Ухвала

від 11.12.2017 по справі 819/731/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/11037/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Макарика В.Я.,

ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі №819/731/17 за позовом ОСОБА_2 до Почаївської державної нотаріальної контори, Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП , відділу державної реєстрації Збаразької РДА про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

10.05.2017 ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Почаївської державної нотаріальної контори, Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП (далі - Товариство), просила скасувати рішення реєстратора - ОСОБА_3 Почаївської державної нотаріальної контори Кременецького районного нотаріального округу, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30197173 від 24.06.2016 щодо державної реєстрації права оренди №15120355 земельної ділянки для ведення товарного с/г виробництва, площею 2,4892 га, кадастровий номер 6122484500:01:001:0330, що знаходиться на території Кобильської сільської ради Збаразького району Тернопільської області за орендарем ПАТ Зернопродукт МХП .

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2017, із занесенням в журнал судового засідання, залучено до справи в якості співвідповідача відділ державної реєстрації Збаразької РДА.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство Зернопродукт МХП подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в момент державної реєстрації набирає чинності договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати момент укладення договору. Апелянт зазначає, що на момент укладення договору сторони мали повний об'єм цивільної правоздатності, досягли згоди з усіх істотних умов договору та скріпили його власноручними підписами. Підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, передбачених ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не було. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір оренди припиняється в разі смерті власника земельної ділянки та про те, що державний реєстратор не перевіривши наявність власника земельної ділянки, протиправно зареєстрував право оренди.

В судовому засіданні представник Товариства апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечила, просила залишити в силі рішення суду першої інстанції. Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 07.09.2015 між ОСОБА_4 (Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством Зернопродукт МХП (Орендар) укладено Договір оренди №35-Кб-З-Т, згідно з яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Кобильської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, право власності на вказану земельну ділянку посвідчується Державним актом Серії ЯА №715948 від 04.10.2015. Об'єктом оренди є земельна ділянка №330 кадастровий номер 6122484500:01:0001:0330, загальною площею 2,49 га, у тому числі 2,49 га - рілля. Договір укладено на сім років (а.с.34-37).

Згідно з Свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла 07.04.2016 (а.с.11).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна - земельна ділянка кадастровий номер 6122484500:01:001:0300, 24.06.2016 державним реєстратором ОСОБА_3 Почаївська державна нотаріальна контора Кременецького районного нотаріального округу Тернопільська області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30197173 від 24.06.2016, зареєстровано право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4892 га, строк дії : 10 років, з правом пролонгації, з правом передачі в суборенду. Орендар - ПАТ Зернопродукт МХП , орендодавець - ОСОБА_4 (а.с.9-10).

01.11.2016 приватним нотаріусом ОСОБА_5 Збаразького районного нотаріального округу Тернопільської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер:1412, виданий 01.11.2016 (а.с.8), прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4892 га, кадастровий номер 6122484500:01:001:0300 за ОСОБА_2 (а.с.9-10).

Вважаючи, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, яка проведена після припинення цивільної правоздатності фізичної особи - власника землі не може являтись підтвердженнями державою фактом виникнення прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 №161-XIV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №161-XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з статтею 2 Закону №161-XIV відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №161-XIV орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Частиною 5 ст.6 Закону №161-XIV встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ст.13 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 17 Закону №161-XIV об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст.125 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що момент укладення договору оренди - досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, а набуття права оренди земельної ділянки за договором - момент державної реєстрації такого речового права, і вони не є тотожними та можуть бути розмежовані у часі. В свою чергу, державна реєстрація речового права на підставі договору оренди є офіційним визнанням і підтвердженням не факту укладення договору, а факту виникнення права оренди земельної ділянки.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1952-IV) відповідно до п.2 ч.1 ст.4 якого державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Частиною 1 статті 18 Закону №1952-IV встановлено порядок державної реєстрації прав.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.10 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Таким чином, при проведенні, в тому числі реєстрації речового права на підтсаві договору оренди на реєстратора покладений обов'язок перевірки відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Згідно з п.11 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі смерті власника.

Статтею 1225 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.39 Договору оренди землі №3-Кб-З-Т право власності на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендодавця, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, відповідно до закону.

Враховуючи вказані законодавчі положення та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що на момент державної реєстрації речового права на підставі договору оренди земельної ділянки, з яким законодавець пов'язує виникнення між сторонами прав та обов'язків, ОСОБА_4 не могла виступати стороною договору у зв'язку з припиненням права власності на підставі п.11 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.12 Закону №1952-IV державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно з ч.4 ст.18 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що за відсутності цивільної правоздатності особи не могло виникнути жодних прав та обов'язків за договором оренди, а відтак не могла бути здійснена державна реєстрація договору оренди землі після смерті особи-орендодавця.

Статтею 26 Закону №1952-IV, в чинній редакції, встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до п.41 якого державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Таким чином, оскільки договір оренди земельної ділянки №35-Кб-З-Т зареєстровано після припинення цивільної правоздатності ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30197173 від 24.06.2016 про реєстрацію права оренди №15120355 земельної ділянки площею 2,4892 га, кадастровий номер 6122484500:01:001:0330, що знаходиться на території Кобильської сільської ради, Збаразького району, Тернопільської області.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно п.8 Договору оренди №35-Кб-З-Т, такий укладено на сім років, проте згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по спірному рішенні державного реєстратора у Розділ Актуальна інформація про державну реєстрацію запис зміст, характеристика іншого речового права зазначено наступне - земельна ділянка сільськогосподарського призначення, для ведення сільськогосподарського виробництва площею 2,4892 га строк дії: 10 років з правом пролонгації, з правом передачі в піднайом (суборенду), що на переконання суду апеляційної інстанції є підставою констатування таких дій державного реєстратора протиправними.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі №819/731/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_1

Повний текст Ухвали складено 13.12.2017