Постанова

від 28.02.2018 по справі 821/1496/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

Київ

справа №821/1496/16

адміністративне провадження №К/9901/1176/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуОфісу великих платників податків ДФС на постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (суддя С.О. Варняк) та постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (колегія у складі суддів: О.В. Лук'янчук, Ю.М. Градовський, К.В.Кравченко) у справі №821/1496/16 за позовомДержавного підприємства Херсонський морський торговельний порт доОфісу великих платників податків ДФС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Херсонський морський торговельний порт звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованою державною податковою інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України від 26 вересня 2016 року № 0000471400 та № 0000481400.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2016 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 338840 грн. 00 коп. за основним платежем та 169420 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000481400 від 26 вересня 2016 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на суму 903888 грн. 00 коп. за основним платежем та 130550 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив з безпідставності здійснених податковим органом донарахувань, окрім податку на додану вартість в розмірі 338840 грн. 00 коп. та податку на прибуток в розмірі 903888 грн. 00 коп. внаслідок порушення підпункту 140.5.9. пункту 140.5. статті 140 Податкового кодексу України, ДП Херсонський морський торговельний порт та не збільшення фінансового результату (звітного) періоду на суму різниць, які виникли при безоплатному перерахуванню коштів протягом 2015 року професійній спілці ДП Херсонський морський торговельний порт , а також внаслідок проведення господарських операцій з ПП РІКЛІ , первинні документи по яких не можуть бути розцінені як такі, що підтверджують факт поставки.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у даній справі скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким скасовано податкове повідомлення рішення від 26 вересня 2016 року №0000471400, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 689 грн. за основним платежем та 344 грн. 50 коп. за штрафними ( фінансовими) санкціями.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2016 року № 0000481400 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на суму 620 грн. за основним платежем та 310 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, погодився з усіма висновками суду першої інстанції окрім безтоварності господарських операцій з ПП РІКЛІ , встановивши, що їх операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та з урахуванням посилань відповідача у касаційній скарзі на незаконність їх рішень в задоволеній частині позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова документальна виїзна перевірка Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2016 року, за результатами якої складений акт №89/28-04-1400/01125695 від 06 вересня 2016 року, у якому встановлені порушення:

- абзацу 2 пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на додану вартість на суму 339529,00 грн.

- статей 1, 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.12.2014) та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України (в редакції, що діє станом на 01.01.2015), в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1146492,00 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивач неправомірно сформував податковий кредит та витрати по господарським операціям з контрагентами, - ФОП ОСОБА_2, ТОВ Південьспецбудторг , ПП Автосоюз-ЮГ , ПАТ ЮЖМОРМОНТАЖ , ПП Армотекс , ПП РІКЛІ , - оформленим неналежними первинними документами. Безпідставно відніс вартість робіт з капітального ремонту основних засобів на інші операційні витрати за період 2015 - 2016 роки, безпідставно визначив базу оподаткування операцій з постачання на адресу ТОВ Грін Вейв металобрухту у вигляді поділених плавоб'єктів нижче їх собівартості. Занизив різницю на суму перерахованих коштів протягом 2015 року професійній спілці ДП ХМТП у розмірі, що перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року на суму 1344356 грн.

26 вересня 2016 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000471400 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 339529,00 грн. за основним платежем та 169764,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000481400 від 26 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на суму 1146492,00 грн. за основним платежем та 130860,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у перевіряємий період перебував у господарських правовідносинах з ФОП ОСОБА_2, з яким був укладені договори про надання сюрвеєрських послуг (це послуги судам у портах України з інспекції кількості та якості вантажів, що прибувають у їх трюмах в Україну, направляються на експорт або йдуть транзитом через порти України). ФОП ОСОБА_2 має відповідну освіту, кваліфікацію та досвіт роботи. Факт знаходження ФОП ОСОБА_2 на території підприємства підтверджується: копією перепустки; копією витягу з журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці. До кожного акту виконаних робіт, були надані додаткові документи: заміри судна до навантаження та після навантаження та розрахунок ваги вантажу складеного англійською мовою, згідно вимог міжнародного права, який погоджений з капітаном судна, на кожне судно; замовлення вантажного району підприємства на сюрвеєрські послуги; драфт сюрвеєрські рапорти, які визначають заміри судна до навантаження та після навантаження та розрахунок ваги вантажу складеного українською мовою, на кожне судно, (довідка для вантажного району).

