Постанова

від 11.12.2017 по справі 357/10787/17

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10787/17

2-а/357/928/17

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Бондаренко О. В. ,

при секретарі - Бондаренко Н. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні залі суду № 4 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, третя особа: Міністерство юстиції України , про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплачених коштів -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 14.09.2017 року мотивуючи тим, що він в період з 07.05.2007 року по 30.06.2016 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, з 30.06.2016 року наказом ОСОБА_2 державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області №65 о/с був звільнений з посади за пп.2 п.1 ст.77 Закону України Про поліцію (через хворобу). З 15.12.2016 року йому встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У грудні 2016 року, відповідно до п.7 Порядку № 850, він звернувся за місцем служби з рапортом про виплату йому одноразової грошової допомоги, до якого додав всі необхідні документи. Платіжним дорученням №53 від 07.03.2017 року йому були виплачені кошти в сумі 144 000,00 гривень, тобто виплачено в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму установленого законом для працездатних осіб. Таким чином, йому недоплачено 176 000,00 гривень (32 000,00-144 000,00), як передбачено Порядком № 850. Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача не ґрунтується на нормах законодавства, тому просив суд визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги у зв язку з встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації на його користь недоплачену суму одноразової грошової допомоги в розмірі 176 000,00 гривень.

Представник позивача, адвокат за договором, ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв язку з встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації на його користь недоплачену суму одноразової грошової допомоги в розмірі 176 000,00 гривень.

Представник відповідача, згідно довіреності у справі, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, подала до суду письмові заперечення в яких зазначила, що позивач у позовній заяві зазначив відповідачем ОСОБА_2 державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.11.2017 року замінено відповідача на Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. 30.06.2016 року наказом №65 о/с ОСОБА_2 державної пенітенціарної служби України позивача було звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчої службі України за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу). Пунктом 1,2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016р. №348 Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції передбачено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації. Пунктом 4 Постанови утворено комісії з ліквідації територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та затвердити їх голів. Згідно з пунктом 4 Постанови на голів ліквідаційних комісій покладено, зокрема, обов язки щодо забезпечення здійснення заходів, пов язаних з ліквідацією Державної пенітенціарної служби, а також з передачі майна, що належить до сфери її управління. Здійснення заходів, пов язаних з утворенням та реорганізацією центральних органів виконавчої влади, регулюється Порядком здійснення заходів, пов язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074. Відповідно до пункту цього 15 Порядку, у разі припинення органу виконавчої влади, Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації. Головою комісії з припинення органу виконавчої влади затверджується керівник або заступник керівника органу виконавчої влади, що припиняється. Пункт 6 згаданого Порядку передбачає, що права та обов язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначеним відповідним актом Кабінету Міністрів України. Згідно з пунктом 7 Порядку майнові права та обов язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта. Уразі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс. Пунктом 23 порядку передавальний акт чи розподільчий або ліквідаційний баланс складається комісією після закінчення строку пред явлення вимог кредиторами та задоволення або відхилення таких вимог, підписується членом комісії - бухгалтером та затверджується головою комісії. Розподільчий баланс або передавальний акт повинен містити положення про правонаступництво щодо всіх фінансових зобов язань органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється, всіх його кредиторів та боржників, у тому числі зобов язання, які оспорюють ся сторонами. Частиною 14 статті 111 Цивільного кодексу України передбачає, щодо ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установленому законом строк. Згідно положень частини 2 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Відповідно до інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи ОСОБА_2 державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (Код ЄДРПОУ 08563659) з 30 листопада 2016 року перебуває в стані припинення. Отже, управління державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області продовжує існувати до моменту підписання передавального акту та внесення до ЄДР запису про припинення та продовжує відповідати по своїм зобов язанням в тому числі і щодо своєчасності нарахування та виплати за час затримки в розрахунку з моменту звільнення по час набрання рішенням законної сили. Зам таких обставин, Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції є неналежним відповідачем та не може нести відповідальності за здійснення розрахунку з позивачем, який був працівником ОСОБА_2 державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа: Міністерство юстиції України, представника до суду н направила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган місцевого самоврядування, посадова чи службова органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам. А також усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Отже, дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду, оскільки заявлено спір щодо соціальних виплат на користь позивача.

Так, з матеріалів справи (а.с.6) вбачається, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з 07.05.2007 року по 30.06.2016 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, з 30.06.2016 року звільнений зі служби згідно наказу ОСОБА_2 державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київської області № 65 о/с (а.с.9).

Згідно свідоцтва про хворобу №1038/у від 21.06.2016 року (а.с.10), виданим військово-лікарською комісією ДУ ТМО МВС України по м. Києві , захворювання ОСОБА_1, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно копії виписки з акту огляду МСЕК серії АВ № 0198013 (а.с. 11), позивачу з 15.12.2016 року встановлено другу групу інвалідності на строк до 01.01.2018 року, в наслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до абз. 3 п. 15 Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ст. 22 Закону України Про міліцію держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

Згідно із ч.6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (чинного до 09.11.2015 р.) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Положеннями пункту 5 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII Про Національну поліцію визнано таким, що втратив чинність Закон України Про міліцію .

Водночас відповідно до абзацу третього пункту 15 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію , зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію .

На момент виникнення спірних правовідносин, з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського, наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року, зареєстрованого в Мінюсті України 29.01.2016 року за № 163/28293, було затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського /далі Порядок № 4/.

Так, відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Разом з тим, згідно пункту 3 розділу 3 вказаного Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до відомостей виписки з акта огляду МСЕК, на що вказано вище, позивачу встановлено другу групу інвалідності з 15.12.2016 року, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Отже, суд вважає, що позивач відповідає визначеним у вказаному вище Порядку № 4 критеріям та є таким, що має право на отримання зазначеної одноразової грошової допомоги.

При цьому, судом встановлено, що позивача було звільнено з органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Тобто, останнім місцем служби позивача є Державна кримінально-виконавча служба України.

Згідно ч. 5 ст. 23 Закону України "Про державну кримінально - виконавчу службу" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну кримінально - виконавчу службу" правовою основою діяльності Державної кримінально - виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 1.2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 р. №348 Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції передбачено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації

Відповідно до Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 р. № 348 були створені такі міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції: Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Відповідно до п.3 ч.3 постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016р. №348 міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби, які ліквідуються, а саме: Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (м. Київ) - управління Державної пенітенціарної служби в Житомирській області; управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області; управління Державної пенітенціарної служби в Черкаській області; управління Державної пенітенціарної служби в Чернігівській області.

З урахуванням вказаного, а також зазначених вище норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації є належним відповідачем у справі.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 р. Пунктом 2 Порядку № 850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (пп.2 п. 3 Порядку №850).

Працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України) (п. 7 Порядку №850).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції (п. 8 Порядку №850).

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п. 9 Порядку №850).

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (п. 10 Порядку №850).

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (п. 11 Порядку №850).

Як вбачається з довідки від 04.09.2017 року №43-266, що видана ОСОБА_2 Державної Пенітенціарної Служби України м. Києва та Київської області (а.с.57), ОСОБА_1, платіжним дорученням від 07.03.2017 року №53 виплачено одноразову грошову допомогу відповідно постанови КМУ від 21.10.2015 року №850 в сумі 144 000 гривень, тобто дана виплата була проведена у значно меншому розмірі ніж передбачено постановою КМУ від 21.10.2015 року №850.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71, ст. 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Таким чином, вимоги позивача до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації щодо не виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності у розмірі 200 - кратного розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому згідно наведених вище правових норм розмір допомоги по другій групі інвалідності встановлюється на рівні 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2016 року - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

Позивачу встановлено другу групу інвалідності з 15.12.2016 року, тобто, розмір одноразової грошової допомоги має становити 320 00,00 грн. /1600 грн. х 200/, виплачено 144 000 грн., тому недоплачена сума в розмірі 176 000, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України від 20.12.1990 № 565-XII Про міліцію Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII Про Національну поліцію , наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року, зареєстрованим в Мінюсті України 29.01.2016 року за № 163/28293, яким затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського, ст.ст. 2, 6,9,17, 71,72, 159-163, 185,186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 200 - кратного розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, протиправною.

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги в розмірі 176 000, 00 грн. ( сто сімдесят шість тисяч гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Київської апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_5