Постанова

від 13.12.2017 по справі 821/1496/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 р. Справа № 821/1496/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю. М.

- ОСОБА_1,

при секретарі Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 адміністративну справу за апеляційними скаргами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ДП "Херсонський морський торговельний порт" звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.09.2016 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 338 840 грн. 00 коп. за основним платежем та 169 420 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 26.09.2016 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на суму 903 888 грн. 00 коп. за основним платежем та 130 550 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присуджено судові витрати здійснені державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" у розмірі 23 048 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, ставиться питання про скасування судового рішення в частині задоволених позовних вимог, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В апеляційній скарзі Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог, оскільки воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.06.2016 p. по 31.08.2016 р. відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2016 року, проведена планова документальна виїзна перевірка державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (ДП "ХМТП") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016 р.

За результатами перевірки складений акт № 89/28-04-1400/01125695 від 06.09.2016 р., у якому зазначені порушення:

- абзацу 2 п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого знижено податок на додану вартість на суму 339 529,00 грн.

- ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.12.2014р.) та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції, що діє станом на 01.01.2015р.), в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 146 492,00 грн.

26.09.2016 року відповідачем винесені:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 339 529,00 грн. за основним платежем та 169 764,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 26.09.2016 року, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на суму 1 146 492,00 грн. за основним платежем та 130 860,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів частково не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено як порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України те, що ДП "ХМТП" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 всього у сумі - 230580 грн. у т.ч. по періодах: 2014 рік - 230 580 грн., за 2015 рік - 348 920,00 грн., за 1 кв. 2016 р. - 67 100,00 грн. Відповідно сума податку на прибуток на який встановлено порушення 116 338,00 грн. Сума штрафних санкцій - 26791,00 грн., на загальну суму 143 179,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, підприємством було укладено договори з ФОП ОСОБА_3 про надання сюрвейєрських послуг.

Сюрвеєрські послуги - це оцінка вантажів (огляд), будь-яких транспортних засобів в якісному та кількісному відношенні, а також способу укладання і кріплення вантажів при транспортуванні, вантажно-розвантажувальних робіт, включаючи маркування і первинне розділення.

Основною діяльністю позивача є перевантаження вантажів про що ДП «ХМТП» та грузовідправник укладають договори на виконання робіт по перевантаженню та короткочасному зберіганню для накопичення суднових партій (далі - Договір) з визначенням умов та порядку взаємовідносин. Відповідно до яких (п. 4.4.2. Договору) підприємство забезпечує приймання і здавання вантажів, ведення обліку вантажів на підприємстві. Також відповідно до п. 4.10. обов'язок підприємства визначати кількість Вантажу при перевантажені його на судно із залізничних вагонів, автомобільного, водного транспорту через ЗПК, криті склади, плав ємності, по прямому варіанту.

Відповідно до п. 4.11. сторони Договору домовились, що підприємство має право, офіційно повідомивши клієнта, визначити кількість вантажу, вивантаженого на судно через ЗПК, по осадці судна методом "драфт - сюрвей" на підставі акту осадки судна, підписаного належним чином уповноваженими представниками Клієнта і судна.

У розділі 3 генерального договору з контрагентами визначено "Обов'язки підприємства" (ДП "ХМТП"):

" 3.3.Здійснює на території Підприємства перевантаження вантажів, які прибули для Клієнта, в тому числі:

3.3.1. Організовує своєчасне розвантаження вантажів з суден і вагонів, інших видів транспорту і навантаження на судна, у вагони і інші види транспорту своїми силами і засобами згідно з діючими правилами і нормами, узгодженими в додатках до цього Договору.

3.3.2.Забезпечує приймання і здавання вантажів, ведення обліку вантажів на Підприємстві.

3.3.3.Підприємство здійснює приймання експортного, каботажного та транзитного (на море) вантажу з різного виду транспорту по залізничним накладним, товарно-транспортним накладним, водним накладним з оформленням приймальних актів. Один примірник приймального акту видається Клієнту під підпис. У випадку надходження імпортного та транзитного (з моря) вантажу, Підприємство здійснює відвантаження на залізничні вагони, автомашини, плавзасоби з оформленням приймально-здавальних актів. Один примірник приймально-здавального акту видається Клієнту під підпис.