Наявні первинні документи, які посвідчують факт здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, підтверджують реальність проведення господарських операцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій з ТОВ Південьспецбудторг при проведенні операцій з реалізації частин до трактору, з ПП Автосоюз-ЮГ при виконанні договору №68Р від 14 травня 2014 року та при проведенні бездоговірних операцій з постачання автошин та ресори задньої, з ПАТ ЮЖМОРМОНТАЖ при виконанні договорів купівлі-продажу № 88Р від 24.07.2014, №127Р від 09.10.2014, №82Р від 02.11.2014, №64Р від 15.05.2014, №60Р від 28.04.2014, № 15Р від 27.03.2014, № 178Р від 24.12.2014, № 791Р від 25.06.2014, № 55Р від 04.04.2014, №5Р від 31.01.2014, № 12Р від 23.09.2015, ПП Армотекс при виконанні договорів №13Р від 13.02.2015, №18Р від 30.01.2015 на постачання взуття робочого чоловічого та взуття захисного при проведенні бездоговірних операцій, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаного у контрагента - ПП РІКЛІ реле РН для кондиціонеру та послуг з монтажу шланга високого тиску і з технічного обслуговування кондиціонера, дійшов обґрунтованого висновку, що реальність господарських операцій позивача за наведеними бездоговірними операціями підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та витрат на підставі виданих контрагентами податкових накладних, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.

Касаційний суд вважає цілком обґрунтованими висновки судів про те, що, окремі недоліки в оформленні первинних докуметів не доводять протиправність правочинів, направлених на купівлю-продаж або поставку за умови наявності інших первинних документів, які спростовують факт безтоварності господарських операцій.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Розглядаючи епізод про порушення позивачем підпункту 134.1.1. пункту 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження об'єкта оподаткування в результаті безпідставного віднесення вартості робіт з капітального ремонту основних засобів на інші операційні витрати за період 2015 - 2016 роки, всього у сумі 3121929 грн., суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ПАТ Судноплавна компанія Укррічфлот були виконані роботи з модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції основних засобів. Перелік здійснених робіт наведено у виконавчих ремонтних відомостях, складених відповідно до п.1.3. укладених ДП ХМТП з ПАТ Судноплавна компанія Укррічфлот договорів.

Всі роботи, які були виконані ПАТ Судноплавна компанія Укррічфлот на виконання Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, розглянуті технічною радою та затверджені керівником (протоколи №202/1, №203/1, №258, №229, №406)

Згідно актів виконаних робіт та зазначених протоколів технічної ради, вартість заміни зовнішньої обшивки; заміни металоконструкції по судну; проварка зварних швів; заміна дефектної ділянки верхньої палуби, ці роботи були направлені на підтримання об'єктів у робочому стані, а також отримання регістрових документів та дозволів на виконання робіт. На підставі протоколів ці витрати, комісія вирішила віднести на збільшення вартості об'єкта основних засобів, без збільшення строків їх експлуатації, а вартість інших послуг: стоянка на сліпі; підйом/спуск на сліп, очищення підводної частини, надводного борту; дефектація набору судна; фарбування та інші витрати - віднесено на витрати підприємства.

Вищезазначені витрати не пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображались як капітальні інвестиції.

Відповідно до пункту 44.2. статті 42 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Починаючи з 01.01.2015 , згідно з підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Розділом III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного підприємством відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, на різницю по проведеному ремонту основних засобів підприємства.

Відповідно до пункту 14 П(С)БО 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Відповідно до пункту 15 П(С)БО 7 Основні засоби витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат (п. 29 Методичних рекомендацій № 561).

Отже у чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт. Всі витрати по ремонту (капітальний та поточний), згідно законодавства, підприємство може віднести на поточні витрати.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про непідтвердження податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства по даному епізоду.

Суд касаційної інстанції також вважає цілком обґрунтованими висновки судів щодо неправомірності висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань за березень 2015 року на суму ПДВ 87788 грн. внаслідок безпідставного визначення бази оподаткування за операціями з постачання металобрухту у вигляд поділених плавоб'єктів нижче їх собівартості.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підставі актів на списання основних засобів оприбутковано металобрухт у вигляді нерозподілених плавоб'єктів (8 од) та зроблено запис в регістрах бухгалтерського обліку. Від списання 8 об'єктів плавзасобів на баланс було оприбутковано металобрухту марки 5А у кількості 1618,543 тон, та металобрухт марки 501 у кількості 287,267 тон.

Металобрухт у вигляді нерозподілених плавоб'єктів в кількості 8 од. на підставі договору купівлі-продажу №1-25 від 04 лютого 2015 року реалізовано на адресу ТОВ "Грін Вейв". ДП ХМТП виписано та зареєстровано у ЄРПН податкову накладну на постачання металобрухту. Правочин проведено на біржових торгах. Товар передано на підставі акту приймання - передачі майна (металобрухту).

Так, пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Ознаки запасів, які визнаються активами, відповідно до пункту 5 П(С)БО 9), це: імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та можливість достовірно визначити їх вартість. Отже, насамперед слід визначити вартість запасів у вигляді металобрухту, який оприбутковується на підприємстві. Воно має право самостійно визначити вартість металобрухту (як правило, це робить спеціальна комісія, створена за наказом керівника підприємства), скориставшись інформацією про ринкові ціни на металобрухт. Отримати таку інформацію можна на спеціалізованому підприємстві, що займається прийманням промислового брухту. Також можна залучити для визначення вартості металобрухту з метою його оприбуткування професійних експертів-оцінників. Але чинне законодавство не вимагає оцінки металобрухту незалежними експертами.

Запаси відображають у бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 24 П(С)БО 9). Первісну вартість відходів у вигляді металобрухту достовірно визначити неможливо, тож до уваги береться чиста вартість реалізації. Такий висновок підтверджується п. 2.13 Методичних рекомендацій №2, згідно яких первісна вартість запасів, які надійшли на склад від зворотних відходів виробництва, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації. Чистою вартістю реалізації запасів є очікувана ціна реалізації в умовах звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (п. 4 П(С)БО 9).

У пункті 12 П(С)БО 16 уточнюється, що вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, оцінюють у порядку, викладеному в пункті 11 цього П(С)БО.

Таким чином, виробнича собівартість продукції повинна зменшуватися на справедливу вартість відходів - металобрухту. Отже, вартість відходів, отриманих у процесі виробництва, не враховується у складі прямих матеріальних витрат, і собівартістю отриманого металобрухту є справедлива вартість зворотних відходів. Справедливою вартістю є сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 П(С)БО 19). Тож чиста вартість реалізації металобрухту, який є відходами виробництва і призначений за рішенням керівника підприємства для продажу, це його справедлива вартість.

Згідно вимог статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та сум інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відтак, при проведені операцій з металобрухтом у бухгалтерському та податковому обліку підприємства в кінцевому результаті об'єктом оподаткування став прибуток, що відповідає загальним принципам визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток в Україні.

Підприємством було правомірно застосовано пільгу зі сплати податку на додану вартість, яка передбачена пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, згідно з якою тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, в тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 228 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

П(С)БО № 16 Витрати передбачає, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 Запаси , яким, в свою чергу, передбачено, що запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Операції щодо визнання металобрухту активом та в подальшому реалізація цих активів, а також формування фінансового результату (об'єкту оподаткування податком на прибуток) у бухгалтерському та податковому обліку, здійснювались згідно вимог Національних стандартів бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України.

Брухт чорних металів утворився з металевих виробів, які були власністю підприємства, використовувались у власній господарській діяльності та були списані і ліквідовані у попередніх періодах, у зв'язку з повним фізичним зносом (амортизацією) та непридатністю до використання.

Матеріалами справи підтверджено, що металобрухт на території ДП ХМТП не вироблявся, є залишком відходів чорного металу після демонтажу вузлів та механізмів з 8 плавзасобів, який був оприбутковано на баланс підприємства. Підприємство не купувало енергоносії, матеріали, додаткові послуги, для виробництва металобрухту, при купівлі яких підприємство мало право на податковий кредит.

Зважаючи на викладене, відповідач неправомірно застосував вимоги пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України до позивача в цій частині, оскільки металобрухт у вигляді нерозподілених плавоб'єктів в кількості 8 од. не є самостійно виготовленим товаром.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції та суд першої інстанції в частині, залишеній без змін апеляційним судом, не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, в частині залишеній без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.А.Васильєва С.С.Пасічник