Ухвала

від 11.12.2017 по справі 818/864/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 р.Справа № 818/864/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2017р. по справі № 818/864/17

за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство «Місьководоканал» Сумської міської ради, звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2017 року: № НОМЕР_1, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2637860,00 грн.; №0001251402 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 168489,00 грн.; №0001261402 про застосування штрафу в розмірі 2447404,18 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 року вказаний позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № НОМЕР_1 від 24 квітня 2017 року про збільшення Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2637860 (два мільйони шістсот тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят) грн.00 коп.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №0001261402 від 24 квітня 2017 року про застосування до Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради штрафу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у загальній сумі 2447404 (два мільйони чотириста сорок сім тисяч чотириста чотири) грн. 18 коп.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №0001251402 в частині зменшення Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 86619 (вісімдесят шість тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача, підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Місьководоканал» Сумської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складений акт 28.03.2017 року № 117/18-28-14-02/03352455/16, а 24 квітня 2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2637860,00 грн., №0001251402 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 168489,00 грн., №0001261402 про застосування штрафу в розмірі 2447404,18 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що збільшуючи грошове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган дійшов висновку про заниження податкового зобов'язання за рахунок не нарахування ПДВ на обсяги води та стоків, що не використані в господарській діяльності платника (понаднормові втрати) на суму 622115 грн. а також вважає безпідставним включення до суми податкового кредиту суми ПДВ по господарських операціях, які вважає безтоварними, з придбання товарно-матеріальних матеріалів у ТОВ «Кінг-Енерджи» , ТОВ «Майдан фудс» , ТОВ «ТК Старлайн» на суму 1136458 грн.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 86619,0 грн., через вказані безтоварні операції, а також на суму 81870,00 грн. через безпідставне коригування податкового зобов'язання з ПДВ у зв'язку зі списанням безнадійної дебіторської заборгованості. Також в ході перевірки відповідач зробив висновок про порушення позивачем термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Позивач, не погодившись із вказаними рішеннями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності винесення ним оскаржуваних рішень. Також, суд виходив з того, що затримка у реєстрації податкових накладних відбулась не з вини позивача, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (далі - ІТНВПВ) для комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради в період, який перевірявся податковим органом, затверджені рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради №136 від 01.03.2011 року, №263 від 17.05.2016 року, №643 від 17.11.2016 року (том 1 а.с. 147, 148-152, 153-157). Зокрема, у 2015 році та до 17.05.2016 року встановлено поточний ІТНВПВ для підприємства у розмірі 28,8278% від річної подачі питної води, далі до 17.11.2016 - 312,515 куб.м., тобто витоки води та плановий процент витрат мають розраховуватись в цілому за рік.

Проте, контролюючим органом безпідставно не взяті до уваги показники витоків води за січень, лютий та квітень 2015 року, та за листопад і грудень 2016 року, у яких понаднормативних витоків не було, навпаки води було піднято менше від встановленого відсотку витоків, що вбачається із наданих позивачем звітів про обсяги натуральних показників ліцензіатів з централізованого водопостачання та/або водовідведення (том 1 а.с. 142-146).

Також, пунктом 255.3 ст.255 Податкового кодексу визначено, що об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Проте, відповідачем включено в розрахунок втрат - витрати по статтях «збір за геологорозвідувальні роботи» і «збір за спеціальне використання підземних вод» , що суперечить вимогам податкового законодавства, оскільки ці збори сплачені позивачем. Факт сплати підтверджується копіями декларацій по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин та декларацій по рентній платі за спеціальне використання води за 2015-2016 роки, копіями платіжних доручень (том 1 а.с. 158-190).

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пунктом 189.1 ст. 189 Кодексу у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.187.10. ст.187 Кодексу платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Саме у відповідності до вказаних норм позивачем у 2015-2016 роках нараховано і сплачено податкові зобов'язання, виходячи із грошових сум за надані послуги з водопостачання, по касовому методу - за послуги, надані населенню та бюджетним організаціям, та по події, яка відбулась раніше - за послуги, надані іншим організаціям.

Крім того, висновки податкового органу про завищення собівартості послуг з водопостачання ґрунтуються, в тому числі, і на даних ревізії використання коштів субвенції, наданої у 2015 році з державного бюджету, проведеної Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області. Проте, висновки акту ревізії спростовані висновком судової економічної експертизи в рамках кримінального провадження відносно службових осіб КП «Міськводоканал» Сумської міської ради (том 1 а.с. 191-212), обґрунтованих заперечень проти якого податковий орган не надав.

Таким чином висновки податкового органу про завищення податкового зобов'язання у зв'язку з не нарахуванням ПДВ на обсяги води та стоків, що не використані в господарській діяльності позивача не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам закону.

Також, необґрунтованими є висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту суми ПДВ по господарських операціях, які вважає безтоварними, з придбання товарно-матеріальних матеріалів у ТОВ «Кінг-Енерджи» , ТОВ «Майдан фудс» , ТОВ «ТК Старлайн» на суму 1136458 грн. та від'ємного значення в розмірі 86619 грн. по цих господарських операціях.

Як свідчать письмові докази, між КП «Міськводоканал» Сумської міської ради та ТОВ «Кінг-Енерджи» 13.03.2015 року укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якого ТОВ «Кінг-Енерджи» зобов'язалось протягом 2015 року поставляти позивачу паливо рідинне та газ (бензин А-92, А-95, дизельне пальне), оливи мастильні (том 2 а.с. 91-95). На виконання умов договору постачальник поставляв паливо окремим частинами позивачу, який в свою чергу здійснював його оплату. Зазначене підтверджується видатковими накладними (том 2 а.с.210- 240), платіжними дорученнями (том 2 а.с. 179-209), податковими накладними (том 2 а.с.241-272).

19.02.2016 року та 09.03.2016 року між КП «Міськовдоканал» Сумської міської ради та ТОВ «Майдан фудс» були укладені договори про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до яких ТОВ «Майдан фудс» зобов'язалось протягом 2016 року поставляти позивачу паливо рідинне та газ (бензин А-92, А-95, дизельне пальне), оливи мастильні (том 2 а.с. 114-119). На виконання умов договорів постачальник поставляв паливо окремим частинами позивачу, який в свою чергу здійснював його оплату. Зазначене підтверджується видатковими накладними (том 3 а.с.106-183), платіжними дорученнями (том 3 а.с. 4-105), податковими накладними (том 3 а.с. 184-217).

11.11.2016 року між КП «Міськовдоканал» Сумської міської ради та ТОВ «Старлайн» був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до яких ТОВ «Старлайн» зобов'язалось протягом 2016 року поставляти позивачу паливо рідинне та газ (бензин А-92, А-95, дизельне пальне), оливи мастильні (том 2 а.с. 108-111). На виконання умов договору постачальник поставляв паливо окремими частинами позивачу, який в свою чергу здійснював його оплату. Зазначене підтверджується видатковими накладними (том 3 а.с.227-231), платіжними дорученнями (том 3 а.с. 219-226), податковими накладними (том 3 а.с. 232-236).

Отримання товару позивачем протягом 2015-2016 років відображено в журналі приходу паливно-мастильних матеріалів (том 2 а.с. 124-145), використання в господарській діяльності відображено в журналах руху паливно-мастильних матеріалів (том 2 а.с.146-175) та журналі обліку паливно-мастильних матеріалів (том 3 а.с.237-266, том 4 а.с. 1-236, том 5 а.с.1-200). Крім того, використання паливно-мастильних матеріалів підтверджується подорожніми листами, в яких відображено, в тому числі, і рух пального (том 6 а.с.3-250, томи 7,8,9,10, том 11 а.с.1-125).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Правова підстава для податкового обліку відповідної операції передбачена ст. 44 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1, статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, непідтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних

Платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України у разі коли на момент перевірки платника податку суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними. Інших підстав для не включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту податковим законодавством не передбачено.

Таким чином, оскільки позивачем було отримано бензини та дизельне пальне у відповідних періодах, що підтверджується зазначеними вище документами бухгалтерського та податкового обліку, зауваження до оформлення яких у податкового органу відсутні, у КП «Міськводоканал» Сумської ради а були всі підстави для формування податкового кредиту.

При цьому, посилання відповідача на відсутність в первинних документах та договорах інформації про талони на паливо, як на обставину, що підтверджує безтоварність господарських операцій, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначене не відповідає дійсності. Зокрема у досліджених вище договорах про закупівлю товарів передбачено, що передача товару та перехід права власності на відповідну кількість паливно-мастильних матеріалів посвідчується видатковими документами (видатковими накладними та талонами видачі ПММ), поставка товару здійснюється по талонах видачі на АЗС постачальника. Крім того, у видаткових накладних у відомостях про товар зазначено: бензин (талони), дизельне пальне (талони).

Не заслуговують на увагу і доводи податкового органу про відсутність у контрагентів-постачальників власних чи орендованих АЗС, що, на його думку, унеможливлює постачання товару, оскільки цими ж контрагентами надана інформація про мережу АЗС на території України, в тому числі і в м.Суми (том 2 а.с.96-107, 112-113).

Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про безтоварність через відсутність актів прийому-передачі товарів (талонів на паливо). Так, виходячи зі змісту ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , документом, що відображає зміст господарської операції, в даному випадку передачу товару є, в тому числі видаткова накладна, тобто зазначеною нормою не передбачено обов'язкове складання саме акту приймання-передачі товару.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про безтоварність через відсутність повноважень у працівників підприємства ОСОБА_4М, та ОСОБА_5 на отримання товару у зв'язку з відсутністю довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також відсутність документів на підтвердження відрядження цих працівників до м.Київ, яке зазначено як місце складання видаткових накладних.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що фактичне отримання товару (талонів на паливо) здійснювалося працівниками підприємства ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які отримували талони відповідно до видаткових накладних через відділення ТОВ «Нова пошта» відповідно до укладеного договору (том 2 а.с. 121-123), відтак потреби відряджати працівників до м.Київ у позивача не було. При цьому, відсутність оформлення повноважень цих працівників, зокрема у формі довіреності, на отримання талонів не свідчить про безтоварність господарської операції, оскільки факт отримання товару підтверджується іншими, зазначеними вище документами бухгалтерського обліку.

Щодо відсутності чеків РРО у позивача, що на думку податкового органу, також свідчить про безтоварність господарської операції, колегія суддів зауважує наступне.

Постанова Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 року «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» , на яку посилається відповідач, прийнята відповідно до статті 20 Закону України "Про захист прав споживачів" та з метою впорядкування роздрібної торгівлі нафтопродуктами. Відповідно до п.1 Правил, вони визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

Відповідно до п.10. Правил розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків. Тобто, даним нормативним актом встановлений обов'язок видати розрахунковий документ для суб'єкта господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами, та не встановлено обов'язку для споживача зберігати такий розрахунковий документ, відповідно відсутність чеків не свідчить про безтоварність господарської операції по придбанню паливно-мастильних матеріалів позивачем.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2017 року №0001261402 про застосування штрафу в розмірі 2447404,18 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, згідно витягу КП «Міськводоканал» СМР з електронного адміністрування ПДВ станом на 15.10.2015 p., сума податку, на яку платник податку мав право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних складала: 352 318,98 грн. Тобто реєстраційна сума дозволяла підприємству здійснювати реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Згідно витягу КП «Міськводоканал» СМР з електронного адміністрування ПДВ станом на 30.10.2015 сума податку, на яку платник податку мав право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних мала вже мінусове (від'ємне) значення та складала: - 843127,67 грн. Тобто мінусова реєстраційна сума вже не дозволяла підприємству здійснювати реєстрацію податкових накладних в СРПН.

Однак це відбулось не з вини підприємства, а з вини ДФС України. Так, в 2015 році КП «Міськводоканал» СМР отримало субвенцію на загальну суму 3818644,70 гри. на погашення заборгованості з різниці в тарифах па послуги з водопостачання та водовідведення.

Отримані кошти КП «Міськводоканал» СМР до загального фонду державного бюджету згідно платіжних доручень для погашення податкового боргу з ПДВ. Однак, в порушення вимог діючого податкового законодавства дана сума не врахована на електронному рахунку підприємства в системі електронного адміністрування ПДВ. за роботу якої відповідає ДФС України.

Для захисту своїх прав КП «Міськводоканал» СМР звернулось до Сумського адміністративного окружного суду з адміністративним позовом про зобов'язання ДФС України зобов'язання вчинити дії щодо збільшення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 р. у справі №818/883/16 адміністративний позов КП «Міськводоканал» СМР задоволено повністю, визнано бездіяльність ДФС України протиправною та зобов'язано ДФС України вчинити дії щодо збільшення суми податку, на яку платник податку мас право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на 3 818 644,70 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Крім того, 19.02.2016 р. КП «Міськводоканал» СМР подано до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з ПДВ за січень 2016 року. В таблиці 3 до додатку № 5 вказаної декларації підприємством зазначено перелік податкових накладних, включених підприємством до складу податкового кредиту за липень - грудень 2015 року на загальну суму ПДВ 6 736 033 гри.

За даними платниками податків, сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування повинна збільшитись на 6 736 033 грн.

Для захисту своїх прав КП «Міськводоканал» СМР звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов'язання ДФС України вчинити дії щодо збільшення суми податку, на яку платник податку мас право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. 29.09.2016 року позовні вимоги задоволені (том 2 а.с.68-89). Проте, судові рішення податковим органом не виконуються, що відповідно обмежує позивача своєчасно реєструвати в ЄРПН податкові накладні, тобто до порушення термінів реєстрації податкових накладних призвели незаконні дії органу державної влади. Оскільки підставою для юридичної відповідальності є лише вчинення правопорушення, а в діях позивача, як вже встановлено, відсутній склад правопорушення, зокрема суб'єктивної сторони через відсутність вини, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафна санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2017р. по справі № 818/864/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8

Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2017 р.