Ухвала

від 07.12.2017 по справі 820/3169/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 р.Справа № 820/3169/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017р. по справі № 820/3169/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Магнетік"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Магнетік", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "Р" №0001661401 від 14.07.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "Р" №0001671401 від 14.07.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за кодом платежу 14060100 на загальну суму 284055,60 грн., з яких 227244,48 грн. за податковими зобов'язаннями та 56811,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017р. по справі № 820/3169/17 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "Р" №0001661401 від 14.07.2017 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "Р" №0001671401 від 14.07.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Магнетік" (податковий номер 23456375) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за кодом платежу 14060100 на загальну суму 284055,60 грн., з яких 227244,48 грн. за податковими зобов'язаннями та 56811,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціми.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не було дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням приписів чинного законодавства та дійсних обставин справи. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017р. по справі № 820/3169/17 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями податкового органу в квітні - травні 2017 року було проведено планову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Магнетік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., про що було складено акт № 4680/20-40-14-01-08/23456375 від 15.06.2017 р. (а.с. 12-66).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.1, 138.4 ст. 138, пп. 135.5.13 п. 135.5 ст. 135, п.п. 146.13, 146.14, пп. 146.17.1 п. 146.17 ст. 146, п. 147.5 ст. 147 Податкового кодексу України, п. 7 П(С) БО 16, внаслідок чого занижено податок на прибуток в 1065411 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 1036 828 грн., 2016 рік 28583 грн.;

- пп. 14.1.36, 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, п.п. 188.1, 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 270528 грн., в тому числі за березень 2014 року на суму 16748 грн., квітень 2014 року на суму 1544 грн., червень 2014 року на суму 175280 грн., липень 2014 року на суму 1292 грн., жовтень 2014 року на суму 622 грн., вересень 2016 року на суму 16170 грн., грудень 2016 року на суму 58872 грн., та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123, 0130) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за грудень 2016 року на суму 884 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та застосована згідно п. 120-1 ст. 120 Податкового кодексу України штрафна санкція в розмірі 10 % від суми податку на додану вартість;

- розділів 1-3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за № 46/18784, наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015р. за № 111/26556, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: не включення до зазначених податкових розрахунків сум, виплачених фізичним особам - підприємцям доходів за надані послуги та придбані ТМЦ протягом 2016 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 14 липня 2017 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1331763,75 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 266352,75 грн. (а.с. 10) та № НОМЕР_2 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 315295 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 63059 грн. (а.с. 11).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування є таким, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Компанія «Магнетік» (протокол від 18.04.2014 року № 18/04/14-В) ОСОБА_1, який володіє часткою вартістю 9600000 грн. (80 % статутного капіталу Товариства) та ОСОБА_2, яка володіє часткою вартістю 2400000 грн. (20 % статутного капіталу Товариства) прийнято рішення про необхідність, у зв'язку зі здійсненням реорганізації Товариства шляхом виділення (виділу) з Товариства двох створюваних нових юридичних осіб, здійснити перерозподіл статутного капіталу Товариства, перенаправивши частину статутного капіталу Товариства в розмірі 9698100 гривень на формування статутного капіталу двох створюваних внаслідок виділення (виділу) нових юридичних осіб.

Згідно п.4 протоколу ОСОБА_1 повідомив про необхідність в зв'язку із виділом з Товариства нових юридичних осіб передати належне та обліковане на рахунках (субрахунках (с.б.р) бухгалтерського обліку 10 (с.б.р 101,103,104). 13 (сб.р 131), 36 (с.б.р. 3612 ), 40 (с.б.р 401) майно Товариства та затвердити розподільчий баланс, який містить перелік згрупованого за рахунками бухгалтерського обліку 10 (с.б.р 101,103,104) 13 (сб.р 131), 36 (с.б.р. 36 12), 40 (с.б.р. 401) майна, що буде передано створюваним внаслідок виділення новим юридичним особам - ТОВ « DCL ЕСТЕЙТ» та ТОВ « DCL Технолоджі» .

Під час перевірки податковим органом було встановлено, що актом прийому - передачі майна № 4-МЕ від 09.12.2014 р. до статутного капіталу ТОВ « DCL ЕСТЕЙТ» передано земельну ділянку № 1 площею 0,7710 га, кадастровий номер 6310137500:0001:025:0012, цільове призначення: експлуатація та обслуговування виробничих будівель та споруд, балансова вартість на 31.03.2014 р. - 2445237,65 грн. за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, 37, яка була придбана відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2009 р. № 24-09. Ціна земельної ділянки склала - 2385220 грн. (без ПДВ).

При цьому податковою перевіркою було встановлено, що позивачем в 2009 році проведено нормативну грошову оцінку, про що Державним комітетом України із земельних ресурсів Головного управління Держкомзему у Харківській області видано витяг № 1527/09 від 19.06.2009 р., відповідно до якого нормативна грошова оцінка становить 7227963 грн.

Таким чином, податковий орган вважав, що позивачем, в порушення п. 135.1, пп. 135.5.13, пп. 135.5.13 п.135.5 ст.135, п.146.13, п.146.14, пп.146.17.1 п. 146.17 ст.146, п. 147.5 ст. 147 Податкового кодексу України, в результаті операцій по відчуженню земельної ділянки в якості внеску до статутного фонду ТОВ « DCL ЕСТЕЙТ» було занижено доходи в сумі 4782725 грн. (7227963 грн. - 2445238 грн.)

Також податковим органом встановлено, що позивачем в 2014 році до органів ДФС було подано податкову декларацію з плати за землю (реєстраційний № НОМЕР_3 від 20.01.2014 р.), в додатку до якої «Відомість про наявність земельних ділянок» , а саме в графі 4 «Нормативна грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки з коефіцієнтом індексації» зазначено 992,79 грн., яка розрахована для цілей визначення податку - «плата за землю» у відповідно п.289.2 ст.289 Податкового кодексу.

Проведеною перевіркою відображеного показника з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. в сумі 943592 грн. встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 03 ІД Податкової декларацій „інші доходи" в сумі 4782725 грн.

Крім того, податковий орган згідно проведеної перевірки дійшов висновку, що позивач здійснював реалізацію деяких видів готової продукції за ціною нижче її виробничої собівартості, внаслідок чого, в порушення п. 135.1, 135.2, пп. 135.4. п. 135.4 ст135, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України позивач допустив завищення витрат по рядку 05.1 Декларацій „Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" у сумі 977431 грн.

Враховуючи викладене, податковий орган вказав, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів, послуг, робіт не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16.

Таким чином податковий орган вважав наявним порушення п. 188.1 з урахуванням п. 14.1.71 Податкового Кодексу України внаслідок заниження бази оподаткування, що призвело до заниження ПДВ.

Податковою перевіркою також було встановлено, що в перевіреному періоді позивач надавав в суборенду орендовані у ТОВ « DCL ЕСТЕЙТ» приміщення ТОВ «Хартранскабель» і ТОВ «Промелектро - Харків» . При цьому податковим органом було встановлено, що засновник підприємства позивача ОСОБА_1 в перевіряємому періоді був також ТОВ «Промелектро - Харків» (частка внеску до статутного фонду - 50 %), а засновник підприємства позивача в перевіряємому періоді була засновником ТОВ «Промелектро - Харків» , (частка внеску до статутного фонду - 25 %) та ТОВ «Хартранскабель» (частка внеску до статутного фонду - 100 %.).

Внаслідок вищезазначеного податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що полягає у завищені собівартості реалізованих товарів , відображених у рядку 2050 фінансового звіту у сумі 158792 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.

Щодо висновку відповідача про заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 1036828,00 грн. (заниження доходу у сумі 4782725,00 грн.), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту передачі земельної ділянки та документів №4-МЕ від 09.12.2014 року, ТОВ «Магнетік» передало, а ТОВ ТОВ « DCL ЕСТЕЙТ» прийняло за розподільчим балансом земельну ділянку площею 0,7710 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, 37 (кадастровий номер 6310137500:01:025:0012). Передання здійснено за балансовою вартістю 2426000,00 грн.

Відповідно до пп. 146.17.1 п. 146.17 ст. 146 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент проведення операції) операції із внесення основних засобів до статутного фонду іншої особи прирівнюються до продажу або іншого відчуження таких основних засобів.

Згідно ст. 5 Закону України Про оцінку земель при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них використовується саме експертна грошова оцінка земельних ділянок.

При цьому нормативна грошова оцінка застосовується до виключного переліку випадків, у тому числі, для визначення розміру земельного податку. Проте жоден з випадків застосування нормативної грошової оцінки землі не має відношення до даної справи.

Відповідно до витягу із звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 29.09.2014 року ринкова вартість земельної ділянки площею 0,7710 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, 37 (кадастровий номер 6310137500:01:025:0012), становить 2426000,00 грн., мета оцінки та вид вартості: визначення ринкової вартості земельної ділянки для цілей купівлі - продажу.

Керуючись вищезазначеними відомостями, позивач визначив балансову вартість земельної ділянки не нижче вартості, визначеної експертною оцінкою, а саме: 2445237,65 грн., та за цією вартістю передав земельну ділянку до статутного капіталу іншої юридичної особи.

Зазначена вартість відповідає приписам п. 146.13, п.п. 146.17.1 п.146.17 ст. 146, п. 147.5 ст. 147 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент проведення операції), з урахуванням вимог статті 5 Закону України "Про оцінку земель".

З огляду на вищенаведені колегія суддів вважає, що в господарських операція відсутнє порушення п. 135.1, пп. 135.5.13 п. 135.5, п. 146.13, п. 146.14, пп. 146.17.1 п. 146.17 ст. 146, п. 147.5 ст. 147 Податкового кодексу України, як відсутнє і заниження податку на прибуток.

