Рішення

від 08.12.2017 по справі 534/1372/16-ц

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 534/1372/16-ц

№ 2/534/824/17

08 грудня 2017 року м. Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Солохи О.В.,

за участю секретаря - Жукової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ліомі-Оригінал про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ Фірма Леомі-Оригінал , в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ Фірма Леомі-Оригінал №56 від 24.04.2015 в частині звільнення його з посади помічника друкаря флексографічного друкування з 24.04.2015 у зв'язку із призивом на військову службу, поновити його на посаді помічника друкаря флексографічного друкування ТОВ Фірма Леомі - Оригінал з 25.04.2015 та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 116 763 грн. 48 коп. Заявлені вимоги мотивував тим, що з 12.09.2013 він працював у ТОВ Леомі- Оригінал на посаді помічника друкаря флексографічного друкування. 24.04.2015 він надав до відділу кадрів повістку про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом. Йому було роз'яснено, що він зобов'язаний написати заяву про звільнення у зв'язку із призивом на строкову військову службу. 24.04.2015 його було звільнено з роботи у зв'язку з призивом на строкову військову службу п. 3 ст. 36 КЗпП України, посилаючись на норми ч.2 ст.39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , Укази Президента України від 17.03.2014, від 14.01.2015 Про часткову мобілізацію , Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , ч.3ст.119 КЗпП України. Вважає його звільнення незаконним, тому звернувся із відповідним позовом до суду. Одночасно позивачем було заявлено вимогу про поновлення строку звернення до суду із позовом.

Позивачем 15.09.2016 було надано суду уточнення до позовної заяви, в яких останній просив визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ Фірма Леомі-Оригінал № 56 від 24.04.2015 в частині звільнення його з посади помічника друкаря флексографічного друкування з 24.04.2015 у зв'язку із призивом на військову службу, поновити його на посаді помічника друкаря флексографічного друкування ТОВ Фірма Леомі - Оригінал з 25.04.2015 та стягнути з ТОВ Фірма Леомі- Оригінал на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 31 682 грн. 91 коп.

07.11.2017 від представника позивача надійшла до суду заява про уточнення розміру позовних вимог, в яких просить визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ Фірма Леомі-Оригінал № 56 від 24.04.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади помічника друкаря флексографічного друкування з 24.04.2015 у зв'язку із призивом його на військову службу, поновити його на посаді помічника друкаря флексографічного друкування ТОВ Фірма Леомі - Оригінал з 25.04.2015 та стягнути з ТОВ Фірма Леомі- Оригінал на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 59 393 грн. 91 коп. З даної заяви вбачається, що представник позивача розрахував середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по 17.11.2017, тобто до дати слухання справи.

У судове засідання позивач та його представник не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Від представника позивача надійшла до суду заява, в якій разом із позивачем просять розгляд справи провести у їх відсутність, позов підтримали в повному обсязі та прохали про його задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та надав суду заперечення на позовну заяву з урахуванням уточненого розміру позовних вимог, згідно яких позов не визнає повністю, вважає його необґрунтованим та безпідставним, а заявлені вимоги позивачем щодо поновлення строку на звернення до суду із позовом, таким що не підлягає до задоволення (а.с.95-97).

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, одночасно зазначивши, що позов не визнає, заперечує проти його задоволення з підстав, викладених у наданих раніше суду його запереченнях.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог, заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та докази надані сторонами на доведення обставин, на які вони посилаються, обґрунтовуючи свої позовні вимоги та заперечення, суд приходить до наступного висновку.

У частині позовних вимог позивача щодо поновлення строку звернення до суду із позовом, суд дійшов прийшов до наступного.

У відповідності до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 24.04.2015 був звільнений згідно наказу директора ТОВ Фірма Леомі-Оригінал № 56, а звернувся до Комсомольського міського суду Полтавської області із позовом 28.07.2016.

У зазначеному позову ОСОБА_1Ю просить суд поновити йому строк звернення до суду, посилаючись на те, що відразу після звільнення його з роботи був призваний на строкову військову службу. Знаходячись у складі Збройних Сил України, він постійно знаходився на території військової частини у м. Києві, виконуючи завдання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби та не мав можливості вільно виходити за межі частини, у зв'язку з чим він не мав змоги звернутися за отриманням юридичної допомоги чи самостійно звернутись до суду. Дана обставина підтверджується довідкою про проходження служби (а.с.12 т.1).

Згідно ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Виходячи із вищевикладеного суд вважає, що строки, передбачені ст.233 КЗпП України, для звернення до суду із позовом щодо вирішення трудового спору, пропущені позивачем з поважних причин, тому вимоги щодо їх поновлення підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 24.04.2015 №56 в частині звільнення позивача з посади помічника друкаря флексографічного друкування з 24.04.2015 та поновлення на роботі суд вказує про наступне.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що відповідно до записів, внесених до трудової книжки ОСОБА_1, 12.09.2013 останнього було прийнято на посаду помічника друкаря флексографічного друкування на ТОВ Фірма Леомі-Оригінал згідно наказу №132 від 12.09.2013 і 24.04.2015 звільнено з посади у зв'язку з призивом на військову службу відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП України (а.с. 11 т.1).

Згідно довідки військової частини польова пошта ВО331 від 23.07.2016 р. ОСОБА_1 був призваний Комсомольсько - Козельщинським ОМВК Полтавської області на строкову військову службу з 20.05.2015 року, що також підтверджується витягом з наказу № 16 від 20.05.2015 (а.с.12,13 т.1).

Відповідно до довідки Комсомольського районного військового районного військового комісаріату від 04.04.2016 ОСОБА_1 призваний на військову строкову службу на підставі наказу від 20.05.2015 та направлений для проходження до військової частини А 0139 м. Київ (а.с.14 т.1).

Згідно заяви ОСОБА_1 24.04.2015 надав директору ТОВ Фірма Леомі-Оригінал заяву про звільнення його з роботи для проходження військової служби на підставі якої було винесено наказ № 56 від 24.04.2015 про припинення трудового договору ОСОБА_1 і в цей же день він був ознайомлений з наказом про звільнення і йому була видана трудова книжка (а.с.67-69 т.1).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини-польова пошта ВО331 від 09.11.2016 №282 ОСОБА_1, як військовослужбовець строкової військової служби, який вислужив строки військової служби, встановлені законодавством України, був звільнений з військової служби з 10 листопада 2016 року і виключений зі списку особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з грошового забезпечення - з 01 грудня 2016 року (а.с.67 т.2).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.36 КЗпП України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року №113-VIII Про часткову мобілізацію , оголошено проведення часткової мобілізації, в тому числі й на території Полтавської області.

Згідно п.7 Указу Президента України Про часткову мобілізацію доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно зі ст. 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , ст. 119 КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.

Особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію.

Статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, підприємств, організацій, установ на функціонування в умовах особливого періоду.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Як зазначено в ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд вказує, що з 11 червня 2015 року ч.3 ст.119 КЗпП України діє у новій редакції, а саме слова призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період замінено словами призваними на строкову військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період . При цьому, слова військова служба охоплюють слова строкова військова служба .

Статтею 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , норми якого кореспондуються з Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008), види військової служби визначено як: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також - вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Суд зазначає, що ч.2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи із вище наведеного, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади помічника друкаря флексографічного друкування ТОВ Фірма Леомі - Оригінал на підставі п.3 ч.1 ст.36 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки призов позивача на строкову військову службу здійснювався під час дії Указу Президента України від 14 січня 2015 року Про часткову мобілізацію , яким оголошено часткову мобілізацію, що проводилась у три черги протягом 210 діб 2015 року, у тому числі на території Полтавської області. Тобто на час дії особливого періоду в Україні, і на позивача поширювались гарантії та пільги, в тому числі збереження місця його роботи та посади, середній заробіток на даному підприємстві.

У зв'язку із поновленням на роботі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного.

Так, заробіток ОСОБА_1 згідно наданої відповідачем довідки від 15.08.2016 (а.с.70 т.1) складає: за березень 2015 року у сумі 1 602 грн. 25 коп., за квітень 2015 року у сумі 1 907 грн. 89 коп., що разом складає 3 510 грн. 14 коп. Кількість відпрацьованих робочих днів у березні 2015 року - 21, у травні 2015 року - 17 днів, що разом становить 38 робочих днів.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 92 грн. 37 коп. виходячи із наступного розрахунку: 3 510 грн. 14 коп. (заробітна плата за березень та квітень 2015 року) : 38 робочих днів (відпрацьовані дні за березень та квітень 2015 року) = 92 грн. 37 коп.

За змістом ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Одночасно суд наголошує, що 17 листопада 2017 судове засіданні у дані справі не відбулося, оскільки головуючий знаходився у відрядженні, а справу знято з розгляду (а.с.77 .т).

Як вбачається, із письмової позиції представника позивача викладеній у заяві від 01.11.2017 (на адресу суду надійшла 07.11.2017 а.с.62-65) просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу включно по 17.11.2017 до дня слухання справи.

Враховуючи викладене та приписи ч.2 ст.235 КЗпП України за якими середній заробіток стягується за весь час вимушеного прогулу суд вказує, що за період стягнення починається з 25 квітня 2015 року по день ухвалення рішення тобто, 08 грудня 2017 року включно. У зазначеному періоді було 658 робочих днів. Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1, за час вимушеного прогулу за період з 25 квітня 2015 року по 08 грудня 2017 року складає: 658 (робочих днів) х 92 грн. 37210526 коп. (середньоденна заробітна плата) = 60 780 грн. 85 коп.

Доводи представника відповідача про правомірність звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 36 КЗпП України, є безпідставними, ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту вказаної норми закону, та спростовуються вищенаведеними редакціями статтей 36, 119 КЗпП України, що діяли на час проведення звільнення.

Судові витрати відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на корить держави.

Керуючись ст.ст.59-61, 88, 208, 212-218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Леомі-Оригінал про звільнення від 24.04.2015 №56 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади помічника друкаря флексографічного друкування з 24.04.2015 у зв'язку із призовом на військову службу.

Поновити ОСОБА_1 з 25.04.2015 на посаді помічника друкаря флексографічного друкування товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Леомі-Оригінал .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Леомі-Оригінал (ідентифікаційний код 25170849) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 60 780 (шістдесят тисяч сімсот вісімдесят) грн. 85 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Леомі-Оригінал (ідентифікаційний код 25170849) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 1 280 грн.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через суд, що ухвалив рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 13.12.2017.

Суддя підпис ОСОБА_3

Згідно з оригіналом.

Суддя О.В.Солоха