.

Стосовно наявного на видатковій накладній № 321 від 26.02.2016 р. штампу відповідача, проти якого останній заперечує, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що вказаний штамп є підроблений чи викрадений з підприємства відповідача, доказів звернення відповідача до правоохоронних органів стосовно ознак вчинення позивачем певного кримінального правопорушення матеріали справи не містять.

Заперечення відповідача щодо неотримання товару за видатковою накладною № 321 від 26.02.2016 р. зводяться лише щодо обставин зміни на підприємстві відповідача власників, керівництва та бухгалтера підприємства, а також через неналежний стан бухгалтерського обліку та зберігання первинних документів, у зв'язку з чим відповідач не може підтвердити факти отримання товару від позивача, що не може бути належним доказом спростування неотримання вказаного товару відповідачем.

Крім того, з акту звірки взаєморозрахунків з ТОВ ВП Агро-Фудз за період з 01.01.2016 р. по 05.09.2016 р. вбачається, що станом на момент підписання вказаного акту відповідач підтверджував поставку позивачем 26.02.2016 р. товару на суму 22 148,23 грн. Вказаний акт підписаний зі сторони відповідача головним бухгалтером та скріплений печаткою підприємства.

Також, позивачем як доказ здійснення господарської операції щодо поставки товару за видатковою накладною № 321 від 26.02.2016 р. було надано податкову накладну № 209 від 26.02.2016 р., яка підтверджує здійснення господарської операції позивачем щодо поставки відповідачу товару на суму 22 148,23 грн.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до п 6.4 договору розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській валюті - гривнях - шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 1 банківського дня з моменту отримання товару.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що за договором поставки № 1601 від 16.01.2015 р. позивачем взяті на себе зобов'язання були виконані належним чином, а саме поставлено відповідачу товар на загальну суму 49 038, 91 грн., тоді як відповідачем в порушення умов договору поставлений товар не був оплачений, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за договором поставки № 1601 від 16.01.2015 р. у сумі 49 038, 91 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача за поставлений товар у сумі 49 038, 91 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2017 року у справі № 910/8824/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 року у справі № 910/8824/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 року у справі № 910/8824/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8824/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Ю.Л. Власов