Будь-яких доводів в апеляційній скарзі щодо помилковості застосування ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" судом першої інстанції відповідачем не надано.

Щодо висновку відповідача про заниження податку на прибуток за 2016р. в розмірі 28583 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно пп. 14.1.56 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до п.п. 135.1, 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що позивачем завищено собівартість реалізованих товарів (послуги суборенди) у сумі 158792 грн., однак позивачем до матеріалів справи надано копії договору оренди нерухомого майна №2 від 04 листопада 2014 р. (а.с. 71-74), договір суборенди нерухомого майна №05/11/14 від 05 листопада 2014 р. (а.с. 75-78) та договір суборенди нерухомого майна №01/02/16 від 01 лютого 2016р. (а.с. 80-83), з яких встановлено, що вартість продажу послуг суборенди є вищою за вартість придбання позивачем послуг оренди.

Дохід, отриманий за договорами суборенди, та витрати на оренду за III, IV квартали 2016 року підтверджуються актами про надання послуг (а.с. 118-135).

Відповідно до пп. 14.1.159 ст. 14 Податкового кодексу України, пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють. Саме можуть впливати, а не впливають. Отже, власне визначення осіб як пов'язаних не свідчить про обов'язковий вплив їх відносин на умови здійснення ними господарської діяльності.

Позивач зазначив, що пов'язаність сторін договорів оренди та суборенди жодним чином не вплинула на укладення та виконання ними цих договорів. Дохід отримуваний від суборендних операцій значно перевищує витрати на оренду, а отже немає підстав вважати прибуток від таких операцій заниженим.

Колегія суддів вважає, що в зазначених господарських операціях відсутні порушення пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим висновок про заниження податку на прибуток за 2016 рік у сумі 28583 грн. є безпідставним.

Щодо висновку відповідача про заниження податку на додану вартість за 2014 рік у сумі 195486,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території "України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Збитки, про які зазначено в акті податкової перевірки, означають не відсутність доходу, а перевищення витрат над доходом. Таким чином, наявність збитків не означає відсутності господарської діяльності, а використання товарів у господарській діяльності, яка призвела до збитків, не є використанням товарів в операціях, що не є господарською діяльністю. Тому застосування до таких товарів норми п.п. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу є безпідставним.

Крім того, відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися.

Податкові зобов'язання мають бути нараховані, виходячи з бази оподаткування за конкретними товарами, а не на суму збитків. Проте згідно акту перевірки зазначено нарахування податку на додану вартість саме на суму збитків, що є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки про заниження позивачем податку на додану вартість у 2014 році на суму 195486 грн. є безпідставними.

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість за 2016 рік на суму 31758,48 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту податкової перевірки різниця для визначення збиткових операцій від продажу послуг становить у ІІІ кварталі 2016 р. - 80848,61 грн., у IV кварталі 2016р. -77943,81 грн. Продажем цих послуг є надання в суборенду нерухомого майна, яке орендує позивач.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що за договором оренди позивач прийняв у користування нерухоме майна у кількості трьох об'єктів. Загальна площа орендованого майна становить: 2586,30 кв. м + 365,40 кв. м + 22,00 кв. м = 2973,70 кв.м (п. 1.1 Договору оренди). Сума орендної плати становить 58000,00 грн. за календарний місяць (п. 3.1 Договору оренди) за користування всією сукупністю орендованого майна. Таким чином, орендна плата за один квадратний метр складає: 58000,00 грн./2973,70 кв. м = 19,50 грн. Саме ця сума і є собівартістю одного квадратного метру орендованого майна.

За договором суборенди від 05.11.2014 р. позивач передав у суборенду частину орендованого приміщення, площею 185,0 кв. м (п. 1.1 Договору суборенди від 05.11.2014р.). Сума орендної плати без ПДВ складає 58333,33 грн. за календарний місяць (п. 3.1 Договору суборенди від 05.11.2014р.). Таким чином, вартість суборенди одного квадратного метру складає: 58333,33 грн./185 кв. м = 315,32 грн.

За договором суборенди від 01.02.2016 р. позивач передав у суборенду орендоване приміщення, площею 22,0 кв. м (п. 1.1 Договору суборенди від 01.02.2016р.). Сума орендної плати без ПДВ складає 500,00 грн. за календарний місяць (п. 3.1 Договору суборенди від 05.11.2014 р.).

Таким чином колегія суддів вважає, що вартість продажу послуг суборенди за договорами суборенди, укладеними позивачем, є вищою за вартість придбання позивачем послуг з оренди приміщень, тому за цими операціями відсутнє порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, а висновок податкового органу про заниження ПДВ на суму 31758,76 грн. є безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 14.07.2014 р. №0001661401 та №0001671401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Магнетік" з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за кодом платежу 14060100 на загальну суму 284055,60 грн., з яких 227244,48 грн. за податковими зобов'язаннями та 56811,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017р. по справі № 820/3169/17 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017р. по справі № 820/3169/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2017 р.