3.4. Ведення обліку вантажу:

3.4.1. Веде облік вантажу по терміну його зберігання на Підприємстві з дати надходження його на Підприємство (для експорту, транзиту на море - це дата приймального акту; для імпорту, транзиту з моря - це дата генерального акту) і по дату відправлення вантажу із Підприємства (для експорту, транзиту на море - це дата коносаменту, для імпорту, транзиту з моря - це дата приймально-здавального акту)".

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_3 має відповідну освіту, кваліфікацію та досвіт роботи. Факт знаходження ФОП ОСОБА_3 на території підприємства підтверджується:копією перепустки; копією витягу з журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.

До кожного акту виконаних робіт, були надані додаткові документи:

1. Заміри судна до навантаження та після навантаження та розрахунок ваги вантажу складеного англійською мовою, згідно вимог міжнародного права, який погоджений з капітаном судна, на кожне судно.

2. Замовлення вантажного району підприємства на сюрвеєрські послуги.

3. Драфт сюрвеєрські рапорти, які визначають заміри судна до навантаження та після навантаження та розрахунок ваги вантажу складеного українською мовою, на кожне судно, (довідка для вантажного району).

Відповідачем не заперечується наявність первинних документів, які посвідчують факт здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_4 та які складені згідно вимог Положення №88, з визначенням назви судна та ваги вантажу

Отже, надані позивачем докази спростовують висновки податкового органу про порушення ст. 138.1, ст. 138.2, ст. 138.4, ст. 138 та ст. 139.1.9 ст. 139.1 ст. 139, що підприємство не отримувало ці послуги та не мало право отримувати послуги сюрвеєра і операції є фіктивними.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, підтверджується належним чином оформленими документами.

В акті перевірки зазначено як порушення п.п.134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України те, що ДП "ХМТП" занижено об'єкт оподаткування в результаті безпідставного віднесення вартості робіт з капітального ремонту основних засобів на інші операційні витрати за період 2015 - 2016 роки, всього у сумі 3 121 929 грн., в тому числі за періодами: за 2015 рік у сумі 2 765 018 грн.; за І квартал 2016 року у сумі 356 911 грн. Відповідно сума податку на прибуток, на який встановлено порушення складає 561 947,00 грн. Сума штрафних санкцій - 32 122,00 грн., на загальну суму 594 069,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "Судноплавна компанія «Укррічфлот" (АСК «Укррічфлот» ) були виконані роботи з модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції основних засобів. Перелік здійснених робіт наведено у виконавчих ремонтних відомостях, складених відповідно до п.1.3. укладених ДП "ХМТП" з ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (АСК "Укррічфлот") договорів.

Всі роботи, які були виконані ПАТ "Судоплавна компанія "Укррічфлот", на виконання Методичних рекомендацій № 561 розглянуті технічною радою та затверджені керівником, а саме:

- протоколом №202/1 від 17.11.2015 року за розглядом питання щодо аналізу витрат коштів на ремонт несамохідного плавучого крану "Ганц"-70;

- протоколом №203/1 від 17.11.2015 року за розглядом питання щодо аналізу витрат коштів на ремонт ліхтеру ДМ-265 і суховантажного теплоходу "Волго Балт 2018";

- протоколом №258 від 15.12..2015 року щодо аналізу витрат коштів на ремонти ліхтерів 230 ДМ-272;

- протоколом №229 від 31.12.2015 року за розглядом питання щодо аналізу витрат коштів на капітальний ремонт несамохідного плавучого крану "Ганц" НПК-14;

- протоколом №406 від 31.03.2016 року за розглядом питання щодо аналізу витрат коштів на капітальний ремонт несамохідного плавучого крану "Ганц" НПК-28.

Згідно актів виконаних робіт та зазначених протоколів технічної ради, вартість заміни зовнішньої обшивки; заміни металоконструкції по судну; проварка зварних швів; заміна дефектної ділянки верхньої палуби, ці роботи були направлені на підтримання об'єктів у робочому стані, а також отримання регістрових документів та дозволів на виконання робіт. На підставі протоколів ці витрати, комісія вирішила віднести на збільшення вартості об'єкта основних засобів, без збільшення строків їх експлуатації, а вартість інших послуг: стоянка на сліпі; підйом/спуск на сліп, очищення підводної частини, надводного борту; дефектація набору судна; фарбування та інші витрати - віднесено на витрати підприємства.

Вищезазначені витрати не пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображались як капітальні інвестиції.

Відповідно до п. 44.2. ст. 42 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Починаючи з 01.01.2015 р., згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.

Розділом III "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного підприємством відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, на різницю по проведеному ремонту основних засобів підприємства.

Основними нормативними документами, що регламентують облік основних засобів, їх відображення у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (далі - П(С)БО 7), та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 (далі - Методичні рекомендації № 561).

Відповідно до п. 14 П(С)БО 7 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Відповідно до п. 15 П(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат (п. 29 Методичних рекомендацій № 561).

В чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт. Всі витрати по ремонту (капітальний та поточний), згідно законодавства, підприємство може віднести на поточні витрати.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині,оскільки пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та у розділі III ПКУ не містить жодних зобов'язань підприємства коригування фінансового результату до оподаткування на суми проведення капітального ремонту, а відтак посилання апелянта на порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ є без підставними.

Що стосується порушення абз.2 п.188.1. ст. 188 Податкового кодексу України, зокрема, ДП "ХМТП" безпідставно визначено базу оподаткування операції з постачання металобрухту у вигляд поділених плавоб'єктів нижче їх собівартості, в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання за березень 2015 року на суму ПДВ 87 788 грн., колегія суддів зазначає.

Як вбачається із матеріалів справи, ДП "ХМТП" у жовтні та грудні 2014 року на підставі актів на списання основних засобів типової № 03-3 було оприбутковано металобрухт у вигляді нерозподілених плавоб'єктів (8 од ) та зроблено запис в регістрах бухгалтерського обліку.

Від списання 8 об'єктів плавзасобів на баланс було оприбутковано металобрухту марки "5А" у кількості 1618,543 тон, та металобрухт марки "501" у кількості 287,267 тон.

У березні 2015 року ДП "ХМТП" було реалізовано на адресу ТОВ "Грін Вейв" (код ЄДРПОУ 34375205) металобрухт у вигляді нерозподілених плавоб'єктів в кількості 8 од. на підстав договору купівлі - продажу №1-25 від 04.02.2015 року.

ДП "ХМТП" виписано та зареєстровано у ЄРПН податкову накладну на постачання металобрухту № 98 від 19.03.15.

Майно було куплено на біржових торгах (протокол біржових торгів №1-61 від 30.01.2015р.). Товар передано на підставі акту приймання - передачі майна (металобрухту) від 23.03.2015 року.

На постачання металобрухту у вигляді нерозподілених плавоб'єктів між продавцем ДП "ХМТП" та покупцем ТОВ "Грін Вейв" було складено видаткову накладну від 23.03.2015 №350.

У бухгалтерському обліку ДП "ХМТП" господарська операції з реалізації металобрухту у вигляді нерозподілених плавоб'єктів у березні 2015 року відображена відповідно до діючого законодавства.

Так, у п.23. підрозділу 2 розділу XX ПКУ визначено "Тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України".

Ознаки запасів, які визнаються активами, відповідно до п. 5 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 246 від 20.10.99 Міністерства Фінансів України (далі - П(С)БО 9), це: імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та можливість достовірно визначити їх вартість. Отже, насамперед слід визначити вартість запасів у вигляді металобрухту, який оприбутковується на підприємстві. Воно має право самостійно визначити вартість металобрухту (як правило, це робить спеціальна комісія, створена за наказом керівника підприємства), скориставшись інформацією про ринкові ціни на металобрухт. Отримати таку інформацію можна на спеціалізованому підприємстві, що займається прийманням промислового брухту. Також можна залучити для визначення вартості металобрухту з метою його оприбуткування професійних експертів-оцінників. Але чинне законодавство не вимагає оцінки металобрухту незалежними експертами.

Запаси відображають у бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 24 П(С)БО 9). Первісну вартість відходів у вигляді металобрухту достовірно визначити неможливо, тож до уваги береться чиста вартість реалізації. Такий висновок підтверджується п. 2.13 Методрекомендацій №2, де сказано, що первісна вартість запасів, які надійшли на склад від зворотних відходів виробництва, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації. Чистою вартістю реалізації запасів є очікувана ціна реалізації в умовах звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (п. 4 П(С)БО 9).

У п. 12 П(С)БО 16 уточнюється, що вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, оцінюють у порядку, викладеному в п. 11 цього П(С)БО.

Аналізуючи норми п. 11 П(С)БО 16, суд приходить до висновку, що виробнича собівартість продукції повинна зменшуватися на справедливу вартість відходів - металобрухту. Отже, вартість відходів, отриманих у процесі виробництва, не враховується у складі прямих матеріальних витрат, і собівартістю отриманого металобрухту є справедлива вартість зворотних відходів. Справедливою вартістю є сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 П(С)БО 19). Тож чиста вартість реалізації металобрухту, який є відходами виробництва і призначений за рішенням керівника підприємства для продажу, це його справедлива вартість.

Згідно вимог ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та сум інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, при проведені операцій з металобрухтом у бухгалтерському та податковому обліку підприємства в кінцевому результаті об'єктом оподаткування став прибуток, що відповідає загальним принципам визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток в Україні.

Підприємством було правомірно застосовано пільгу зі сплати податку на додану вартість, яка передбачена пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, згідно з якою тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, в тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 228 Кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

П(С)БО № 16 "Витрати", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. № 318, визначено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси". Згідно П(С)БО № 9 "Запаси" передбачено, що запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Операції щодо визнання металобрухту активом та в подальшому реалізація цих активів, а також формування фінансового результату (об'єкту оподаткування податком на прибуток) у бухгалтерському та податковому обліку, здійснювались згідно вимог Національних стандартів бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України.

Брухт чорних металів утворився з металевих виробів, які були власністю підприємства, використовувались у власній господарській діяльності та були списані і ліквідовані у попередніх періодах, у зв'язку з повним фізичним зносом (амортизацією) та непридатністю до використання.

Колегія суддів зазначає, що металобрухт на території ДП ХМТП не вироблявся, а є залишком відходів чорного металу після демонтажу вузлів та механізмів з 8 плавзасобів, який був оприбутковано на баланс підприємства. Підприємство не купувало енергоносії, матеріали, додаткові послуги, для виробництва металобрухту, при купівлі яких підприємство мало право на податковий кредит.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач неправомірно застосував вимоги п. 189.1 ст.189 ПКУ до позивача в цій частині, оскільки металобрухт у вигляді нерозподілених плавоб'єктів в кількості 8 од. не є самостійно виготовленим товаром, а відтак судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині

В акті перевірки зазначено як порушення п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу те, що ДП "ХМТП" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ "Південьснецбудторг" (код за ЄДРПОУ 38594796) за 2014 рік на суму 15 836 грн.

Згідно отриманої податкової інформації та зібраної доказової бази перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ДП "ХМТП" та ТОВ "Південьспецбудторг" за 2014 рік на загальну суму 19002 грн., в тому числі ПДВ 3167 грн.

Крім того в акті зазначено як порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) завищення ДП "ХМТП" податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Південьснецбудторг" (код за ЄДРПОУ 38594796) на загальну суму 3167 грн.

Як вбачається із матеріалі справи, ТОВ "Південьспецбудторг" на адресу ДП "Херсонський морський торговельний порт" було реалізовано частини до трактору у липні, серпні 2014р. на загальну суму ПДВ 3167,20 грн.

На підтвердження надано рахунки на оплату товарів, оборотно-сальдові відомості по рахункам 631, 311, 207, 644, які підтверджують оплату ТМЦ, оприбуткування ТМЦ отриманих від постачальна, передачу ТМЦ у експлуатацію та отримання податкових накладних.

Всі первинні бухгалтерські документи, згідно яких ДП "ХМТП" веде облік господарських операцій з постачальником ТОВ «Південьспецбудторг» , оформлені згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 .

При цьому, наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи ті ніші документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 та Положення №168/704, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам ст. 198 Податкового кодексу України.

Доводи апелянта про те, що відсутність ТТН не дає можливості ідентифікувати факт здійснення господарської операції щодо придбання товарів, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині, оскільки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Стосовно порушення п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу, а саме, ДП завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за перевірений період по взаємовідносинах з ПП "Автосоюз- ЮГ" (код за ЄДРПОУ 36329611) за 2014 рік на суму 145015 грн.

Відповідач також зазначає в акті як порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України завищення ДП "ХМТП" податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Автосоюз- ЮГ» (код за ЄДРПОУ 36329611) на загальну 34474 грн.

Перевіркою встановлено, що шини з розмірами 5.00-8, 6.50-10,10.00-20, диск зчеплення та автокамери 8.40-15С, 12.00-20 виробляють іноземні підприємства: Armour, Deestone, Addo, Maglift, Dou mess, Mites, Омскшина, Ніжнекамскшина, Мінський автомобільний завод. Таким чином, вищезазначений товар імпортного походження.

Як вбачається із матеріалів справи, ДП "Херсонський морський торговельний порт" в період, що перевірявся мало правовідносини ПП "Автосоюз- ЮГ"» на підставі договору (№68Р від 14.05.2014р.) та без укладання угоди постачання автошин та ресори задньої.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Кодексу).

При цьому, згідно п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Крім того, суд враховує п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яким визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 передбачено, що ввезення товарів на митну територію - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку. Згідно з ч. 1 ст. 74 Кодексу імпорт - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Отже, обов'язковому кодуванню згідно з УКТ ЗЕД та включенню до Єдиного реєстру податкових накладних підлягають податкові накладні виписані імпортером при здійсненні операцій з наступного постачання товарів, ввезених на митну територію України. Тобто, резидент-імпортер при ввезенні товарів (переміщенні через митний кордон України) повинен при наступних поставках цих товарів виконати вимоги п. 200.1 ст. 200, п. 201.1,п. 201.10 ст. 201 та п. 11 підрозділу 2 розділу "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Сторонами не заперечується, що ні позивач, ні його постачальник не ввозили обладнання із-за кордону на митну територію України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не може та не зобов'язаний знати походження товару, перевіряти бази даних митниці стосовно походження отриманого товару постачальником і не відповідає за бухгалтерський облік контрагента-постачальника.

Відтак, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

В акті перевірки зазначено, як порушення пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ДП "ХМТП" безпідставно включено до складу реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) вартість запасних частин, отриманих від ПАТ "ЮЖМОРМОНТАЖ" за 2014 у сумі 635 117 грн.

Крім того у акті зазначено як порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу те, що ДП "Херсонський морський торгівельний порт" безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ПАТ "ЮЖМОРМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ14122468) всього у розмірі 203 309 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач мав відносини з ПАТ "ЮЖМОРМОНТАЖ" на підставі договорів купівлі-продажу № 88Р від 24.07.2014р., №127Р від 09.10.2014р., №82Р від 02.11.2014р., №64Р від 15.05.2014р., №60Р від 28.04.2014р., № 15Р від 27.03.2014р., № 178Р від 24.12.2014р., № 791Р від 25.06.2014р., № 55Р від 04.04.2014р., №5Р від 31.01.2014р, № 12Р від 23.09.2015р.

Згідно даних з сайту ДФС, станом на дату складання договорів з ПАТ "ЮЖМОРМОНТАЖ" та сплати рахунків, підприємство ПАТ "ЮЖМОРМОНТАЖ" перебувало на обліку в органів доходів та зборів, та у платника податку не має податкового боргу.

Згідно, досліджених судом документів, комісія ДП "ХМТП" у кількості трьох осіб прийняла товар, який у подальшому було оприбутковано на склад, ініціатор закупівлі (працівники механізації району вантажного, бази автомобільного транспорту) згідно вимоги отримали товар, механіки вантажного району та БАВТу виконали заміну частин та механізмів, комісія з представників технічної ради підтвердили здійснення ремонту та погодили списання запасних частин,

А відтак, доводи апелянта про безпідставне документальне оформлення документів з постачання запасних частин спростовується матеріалами справи.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

В акті перевірки зазначено, як порушення ст.1, ст.4, ст.9 Закону України від 16.07.99 № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п. 44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України в редакції від 28.12.2014 ДП "ХМТП" безпідставно включено до складу собівартості реалізовані продукції (товарів, робіт, послуг) вартість спецодягу, отриманого від ТОВ "Армотекс" у 2015 році на сум 48320 грн.

Крім того у акті зазначено, як порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено завищення ДП "ХМТП" податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Армотекс" (код за ЄДРПОУ 39422867) на загальну суму 10102 грн.

Як вбачається іх матеріалів справи, ДП "Херсонський морський торговельний порт" в період, що перевірявся мало взаємовідносини з ТОВ "Армотекс" частково на підставі договорів, а саме: №13Р від 13.02.2015р., №18Р від 30.01.2015р. на постачання взуття робочого чоловічого та взуття захисного.

Згідно видаткової накладної та на підставі довіреностей оформлених відповідно вимогам законодавства України, товарно-матеріальні цінності було отримано від постачальника ПП "Армотекс" матеріально відповідальною особою ДП "ХМТП" ОСОБА_5, які у подальшому були передані на центральний склад підприємства у присутності комісії начальника сектору матеріально-технічного постачання ОСОБА_6 та завідуючою складом ОСОБА_2Г, згідно приходної накладної. Одночасно при отриманні товару на склад, товарно-матеріальні цінності оприбутковані по бухгалтерському обліку на рахунок 221 "Малоцінні швидкозношувальні предмети на складах" про що свідчать оборотно-сальдові відомості по рахунку 221. У подальшому, згідно вимог працівників підприємства ТМЦ були передані у експлуатацію. Для підтвердження фактичного отримання ТМЦ та використання їх у господарської діяльності позивачем надано копії документів передача матеріалів у експлуатацію та вимоги на отримання ТМЦ зі складу.

Копії документів видаткових накладних ПП "Армотекс", прибуткових накладних ДП "ХМТП", документів передачі матеріалів у експлуатацію, вимог на отримання матеріалів, підтверджують реальність поставки товару та використання цих товарів у господарської діяльності і тому законне право на включення до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) вартість спецодягу, отриманого від ПП "Армотекс" у 2015 році на суму 48320 грн.

Виходячи з вищенаведеного, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Також, колегія суддів зазначає, що в цілому висновки ДФС по останнім контрагентам ґрунтуються на відсутності документів, які не мають вирішального значення та не свідчать, що господарська операція не відбулася, а чинним законодавством України не передбачено обов'язкове отримання інформації про контрагентів при укладенні господарських договорів. Крім цього, відсутні будь-які законні механізми отримання інформації про інші підприємства. У позивача немає відомостей про діяльність контрагентів, сплату ними податків та інших бов'язкових платежів, подачі ними звітності в контролюючі органи.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей, оскільки питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб".

Колегія суддів погоджується з доводами податкового органу стосовно порушення позивачем п.п. 140.5.9. п.140.5. ст.140 Податкового кодексу України зокрема, заниження різниці на суму перерахованих коштів протягом 2015 року професійній спілці ДП "ХМТП" у розмірі, що перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року на суму 1 344 356 грн.

Так, відповідно до п.8.5. Колективного договору ДП "ХМТП" на 2014 - 2015 роки роботодавець зобов'язується: "щомісяця перераховувати на рахунок Профкому не менше 3% від фонду оплати праці згідно статті 44 Закону України "Про профспілки" на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, з них не менше 2 % Профком повинен направляти на оздоровлення (придбання путівок відпочинку, санаторно-курортних путівок, путівок до дитячих оздоровчих закладів, на матеріальну допомогу для придбання ліків, лікування у лікарнях, медичне обслуговування)".

До цієї редакції Колективного договору ДП "ХМТП" були внесені зміни, зокрема до пункту 8.5: установити, що з 01.06.2015 на рахунок профкому роботодавець зобов'язується щомісячно перераховувати менше 3,5% від фонду оплати праці на культурно-масову, фізкультурну оздоровчу роботу".

На виконання зобов'язань, встановлених п.8.5. Колективного договору на 2014 - 2015 роки зі змінами та доповненнями, ДП "ХМТП" у 2015 році перераховано кошти професійній спілці ДП "ХМТП" у сумі 1 888 861 грн.

Статтею 140 "Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій" Податкового кодексу України в редакції Закону № 652-VIII від 17.07.2015 визначено:

" п.140.5. Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:...

140.5.9. на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, які на дату перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг відповідали умовам, визначеним пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року".

Відповідно до п. 133.4 ст.133 Податкового кодексу України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Відповідно до пп. 133.4.1 п. 133.4 ст.133 Податкового кодексу України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункт;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Положення абзаців третього і четвертого цього підпункту щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.

Зареєстровані установи та організації (новостворені), які подали в установленому порядку документи для внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації та які за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування вважаються неприбутковими організаціями з дня їх державної реєстрації.

133.4.2. Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

133.4.6. До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені:

бюджетні установи;

громадські об'єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;

спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб;

житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);

об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;

професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об'єднання;

сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об'єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

Отже, перераховування ДП "ХМТП" коштів в розмірі 3 (3,5)% від оплати праці до профкому ДП "ХМТП" на виконання п.8.5 Колективного договору є у відповідності пп.140.5.9 Податкового кодексу України безоплатно перерахованими протягом 2015 року - неприбуткової організації (профком ДП "ХМТП"), яка на дату перерахування коштів відповідає умовам, визначеним пп. 133.4.6 п.133.4 ст.133 цього Кодексу.

Тобто, ДП «ХМТП» на виконання норм пп. 140.5.9. Податкового кодексу України повинно було збільшити фінансовий результат 2015 року на суму коштів, перерахованих до неприбуткової організації (профком ДП «ХМТП» ) у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку звітного року.

Відповідно до нової звітної декларації з податку на прибуток підприємств ДП «ХМТП» за 2014 рік від 02.03.2015 №9081424104 об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 07 декларації) дорівнює 13 612 620 грн. 4 відсотки від цієї суми складають 544 504,80 грн. Відповідно сума перевищення складає 1 344 356,20 грн. (1 888 861 грн. "-" 544 504,80 грн).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки в порушення п.п.140.5.9. п.140.5. ст.140 Податкового кодексу України, ДП «ХМТП» не збільшено фінансовий результат (звітного) періоду на суму різниць, які виникли при безоплатному перерахуванню коштів протягом 2015 року професійній спілці ДП «ХМТП» , яка відповідно до пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу є неприбутковою організацією, у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року у сумі 1 344 356 грн.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог по взаємовідносинам позивача з ПП "РІКЛІ".

Як вбачається із матеріалів справи, ДП "Херсонський морський торгівельний порт" за період липень 2014 року, серпень 2014 року мав взаємовідносини з ПП РІКЛІ на підставі рахунків фактури:

№ СФ - 0000059 від 19.08.2014 р. на надання послуг з монтаж шланга високого тиску за ціною 416,67 грн. діагностики обладнання за ціною 375 грн. та шлангу високого тиску d 50 1м за ціною 583,33 грн. у кількості всього у сумі 1 650,00 грн. у т.ч. ПДВ 275,00 грн.;

-№СФ- 0000044 від 22.07.2014 р. на надання послуг з технічного обслуговування кондиціонеру за ціною 320 грн. у кількості 4 всього у сумі 1 536,00 грн. у т.ч. ПДВ 256,00 грн.;

№СФ - 0000052 від 06.08.2014 р. на постачання реле РН для кондиціонеру у кількості 1 шт. за ціною 300 грн . та надання послуг з ремонту кондиціонеру за ціною 250 грн. всього у сумі 948 грн., у т.ч. ПДВ 158,00 грн.

Для підтвердження проведення господарської операції позивачем надані податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно - транспортні накладні.

Аналізуючи вказані первинні документи та враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем витрат та включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ Ріклі , оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Посилання податкового органу на те, що оперативним Управлінням ГУ ДФС у Львівській області було внесено до реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ПП «РІКЛІ» від 29.09.2015 року у зв'язку з порушенням кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (ознака фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) на (втрачені, загублені) та підроблені документи), (згідно службової відділу ОСА ПДВ оперативного управління СДПІ №1990/вн від 14.07.2016 р.), є безпідставними, оскільки факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом ухилення від сплати податків, створення і діяльності фіктивних підприємств у відповідному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає не належними доказами,.

При цьому, зазначає, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій. А відтак не є вичерпаним доказом при встановленні або нереальності господарські операції, або відсутності в ній ділової мети, яка зі змісту положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу в частині заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Ріклі є помилковими, а відтак постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню .

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.94 КАС України пропорційно задоволеним майновим вимогам товариства.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги позивача на загальну суму 1 544 662,00 грн., що становить 86% від розміру заявлених позовних вимог.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №2258 від 06.09.2017 року, згідно якого апелянт при подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду сплатив судовий збір у розмірі 29479,66 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про стягнення судових витрат здійснених державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 48400,51 грн. (23 048 грн. 00 коп. суд першої інстанції та 25352,51 коп. (29479,66 грн.*86%) суд апеляційної інстанції) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає в порядку ст.202 КАС України частковому скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"- задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Прийняти нове рішення в цій частині.

Скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 26.09.2016 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 689 грн. за основним платежем та 344 грн. 50 коп. за штрафними ( фінансовими) санкціями.

Скасувати Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 26.09.2016 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на суму 620, коп. за основним платежем та 310 грн. за штрафними ( фінансовими) санкціями .

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути судові витрати здійснені державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 48 400,51 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю. М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко