Ухвала

від 12.12.2017 по справі 826/19033/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19033/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Санмакс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2016 року № 0004641402.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Торговий дім Санмакс з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями ТОВ Епіцентр К (код ЄДРПОУ 32490244) та ПРАТ Нова Лінія (код ЄДРПОУ 30728887) та контрагентами-постачальниками за період 01 червня 2015 року по 30 червня 2015 року.

Результати зазначеної перевірки було відображено у акті від 27 липня 2016 року № 326/26-15-14-02/37208653.

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 48.5.1 п. 48.5, п. 48.7 ст. 48, п.п. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, пункту 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2015 року на загальну суму 1 116 353,00 грн. по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками ТОВ Імперіал Констракшн (код 39319737), ТОВ Сотбі Лайф (код 39727436); п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2015 року на загальну суму 1 116 353,00 грн. по взаємовідносинам із контрагентами-покупцями ТОВ Епіцентр К2 (код 32490244) та ПРАТ Нова Лінія (код 30728887).

Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно сформовано дані податкового обліку за безтоварними операціями з придбання товарів у контрагентів-постачальників ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф , безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, виходячи з відсутності у контрагентів достатньої матеріальної бази та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення спірних операцій; аналізом податкових накладних по ланцюгу постачання встановлено маніпулювання податковою звітністю внаслідок декларування нереальних поставок товарно-матеріальних цінностей та внесення неправдивих даних до звітності з податку на додану вартість. Враховуючи наведене, відповідач також вважає нереальними операції позивача з подальшого продажу таких товарів ТОВ Епіцентр К та ПРАТ Нова Лінія та безпідставним включенням до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість сум, сплачених цими підприємствами позивачу у складі вартості товарів.

На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2016 року № 0004641402 відповідно до якого, за порушення п. 44.1 ст. 44, п.п 48.5.1 п. 48.5, п. 48.7 ст. 48, п. 185.1 ст. 185, підпункту а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ТОВ ТД Санмакс зменшено суму податкового зобов'язання на 1 116 353,00 грн. для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 1 116 353,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф та до складу податкових зобов'язань відповідні суми податку по відносинам із ТОВ Епіцентр К та ПРАТ Нова Лінія в ході подальшого продажу товару, тому висновки акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України є помилковими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України.

Так, згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ ТД Санмакс (покупець) та ТОВ Сотбі Лайф (постачальник) укладено договір від 10 червня 2015 року № 10061501, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти у власність покупця комплектно товар, зазначений у видаткових накладних, які є додатками до договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар і оплатити його.

Пунктом 2.2 договору, враховуючи додаткову угоду до договору №1, передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010), або шляхом самовивозу покупцем.

Згідно з пунктами 2.4, 2.6 договору асортимент та кількість товару по кожній партії покупець вказує в замовленні на поставку відповідної партії товару; право власності на товар переходить в момент фактичної передачі товару покупцю; датою поставки і переходу права власності є дата видаткової накладної.

На виконання умов вказаного договору протягом червня 2015 року ТОВ Сотбі Лайф поставило на адресу позивача товар (сантехнічні вироби) на загальну суму без врахування податку на додану вартість 682 557,60 грн., податок на додану вартість - 136 511,52 грн., у зв'язку з чим сторонами складено та підписано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні від 15 червня 2015 року за №№180, 181 та 182 на вказану суму.

Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі, що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Крім того, ТОВ ТД Санмакс (покупець) та ТОВ Імперіал Констракшн (постачальник) укладено договір від 19 травня 2015 року № 19051501, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти у власність покупця комплектно товар, зазначений у видаткових накладних, які є додатками до договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар і оплатити його.

Пунктом 2.2 договору, враховуючи додаткову угоду до договору №1, передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010), або шляхом самовивозу покупцем.

Згідно з пунктами 2.4, 2.6 договору асортимент та кількість товару по кожній партії покупець вказує в замовленні на поставку відповідної партії товару; право власності на товар переходить в момент фактичної передачі товару покупцю; датою поставки і переходу права власності є дата видаткової накладної.

На виконання умов вказаного договору протягом червня 2015 року ТОВ Імперіал Констракшн поставило на адресу позивача товар (сантехнічні вироби) на загальну суму без врахування податку на додану вартість 4 899 208,75 грн., податок на додану вартість - 949 841,75 грн., у зв'язку з чим сторонами складено та підписано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні від 02 червня 2015 року №10, №11, №12, від 08 червня 2015 року № 89, № 90, № 91, від 22 червня 2015 року № 254, № 255, № 256, № 257, № 258 на вказану суму.

Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі, що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Вказані сума податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів поставки позивачем надано до матеріалів справи бухгалтерські довідки щодо валового прибутку по постачальникам ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф .

При цьому транспортування вказаного товару від ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф здійснювалася залученим позивачем перевізником ФОП ОСОБА_3, що підтверджується залученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, в яких вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправниками, відповідно, - ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф . У товарно-транспортних накладних зазначено вид та кількість вантажу відповідно до видаткової накладної, містяться відмітки водія-експедитора (ОСОБА_4.), ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця.

До матеріалів справи залучено договір надання транспортних послуг № 02012015 від 01 січня 2015 року, укладений між ТОВ ТД Санмакс та ФОП ОСОБА_3; акт прийому передачі наданих транспортних послуг на підставі вказаного договору; трудовий договір в якості доказу працевлаштування у ФОП ОСОБА_3 водія ОСОБА_4 для здійснення вантажних перевезень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф .

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф , були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів; в свою чергу, порушень щодо оформлення податкових накладних по спірним господарським операціям та з приводу реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у актах обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, станом на час розгляду справи не визнано недійсними у судовому порядку.

Для підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності (їх подальшої реалізації) позивач надав до суду копії наступних документів: господарські договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, розрахункові документи; господарські договори поставки із додатками щодо подальшого продажу придбаного товару; видаткові накладні щодо подальшого продажу товару; довіреності на отримання матеріальних цінностей; рахунки-фактури; договір оренди та акт приймання-передачу об'єкта оренди; бухгалтерські документи; договір надання транспортних послуг та акт прийому передачі наданих транспортних послуг на підставі вказаного договору; докази працевлаштування водія для здійснення вантажних перевезень (трудовий договір) тощо.

З аналізу вказаних вище документів вбачається фактичне здійснення спірних операцій та їх відповідність вимогам чинного законодавства та економічна обґрунтованість.

Надані позивачем до суду докази, свідчать про наявність трудових ресурсів, необхідних для виконання умов договорів, складських приміщень та подальшу реалізацію позивачем придбаних у його контрагентів товарів.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що позивач придбавав у ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф товари (сантехніку тощо) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Будь яких порушень з приводу правильності відображення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарським операціям з продажу товарів контрагентам-покупцям ТОВ Епіцентр К та ПрАТ Нова Лінія в акті перевірки не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 72 КАС України не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків, та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 13 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.