Ухвала

від 12.12.2017 по справі 278/1065/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/1065/16-ц Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 47 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції, Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, Руднє-Городищенської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Комунального підприємства Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради, третя особа - ОСОБА_4, про визнання дій протиправними, скасування свідоцтва про право власності та зобов'язання вчинення певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2017 року,

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом, в якому просив визнати дії комунального підприємства Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради по реєстрації права власності нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, за ОСОБА_4 протиправними; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на вищезазначений житловий будинок, видане на ім'я ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно; визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що 21 липня 2015 року він отримав рішення сільської ради, яким йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, з метою передачі її у власність. Звернувшись до своєї сусідки ОСОБА_4, яка мешкає за цією ж адресою з метою погодження меж земельної ділянки та встановлення порядку користування, він отримав відмову. На його думку ОСОБА_4 зареєструвала своє домоволодіння та погодила межі земельної ділянки з домоволодінням позивача в незаконний спосіб. Позивач позбавлений права володіти, розпоряджатися та обслуговувати сарай та погріб, які фактично віднесені до належного йому будинку та опинилися на території ОСОБА_4

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов у повному обсязі. Він зазначає, що судом порушено його право на доступ до правосуддя і позбавлено принцип змагальності, оскільки відмовлено у клопотанні про допит свідків, хоча таке клопотання було задоволено на попередньому судовому засіданні. Суд не надав належної оцінки факту незаконної реєстрації ОСОБА_4 свого домоволодіння на підставі нікчемного розпорядження сільського голови. Крім того, ОСОБА_4 у незаконний спосіб змусила сусіднього землекористувача ОСОБА_5 погодити межі земельної ділянки. Вказані обставини призвели до виготовлення ОСОБА_4 землевпорядної документації та оформлення права власності на земельну ділянку, на якій знаходяться його господарські споруди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що 19 березня 2009 року виконавчим комітетом Руднє-Городищенської сільської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення права власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 201 т.1).

15 червня 2009 року виконкомом Руднє-Городищенської сільської ради видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на вказану квартиру (а.с.63 зворот т.2).

21 липня 2015 року дана сільська рада надала позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 0,29 га, з метою передачі їх у власність 0,24 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_5 та 0,07 га для будівництва й обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3(а.с.8 т.1). Розроблений проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на затвердження до сільської ради не подавався (а.с.192 т.1).

Відповідно до наявних в Управлінні земельно-облікових даних та других примірників Державних актів на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, відомості щодо реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відсутні (а.с.48 т.2).

Разом з тим, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 1977 року чоловік ОСОБА_4 (а.с.15 т.2) придбав жилий будинок /дерев'яний, критий соломою, площею 30 кв.м./, що знаходиться в с. Рудня-Городище й розташований на присадибній земельній ділянці розміром 0,85 га. (а.с.14 т.2). В подальшому внаслідок повної руйнації цей будинок був знесений і на його місці подружжям ОСОБА_4 зведений новий житловий будинок. Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Відповідно до інвентаризаційної справи № 63 на житловий будинок АДРЕСА_4 (а.с.128-157 т.1) реєстрація даного домоволодіння здійснена на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Руднє-Городищенської сільської ради від 16 березня 2006 року серії НОМЕР_1 ( а.с.143 т.1), яке зареєстроване 05 квітня 2006 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 14377883 (а.с.144 т.1). Дане свідоцтво видане на підставі розпорядження голови Руднє-Городищенської сільської ради від 21 листопада 2005 року (а.с.142 т.1).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с.13 т.2), виданого 05 грудня 2008 року державним нотаріусом Третьої Житомирської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 є спадкоємцем майна свого чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15т.2), яке складається з земельної ділянки пл. 0,75 га, розташованої на території с. Рудня-Городище, Житомирського району та області, яка відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 17 листопада 1999 року (а.с.17 т.2) на підставі рішення виконавчого комітету Руднє-Городищенської сільської ради була передана йому в приватну власність для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку.

Згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 на підставі рішення 27 сесії 5 скликання сільської ради № 170 від 23 листопада 2009 року є власником земельної ділянки площею 0,2987 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_5 (а.с.22 т.2).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1802596882016 від 01.06.2016 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_5 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,2987 га зареєстрована 14.03.2011 р. за ОСОБА_4 та належить їй на праві приватної власності (а.с.19-21 т.2).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 на підставі рішення 27 сесії 5 скликання Руднє-Городищенської сільської ради №170 від 23 листопада 2009 року є власником земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2 ( а.с.26 т.2).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1802584862016 від 30.05.2016 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,2500 га зареєстрована 14.03.2011 р. за ОСОБА_4 та належить останній на праві приватної власності (а.с.23-25 т.2).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не доведено факт порушення його прав відповідачами, а відтак відсутні правові підстави для задоволення його позову.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 25 грудня 2013 року по справі № 6-78цс13).

Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_2 він оспорює право власності ОСОБА_4 на житловий будинок та земельну ділянку і дії відповідачів щодо реєстрації цього права, посилаючись на те, що він позбавлений права володіти, розпоряджатись та обслуговувати майно, яке фактично знаходиться на земельній ділянці, яку неправомірно оформила ОСОБА_4

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних обставин. Як вище зазначалось, в матеріалах справи відсутні відомості щодо розміру земельної ділянки, яка закріплена за домоволодінням АДРЕСА_1, в якому позивач має квартиру, як і відомості щодо реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (а.с.48 т.2). ОСОБА_2 також не надано доказів, що належні йому на праві власності господарські будівлі знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_4

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення його інтересів внаслідок реєстрації в органах БТІ права власності ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_4 та оформлення земельних ділянок, які вона успадкувала після смерті чоловіка.

Та обставина, що розпорядження голови Руднє-Городищенської сільської ради від 21 листопада 2005 року, на підставі якого ОСОБА_4 видано свідоцтва про право власності на житловий будинок, винесено поза межами компетенції сільського голови, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки назване розпорядження ніким не оспорено.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції було задоволено клопотання позивача про допит свідків, а в послідуючому відмовлено у цьому, не впливають на правильність судового рішення, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_2 у позовних вимогах можуть бути підтверджені лише письмовими доказами, які у матеріалах справи відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем оспорюється право власності ОСОБА_4 на житловий будинок та земельну ділянку, у той же час остання згідно позовної заяви приймає участь у справі, як третя особа.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог.

Відтак, у відповідності до положень частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд визнає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: