Постанова

від 11.09.2018 по справі 826/19033/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №826/19033/16

адміністративне провадження №К/9901/5019/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2017 (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий - суддя Літвіна Н.М., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі №826/19033/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Санмакс до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Санмакс (далі - ТОВ Торговий дім Санмакс , позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2016 №0004641402, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання на 1116353,00грн. та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 1116353,00грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, позовні вимоги - задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 44.1 статті 44, підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7 статті 48, підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статей 7, 9, 11, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи податкового органу зводяться до того, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є такими, які не спрямовані на настання реальних правових наслідків та свідчать про безтоварність господарських операцій. А тому, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно та не підлягає скасуванню.

Натомість, ТОВ Торговий дім Санмакс у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що відповідачем ані в касаційній скарзі, ані в процесі розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанцій не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства та не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового-повідомлення-рішення. Одночасно, позивач зазначає, що фінансово-господарські операції ТОВ Торговий дім Санмакс з його контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями здійснювались з дотриманням вимог податкового законодавства, а досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами. Отже, позивач просить суд відмовити ГУ ДФС у м. Києві у задоволенні касаційної скарги, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 залишити без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Торговий дім Санмакс з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями Товариством з обмеженою відповідальністю Епіцентр К (далі - ТОВ Епіцентр К ) та Приватним акціонерним товариством Нова Лінія (далі - ПрАТ Нова Лінія ) та контрагентами-постачальниками за період 01.06.2015 по 30.06.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7 статті 48, підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 ствтті 198 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого встановлено завищення ТОВ Торговий дім Санмакс податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2015 року на загальну суму 1116353,00грн. по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю Імперіал Констракшн (далі - ТОВ Імперіал Констракшн), Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ Сотбі Лайф ); пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України та пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого встановлено завищення ТОВ Торговий дім Санмакс податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2015 року на загальну суму 1116353,00грн. по взаємовідносинам із контрагентами-покупцями ТОВ Епіцентр К та ПрАТ Нова Лінія .

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на безпідставному формуванні позивачем податкового кредиту за результатом господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф , з огляду на відсутність у останніх достатньої матеріальної бази та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення спірних операцій, що свідчить про укладення договорів без настання реальних правових наслідків. На думку податкового органу, позивачем безпідставно включено до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість сум, сплачених позивачу контрагентами-покупцями ТОВ Епіцентр К та ПРАТ Нова Лінія у складі вартості товарів, оскільки господарської операції позивача з подальшого продажу товарів також носять безтоварний характер.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 27.07.2016 №326/26-15-14-02/37208653 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08. 2016 №0004641402, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання на 1116353,00грн. та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 1116353,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу щодо безтоварності операцій позивача з його контрагентами є неправомірним, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф та віднесення позивачем до складу податкових зобов'язань відповідні суми податку по взаємовідносинам із ТОВ Епіцентр К та ПрАТ Нова Лінія , в ході подальшого продажу товару, із порушенням норм податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі належних та допустимих доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема, господарськими договорами поставки товару від 10.06.2015 №10061501 укладеного між ТОВ Торговий дім Санмакс (покупець) та ТОВ Сотбі Лайф (постачальник) та від 19.05.2015 №19051501 укладеного між ТОВ Торговий дім Санмакс (покупець) та ТОВ Імперіал Констракшн (постачальник), додатковими угодами до вказаних договорів відповідно, рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками, що свідчить про розрахунок між сторонами в безготівковій формі. Фактичне виконання умов вказаних договорів поставки товарів свідчать також бухгалтерські довідки щодо валового прибутку по постачальникам ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф .

Судами також встановлено, що транспортування придбаного позивачем товару від ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф здійснювалось з залученим позивачем перевізником, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, які оформлені у відповідності до вимог чинного, на час виникнення договірних правовідносин законодавства, договором надання транспортних послуг №02012015 від 01.01.2015, укладеним між ТОВ Торговий дім Санмакс та ФОП ОСОБА_2, актом прийому передачі наданих транспортних послуг на підставі вказаного договору, трудовим договором в якості доказу працевлаштування перевізником водія для здійснення вантажних перевезень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період, в якому було проведено перевірку, відобразив суми податку на додану вартість на підставі належних податкових накладних, виписаних ТОВ Імперіал Констракшн та ТОВ Сотбі Лайф .

Судами також встановлено, що товарно-матеріальні цінності, що придбавалися ТОВ Торговий дім Санмакс у постачальників, було використано позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку (подальша реалізація придбаних товарів ТОВ Епіцентр К та ПрАТ Нова Лінія ), про що свідчать господарські договори поставки із додатками щодо подальшого продажу придбаного товару, видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, рахунки-фактури, договір оренди та акт приймання-передачу об'єкта оренди, бухгалтерські документи, договір надання транспортних послуг та акт прийому передачі наданих транспортних послуг, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій.

До того ж, на момент вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ Торговий дім Санмакс підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Водночас, суд касаційної інстанції зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, не податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях ТОВ Торговий дім Санмакс ознак неправомірних дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 12.08.2016 №0004641402.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №826/19033/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду